Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 03 вересня 2026 р.
Справа: №504/2436/26
Суддя: Таварткіладзе О. М.
Номер провадження: 33/813/1767/26
Номер справи місцевого суду: 504/2436/26
Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Симаченко Євгена Анатолійовича на постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 липня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №666025 від 14.05.2026 року, водій ОСОБА_1 14.05.2026 року о 17.25 год. за адресою: с-ще Світле, дорога М-14 21км + 500м, керував транспортним засобом Faw BETURN B50, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 липня 2026 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на користь держави.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Симаченко Євген Анатолійович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 липня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що поліцейський 14.05.2026 року о 17-18 роблячи пропозицію ОСОБА_1 , пройти медичне обстеження діяв всупереч інструкції, оскільки об`єктивно у ОСОБА_1 , були відсутні ознаки передбачені п.2, п.3, п.4 Інструкції. Більш того на відеозаписі видно що ОСОБА_1 погодився пройти огляд. Мотивом направлення поліцейським ОСОБА_1 на медичний огляд були не ознаки зазначені в інструкції, а інформація з планшету і це видно на відеозаписі.
Також звертає увагу, що 14.05.2026 року о 17-18 поліцейські продовжили поверхневу перевірку автомобіля ОСОБА_1 під час якої в транспортному засобі останнього був виявлений предмет схожий на корпус ручної гранати без запалу, після чого була викликана слідчо - оперативна група, яка здійснювала огляд місця поди до 19-17 год. 14.05.2026 року о 19-18 год. після спливу двох годин, всупереч п. розділу п. 1 Інструкції поліцейський знову запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 у свою чергу також не відмовлявся пройти медичний огляд, але просив його доставити на місце зупинки, це чітко видно на відеозаписі. Таким чином вбачається, що поліцейський і тут порушив діюче законодавство тобто після спливу двох годин не мав права направляти ОСОБА_1 для проведення медичного огляду.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 04.09.2026 року на 11:00 год., ОСОБА_1 та його адвокат Симаченко Євген Анатолійович в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися.
04.09.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що його захисник знаходить у лікарні.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до правил організації ефективного кримінального судочинства, яке є найбільш наближеним до розгляду справ про адміністративні правопорушення, затверджених Рішенням Ради суддів України № 71 від 26 жовтня 2018 року, Рішенням Ради суддів України № 14 від 28 лютого 2020 року учасник судового провадження, який не може з`явитися у судове засідання, зобов`язаний негайно, але не пізніше, ніж за 24 години до чергового судового засідання, повідомити про це суд, а відповідальна особа суду повідомляє про це інших учасників кримінального провадження з метою економії процесуального часу.
Проаналізувавши клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, як належним чином не обґрунтованого, оскільки до вказаного клопотання не додано докази неможливості участі у судовому засіданні через перебування у лікарні, як не вказано на неможливість участі особисто скаржника у судовому засіданні.
За таких підстав, а також враховуючи, що апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Проте, апеляційний суд з такими висновками не погоджується.
Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №666025 від 14.05.2026 року, водій ОСОБА_1 14.05.2026 року о 17.25 год. за адресою: с-ще Світле, дорога М-14 21км + 500м, керував транспортним засобом Faw BETURN B50, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 14.05.2026 року відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №666025 від 14.05.2026 року, додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи містять обставини події, що мала місце 14.05.2026 року за участі ОСОБА_1 . Даними відеозаписами зафіксовано, що транспортний засобіб Faw BETURN B50, реєстраційний номер НОМЕР_1 було зупинено працівниками поліції на блокпості для здійснення поверхневого огляду на предмет виявлення заборонених речей. Під час спілкування з працівниками поліції, у ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано поїхати до медичного закладу для огляду на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 одразу погодився на огляд та проїхати в медичний заклад, попросивши працівників поліції потім привезти його до автомобіля, так як він прямував до реабілітаційного центру і його там у назначений час чекає лікар. Працівник поліції погодився доставити ОСОБА_1 після проходження огляду на стан сп`яніння на стаціонарний пост, де залишився автомобіль ОСОБА_1 . Під час поверхневого огляду автомобіля, працівники поліції в ньому знайшли предмет схожий на ручну бойову гранату без запалу та викликали слідчу – оперативну групу, яка після приїзду здійснювала огляд автомобіля на місці події. Після цього, працівник поліції потворно висунув пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, в свою чергу ОСОБА_1 все також погодився на такий огляд, але нагадав свою просьбу, щоб його потім привезли на місце зупинки його автомобіля на стаціонарний пост поліції. Інший екіпаж працівник поліції, який повинен був доставляти ОСОБА_1 до медичного закладу, відмовився його привезти на місце зупинки, тому ОСОБА_1 повідомив що також відмовляється за таких умов їхати в медичний заклад, оскільки поспішає до реабілітаційного центу. Працівники поліції роз`яснили йому права передбачені ст. 268 КУпАП та скали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі – Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі – Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі – Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор – це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.
Проаналізувавши обставини у справі, що встановлені апеляційним судом під час здійснення всебічного й повного дослідження доказів по справі, надання їм об`єктивної оцінки, апеляційний суд констатує, що матеріали справи, поза розумним сумнівом, не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні 14.05.2026 року правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, для правильного вирішення цієї справи визначальним є з`ясування складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, об`єктивна сторона цього правопорушення полягає саме в ухиленні особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Водночас суб`єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу, тобто усвідомленого небажання особи проходити відповідний огляд.
Відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, як форма протиправної поведінки, водночас є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Втім, ключовим у таких справах є саме встановлення факту відмови чіткої, однозначної та належним чином зафіксованої.
З огляду на це, особливого значення набуває дослідження відеозапису, який був безпосередньо переглянутий судом апеляційної інстанції. Саме цей доказ повинен бути покладений в основу оцінки фактичних обставин справи.
З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що поліцейський звертається до ОСОБА_1 з вимогою пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі на часі відеозапису 17:17 год. ОСОБА_1 одразу погоджується пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. Працівники поліції, викликали інший екіпаж поліції для доставки ОСОБА_1 до медичного закладу.
Проте, в подальшому під час поверхневого огляду автомобіля ОСОБА_1 було виявлено предмет схожий на ручну бойову гранату без запалу у зв`язку з чим було викликано слідчу – оперативну групу на місце події. Очікування слідчо-оперативної групи, подальші її дії щодо цієї події, а також очікування іншого екіпажу для доставки ОСОБА_1 зайняло приблизно дві години.
Вже о 19 18 год. працівник поліції повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. ОСОБА_1 в свою чергу також погодився, але знов попросив доставити після цього його на стаціонарний пост поліції, де його зупинили і де залишився його автомобіль на якому він прямував до медичної установи, де проходить реабілітацію, на що, екіпаж який прибув, відмовив доставити після огляду на стан сп`яніння назад до його автомобіля, після чого і ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до п 9. Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Таким чином, працівник поліції висуваючи пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі ОСОБА_1 о 17:17 год., який погодився на такий огляд, всупереч положенню п 9. Розділу ІІ Інструкції не доставив ОСОБА_1 до медичного закладу протягом двох годин, не забезпечив такий огляд, а після спливу 2-х годин з моменту виявлення підстав для його проведення (17-17 год.), повторно о 19 18 год., запропонував пройти огляд на стан сп`яніння.
Отже, такі дії працівника поліції є суперечливими та є порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
При цьому, навіть враховуючи, що очікування та виконання слідчо – оперативною групою, яка прибула до місця події, слідчих дій, займає певний час, інший екіпаж, який значно раніше прибув, мав об`єктивну можливість для забезпечення особі пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, який уповноважений на проведення таких оглядів відповідно до вимог ст. 266 КУпАП з урахуванням передбаченого законом часу на його проведення, оскільки ОСОБА_1 погодився пройти такий огляд протягом двох годин з часу виявлення працівниками поліції у нього ознак наркотичного сп`яніння і висування поліцейським вимоги водію пройти такий огляд в медичному закладі.
Крім того, згода водія про проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі була висловлена поліцейським до фактичного складення ними протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. ст. 254, 256 КУпАП.
Водночас наведені обставини мають вирішальне значення для правильного вирішення справи. З матеріалів справи не вбачається наявності чітко вираженої, категоричної та остаточної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі у відведений законом час (2 години з моменту виявлення підстав для його проведення) і неможливість після висловлення згоди і спливу після цього 2-х годин пройти такий огляд без порушення часу передбаченого ст. 266 КУпАП, що в розумінні ст. 266 КУПАП має наслідком безумовну недійсність такого огляду.
Таким чином, відсутній один із ключових елементів об`єктивної сторони правопорушення факт відмови як усвідомленої та зафіксованої дії. Відповідно, не доведено і суб`єктивну сторону правопорушення у вигляді прямого умислу на ухилення від проходження огляду.
Крім того, з положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
За змістом наданих адміністративних матеріалів судом не встановлено, що поліцейські на виконання вимог ч. 1, 7 ст. 266 КУпАП вжили заходів щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що за наведених обставин встановлено порушення працівниками поліції порядку огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, що передбачений ст. 266 КУпАП, у зв`язку з чим такий огляд вважається недійсним.
У зв`язку з цим відсутній і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме відмова від проходження огляду в медичному закладі. В діях апелянта не вбачається ані об`єктивної сторони правопорушення у вигляді чітко вираженої відмови, ані суб`єктивної сторони у вигляді прямого умислу на ухилення від такого огляду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, підсумовуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, тому постанову районного суду необхідно скасувати, а провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Симаченко Євгена Анатолійовича – задовольнити частково .
Постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 15 липня 2026 року – скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити з підстави пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено: 15.10.2026 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе
Оригінал: reyestr.court.gov.ua