Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №703/6112/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/6112/26

3/703/2007/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а проживає за адресою АДРЕСА_2 , працює начальником транспортного відділу ТОВ «Агро-Рось», РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 164 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення №003320 від 10.09.2026, що складений уповноваженою особою Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області, ОСОБА_1 10.09.2026 близько 12-15 год, за адресою с. Ташлик, вул. Богдана Хмельницького, 103, при проведенні позапланової перевірки дотримання вимог Ліцензійних умов, встановлено, що ліцензіат не повідомив орган ліцензування про зміну даних, що зазначені в заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви на отримання ліцензії не пізніше одного місяці з дня настання цих змін, чим порушено вимоги ст. 15 п. 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Органом, що склав протокол, діяння ОСОБА_1 кваліфіковані як адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 6 ст. 164 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснивши, що підприємство, де працює начальником транспортного відділу, здійснює ліцензовану діяльність у сфері перевезення пасажирів, внутрішнім автомобільним транспортом, а також має право на підставі ліцензії здійснювати міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, що з початку запровадження військового стану фактично не здійснюється. 09.05.2025 відбулася дорожньо-транспортна подія за участю вантажного автомобіля, право власності на який зареєстроване за ТОВ «Агро-Рось», а саме зіткнення автомобіля, що прямував на ремонт, з легковим автомобілем, внаслідок чого завдано тілесні ушкодження п`ятьом пасажирам останнього. З даного приводу здійснювалося кримінальне провадження, наразі його судовий розгляд завершений. У зв`язку із даною подією в період із 09.09.2026 до 10.09.2026 на підприємстві Державною службою України з безпеки на транспорті проведено позапланову перевірку, за її результатами встановлено ряд порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1001 від 02.12.2015. За результатами перевірки винесений припис, яким адміністрацію підприємства зобов`язано усунути виявлені порушення в строк до 09.11.2026, ряд його вимог на даний час виконані. Особисто він не розуміє, з приводу якого діяння щодо нього складений протокол про адміністративне правопорушення та про які зміни в документах мав повідомити орган ліцензування.

Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 164 ч. 6 КУпАП встановлює відповідальність за порушення ліцензіатом установленого законом строку повідомлення органу ліцензування про зміну відомостей, зазначених у заяві та документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії.

Разом з тим, вказана норма є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює ст. 164 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, що мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Зважаючи на те, що диспозиція ст. 164 КУпАП є бланкетною, у протоколі має бути зазначений конкретний закон, яким встановлені обов`язок чи заборона, а також суть допущеного порушення.

Вичерпний перелік документів, що додаються до заяви на отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, а також організаційні, кадрові та технологічні вимоги до матеріально-технічної бази ліцензіата і засобів провадження діяльності, обов`язкові для виконання під час провадження зазначеної діяльності визначаються та встановлюються Ліцензійними умовами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1001 від 02.12.2015 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом».

Відповідно до пп. 2 п. 16 Ліцензійних умов, провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом затверджених, ліцензіат зобов`язаний зокрема: повідомляти в електронній формі через Єдиний комплекс інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті органу ліцензування про всі зміни даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, не пізніше одного місяця з дня настання таких змін.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 суд визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, а у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.

Відповідно до положень статті 254 КУпАП основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення.

Вимоги до змісту протоколу встановлені статтею 256 цього Кодексу, якою передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

На доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суду надані наступні докази, досліджені безпосередньо під час судового розгляду:

- дані протоколу про адміністративне правопорушення №003320, що не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить викладу об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 . Органом, яким складений протокол, вказано на порушення п. 2 ст. 15 Закону України від 2 березня 2015 року №222-VIII, при цьому при описі об`єктивної сторони правопорушення посадова особа обмежилася загальною фразою про відсутність повідомлення про зміни в документах, що подавалися для отримання ліцензії, однак не вказано, про які зміни та в яких документах йдеться;

- наказ Укртрансбезпеки №1806 від 31.08.2026 «Про проведення позапланової перевірки ТОВ «Агро-Рось», за змістом якого доручено Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті організувати в період із 9 до 10 вересня 2026 року проведення позапланової перевірки ТОВ «Агро-Рось» на предмет дотримання Ліцензійних умов, що затверджені Постановою №1001;

- посвідчення на проведення позапланової перевірки від 03.09.2026, приводом якої вбачається ДТП, що мала місце за участю транспортного засобу ліцензіата 09.05.2025;

- акт перевірки від 10.09.2026 №06/43.1/2026, за яким виявлені 6 порушень, серед них порушення підпункту 2 пункту 16 Ліцензійних умов, об`єктивна сторона якого не розкрита. Акт уповноваженою посадовою особою ТОВ «Агро-Рось» ОСОБА_1 підписаний без зауважень.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» п. 161).

Однак з матеріалів справи не вбачається існування будь-яких достатніх та переконливих доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення або винуватості ОСОБА_1 , оскільки єдиним засобом доказування, що містить відомості про обставини події, є протокол про адміністративне правопорушення, в якому належним чином не описано об`єктивної сторони протиправного діяння.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_1 доказів того, що останній є керівником чи іншою відповідальною посадовою особою ліцензіата, не надано.

Отже, органом, яким складений протокол в справі про адміністративне правопорушення, не зібрано достатніх доказів, що вказують на наявність в діяннях ОСОБА_1 складу правопорушення, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП та не є сумісним зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.

У зв`язку із зазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

У справі «Малофєєва проти рф» (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, а в ході судового розгляду була відредагована.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

З огляду на викладене, провівши аналіз досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, вважаю, що матеріали не містять достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 164 КУпАП. Вказане виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, підстави для покладення на ОСОБА_1 судового збору відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 164, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 6 ст. 164 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі пункту першого статті 247 КУпАП - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя І.В.Овсієнко