Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 10 вересня 2026 р.
Справа: №496/2407/26
Суддя: Таварткіладзе О. М.
Номер провадження: 33/813/1778/26
Номер справи місцевого суду: 496/2407/26
Головуючий у першій інстанції Портна О. П.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Леписієнко Ірини Олегівни на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 29 липня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 613424 від 12.03.2026 року, водій ОСОБА_1 12.03.2026 о 20:50 год., за адресою: с. Дачне, траса М05 452 км, керував автомобілем Мерседес Бенц д. н. з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ООМЦПЗ водій відмовився, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху України, відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність ч.1ст.130 КУпАП.
Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 29 липня 2026 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Леписієнко Ірина Олегівна подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 29 липня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 613424 містить дві різні дати нібито вчиненого правопорушення. На початку викладення обставин зазначено 12 березня 2026 року, тоді як безпосередньо у фабулі протоколу зазначено: «12.02.2026 року о 20:50 год.» Ця обставина не є новою та вже була предметом судової оцінки. Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 04 червня 2026 року суд прямо встановив, що протокол не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, оскільки одночасно містить різні дати події та за такого змісту неможливо точно встановити дату вчинення адміністративного правопорушення. Саме з цієї причини матеріали були повернуті Управлінню патрульної поліції для належного оформлення. Однак після повернення матеріалів протокол залишився у первісному вигляді; дві різні дати в його тексті залишилися; нового протоколу складено не було; уточненого процесуального документа, передбаченого КУпАП, не складено; ОСОБА_1 з будь-яким новим формулюванням адміністративного обвинувачення не ознайомлювали. До матеріалів справи було лише долучено окрему заяву поліцейського Єлісєєва Є.І., в якій останній через декілька місяців після складання протоколу повідомив, що правильною слід вважати дату 12.03.2026 року. Незважаючи на це, в оскаржуваній постанові суд дійшов уже протилежного висновку та зазначив, що розбіжність у датах є лише «технічною помилкою», яка нібито була виправлена під час доопрацювання матеріалів.
У протоколі зазначено звужені зіниці, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук;поведінка, що не відповідає дійсності. Вказані ознаки дійсно належать до переліку ознак наркотичного чи іншого сп`яніння, визначених Інструкцією № 1452/735. Однак наявність певної ознаки у нормативному переліку та доведеність фактичного існування цієї ознаки у конкретної особи це різні питання. Суд їх фактично ототожнив. В оскаржуваній постанові зазначено, що сам факт зазначення таких ознак працівниками поліції давав підстави для направлення ОСОБА_1 на огляд. Проте суд не надав відповіді на аргументи захисту про те за яких умов перевірялась реакція зіниць; яким чином поліцейський встановив відсутність їх реакції на світло; у чому конкретно проявлялося «виражене тремтіння»; чи зафіксовано його на відео; у чому саме полягала «поведінка, що не відповідає дійсності»; яким обставинам така поведінка не відповідала. Сторона захисту звертала увагу, що відеозапис не дозволяє об`єктивно встановити стан зіниць, перевірити їх реакцію на світло чи належним чином зафіксувати виражене тремтіння пальців рук. Натомість на відеозаписі ОСОБА_1 орієнтується в обстановці, підтримує послідовну розмову, розуміє запитання та надає зрозумілі відповіді.
Захист звертав увагу, що долучене направлення саме по собі не дозволяє безсумнівно відтворити послідовність процесуальних дій та не містить підпису ОСОБА_1 , яким підтверджувалося б отримання направлення й розуміння запропонованої процедури. Суд фактично відповів лише на один аспект доводів захисту, зазначив, що окремий «акт відмови» Інструкцією не передбачений. Проте відсутність обов`язку складати окремий акт не звільняла суд від необхідності перевірити саму процедуру отримання відмови та оцінити доводи захисту в сукупності.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 11.09.2026 року на 10:30 год., ОСОБА_1 та його адвокат Леписієнко Ірина Олегівна в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися.
09.09.2026 року на адресу суду від захисника ОСОБА_1 адвоката Леписієнко Ірини Олегівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання мотивоване тим, що у зазначені дату і час вона не зможе прибути до суду, оскільки з 09 до 11 вересня 2026 року перебуватиму у заздалегідь запланованій робочій поїздці до міста Києва. Виїзд з Одеси відбувся 09 вересня 2026 року о 16 годині 20 хвилин, а повернення з Києва до Одеси заплановано на вечір 11 вересня 2026 року. Ці обставини підтверджуються іменними автобусними квитками № 3685907 та № 38009657. Квиток на рейс Одеса–Київ був придбаний 07 вересня 2026 року, тобто до постановлення судом рішення про призначення апеляційного розгляду.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Також, ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до правил організації ефективного кримінального судочинства, яке є найбільш наближеним до розгляду справ про адміністративні правопорушення, затверджених Рішенням Ради суддів України № 71 від 26 жовтня 2018 року, Рішенням Ради суддів України № 14 від 28 лютого 2020 року учасник судового провадження, який не може з`явитися у судове засідання, зобов`язаний негайно, але не пізніше, ніж за 24 години до чергового судового засідання, повідомити про це суд, а відповідальна особа суду повідомляє про це інших учасників кримінального провадження з метою економії процесуального часу.
Проаналізувавши клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, як належним чином не обґрунтованого, оскільки у вказаному клопотанні не зазначено на необхідності участі адвоката у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, зважаючи на викладену позицію сторони захисту в апеляційній скарзі. Крім того, не вказано на існування у захисника або у апелянта об`єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що можуть завадити їм приєднатися до судового засідання, що призначено на 11.09.2026 року на 10:30 год., в режимі відеоконференції. Тому зважаючи на стислі строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП – 20 днів з часу надходження до апеляційного суду матеріалів апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення.
За таких підстав, а також враховуючи, що апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 613424 від 12.03.2026 року, водій ОСОБА_1 12.03.2026 о 20:50 год., за адресою: с. Дачне, траса М05 452 км, керував автомобілем Мерседес Бенц д. н. з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ООМЦПЗ водій відмовився, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху України, відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність ч.1ст.130 КУпАП.
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 12.03.2026 року о 21-05 год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 613424 від 12.03.2026 року, додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються події, що мала місце 12.03.2026 року, за участі ОСОБА_1 . Даними відеозаписами зафіксовано зупинку транспортного засобу Мерседес Бенц днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на стаціонарному блокпості з метою здійснення поверхневої перевірки на предмет заборонених речей. Під час здійснення такої перевірки, працівники поліції виявили у автомобілі речовину зеленого кольору схожу на наркотичну речовину та викликали слідчо-оперативну групу, яка в подальшому приїхала та проводила відповідні слідчі дії. Під час спілкування з працівниками поліції, у ОСОБА_1 було виявлено ознаки було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння. Працівник поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився від такого огляду. Працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз`яснено права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі – Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі – Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі – Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор – це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 12.03.2026 року ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 613424 містить дві різні дати нібито вчиненого правопорушення, апеляційним судом відхиляються, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги долучений рапорт поліцейського 1 взводу 5 роти 1 батальйону УПП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Єлісєєва Є.І., у якому зазначено, що під час складання протоколу було допущено помилку, а саме дата в фабулі відрізняється від дати складання та від дати скоєння 12.02.2026 року замість 12.03.2026 року. Тому, дана технічна описка не змінює суті обвинувачення, не порушує прав особи на захист та не є перешкодою для розгляду справи, у зв`язку з чим суд приймає протокол до розгляду та вирішує справу на підставі наявних доказів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, такий самий доказ у порівнянні з іншими доказами, та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, тому зазначення іншої дати вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення, не є суттєвим порушенням законодавства, оскільки інші докази, такі як відеозапис, направлення на огляд, підтверджують дату настання правопорушення - 12.03.2026 року.
Посилання в апеляційній скарзі про те, що суд не надав відповіді на аргументи захисту про те за яких умов перевірялась реакція зіниць; яким чином поліцейський встановив відсутність їх реакції на світло; у чому конкретно проявлялося «виражене тремтіння»; чи зафіксовано його на відео; у чому саме полягала «поведінка, що не відповідає дійсності»; яким обставинам така поведінка не відповідала, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки за приписами ст. 266 КУпАП та відповідно до пунктів 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, саме поліцейський здійснює первинне виявлення зовнішніх ознак сп`яніння, які є підставою для проведення огляду, крім того, у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який міститься в матеріалах справи та відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським були виявлені ознаки сп`яніння. В свою чергу, обов`язок на спростовання вказаних ознак належить до особи, у якої виявлено такі ознаки.
Твердження в апеляційній скарзі на те, що долучене направлення саме по собі не дозволяє безсумнівно відтворити послідовність процесуальних дій та не містить підпису ОСОБА_1 , яким підтверджувалося б отримання направлення й розуміння запропонованої процедури, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки на відеозаписі на часі 21:12 год. ОСОБА_1 відмовився на пропозицію пройти огляд в медичному закладі, в подальшому йому було роз`яснено права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП. Будь якого іншого порядку або перевірки «розуміння запропонованої процедури» особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ні порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, ні інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року не передбачено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з висновками суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи.
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов`язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв`язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Леписієнко Ірини Олегівни - залишити без задоволення.
Постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 29 липня 2026 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено: 15.10.2026 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе
Оригінал: reyestr.court.gov.ua