Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №127/14138/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/14138/26

Провадження № 22-ц/801/2282/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 127/14138/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2026 року, ухвалене у складі судді Антонюка В. В. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У квітні 2026 року ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4022913 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.

На виконання умов договору 30 вересня 2023 року позивачем (через партнера ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з яким укладено договір № ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року про організацію переказу коштів) перераховано грошові кошти в сумі 2 000 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , вказану ним у договорі.

24 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір факторингу № 24/05/2024, за яким до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги до відповідача.

Рішенням № 251124/1єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування товариства на ТОВ «ФК «Фінтраст капітал».

На момент укладення договору факторингу - 24 травня 2024 року - загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором № 4022913 від 30 вересня 2023 року складала 11 480 грн, з яких 2 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 9 480 грн - заборгованість за процентами.

Оскільки строк дії договору № 4022913 від 30 вересня 2023 року не закінчився, з 25 травня 2024 року по 24 вересня 2024 року позивачем було здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, визначеною умовами договору, що становить 4 920 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором, становить 16 400 грн, з яких 2 000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 480 грн - заборгованість по процентам, нарахованим первісним кредитором; 4 920 грн - заборгованість по процентам, нарахованим ТОВ «ФК «Фінтраст капітал».

Посилаючись на викладене, позивач у заявленому позові просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором в розмірі 16 400 грн, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2026 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором № 4022913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 вересня 2023 року в розмірі 16 400 грн, з яких 2 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 480 грн - заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором, 4 920 грн - заборгованість за відсотками нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 5 000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції встановив факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати тіла кредиту та відсотків, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем, водночас зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи виконаною адвокатом роботою у ній, відтак з урахуванням усталеної судової практики у цій категорії спірних правовідносин та незначної складності справи, стягнув з відповідача на користь позивача 5 000 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Береговий О. Ю., Панасюк О. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2026 року строк розгляду справи продовжено на п`ятнадцять днів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судове рішення фактично побудоване виключно на доводах позивача та документах, які були надані останнім на підтвердження своїх вимог, без належної перевірки їх достовірності, допустимості, достатності та взаємного зв`язку.

Судом не перевірено факт укладення кредитного договору, належності електронного підпису саме відповідачу, належного виконання первісним кредитором своїх зобов`язань, правомірності переходу права вимоги до нового кредитора, правильності здійснення розрахунку заборгованості та законності нарахування процентів.

Апелянт наголошує на несправедливості умов договору про встановлення вимоги щодо сплати непропорційно великої суми нарахованих процентів.

Сума отриманого кредиту становила 2 000 грн, тоді як до стягнення завлено 14 400 грн процентів, що значно перевищує суму основного боргу. Такий розмір нарахувань свідчить про істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживача. Судом не встановлено правильність нарахування процентів та не надано оцінки співмірності заявлених до стягнення процентів.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження укладення кредитного договору, а позивачем не доведено, що саме відповідачем отримано одноразовий ідентифікатор, введено його до системи та підтверджено укладення договору.

Самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення є те, що суд першої інстанції фактично визнав доведеним розмір заборгованості виключно на підставі розрахунку, здійсненого позивачем, не здійснивши його належної перевірки, а тому наведений розрахунок не може вважатись беззаперечним доказом існування саме такого розміру заборгованості.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено обсяг прав вимоги за договором факторингу, чи включали ці права можливість подальшого нарахування процентів після переходу права вимоги, а також чи підтверджується це належними письмовими доказами.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

30 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4022913 на таких умовах:

1.1. Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.

1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 2 000,00 гривень.

1.3. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

1.3.3. Рекомендовані дати внесення Клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у Графіку платежів - друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу».

1.4. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

1.4.1. Стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

1.4.2. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на таких умовах. Якщо Клієнт до 30.10.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

1.4.3. Розмір процентів за користування кредитними коштами протягом строку дії Договору, може бути змінений у бік зменшення для Клієнта у випадку та на умовах визначених в пп. 1.4.2. Договору, зокрема у випадку отримання Клієнтом знижки на стандартну процентну ставку. Якщо Клієнт не отримав індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку відповідно до Програми лояльності, цей підпункт Договору до Клієнта не застосовується.

1.5. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:

1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредиту 30 341,06% річних.

1.5.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 7 062,13% річних.

1.6. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:

1.6.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 16 400,00 грн.

1.6.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 15 206,00 грн.

2.1. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

2.2. Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 30.09.2023 або 01.10.2023.

9.7. Порядок укладення Договору та створення електронних підписів Сторін.

9.7.1. Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим Сторонами), в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. На підписаний сторонами Договір уповноваженим працівником Товариства накладається кваліфікована електронна печатка Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Договір містить паспортні дані ОСОБА_1 , адресу електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер банківської картки - НОМЕР_1 , підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х761 30 вересня 2023 року о 18 год 54 хв (а. с.67-71).

На а. с. 52-53 паспорт споживчого кредиту із аналогічними умовами.

На а. с. 64 таблиця обчислення вартості кредиту, підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х761 30 вересня 2023 року о 18 год 54 хв.

Перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 30 вересня 2023 року о 18 год 56 хв підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а. с. 63).

На а. с. 44-45 копія договору № ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» про переказ коштів.

24 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 24/05/2024 (а. с. 46-48).

На звороті а. с. 48 акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року та акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді за договором факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року.

На а. с. 61-62 витяг з реєстру боржників Додаток № 1 до договору факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року відповідно до якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 11 480 грн, з яких тіло кредиту - 2 000 грн, відсотки - 9 480 грн (а. с. 61-62).

27 травня 2024 ТОВ «ФК Лінеура Україна» повідомило ТОВ «ФК Фінтраст Україна» про повідомлення боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами (а. с. 54).

На а. с. 22-23 копії платіжних інструкцій про часткову сплату за договором факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року (№ 412 від 30 травня 2024 року, № 417 від 31 травня 2024 року, № 418 від 31 травня 2024 року, № 419 від 31 травня 2024 року, № 410 від 30 травня 2024 року, № 411 від 30 травня 2024 року).

Рішенням № 551124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року вирішено змінити назву на ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» (а. с. 40), викладено статут в новій редакції (а. с. 36-39), внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 42-43).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4022913 від 30 вересня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, здійсненого ТОВ «Лінеура Укрїана», станом на 24 травня 2024 року заборгованість становить 11 480 грн, з яких 2 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 480 грн - заборгованість за процентами (а. с. 56-58).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4022913 від 30 вересня 2023 року про надання споживчого кредиту, здійсненого ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за 123 календарні дні (з 25 травня 2024 року по 24 вересня 2024 року) заборгованість за процентами за користування грошовими коштами становить 4 920 грн (а. с. 59-60).

Позиція суду апеляційної інстанції

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно вимог ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що договір № 4022913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 вересня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано підписаний відповідачем у електронному вигляді одноразовим цифровим ідентифікатором договір, докази перерахування кредитних коштів на вказаний у договорі картковий рахунок, розрахунок заборгованості.

У договорі сторони обумовили усі його істотні умови, тому підписавши його, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови.

Апеляційний суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 не спростовано факт укладення кредитного договору, а також не надано доказів щодо ненадходження кредитних коштів на його банківський рахунок. Натомість в матеріалах справи наявна відповідь АТ «А-Банк» від 19 травня 2026 року № 34591/47-260517/198-БТ про те, що картка НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , надано виписку про рух коштів по рахунку (а. с. 83-88).

Отже, доведеним є факт укладення між первісним кредитором та відповідачем договору № 4022913 від 30 вересня 2023 року та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної щодо набуття позивачем статусу належного кредитора та обсягу прав, які перейшли до нього на підставі договору факторингу, а також правомірності нарахування відсотків за користування кредитом після переходу права вимоги

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Так, 24 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір факторингу № 24/05/2024. Сторони узгодили, що фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (пункт 1.1.).

Договір факторингу був підписаний 24 травня 2024 року, після укладення 30 вересня 2023 року спірного кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором.

Таким чином, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Разом з тим апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як видно із розрахунків заборгованості, проценти за користування кредитом нараховувались як первісним кредитором, так і позивачем за стандартною процентною ставкою 2 % в день відповідно до пункту 1.4.1 договору та застосовується у межах строку кредиту - 300 днів.

Водночас відповідно до Закону України «Про внесення змін по деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими відповідно встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) - 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відтак, здійснений первісним кредитором та позивачем розрахунок заборгованості є помилковим та підлягає перерахунку.

Позивач просить стягнути заборгованість за кредитом з 30 вересня 2023 року по 24 вересня 2024 року включно.

Отже, розрахунок відсотків за спірним кредитним договором слід здійснити з урахуванням такого:

- відсотки за період з 30 вересня 2023 року по 21 квітня 2024 року - 2 000 грн (тіло) х 2,0 % х 205 днів = 8 200 грн;

- відсотки за період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - 2 000 грн (тіло) х 1,5 % х 120 днів = 3 600 грн;

- відсотки за період з 20 серпня 2024 року по 24 вересня 2024 року - 2 000 грн (тіло) х 1,0 % х 36 днів = 720 грн.

Ураховуючи викладене, на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором від 30 вересня 2023 року № 4022913 в розмірі 14 520 грн, з яких 2 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 520 грн - заборгованість за відсотками.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 88,54 % (14 520 грн х 100 / 16 400 грн), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» слід пропорційно стягнути 2 357,29 грн сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви (а. с. 16).

Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена на 11,46 % з ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» на користь ОСОБА_1 слід пропорційно стягнути 457,67 грн сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги (а. с. 114).

Частиною 10 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» підлягає стягненню різниця судового збору у розмірі 1 899,62 грн.

Також у позовній заяві ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/9476/19).

Із матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача під час розгляду справи у місцевому суді представляв адвокат Столітній М. М. на підставі договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн адвокат надав акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої (правової) допомоги від 10 грудня 2024 року та детальний опис робіт. Розмір гонорару - 10 000 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Враховуючи викладені норми, заперечення ОСОБА_1 проти заявленого розміру судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, складність справи, часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст» витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за договором № 4022913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 вересня 2023 року станом на 24 вересня 2024 року у розмірі 14 520 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять грн), з яких 2 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 520 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» 1 899,62 грн (одна тисяча вісімсот дев`яносто дев`ять грн 62 коп.) різницю судових витрат зі сплати судового збору та 3 000 грн (три тисячі грн) витрат на правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк