Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 08 жовтня 2026 р.
Справа: №127/24982/26
Суддя: Тишківський С. Л.
Справа № 127/24982/26
Провадження № 3/127/4956/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 716343 від 11.07.2026: «11.07.2026 о 02:20 год у місті Вінниця, перехрестя вулиць Брацлавська та Привокзальна, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, а саме електросамокатом Jet б/н з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу чи проходження такого огляду у медичному закладі відмовилась під час безперервної відеофіксації на портативні відеореєстратори 473379,473372, чим порушила п.2.5 ПДР».
У судове засідання ОСОБА_1 з`явилась, вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечила та пояснила, що транспортним засобом, а саме електросамокатом Jet б/н 11.07.2026, не керувала. Щодо подій 11.07.2026 суду повідомила, що разом із подругою ОСОБА_2 їхали додому. Оскільки уже діяла комендантська година, викликати таксі не вдавалося, тому деякий час йшли пішки, а потім ОСОБА_3 запропонувала поїхати разом на одному самокаті, оскільки та має досвід (інколи їздить на роботу). ОСОБА_1 погодилась на пропозицію подруги, хоча сама досвіду керування електросамокатом не мала. ОСОБА_1 стояла попереду, а її подруга ОСОБА_3 позаду. Керування електросамокатом здійснювала ОСОБА_4 . ОСОБА_1 стверджувала, що її руки під час руху знаходились попереду на середині керма – на позначці QR-коду, тому керувати електросамокатом не могла; інколи вона трималась за передпліччя Юлії.
Захисник ОСОБА_1 – адвокат Лисий О.В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке підтримав у судовому засіданні в повному обсязі.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що разом із подругою ОСОБА_6 рухались на електросамокаті, який орендували, оскільки викликати таксі не вийшло. На електросамокаті переїхали міст, зупинились біля заправки, де до них підійшли працівники поліції. ОСОБА_5 стверджувала, що саме вона керувала електросамокатом, а її подруга ОСОБА_6 стояла попереду та трималась за середину керма, за ручки керма не трималась, керування електросамокатом не здійснювала. Те, що не одразу повідомила працівникам поліції про те, що електросамокатом керувала саме вона, ОСОБА_5 пояснила тим, що у неї не було посвідчення водія, а у ОСОБА_6 було. Однак, після спілкування зі знайомим зрозуміла, що наявність посвідчення водія у Єлизавети не допоможе у ситуації, що склалась, тому вона повідомила працівникам поліції про те, що саме вона керувала транспортним засобом, на що їй повідомили, що уже відбувається оформлення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 і тому вони не будуть її слухати.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, переглянувши відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських та відеозапис з камери відеоспостереження, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника, покази свідка ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 статті 266 КУпАП вказує, зокрема, що особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР): «Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до п. 1.10 ПДР водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно з пунктом «v)» частини першої статті 1 («Визначення») Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін «водій» («погонич») означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, упряжних, в`ючних або верхових тварин. Отже, водієм є будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, і на неї поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9 ПДР.
Відтак, обов`язковою і необхідною умовою виникнення в особи обов`язку пройти на вимогу поліцейського огляд на стан сп`яніння закон (ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 266 КУпАП) визначає наявність двох юридичних фактів:
1) факт керування цією особою транспортним засобом та
2) наявність передбачених законом підстав для направлення особи до проходження огляду на стан сп`яніння.
Пункт 2.5 ПДР пов`язує обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння з наявністю в особи статусу водія, необхідною ознакою наявності якого є також факт керування цією особою транспортним засобом.
Матеріали справи, зокрема відеозаписи з портативних відеореєстраторів патрульних поліцейських, не містять доказів того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, а саме електросамокатом Jet б/н, 11.07.2026 о 02:20 год у місті Вінниця, перехрестя вулиць Брацлавська та Привокзальна, як про те зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 716343 від 11.07.2026.
Із відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_1 керувала електросамокатом Jet б/н, а саме вчиняла технічні дії водія з метою приведення транспортного засобу в рух, рушання з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Зокрема, як вбачається з дослідженого судом відеозапису з камери відеоспостереження, дві особи, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , рухаються на одному самокаті, при цьому ОСОБА_5 , одягнена у темний одяг, стоїть позаду, а ОСОБА_1 , одягнена у світлий одяг, стоїть попереду. Однак із цього відеозапису не вбачається, хто саме здійснює керування транспортним засобом, а саме електросамокатом Jet б/н.
Крім того, на відеозаписах з портативних відеореєстраторів поліцейських не зафіксовано ані моменту руху електросамоката Jet б/н, ані моменту його зупинки. Відеозапис розпочинається одразу зі спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з працівниками поліції. Сама ОСОБА_1 категорично заперечує факт керування транспортним засобом. Присутня на відеозаписі свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні також заперечувала факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Отже, пояснення допитаної в суді свідка – ОСОБА_5 про те, що її подруга ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, а саме електросамокатом Jet б/н, узгоджуються з поясненнями самої ОСОБА_1 та не суперечать дослідженим судом відеозаписам, що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_1 , щодо якої в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази керування нею транспортним засобом, а саме електросамокатом Jet б/н, не є суб`єктом відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Досліджені судом матеріали справи викликають обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 , оскільки її пояснення про те, що 11.07.2026 о 02:20 год вона не керувала транспортним засобом, а саме електросамокатом Jet б/н, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5 і не спростовуються ні відеозаписами з портативних відеореєстраторів інспекторів патрульної поліції, ні відеозаписом з камери відеоспостереження.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не підтверджується й іншими матеріалами справи. Зокрема, рапорт інспектора поліції від 11.07.2026, який є службовим документом, адресованим його керівникові, не містить посилань на докази та мотиви, з яких інспектор поліції вирішив, що водієм транспортного засобу, а саме електросамокату Jet б/н, була саме ОСОБА_1 .
Відтак, з досліджених судом матеріалів справи не знайшли свого підтвердження зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини керування ОСОБА_1 11.07.2026 о 02:20 год у місті Вінниця, перехрестя вулиць Брацлавська та Привокзальна, транспортним засобом, а саме електросамокатом Jet б/н. Тому ОСОБА_1 , щодо якої факт керування транспортним засобом не доведено, не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі закріплених у статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях дотримується позиції, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A, № 25).
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а її пояснення та показання свідка ОСОБА_5 про те, що електросамокатом Jet б/н керувала саме ОСОБА_5 , іншими доказами не спростовані, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на вищевикладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua