Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №703/6275/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №703/6275/26

Суддя: Овсієнко І. В.

Справа № 703/6275/26

2-а/703/78/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,

представника позивача – адвоката Накоп`юка Я.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в режимі відеоконференції, справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в :

25.09.2026 позивач через представника, адвоката Накоп`юка Я.В., використовуючи систему «Електронний суд», звернувся до Смілянського міськрайонного суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у вересні 2026 року в застосунку «Резерв+» виявив повідомлення про наявність порушень правил військового обліку, а саме непроходження військово-лікарської комісії, у зв`язку з чим органом військового управління направлено звернення до правоохоронних органів для примусового затримання та доставлення позивача для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Позивач, керуючись положеннями ч. 1 ст. 279-9 КУпАП, через застосунок «Резерв+» 21.09.2026 подав запропоновану сервісом заяву щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

При цьому керувався тим, що особою, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, буде прийняте рішення про закриття провадження в справі за закінченням строків накладення адміністративного стягнення, на що правомірно розраховував.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 21.09.2026 прийнято постанову №R793945 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн.

Постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки накладення адміністративного стягнення.

Просив постанову від 21.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП визнати протиправною та скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою суду від 28.09.2026 відкрите провадження у справі, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи та призначене судове засідання із розгляду справи.

Позивач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, до суду 13.10.2026 не прибув, однак під час судового розгляду представлений представником, повноваження якого підтверджені належним чином.

Представник позивача, адвокат Накоп`юк Я.В., позовні вимоги підтримав та просив задовольнити на підставі доводів позовної заяви та доданих документів. Пояснив, що позивач не заперечує, що в строк до 05.06.2025 мав звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії, чого не зробив, однак наявні передбачені п. 7 ст. 247 КУпАП обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Наголошує, що подання заяви відповідно до статті 279-9 КУпАП про визнання правопорушення та згоду на розгляд справи за його відсутності не звільняло відповідача від обов`язку перевірити наявність події та складу адміністративного правопорушення, дотриматися вимог статей 247, 280 та 283 КУпАП, а також установити всі обставини, необхідні для прийняття законного рішення. Всупереч вказаному, уповноваженою особою за наявності підстав для закриття провадження в справі, прийняте рішення про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення із накладенням стягнення.

Відповідачі, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , представників в судове засідання не направили, причин неявки не повідомлено, із письмовими заявами чи клопотаннями не зверталися, власним правом на подання відзиву не скористалися.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що не заперечувалося сторонами та підтверджується відомостями військово-облікового документу в електронному вигляді від 21.09.2026.

З останнього, а також роздрукованого сповіщення вбачається обліковане порушення – неявка за повісткою; постанова ВЛК від 05.11.2020 – непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

21.09.2026 ОСОБА_1 в електронному вигляді подано заяву про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення, а саме непроходження (відмова від проходження) ВЛК та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказана обставина сторонами не заперечувалася, стороною позивача вказано про подання відповідної заяви через застосунок 21.09.2026.

21.09.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову R793945, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за змістом постанови, є непроходження (відмова від проходження) ВЛК, чим порушені вимоги п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу, зокрема, на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вказана норма є бланкетною, тобто встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до якого відноситься численний масив законів, постанов Кабінету Міністрів України, правил, інструкцій тощо.

Зазначене свідчить, що при притягненні особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, необхідно визначати норму нормативно-правового акту, яку порушила така особа і саме з врахуванням вказаної норми необхідно надавати оцінку діям особи щодо її порушення.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На підстав статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Від імені вказаних органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право їх керівники.

Відтак, притягнення до відповідальності за статтею 210-1 КУпАП відбувається саме уповноваженими посадовими особами ТЦК та СП.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Як визначено абзацом 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Як свідчать матеріали справи, в спірній постанові підставою визначено порушення позивачем вимог п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» - а саме непроходження (відмова в проходженні) ВЛК.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 року №3621-ІХ встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підставі статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

ІНФОРМАЦІЯ_7 протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки визначає розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Як визначено пунктами 1 та 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

За наявності таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. При цьому, за вчинення правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 210-1 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

За обставинами даної справи, стороною позивача не заперечується, що ОСОБА_1 у встановлений Законом України від 21 березня 2024 року №3621-IX строк, тобто до 05.06.2025 не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду і відповідний огляд не проходив.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП прийнята 21.09.2026, тобто після закінчення визначеного статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

Тобто на час винесення оскаржуваної постанови сплив як тримісячний строк із дати виявлення, так і річний строк із дати вчинення відповідного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі правом звернутися до суду із письмовими заявами по суті справи не скористалися, представників для участі в судовому розгляді не направлено, будь-яких дій на підтвердження правомірності прийнятого процесуального рішення не вчинено.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, серед іншого, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення через закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З огляду на ухвалення Конституційним Судом України рішення №10-р(ІІ)/2026 від 09.09.2026, підстави для розподілу судового збору відсутні.

Відомостей про інші судові витрати сторін, що пов`язані із розглядом справи, в матеріалах відсутні, проте адміністративний позов містить заяву, подану в порядку, що передбачений ч. 7 ст. 139 КАС України, про наступний розподіл судових витрат сторони позивача на професійну правничу допомогу, про що представником додатково заявлено під час судового розгляду.

Керуючись ст. 245, 251, 280 КУпАП, ст. 72-77, 132, 139, 241-246, 271, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.09.2026 №R793945 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП закрити за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 14.10.2026.

Суддя І.В. Овсієнко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua