Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №949/787/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/787/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8163961 від 07 серпня 2024 року, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 88500,00 грн, яка складається з: 27000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 48000,00 грн заборгованості за процентами та 13500,00 грн заборгованості за пенею, штрафами, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 серпня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8163961, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 23000,00 грн строком на 360 днів. Договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору стандартна процентна ставка становить 1,50 % на день, знижена процентна ставка - 0,75 % на день за умови виконання позичальником визначених договором вимог для її застосування.

17 серпня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої суму кредиту збільшено на 4000,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір кредиту становив 27000,00 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши відповідачу 07 серпня 2024 року грошові кошти у розмірі 23000,00 грн та 17 серпня 2024 року додатково 4000,00 грн.

28 березня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №28032025. Відповідно до Реєстру боржників №2 від 28 березня 2025 року до вказаного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8163961 у загальному розмірі 88500,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором позивач просить стягнути вказану заборгованість та понесені судові витрати.

У позовній заяві представник позивача просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с. 22), в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №8163961 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п.1.2 договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктом 1.3 договору визначено, що сума кредиту становить 23000,00 грн.

Згідно з п.1.4 договору строк кредиту становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Дати повернення кредиту та сплати процентів визначені графіком платежів, який є додатком №1 до договору.

Пунктом 1.5 договору визначено фіксований тип процентної ставки. Відповідно до п.1.5.1 стандартна процентна ставка становить 1,50 % на день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного п.1.4 договору.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено знижену процентну ставку в розмірі 0,75 % на день, яка застосовується за умови здійснення споживачем до 06 вересня 2024 року або протягом трьох наступних календарних днів платежу в розмірі не менше першого платежу, визначеного графіком платежів, або часткового дострокового повернення кредиту. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою.

Відповідно до п.2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

17 серпня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №8163961 про надання споживчого кредиту від 07 серпня 2024 року.

Згідно з п.1 додаткової угоди сторони домовилися збільшити суму кредиту на 4000,00 грн та викласти п.1.3 кредитного договору в новій редакції, відповідно до якої загальний розмір кредиту становить 27000,00 грн.

Додатковою угодою також визначено, що денна процентна ставка за стандартними умовами становить 1,50 % на день, а загальні витрати за кредитом за весь строк користування за стандартною ставкою - 145200,00 грн. Надання додаткової частини кредиту здійснюється за платіжними реквізитами, вказаними в п.2.1 основного договору.

Кредитний договір та додаткова угода укладені в електронній формі із застосуванням електронного підпису споживача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, який направляється на номер мобільного телефону споживача.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною шостою ст.11 цього Закону передбачено способи прийняття пропозиції укласти електронний договір, зокрема шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку, передбаченому ст.12 Закону.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений та підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною другою ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на наведене суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем кредитного договору №8163961 від 07 серпня 2024 року та додаткової угоди до нього від 17 серпня 2024 року.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 27000,00 грн підтверджується довідками ТОВ «Пейтек» від 31 березня 2025 року, відповідно до яких 07 серпня 2024 року здійснено успішне перерахування коштів у розмірі 23000,00 грн, а 17 серпня 2024 року - у розмірі 4000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 через платіжну інфраструктуру ТОВ «Пейтек», банк-еквайр - АТ «ПУМБ».

Номер платіжної картки, на яку перераховані кредитні кошти, збігається з номером, зазначеним у п.2.1 кредитного договору, що у сукупності з іншими доказами підтверджує фактичне отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 27000,00 грн.

Судом також встановлено, що 28 березня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №28032025.

Відповідно до п.1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Пунктом 1.2 договору факторингу визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором щодо відповідних зобов`язань.

28 березня 2025 року сторонами підписано акт приймання-передачі Реєстру боржників №2, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр, що містить відомості про 3473 боржників, та відповідні права грошової вимоги.

Згідно з Реєстром боржників №2 від 28 березня 2025 року до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8163961 від 07 серпня 2024 року щодо заборгованості у загальному розмірі 88500,00 грн, з яких: 27000,00 грн - основна сума боргу, 48000,00 грн - проценти та 13500,00 грн - пеня, штрафи.

На виконання умов договору факторингу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» здійснило оплату за відступлені права вимоги на користь ТОВ «Авентус Україна», що підтверджується платіжною інструкцією №684 від 01 квітня 2025 року на суму 4516376,32 грн, у призначенні платежу якої зазначено оплату за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу №28032025 від 28 березня 2025 року.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин суд вважає доведеним набуття ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до відповідача за кредитним договором №8163961.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідач платежів на виконання зобов`язань за кредитним договором не здійснював.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, відповідач отримані за кредитним договором кошти у загальному розмірі 27000,00 грн у визначений договором строк не повернув. Доказів погашення основної суми заборгованості матеріали справи не містять.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 27000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених до стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 48000,00 грн суд виходить із наступного.

Відповідно до п.1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,50 % на день та застосовується у межах погодженого сторонами строку кредитування тривалістю 360 днів. Пунктом 1.5.2 договору передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,75 % на день за умови своєчасної сплати першого платежу або здійснення часткового дострокового повернення кредиту.

Оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов для отримання індивідуальної знижки, підстав для застосування зниженої процентної ставки немає.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 07 серпня 2024 року по 16 серпня 2024 року включно проценти нараховувалися на суму кредиту 23000,00 грн за стандартною процентною ставкою 1,50 % на день, що становить 345,00 грн щоденно. За 10 днів користування кредитом нараховано 3450,00 грн процентів (23000,00 грн ? 1,50 % ? 10 днів).

Після укладення додаткової угоди від 17 серпня 2024 року та збільшення загального розміру кредиту до 27000,00 грн проценти нараховувалися за тією самою ставкою 1,50 % на день, що становить 405,00 грн щоденно. За період з 17 серпня 2024 року по 05 грудня 2024 року включно, за винятком 06 вересня 2024 року, проценти нараховано за 110 днів у загальному розмірі 44550,00 грн (27000,00 грн ? 1,50 % ? 110 днів).

При цьому відповідно до п.3.2 кредитного договору до періоду розрахунку процентів не включається перша дата сплати процентів, визначена графіком платежів. Такою датою є 06 вересня 2024 року, за яку, як вбачається з розрахунку заборгованості, проценти не нараховувалися.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 48000,00 грн (3450,00 грн + 44550,00 грн), що відповідає наданому позивачем розрахунку заборгованості.

Суд враховує, що кредитний договір укладено 07 серпня 2024 року, а додаткову угоду до нього - 17 серпня 2024 року, тобто у період, коли відповідно до перехідних положень Закону України №3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки за договором споживчого кредиту становив 1,50 %. Отже, погоджена сторонами процентна ставка не перевищувала встановленого законом максимального розміру.

Крім того, заявлені до стягнення проценти нараховані до 05 грудня 2024 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування тривалістю 360 днів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначила, що припис ч.1 ст.1048 ЦК України щодо сплати процентів за користування позикою може застосовуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу такого строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця у разі прострочення виконання грошового зобов`язання охороняються положеннями ст.625 ЦК України.

У даному випадку проценти нараховані в межах строку кредитування за погодженою сторонами стандартною процентною ставкою. Доказів пред`явлення первісним кредитором вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту до закінчення періоду нарахування заявлених процентів матеріали справи не містять.

Отже, нараховані проценти є платою за користування кредитними коштами в межах погодженого строку кредитування, а не відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що нарахування процентів у розмірі 48000,00 грн здійснено відповідно до умов кредитного договору та додаткової угоди, у межах погодженого сторонами строку кредитування, у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим вимога позивача про стягнення 13500,00 грн штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Пунктом 6.4 кредитного договору передбачено відповідальність споживача за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом у вигляді штрафу.

Відповідно до п.6.4.1 договору штраф становить 2070,00 грн на четвертий день невиконання або неналежного виконання зобов`язань, а згідно з п.6.4.2 договору - 460,00 грн за кожний день такого невиконання починаючи з п`ятого дня.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що первісним кредитором за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором нараховано штрафні санкції у загальному розмірі 13500,00 грн.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому надано кредит (позику), звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами та які нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Як встановлено судом, штрафні санкції у розмірі 13500,00 грн нараховані за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану, а тому відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільняється від обов`язку їх сплати.

При цьому відступлення права вимоги за договором факторингу не змінює правової природи зазначених штрафних санкцій, а їх включення до Реєстру боржників не створює правових підстав для стягнення всупереч установленому законом звільненню позичальника від відповідальності.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 13500,00 грн штрафних санкцій слід відмовити.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості у загальному розмірі 88500,00 грн стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 75000,00 грн, з яких: 27000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 48000,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №151147 від 27 січня 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково - у розмірі 75000,00 грн із заявлених 88500,00 грн, що становить 84,74576 % ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2256,27 грн (2662,40 грн ? 75000,00 грн / 88500,00 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.207, 509, 512-516, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 128, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №8163961 від 07 серпня 2024 року у загальному розмірі 75000,00 грн (сімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок), з яких: 27000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 48000,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2256,27 грн (дві тисячі двісті п`ятдесят шість гривень 27 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 14 жовтня 2026 року о 17-30 год.

Відомості про учасників справи, згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вулиця Лісова, будинок 2, місто Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.