Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №138/2695/26 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2695/26

Провадження №:2/138/1942/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 позивача звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що від спільного подружнього життя з відповідачем ОСОБА_2 , шлюб з якою розірвано рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2026, у них народились діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі судового наказу, виданого Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області 23.04.2026 з позивача на користь відповідача на утримання дітей стягуються аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 08.04.2026 і до досягнення дітьми повноліття. Разом з тим, позивач зазначає, що на даний час він не працевлаштований, оскільки йому за станом здоров`я протипоказана тяжка праця терміном на 6 місяців через отримання множинних осколкових поранень м`яких тканин (внаслідок військових дій, вибухів, уламків), також у нього дегенеративн-дистрофічні зміни у вигляді спондилоартрозу, протрузії та інше, що підтверджується рішенням ЛКК від 29.07.2026 № 290. Крім того, його матір є особою з інвалідністю ІІ групи, за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, який здійснює позивач. Враховуючі вказані обставини, позивач вказує, що розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання дітей є надмірним, його фінансових можливостей не вистачає для задоволення інших потреб.

За таких підстав позивач просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання дітей з 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на 1/8 частину частини заробітку (доходу) платника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 10.08.2026 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами.

Позивач, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав. Відповідач, належним чином повідомлена про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавала.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України вказане дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Також відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, враховуючи зміст ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним і може бути змінений за рішенням суду за наявності підстав, визначених вказаною нормою.

При цьому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (зокрема, статті 182, 183 СК України).

Така правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2018 року (справа № 486/466/18).

Крім того, аналіз цієї норми права дозволяє дійти висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, а також погіршення або поліпшення здоров`я одного із батьків. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання декількох підстав для зміни розміру аліментів.

Також у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов, визначених ст. 192 СК України.

При цьому відповідно до положень статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину (пункт 4 частина 1 статті 161 ЦПК України).

Відповідно до частини 7 статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

За приписами статті 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.

Таким чином суд, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, враховує відомості, заявлені заявником. Разом з тим, відповідач позбавлений можливості висловити свою позицію щодо поданої заяви про видачу судового наказу.

Особливістю наказного провадження є розгляд заяви про видачу судового наказу без проведення судового засідання і повідомлення заявника і боржника, що фактично позбавляє боржника можливості висунути свої заперечення та аргументи, в тому числі ті, що має враховуватись судом при визначенні розміру аліментів.

Саме тому частина 7 статті 170 ЦПК України передбачає право боржника у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 цього Кодексу звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. За змістом даної норми зменшення розміру аліментів можливе не тільки у випадку зміни матеріального або сімейного стану боржника, а й у зв`язку із неврахуванням судом при видачі судового наказу матеріального або сімейного стану боржника, чи інших обставин, які впливають на визначення розміру аліментів.

Суд встановив, що позивач є батьком неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями Свідоцтв про їх народження (а.с.21).

На підставі судового наказу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23.04.2026 з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 08.04.2026 і до досягнення дітьми повноліття.

Обґрунтовуючи даний позов, позивач посилається на те, що він не працевлаштований, йому заборонена важка фізична праця на шість місяців, а також на те, що він здійснює догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна вимога міститься і в ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Частина 1 ст. 13 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підтвердження обставин, позивачем до позову додано зокрема копію паспорту матері позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , копію Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 100/25/1301/В від 03.12.2025 відносно ОСОБА_5 , копію висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду № 222 від 20.05.2026, який діє до 20.05.2027 відносно ОСОБА_5 , а також копію Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 28.05.2026.

З зазначених документів суд встановив, що дійсно матір позивача є особою з ІІ групою інвалідності, потребує постійного стороннього догляду на строк до 20.05.2027 і такий догляд здійснює позивач ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 172 СК України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 203 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Отже, обов`язок повнолітніх дітей піклуватись про своїх батьків, утримувати своїх непрацездатних батьків та брати участь у додаткових витратах виникає за наявності обставин, визначених вказаними нормами СК України.

При цьому належні та допустимі докази на підтвердження обставин, визначених вказаними вище нормами СК України, зокрема докази на підтвердження неможливості позивача працевлаштуватись через здійснення догляду за матір`ю, потреби матері позивача у матеріальній допомозі від позивача чи участі позивача у додаткових витрат у зв`язку із інвалідністю його матері, які б впливали на визначення розміру аліментів до позову не додано, а відтак суд відхиляє як підстави для зменшення розміру аліментів посилання позивача на те, що здійснення постійного догляду за його матір`ю впливає на його матеріальний стан.

Так само суд відхиляє як докази неможливості позивача працевлаштуватись рішення ЛКК № 290 від 29.07.2026, оскільки вказаним рішенням позивачу протипоказана лише важка фізична праця і лише на строк шість місяців. Відтак таке рішення ЛКК не свідчить про непрацездатність позивача. Більше того, позивачем до позову взагалі не додані будь-які докази на підтвердження його майнового стану, в тому числі і наявності чи відсутності у позивача прав на рухоме чи нерухоме майно, які б дозволяли суду надати оцінку майновому стану позивача та можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, визначені ст. 192 СК України, а відтак позов є недоведеним, а тому таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 27 ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. 141, 150, 180 ч. 1, 181 ч. 3, 182, 183 ч. 1, 192 ч. 1 СК України, ст. 12, 13, 76-82, 160, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Т.Ю. Холодова