Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
Дата: 24 вересня 2026 р.
Справа: №521/15221/25
Суддя: Федчишена Т. Ю.
Справа № 522/15221/25
Провадження № 2/522/3100/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судового засідання – Соляр Є. В.,
представника позивача – адвоката Зіньковського В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовом до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2025 року справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Федчишеній Т. Ю.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач звернулася до приватного нотаріуса Юшиної С. І. щодо прийняття спадщини, однак листом нотаріус їй повідомила, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження на ім`я спадкодавця зареєстровані обтяження нерухомого майна, у зв`язку з чим видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту. Підставами обтяжень були постанови Першого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 03.02.2011 та 31.01.2012 у виконавчих провадженнях № 24337911 та № 30961088. На звернення її до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) їй було відмовлено у наданні інформації, оскільки вона не є стороною у виконавчому провадженні.
Посилаючись на наведене, позивач просила зобов`язати Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10827410; об`єкт обтяження: невизначене майно, на все нерухоме майно; зареєстровано: 14.02.2011 р. за № 10827410 реєстратором: Одеська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №24337911, 03.02.2011 р., Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Обтяжувач Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; зобов`язати Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12143685; об`єкт обтяження: невизначене майно, на все нерухоме майно; зареєстровано: 08.02.2012 р. за № 12143685 реєстратором: Одеська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та заборона на його відчуження №30961088, 31.01.2012р., Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Обтяжувач Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечував. Зазначив, що у процесі проведеної перевірки встановлено, що відповідно до даних АСВП на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 24337911 з примусового виконання виконавчого листа від 22.03.2010 №6-528/10, що видав Новозаводський районний суд м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» грошових коштів у розмірі 49 389,87 грн, яке відкрито 03.02.2011 та завершено 29.06.2011 у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення постанови. У свою чергу, АСВП відомостей про сплату боржником заборгованості за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не містить.
Разом з тим, відповідно до відомостей АСВП на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 30961088 з повторного примусового виконання виконавчого листа від 22.03.2010 №6-528/10, що видав Новозаводський районний суд м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» грошових коштів у розмірі 49 389,87 грн, яке відкрито 31.01.2012, та завершено 14.06.2012 у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення постанови. В свою чергу, АСВП відомостей про сплату боржником заборгованості за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не містить.
Звернув увагу, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року у справі №2/1522/11652/11, закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та, відповідно, різні правові наслідки. Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження та в разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків.
Зазначає, що позивач у позовній заяві не оскаржує дії як Відділу, так і його посадових осіб, натомість подала позов про зняття арешту, де відповідачем зазначила Відділ, що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.01.2020 у справі № 340/25/19. При цьому відповідачем у даній справі має бути не Відділ ДВС, а особа, в інтересах якої даний арешт було накладено, тобто ПАТ «Альфа БАНК».
У судовому засіданні представник позивача – адвокат Зіньковський В. В. позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача – адвоката Зіньковського В. В., дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 03.02.1988, з урахуванням зміни її прізвища у зв`язку з реєстрацією шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу Серія НОМЕР_2 , виданого 28.09.2013 Виконавчим комітетом Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 06.08.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 79439446 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юшиною С. І. 06.12.2024 зареєстровано спадкову справу № 14/2024, спадкодавець ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Юшиної С. І. № 19/01-16 від 12.03.2025, за матеріалами спадкової справи № 14/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявні дані про те, що до складу спадкоємців входить ОСОБА_1 .
Листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Юшиної С. І. № 27/01-16 від 30.04.2025 «Щодо зупинення видачі свідоцтва про права на спадщину до зняття арешту» на адресу ОСОБА_1 повідомлено, що при проведенні перевірок за параметрами фізичної особи спадкодавця в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який є складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявлені обтяження. У зв`язку з тим, що на спадкове майно накладено арешти, та у відповідності до п. п. 4.20 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 зупиняється до зняття арештів.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 417436871 від 12.03.2025 зазначено наступне:
- тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 10827410; зареєстровано: 14.02.2011 за № 10827410 реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №24337911, 03.02.2011, Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_4 ; Об`єкт обтяження: невизначене майно, на все нерухоме майно; Власник ОСОБА_3 ; Обтяжувач: Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції;
- тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12143685; зареєстровано: 08.02.2012 за № 12143685 реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та заборона на його відчуження №30961088, 31.01.2012, перший Малиновський ВДВС Одеського МУЮ, ОСОБА_5 , В-5/389; Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; Власник: ОСОБА_3 ; Обтяжувач: Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У даній справі, позивач пред`явила позовну вимогу про зняття арешту з майна до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на майно.
Водночас з матеріалів справи встановлено, що особою, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, є ПАТ «Альфа-Банк».
Отже, у даному випадку належним відповідачем за вимогою ОСОБА_1 про зняття арешту з майна є особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, а саме ПАТ «Альфа-Банк».
Клопотання про залучення особи, в інтересах якої накладено арешт на майно (стягувача) - ПАТ «Альфа-Банк» (його правонаступника) як відповідача позивачем не заявлялося, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
За таких обставин, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 199/1492/20 (провадження № 61-18880св20), Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а відтак у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.
При цьому позивач не позбавлена права на судовий захист шляхом подання позову до належного відповідача за своїми позовними вимогами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені ОСОБА_1 слід залишити за нею.
Керуючись ст. ст. 12, 76-82, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 15.10.2026.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua