Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №505/3406/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1804/26

Номер справи місцевого суду: 505/3406/25

Головуючий у першій інстанції Ващук О. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Шаталіна Миколи Вікторовича на постанову судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 437895 від 29.08.2025 року, водій ОСОБА_1 29.08.2025 року о 19 год. 09 хв. в с. Коси по вул. Іванівська керував автомобілем Volkswagen державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Шаталін Микола Вікторович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: «під час судового розгляду було достовірно встановлено, що ОСОБА_1 на той час коли поліцейський пропонував пройти огляд не керував транспортним засобом і не був особою, яка керує транспортним засобом. На той час ОСОБА_1 лише перебував на вулиці с. Коси Подільського р-ну. Одеської області. Слід звернути увагу на те, що поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд не у зв`язку з встановленням факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а лише у зв`язку з тим Що ОСОБА_1 начебто знаходиться в стані алкогольного сп`яніння. В судовому засіданні були дослідженні усі докази долучені до протоколу та допитані свідки, але жодний доказ або свідчення свідка не вказують на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, або його зупинили працівники поліції і він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки.

Матеріали справи та сам протокол про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передачі автомобіля для керування іншій особі.

В судовому засіданні під час дослідження відеозаписів, які були долучені до протоколу було беззаперечно встановлено той факт що поліцейський не оформлював направлення на медичний огляд, та не доставляв ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, що свідчить про те, що у встановлений законом спосіб ОСОБА_1 не направлявся у заклад охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Крім того в матеріалах даної адміністративної справи і у самому протоколі відносно ОСОБА_1 відсутні посилання на те, за допомогою якого технічного засобу водію пропонувалося пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. В матеріалах справи також відсутній акт огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Працівниками поліції не роз`яснено ОСОБА_1 про те, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад правопорушення і відповідальність така ж, як при керуванні в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння. Крім того, з відеозапису слідує, що в ході розмови поліцейський не роз`яснив ОСОБА_1 про те що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає для водіїв безальтернативне покарання у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік».

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 11.09.2026 року на 12:30 год., ОСОБА_1 та його адвокат Шаталін Микола Вікторович в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися.

11.09.2026 року на адресу суду від захисника ОСОБА_1 адвоката Шаталіна Миколи Вікторовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання мотивоване тим, що у визначений час та прийняти участь у судову засіданні він не зможе, оскільки 11.09.2026 року о 13:15 год. буде приймати участь у іншій кримінальній справі № 505/1160/24.

Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Також, ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до правил організації ефективного кримінального судочинства, яке є найбільш наближеним до розгляду справ про адміністративні правопорушення, затверджених Рішенням Ради суддів України № 71 від 26 жовтня 2018 року, Рішенням Ради суддів України № 14 від 28 лютого 2020 року учасник судового пр. овадження, який не може з`явитися у судове засідання, зобов`язаний негайно, але не пізніше, ніж за 24 години до чергового судового засідання, повідомити про це суд, а відповідальна особа суду повідомляє про це інших учасників кримінального провадження з метою економії процесуального часу.

Проаналізувавши клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, як належним чином не обґрунтованого, оскільки у вказаному клопотанні не вказана на існування у захисника або у апелянта об`єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що можуть завадити їм приєднатися до судового засідання, що призначено на 11.09.2026 року на 12:30 год., в режимі відеоконференції, зважаючи на те, що інша кримінальна справа, на яку посилається захисник, призначена 11.09.2026 року о 13:15 год. Апеляційній суд звертає увагу, що зважаючи на стислі строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП – 20 днів з часу надходження до апеляційного суду матеріалів апеляційної скарги, апеляційній суд не вбачає підстав для відкладення.

За таких підстав, а також враховуючи, що апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, апеляційний суд з такими висновками не погоджується.

Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.

За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.

Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №437895 від 29.08.2025 року, водій ОСОБА_1 29.08.2025 року о 19 год. 09 хв. в с. Коси по вул. Іванівська керував автомобілем Volkswagen державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 29.08.2025 року о 19-10 год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився.

Згідно копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксована не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5602631 від 29.08.2025 року, вбачається накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не мала при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліса страхування).

Згідно копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксована не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5602559 від 29.08.2025 року, , вбачається накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.4 ст. 126 КУпАП (керування ТЗ особою, яка тимчасово була позбавленою права керування ТЗ).

До протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються події, що мала місце 29.08.2025 року, за участі ОСОБА_1 . Даними відеозаписами зафіксовано рух та подальшу зупинку транспортного засобу Volkswagen державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу, працівники поліції ОСОБА_1 повідомили, що на нього надійшла скарга та попросили надати документи, що посвідчують особу та на автомобіль. ОСОБА_1 не надав таких документів, розпочавши суперечку з працівниками поліції. Під час цього, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер», на що ОСОБА_1 одразу відмовився. Після почутого, працівник поліції констатував, що на ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також інші матеріали за ч. 1 ст. 126, ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі – Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі – Інструкція № 1452/735).

Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі – Інструкція № 1026).

Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Портативний відеореєстратор – це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

Проаналізувавши обставини у справі, що встановлені апеляційним судом під час здійснення всебічного й повного дослідження доказів по справі, надання їм об`єктивної оцінки, апеляційний суд констатує, що матеріали справи, поза розумним сумнівом, не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні 29.08.2025 року правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, для правильного вирішення цієї справи визначальним є з`ясування складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, об`єктивна сторона цього правопорушення полягає саме в ухиленні особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Водночас суб`єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу, тобто усвідомленого небажання особи проходити відповідний огляд.

Відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, як форма протиправної поведінки, водночас є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Втім, ключовим у таких справах є саме встановлення факту відмови чіткої, однозначної та належним чином зафіксованої.

З огляду на це, особливого значення набуває дослідження відеозапису, який був безпосередньо переглянутий судом апеляційної інстанції. Саме цей доказ повинен бути покладений в основу оцінки фактичних обставин справи.

З долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу Volkswagen державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , працівник поліції запропонував останньому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер». В свою чергу, ОСОБА_1 одразу відмовився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки.

Проте, як було наведено вище, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, на якому відсутня пропозиція ОСОБА_1 з боку працівника поліції пройти огляд в медичному закладі, після відмови останнього від проходження такого огляду на місці зупинки, що є обов`язком працівника поліції покладеним на нього Інструкцією і Порядком.

Наявність чіткої відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, після відмови від проходження такого огляду на місці зупинки, зафіксованої належним чином в порядку передбаченим ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію» є важливим елементом для встановлення вини у скоєному правопорушенні, проте матеріали справи не містять доказів вимоги поліцейського після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, і як слідство, відмови ОСОБА_2 від проходження такого огляду в медичному закладі.

Водночас наведені обставини мають вирішальне значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд приходить до переконання, що з матеріалів справи не вбачається наявності чітко вираженої, категоричної та остаточної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі, що передбачено ст. 266 КУпАП.

Таким чином, відсутній один із ключових елементів об`єктивної сторони правопорушення факт вимоги працівника поліції до ОСОБА_1 про проходження останнім огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, після не згоди пройти такий огляд на місці зупинки. Відповідно, не доведено і суб`єктивну сторону правопорушення у вигляді прямого умислу на ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції.

Отже, апеляційний суд вважає, що за наведених обставин встановлено недотримання працівниками поліції порядку (процедури) огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим зафіксована відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння лише на місці зупинки без фіксації наявності вимоги з боку поліцейського до ОСОБА_2 про проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі і без фіксації відмови водія від проходження такого огляду в медичному закладі, не утворює склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

У зв`язку з цим відсутній і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме відмова від проходження огляду. В діях апелянта не вбачається ані об`єктивної сторони правопорушення у вигляді чітко вираженої відмови, ані суб`єктивної сторони у вигляді прямого умислу на ухилення від такого огляду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Таким чином, підсумовуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, тому постанову районного суду необхідно скасувати, а провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Шаталіна Миколи Вікторовича – задовольнити частково.

Постанову судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року – скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити з підстави пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено: 15.10.2026 року.

Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе