Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №711/8542/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/8542/26

Номер провадження 3/711/2063/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м.Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ЕПР1 № 741236 від 09.08.2026 року) про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 741236 від 09.08.2026 року – 09 серпня 2026 року о 03 год. 21 хв. в м. Черкаси по вул. Припортова (Героїв Сталінграда), № 34, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «HONDA CR-V», д/н НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу, з допомогою «ALKOTEST DRAGER 6820», прилад ARHK-0090, результат огляду згідно тесту №1254 – 0,36 проміле. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився при безперервній відеофіксації на боді камери №474255 та № 472919, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Осика М.І. надав суду заперечення на протокол щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та просив провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Заперечення мотивовано наступним: згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено поняття водій. Так водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виражається у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 «а», ПДР України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративному правопорушення, визначеного приписами частини 1 статті 9 КУпАП.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З наведеного можна констатувати, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком або деліктом) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Із загальновизначеного поняття складу правопорушення, під останнім розуміється сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.

Згідно п. 5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, встановлено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Як вбачається з відеозаписів, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема відеозапису «С1ір-2» та відеозапису № 474255, на останніх не зафіксовано ані руху транспортного засобу, яким на думку працівників поліції керував ОСОБА_1 , ані тим більше вчинення будь-яких правопорушень, які би слугували самостійною та достатньою підставою для зупинки такого транспортного засобу та подальшого ініціювання процедури проведення огляду перебування водія у стані алкогольного, наркотичного або іншого виду сп`яніння.

В цілому на відеозаписах долучених до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 741236 від 09.08.2026 року зафіксовано автомобіль, який перебуває на паркувальному майданчинку поблизу торгівельного центру, який не перебував у стані руху та відповідно не був ввімкнений двигун. Крім того ОСОБА_1 перебував на пасажирському сидінні із пристебнутим ременем безпеки. Тобто такі доводи самі по собі дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 не перебував за кермом, не здійснював керування транспортним засобом та, відповідно, не мав статусу водія, а відтак не є субєктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В системному поєднанні з відеозаписами та матеріалами, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741211 від 09.08.2026, під час складання якого зафіксовано, що в салоні поруч із ОСОБА_1 перебував пасажир, який знаходився на передньому пасажирському сидінні, враховуючи проміжок часу між складанням протоколів про адміністративні правопорушення, можна дійти логічного та послідовного висновку про те, що ОСОБА_1 не мав права керувати транспортним засобом та, відповідно не здійснював керування ним.

В пункті 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від ЗО вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

На думку сторони захисту, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень, оскільки, як зазначалось раніше не матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту саме керування транспортним засобом (здійснення руху) ОСОБА_1 , а отже відсутні підстави для застосування до останнього процедури проведення огляду на перебування у стані алкогольного спяніння саме як для водія та, відповідно, субєкта адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 251 КУпАП визначено поняття доказів у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема під доказами слід розуміти будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В свою чергу під поняттям фактичні дані слід розуміти відомості, отримані в законодавчо визначеному порядку, про наявність чи відсутність фактів і обставин, які мають значення для певного виду провадження. Відповідно поняття «фактичний» означає стан чого-небудь, який відповідає фактам, що відображають дійсність, тобто факт, що має певне значення та зафіксований із додержанням чітко визначеної процедури.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, можна дійти послідовного та обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, заперечення захисника Осики М.І., Бершадського Б.П., переглянувши відеозапис працівників поліції, дослідивши письмові матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши відеозапис з бодікамер поліцейських, а саме з місця пригоди, то судом встановлено, що не видно момент зупинки транспортного засобу «HONDA CR-V», д/н НОМЕР_2 , автомобіль стоїть, працівник поліції до нього підходить і ОСОБА_1 сидить на пасажирському сидінні і каже що водій автомобіля десь пішов.

Інших доказів суду не надано.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, повертаючись до обставин даної справи, Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .

Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 будучи в стані алкогольного сп`яніння перебував за кермом транспортного засобу, на підтвердження чого, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення.

В даній ситуації на думку Суду в матеріалах справи не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_1 взагалі перебував за кермом автомобіля, оскільки згідно відеозапису він сидить на пасажирському сидінні транспортного засобу «HONDA CR-V», д/н НОМЕР_2 .

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. За деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування. Якщо підсудному було надано достатню й належну можливість спростувати такі показання - при їх оголошенні або на пізнішому етапі провадження, - саме по собі їх прийняття як доказів не суперечитиме вимогам пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції. Але з цього природно випливає, що в разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Щодо показань свідків, допитати яких у присутності підсудного або його захисника виявилося неможливим, Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування. Водночас слід з надзвичайною обережністю ставитися до доказів, отриманих від свідка за обставин, що не давали змоги забезпечити право сторони на захист тією мірою, якою Конвенція завжди вимагає забезпечувати його. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати (пункт 41 справи «ОСОБА_4 проти України»).

Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги Суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Об`єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів керування транспортним засобом «HONDA CR-V», д/н НОМЕР_2 09 серпня 2026 року ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, а тому відсутня складова вищезазначеного правопорушення.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

На підставі наведеного, ст.ст.130, 247, 283-287, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Ю. В. Михальченко