Суд: Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про позбавлення батьківських прав
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №695/3261/24
Суддя: Середа Л. В.
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 695/3261/24
номер провадження 2/695/161/26
15 жовтня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючого судді Середи Л.В. за участю:
секретаря Оніщенко Н.В.,
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивачів адвоката Побиванця Ю.В.
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача адвоката Сененко К.В.,
представника третьої особи Курятник С.А.
прокурора Циганник Я.Л., Ганджі В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулись неповнолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Вознесенської сільської ради, в якому просять:
- позбавити їх матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
Свої позовні вимоги позивачі обгрунтовують тим, що вони народились у сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_3 07 липня 2009 року. Утриманням та вихованням дітей завжди займався батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті батька їх мати неналежно виконувала свої обов`язки не займалась ні вихованням, ні лікуванням, ні утриманням своїх дітей, не готувала їжу, перебувала на дачі та зловживала алкогольними напоями з іншими чоловіками, а повернувшись додому вчиняла сварки. ОСОБА_3 було попереджено рішенням виконкому Вознесенської сільської ради від 18.06.2024 року № 96 про відповідальне ставлення щодо виховання своїх дітей та можливе відібрання дітей у разі продовження неналежного виконання батьківських обов`язків. Проте це не дало позитивних результатів. Оскільки діти почували себе невпевнено та тривожно у присутності матері, то ОСОБА_5 та ОСОБА_6 переїхали проживати до своїх діда та баби у с. Вершина Згарська. Відповідно до наказів начальника служби у справах дітей виконкому Вознесенської сільської ради від 12.07.2024 року №20 та № 21 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як діти, які залишилися без батьківського піклування, були влаштовані в сім`ю ОСОБА_7 у АДРЕСА_1 , на тимчасове перебування до вирішення питання влаштування дітей.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування виконкому вознесенської сільської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », затв. рішенням виконкому від 18.07.2024 року № 110, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За таких обставин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з даним позовом.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.09.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, визначено дату підготовчого засідання.
Представником відповідача – адвокатом Сененко К.В. подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та практику Верховного Суду, так як вимоги не обгрунтовані належними доказами щодо злісного невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 .
Відповідь на відзив стороною позивача не надавалась.
Ухвалою суду від 17.12.2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Відповідно до ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 19.09.2025 року судове засідання замінено підготовчим засіданням та оголошено перерву за клопотанням сторони відповідача.
Ухвалою суду від 30.03.2026 року підготовче провадження у даній справі закрито, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивачів – адвокат Побиванець Ю.В. позовні вимоги своїх довірителів підтримав у повному обсязі, повідомив, що діти не бажають проживати з матір`ю, так як вона не виконує свої батьківські обов`язки, застосовує до них фізичну силу, діти часто самі часто готували їжу. Навіть до смерті батька відповідачка не виконувала своїх обов`язків щодо утримання дітей. Дітьми опікувався лише батько.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що мама постійно зловживала алкоголем. А коли помер тато, то вона сказала їм жити своїм життям, тому вони із сестрою переїхали жити до дідуся та бабусі. Навіть, коли мама приїздила їх відвідати у дідуся, то була також п`яна. Тому були випадки, коли діти відмовлялись із нею зустрічатись. Коли був живий тато, то він про них піклувався, а мама лише обзивала та била, будучи п`яною. Тоді їх тато захищав, а мама говорила, що вони хотять її смерті. Позивач повністю підтримує свої вимоги, не бажає проживати з мамою, так як вона зовсім про них не піклується.
Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити та повідомила, що мама з часу подання ними позову до суду ніяк не змінилась, вони не можуть гарантувати безпечне життя з нею. Вони самі вирішили не спілкуватись із мамою, їм ніхто не забороняв. Коли був живий тато, то він піклувався про них, готував їсти, відвідував школу, цікавився їх здоров`ям та водив до лікарні. Мама появлялась раз у місяць та була п`яною, била їх за погані оцінки, а коли пожалілись класному керівнику, то результату ніякого не було. Коли помер тато, то вони переїхали жити до дідуся та бабусі, та через два тижні повідомили службу у справах дітей. Мама веде себе неадекватно, настроює їх проти дідуся та бабусі. Приїздила до них лише три рази, останній раз із поліцією. Один раз відвідала школу та повідомила, що дід з бабою не слідкують за їх навчанням та оцінками.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні просила не позбавляти її батьківських прав, відмовити у задоволенні позову, так як вона бажає виховувати своїх дітей, бажає піклуватись про них, свою поведінку вона переглянула, наразі не зловживає алкогольними напоями, має постійне місце роботи, отримує відповідний дохід, має постійне місце проживання, а тому може утримувати та виховувати своїх дітей. Коли помер чоловік, то у неї стався нервовий зрив і вона дійсно зловживала алкогольними напоями. Цим скористались батьки чоловіка й забрали дітей. Вони звинувачували її у смерті їх сина. Дітей вона любила і любить. Бажає повернути їх довіру й піклуватись про них.
Представник відповідача – адвокат Сененко К.В. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з мотивів, що вказану у відзиві на позовну заяву. Її довірителька змінила свою поведінку, про що стороною відповідача надані письмові докази, бажає виховувати та утримувати своїх дітей.
Представник третьої особи ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримала позицію дітей та просила позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно її неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Така ж позиція й органу опіки та піклування, що висловлена у висновку, враховуючи інтереси дітей. З відповідачкою проводилась відповідна робота, один раз проведена бесіда. Але діти телефонували та повідомляли, що мама приходить вночі та ще й п`яна. Одного разу ОСОБА_3 прийшла до виконкому, обіцяла припинити вживати алкоголь, йти працювати та піклуватись про дітей. Але це були лише обіцянки. На запрошення комісії по захисту прав дітей відповідачка не приходила, співпрацювати з відповідними службами на захотіла.
Прокурор ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. Вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно її неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_6 є передчасним.
Прокурор Ганджа В.В. у судовому засіданні підтримала свою колегу та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_11 – соціальний педагог школи, де навчались діти, повідомила, що нею двічі у 2025 році проводились бесіди з мамою неповнолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Мама розповіла про суть проблеми. Діти систематично відвідували школу, поведінку у шкільному закладі не порушували, харчувались у школі безкоштовно. Свідок відвідувала сім`ю, де проживають діти, там все добре, діти у баби й діда доглянуті. Наскільки їй відомо вони не записані як опікуни дітей. Коли приїздила мама у школу, то діти були розгублені, їм візит мами був неприємним. Говорили, що не хочуть з мамою спілкуватись, бо мама їх залишила самих. У 2026 році мама у школу не приїздила. Вона більше співпрацює з класним керівником. Відповідачку свідок знає з дитинства, вона трохи менша за неї за віком. Про позбавлення її батьківських прав свідку нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні повідомила, що працює у виконавчому комітеті Зорівської сільської ради. Вона проживає по сусідству з бабою та дідом ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Там вони проживають уже два роки. Маму свідок майже не бачила. Інколи приїздила у нетверезому стані. Коли діти переїхали проживати до баби й діда, то були в занедбаному стані, пригнічені й налякані. Їй відомо, що діда й бабу викликали вночі, щоб забрати дітей, так вони з 2024 року й проживають з ними. Діти хворі, дід з бабою почали їх возити по лікарях, щоб поправити стан здоров`я. Зі слів баби свідку відомо, що діти не хочуть проживати з матір`ю, бо та часто їх залишала самих.
Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
Предметом спору у цій справі є позбавлення відповідача батьківських прав.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст. 165 СК України вбачається, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.07.2009 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками вказані: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.07.2009 року ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками вказані: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 27.05.2024 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 52 років.
Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України встановлено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, батьки зобов`язані турбуватися про здоров`я дитини, її фізичний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Як вбачається з матеріалів даної справи рішенням виконавчого комітету Вознесенської сільської ради № 96 від 18.06.2024 року «Про неналежне виконання батьківських обов`язків громадянки ОСОБА_3 » відповідачку було попереджено про відповідальне ставлення до виховання своїх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та можливе відібрання дітей у разі неналежного виконання своїх батьківських обов`язків.
Відповідно до Висновку про роботу із сім`єю ОСОБА_15 від 18.06.2024 року № 116, складеного директором КУ «Центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Вознесенської сільської ради» В.Іщенко та фахівцем із соціальної роботи С.Хлопенко, на основі проведеної роботи встановлено, що сім`я не подолала складні життєві обставини, так як діти ОСОБА_3 написали заяву про її позбавлення батьківських прав і влаштовані до сім`ї родичів ОСОБА_7 , який проживає у АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 відмовляється від послуги соціального супроводу і не йде на контакт з фахівцем із соціальної роботи, також наявні постійні сварки з родичами покійного чоловіка. В телефонному режимі ОСОБА_3 грубить та погрожує адвокатами. На основі даної інформації працівники комунальної установи просять комісію захисту прав дитини зняти із соціального супроводу сім`ю ОСОБА_3 , у зв`язку із систематичною неучастю отримувача послуги без поважних причин у заходах, передбачених індивідуальним планом соціального супроводу.
Як вбачається з Акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання добрі, для виховання та розвитку дітей створено всі необхідні умови, стосунки у сім`ї доброзичливі, дідусь та бабуся готові взяти опіку на онуками.
На підставі наказів начальника служби у справах дітей виконкому Вознесенської сільської ради від 12.07.2024 року № 18 та № 19 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взяті на облік як діти, які опинились у складних життєвих обставинах.
Відповідно до наказів начальника служби у справах дітей виконкому Вознесенської сільської ради від 12.07.2024 року № 20 та № 21 неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, влаштовано в сім`ю ОСОБА_7 , жителя АДРЕСА_1 , з яким діти мають родинні стосунки, на тимчасове перебування до вирішення питання про влаштування дітей.
Згідно з Висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської сільської ради, що затверджений рішенням виконавчого комітету Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 110 від 18.07.2024 року «Про заьвердження висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав» орган опіки та піклування, виходячи з інтересів дітей, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно її неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З протоколів бесід, які були проведені з неповнолітніми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 начальником служби у справах дітей виконкому Вознесенської сільської ради Курятник С.А. 01.07.2024 року та начальником служби у справах дітей виконкому Зорівської сільської ради 14.05.2025 року вбачається, що діти не бажають спілкуватись з матір`ю, так як вона веде себе неадекватно у спілкуванні з ними, розпиває спиртні напої, ображає їх нецензурною лайкою, їм комфортно проживати разом з дідусем і бабусею, які не забороняють спілкуватись з мамою, проте діти самі не бажають, оскільки вона до них приїжджає у стані алкогольного сп`яніння.
Отже, судом встановлено, що протягом тривалого часу відповідачка дійсно не брала участі у вихованні та утриманні дітей.
На даний час ситуація змінилась, відповідачка повідомила суд, що вона любить своїх дітей та бажає їх виховувати, піклуватись про них, свою поведінку вона переглянула, наразі не зловживає алкогольними напоями, має постійне місце проживання, має постійне місце роботи, отримує відповідний дохід, а тому може утримувати та виховувати своїх дітей. На даний час вона почала сплачувати за навчання сина у Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького.
Таким чином, суд вважає, що невиконання відповідачкою батьківських обов`язків на даний час не досягає такого рівня, що потребує застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, оскільки таке невиконання наразі не носить злісний та умисний характер, що також стверджується поданими стороною відповідача доказами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, під час вирішення питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Як зазначено в п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.
На думку суду, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення особи батьківських прав є крайнім заходом впливу, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку особи, яку хочуть позбавити батьківських прав, на краще неможливо, і лише за наявності вини в цих діях.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Вирішуючи справу, суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно із правовими позиціями Верховного Суду, висловленими в постановах від 17.01.2024 року у справі № 735/308/21, від 23.05.2023 № 358/371/21 ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Неактивна участь одного з батьків в житті дитини не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, п.п. 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.
У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які свідчать про свідому поведінку відповідачки щодо ухилення від участі у вихованні дітей, про умисне нехтування обов`язками матері на даний час, а також беручи до уваги позитивні характеристики на відповідачку з місця роботи, її ставлення до дітей, яке покращилось за час розгляду справи в суді, небайдужість відповідачки до дітей та переймання їх долею, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно неповнолітніх сина та дочки.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати відносить за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 10, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, ст.ст. 164, 166, 180-182 СК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав – відмовити у повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя : Середа Л.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua