Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №127/30447/26 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №127/30447/26

Суддя: Матківська М. В.

Справа № 127/30447/26

Провадження № 33/801/1024/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сікорського Ярослава Олександровича

на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 751920 від 22 серпня 2026 року, водій ОСОБА_1 21 серпня 2026 року о 23 год 30 хв в м. Вінниці по вул. Костянтина Василенка, 14Б, керував транспортним засобом, а саме, електросамокатом «Ecos» без д.н.з., в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на встановленому законом порядку, із згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою приладу «Drager», результат позитивний 1,06 проміле, при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн. на користь держави.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Сікорського Я. О. просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. У разі якщо апеляційний суд не погодиться з вимогою про закриття провадження, змінити постанову та, на підставі ч. 2 ст. 13, п. 2 ст. 24-1 КУпАП, застосувати до ОСОБА_1 захід впливу у виді попередження без застосування штрафу та позбавлення прав керувати транспортними засобами.

Доводи апеляційної скарги зводяться до недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Захисник зазначає, що відеозаписи не містять однозначного визнання ОСОБА_1 факту керування електросамокатом, а лише підтверджують його перебування серед трьох осіб на самокаті. При цьому відеозаписи не фіксують руху самоката та не дають змоги встановити, хто саме ним керував.

Також вказує на відсутність у матеріалах справи належних відомостей про технічні характеристики електросамоката «Ecos», необхідних для його ідентифікації та віднесення до відповідної категорії транспортних засобів. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно обмежився загальним висновком про можливість віднесення електросамокатів до транспортних засобів.

Крім того, захисник стверджує, що суд неправильно витлумачив відсутність заперечень ОСОБА_1 щодо керування та незазначення ним іншого водія, оскільки обов`язок доведення вини покладається на уповноважений орган, а не на особу, яка притягається до відповідальності.

Також захисник не погоджується з відхиленням судом першої інстанції доводів щодо незаконного опитування неповнолітнього ОСОБА_1 за відсутності батьків, законного представника або педагога, вважаючи, що отримані за таких обставин усні пояснення не могли використовуватися як засіб відсутності об`єктивних доказів керування електросамокатом саме ним.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до висловлення незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, заперечення доведеності факту керування електросамокатом саме ОСОБА_1 , посилань на порушення порядку отримання доказів та неправильне застосування положень законодавства щодо відповідальності неповнолітніх.

У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Сікорський Я. О. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити із підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 751920 від 22 серпня 2026 року, згідно якого водій ОСОБА_1 21 серпня 2026 року о 23 год 30 хв в м. Вінниці по вул. Костянтина Василенка, 14Б, керував транспортним засобом, а саме, електросамокатом «Ecos» без д.н.з., в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на встановленому законом порядку, із згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою приладу «Drager», результат позитивний 1,06 проміле (а. с. 2);

- роздруківкою з технічного приладу Drager Alcotest 7510 прилад № ARND-0449 принтер № ARNB-0173, тест № 690, згідно якої тестування було проведено із зазначенням особи, яку тестують – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , результат тесту – 1,06 ‰ (а. с. 4);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, із якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя; результати огляду на стан сп`яніння за допомогою Alcotest Drager 7510: 1,06 % (а. с. 5);

- рапортом капрала поліції Фіонова І., поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП (а. с. 6);

- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 751920 від 22 серпня 2026 року (а. с. 7).

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджено відповідними результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано технічними засобами відеозапису.

Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Згідно з наявними у матеріалах справи відеозаписами, працівники поліції, які прибули на місце події, попередньо отримали від інших поліцейських інформацію про те, що ОСОБА_1 керував електросамокатом та мав ознаки алкогольного сп`яніння. Під час подальшого спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 підтвердив, що разом із товаришами їхав додому на електросамокаті, а також визнав факт вживання алкогольних напоїв. Також він зазначив, що не знав про можливість притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП за керування електросамокатом. З огляду на виявлені ознаки сп`яніння працівники поліції запропонували йому пройти огляд на місці, на що він погодився. За результатами огляду прилад «Drager» зафіксував 1,06 ‰ алкоголю, з чим ОСОБА_1 погодився.

Також під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 запитував про можливе покарання за керування електросамокатом у стані сп`яніння, при цьому не заперечував, що саме він ним керував. Водночас жоден із присутніх не зазначав, що електросамокатом керувала інша особа, а не правопорушник ОСОБА_1 .

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо заперечення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 є необґрунтованими та підлягають відхиленню, оскільки його поведінка на місці зупинки, зокрема надання пояснень щодо обставин і маршруту руху, а також особистий інтерес правопорушника до можливого покарання за керування електросамокатом у стані сп`яніння, у сукупності з іншими доказами підтверджують факт керування ним транспортним засобом.

При цьому доводи захисника про неправильне тлумачення судом відсутності заперечень ОСОБА_1 щодо керування оцінюються не як покладення на особу обов`язку доводити свою невинуватість, а як відомості, що в сукупності з іншими доказами підтверджують факт керування транспортним засобом. Отже, суд першої інстанції не перекладав на ОСОБА_1 обов`язок доведення своєї невинуватості, а надав оцінку наявним у справі доказам відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи належних відомостей щодо технічних характеристик електросамоката «Ecos», необхідних для його ідентифікації та віднесення до відповідної категорії транспортних засобів, а також про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо можливості віднесення електросамокатів до транспортних засобів у розумінні ПДР України, є необґрунтованими та спростовуються такими обставинами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами), при розгляді адміністративних справ, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Механічний транспортний засіб – транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» не є тотожними: у широкому розумінні термін «транспортний засіб» охоплює, зокрема, і електросамокати, тоді як «механічний транспортний засіб» є вужчим поняттям.

Відповідно до п. 2.13 ПДР України (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1105 від 11 листопада 2020 року), мопеди, моторолери, скутери та інші транспортні засоби віднесено до певних категорій. Зокрема, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, що мають двигун з робочим об`ємом до 50 см? або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів та судноводії.

Отже, виходячи з положень п. 2.9.А та п. 2.5 ПДР, заборона керування у стані алкогольного сп`яніння поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, у тому числі й на водіїв електросмокатів, незалежно від потужності їхнього двигуна.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на положення Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів». У вказаному Законі визначено, що:

- електричний колісний транспортний засіб – це дво- чи більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічну можливість заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб – колісний транспортний засіб з двома, трьома або чотирма колесами, який оснащений виключно електричними тяговими двигунами, має акумуляторну батарею, здатну заряджатися від зовнішнього джерела електроенергії, максимальну конструктивну швидкість не більше 50 км/год та споряджену масу до 600 кг.

Таким чином, електроскутери, електросамокати, гідроскутери та інші подібні пристрої законодавчо віднесені до транспортних засобів. Вони поділяються на дві основні категорії:

- легкі персональні колісні транспортні засоби – з електродвигуном потужністю до 1000 Вт та максимальною швидкістю до 25 км/год;

- низькошвидкісні електричні транспортні засоби – з максимальною швидкістю до 50 км/год та масою до 600 кг.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди та інші місця, призначені для пересування людей і перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, особи, які рухаються у кріслах колісних, а також погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Перебуваючи на проїзній частині, особа є учасником дорожнього руху і, відповідно до пп. 1.3–1.5 ПДР, зобов`язана дотримуватись установлених правил, враховувати, що інші учасники також їх виконують, та не створювати своїми діями чи бездіяльністю небезпеку або перешкоди для руху, загрози життю чи здоров`ю громадян або матеріальних збитків.

Пунктом 5 ч. ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Отже, електричний самокат марки «Ecos» відноситься до виду мопедів, оскільки є двоколісним низькошвидкісним електричним транспортним засобом, який призначений для перевезення людей, з електродвигуном потужністю до 4 кВт та який використовувався ОСОБА_1 , як транспортний засіб у розумінні Закону України «Про дорожній рух», а відтак є транспортним засобом і у розумінні ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника щодо незаконності опитування ОСОБА_1 за відсутності батьків, законного представника або педагога не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки самі по собі такі обставини не свідчать про недопустимість зафіксованих на відеозаписі відомостей. Як установлено судом, на момент вчинення правопорушення ОСОБА_1 досяг 17-річного віку, а відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпАП за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах. При цьому ст. 270 КУпАП передбачає право законного представника представляти інтереси неповнолітнього, однак не встановлює обов`язкової участі такого представника під час кожної процесуальної дії.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією сторони захисту про те, що за обставин цієї справи можливим є застосування ч. 2 ст. 13 та ст. 24-1 КУпАП.

Так, статтею 12 КУпАП передбачено, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Відповідно до вимог ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх, визначені статтею 24-1 КУпАП.

Вказаною статтею визначено, що за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Застосування до таких осіб заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, є правом суду, а не його обов`язком, і допускається лише з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та даних про особу правопорушника.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення вперше та у неповнолітньому віці, а також враховуючи відомості про його особу, зокрема характеристики із закладів освіти, в яких він навчався, ставлення до вчиненого, визнання вини, щире каяття та запевнення щодо недопущення в подальшому аналогічних правопорушень, апеляційний суд доходить висновку, що його виправлення та виховання можливо без накладення адміністративного стягнення. За таких обставин до ОСОБА_1 доцільно застосувати передбачений статтею 24-1 КУпАП захід впливу у виді попередження.

Суд не є каральним органом, а його призначення полягає у встановленні обставин правопорушення та вини особи, яка його вчинила, і забезпеченні справедливого вирішення справи. Притягнення винної особи до відповідальності має на меті не лише реагування на вчинене правопорушення, а й виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Водночас особливості вікової психології неповнолітніх дають підстави вважати, що досягнення зазначених цілей щодо таких осіб можливе шляхом застосування порівняно м`якших заходів впливу, достатніх для їх виправлення та виховання.

Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції в частині застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення підлягає зміні із застосуванням до нього заходу впливу, передбаченого статтею 24-1 КУпАП, а саме попередження.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сікорського Ярослава Олександровича, задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, змінити в частині обраного виду адміністративного стягнення.

Застосувати до ОСОБА_1 заходи впливу передбачені ст. 24-1 КУпАП у вигляді попередження.

В іншій частині постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua