Суд: Машівський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №948/1029/26
Суддя: Косик С. М.
Справа № 948/1029/26
Номер провадження 2-а/948/7/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2026 Машівський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого – судді Косик С.М.
за участю секретаря Ткач Н.М.,
представника позивача Шершня Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № R796929 від 23.09.2026,
в с т а н о в и в :
у жовтні 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла зазначена позовна заява, у якій позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправною, скасувати постанову №R796929 від 23.09.2026 року, винесену начальником ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та закрити провадження у справі у справі про адміністративне правопорушення.
Позовна заява мотивована тим, що 23.09.2026 року начальником Близнюком Р.В. було винесено постанову № R796929 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., яку позивач вважає незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
У позові зазначено, що постанова не містить обов`язкових відомостей про суть та обставини правопорушення.
В оскаржуваній постанові зазначено лише загальне формулування: «не став на військовий облік в передбачений законодавством строк (ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»)». При цьому не вказано жодної конкретної дати, до якої позивач мав стати на облік, не зазначено часу та місця вчинення інкримінованого порушення, що на думку представника позивача унеможливлює встановлення строків події та, відповідно, належний захист прав.
Представник позивача звертає увагу на те, що судова практика підтверджує, що відсутність дати та часу вчинення правопорушення є грубим порушенням і самостійною підставою для скасування постанови, оскільки протокол та постанова, які не містять цих обов`язкових даних, не можуть вважатися належними доказами.
Також зауважено, що постанова винесена з порушенням процедури розгляду справи, зокрема без належного повідомлення та за відсутності особи.
Представник позивача зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи. Позивач був позбавлений можливості надати свої пояснення, заперечення та докази, що вважає грубим порушенням права на захист.
Звернув увагу на те, що притягнення до відповідальності без належного повідомлення особи є незаконною.
Відповідач ухвалюючи оскаржувану постанову жодних із передбачених законом обставин не врахував та не обгрунтував правомірність її. Відповідач будучи зобов`язаним доказувати правомірність свого рішення, будь-яких доказів щодо його правомірності не надав.
Постанова підписана в автоматичному режимі без фактичного розгляду справи по суті.
Позивач не надавав добровільної згоди на проведення спрощеного провадження. Заява була подана через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, але технічна реалізація застосунку унеможливлювала вчинення будь-якої іншої дії: в інтерфейсі була лише одна кнопка, і була відсутня будь-яка альтернатива - можливість оспорити порушення, надати пояснення, заперечення чи заявити клопотання. Особа, яка користується застосунком, була позбавлена вибору і фактично примушена до подання заяви про згоду.
За вказаних обставин, заява була подана не внаслідок вільного волевиявлення, а внаслідок технічного примусу, зумовленого відсутністю альтернативних варіантів дій в інтерфейсі.
Це означає, що передбачена статтею 279-9 КУпАП умова добровільності заяви не
була дотримана, а отже, і спрощений порядок провадження було застосовано неправомірно. Вважає, що постанова, винесена на підставі такої «згоди», підлягає скасуванню як така, що винесена з істотним порушенням процедури.
Винесення постанови за відсутності позивача, який був позбавлений можливості надати свої пояснення, заперечення та докази вважає істотним порушенням права на захист, гарантованого законодавством України.
Разом з цим, відповідно до наданих протоколів перевірки кваліфікованого електронного підпису, оскаржувана постанова № R796929 була підписана начальником ОСОБА_2 23.09.2026 о 15:53:07, тоді як постанова № R796937 (за іншим епізодом)
15:51:45 того ж дня.
За вказаних обставин представник позивача стверджує, що між підписанням двох постанов, кожна з яких стосується окремого правопорушення, минуло лише 1 хвилина 22 секунди, а тому вважає, що фактичний розгляд справ по суті не проводився, а рішення ухвалювалися в автоматичному режимі, без дослідження матеріалів, з`ясування обставин та надання їм належної правової оцінки.
У разі недоведення ТЦК ключових обставин справи, постанова підлягає скасуванню (а.с.1-4).
08.10.2026 з ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позов, у якому начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач не погоджується із позовною заявою, вважає аргументи позивача недоведеними, а вимоги – безпідставними.
Покликаючись на норми законодавства представник відповідача зазначив, що позивач повинен був прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання і стати на військовий облік як військовозобов`язаний.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210 КУпАП, але позивач норм мобілізаційного законодавства не дотримався, що потягло за собою накладання на нього адміністративного стягнення.
Стосовно позивача, за допущене адміністративне правопорушення, було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення № R796929 від 23.09.2026 року, яка є електронною, формується виключно після того, як громадянин особисто, через застосунок «Резерв+» надасть добровільну згоду на визнання адміністративного правопорушення.
Позивач таку згоду надав, ним було подано заяву про визнання адміністративного правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності. Сам позивач виразив своє внутрішнє, психологічне сприйняття й визнання допущеного правопорушення шляхом вжиття конкретних юридично значущих дій.
Після надання позивачем згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності, було сформовано нині оскаржувану постанову.
У відзиві зазначено, що позивачем в позовній заяві не спростовано подання ним із використанням застосунку «Резерв+» із свого електронного кабінету заяви про визнання вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
За вказаних обставин представник відповідача зауважив, що позивач спочатку визнав вчинене ним адміністративне правопорушення, дав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності та на сплату штрафу, однак вже після формування постанови позивач звертається до суду щодо її оскарження.
На переконання відповідача визнання винесеного рішення свідчить про погодження особи із відповідною дією та унеможливлює подальше оскарження такого рішення з огляду на фактичну відсутність ключового елемента спору, а саме - незгоди особи, яка притягується д адміністративної відповідальності, із таким фактом.
Також у відзиві зазначено, що позивач власним волевиявленням, знаючи про наявність обставин, що дають підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та визнавши факт допущеного правопорушення, ініціював фактично штучну позовну заяву та легковажно розраховував на відвернення правових наслідків свого протиправного діяння.
За вказаних обставин, позивач не виконав свого мобілізаційного обов`язку, чим допустив адміністративне правопорушення, а отже, позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач вважає необґрунтованими (а.с.24-27).
09.10.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він просить відмовити у задоволенні відзиву ІНФОРМАЦІЯ_2 у повному обсязі, задовольнити його позов, визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Представник позивача вважає доводи відповідача необґрунтованими, а відзив таким, що не спростовує підстав позову, з огляду на таке.
У позовній заяві позивач наголошував, що оскаржувана постанова не містить дати, часу та місця вчинення правопорушення, а також суть самого правопорушення, що є прямою вимогою статті 283 КУпАП. Відповідач у відзиві цей аргумент жодним чином не спростував, навіть у відзиві ця інформація так і не зазначена, що повністю підтверджує позовні вимоги.
У відповіді на відзив зазначено, що відповідач лише наводить загальні норми Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», але не пояснює, які саме конкретні дії чи бездіяльність інкримінуються позивачу, коли саме вони мали місце і за яких обставин. Це позивач вважає вважливим, оскільки без дати, часу та місця неможливо встановити строки події та перевірити чи не сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності, чи взагалі існував обов`язок вчинити певні дії саме в цей період.
У відповіді на відзив зазначено, що відповідач помилково ототожнює натискання кнопки в застосунку з «добровільною згодою». Відповідач стверджує, що позивач «особисто, через застосунок "Резерв+" надав добровільну згоду на визнання адміністративного правопорушення», що не відповідає дійсності.
Представник позивача звернув увагу на те, що по-перше технічна конструкція застосунку «Резерв+» не надавала позивачу альтернативи, так як у ньому була лише одна кнопка, натискання якої призводило до подання заяви про згоду і не було можливості: оспорити порушення, надати пояснення чи заперечення, заявити клопотання, відмовитися від подання заяви взагалі. По-друге, постанова формується після натискання цієї єдиної кнопки, що підтверджує відповідач у своєму відзиві.
За вказаних обставин позивач вважає, що до моменту натискання постанови не існує, а отже, і немає предмета для оскарження. Особа позбавлена можливості «оскаржити» порушення до його фіксації, оскільки самого рішення ще немає.
На думку позивача це створює замкнене коло, щоб отримати право на оскарження, потрібно спочатку погодитися з порушенням і така конструкція унеможливлює реалізацію права на захист і суперечить самій суті статті 279-9 КУпАП, яка вимагає добровільної заяви.
Представник позивача зауважив, що відповідач стверджує, що позивач «вжив активних, свідомих дій, спрямованих на визнання адміністративного правопорушення», але натискання єдиної доступної кнопки не є свідомим визнанням це єдиний технічно можливий варіант поведінки в інтерфейсі, який не залишає свободи вибору, тоді як на думку позивача вільне волевиявлення передбачає можливість відмовитися від дії та якщо такої можливості немає, волевиявлення не є вільним.
У відзиві відповідач не навів жодного доказу того, що позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача зазначив, що немає ні повістки, ні розписки, ні повідомлення про вручення, що на його думку позбавило позивача можливості реалізувати свої процесуальні права.
Крім цього, представник позивача зазначив, що між підписанням двох постанов, кожна з яких стосується окремого правопорушення, минуло лише 1 хвилина 22 секунди, що на його думку свідчить про те, що фактичний розгляд справ по суті не проводився, рішення ухвалювалися в автоматичному режимі, без дослідження матеріалів. При цьому, відповідач цей аргумент також не спростував, він не пояснив, яким чином за 82 секунди можливо було здійснити всебічний, повний і об`єктивний розгляд двох окремих справ, з`ясувати всі обставини та надати їм належну правову оцінку.
Відповідач у відзиві посилається на висновки Верховного Суду щодо співвідношення «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення», але у даній справі представник позивача вважає порушення не є формальним, а йдеться про відсутність обов`язкових реквізитів постанови (ст. 283 КУпАП); відсутність добровільної згоди (ст. 279-9 КУпАП); позбавлення права на захист (ст. 268 КУпАП); відсутність фактичного розгляду справи, що вважає значимими порушеннями, які унеможливлюють встановлення об`єктивної істини у справі.
Посилання відповідача на практику Верховного Суду щодо незворотності процедури призову є недоречним, оскільки ці висновки вважає, що стосуються мобілізації та призову на військову службу, а не оскарження постанов про адміністративні правопорушення та є різними правовідносинами.
Відповідач не довів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
У даній справі відповідач також не довів, які саме конкретні дії чи бездіяльність позивача утворюють об`єктивну сторону правопорушення, коли саме вони мали
місце і які норми порушені, а без цього склад правопорушення відсутній.
Відзив відповідача не містить жодного доказу, який би спростовував підстави
Позову.
Відповідач не надав доказів наявності у постанові дати, часу та місця правопорушення; не довів добровільність згоди позивача, а лише підтвердив відсутність технічної альтернативи в застосунку; не спростував відсутність належного повідомлення; не пояснив, яким чином розгляд двох справ зайняв 82 секунди; не довів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення (а.с.32-35).
Ухвалою від 05.10.2026 суд відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.16).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – Шершень Ю.С. позов підтримав та наполягав на його задоволенні з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.
У судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку електронних документів до його електронного кабінету (а.с.18,21). У відзиві представник відповідача просив розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача (а.с.27)
Суд, заслухавши представника позивача, з`ясувавши правову позицію відповідача, та, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.
Судом установлено, що 23.09.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №R796929 по справі про адміністративне правопорушення, про притягнення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – позивача по справі до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. (а.с.11).
За змістом оскаржуваної постанови, за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік в передбачений законодавством строк (ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку.
У постанові також зазначено, що 22.09.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста від особи надійшла заява, в якій зазначено, що вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (а.с.11).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вищевказаного закону громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до чч.1,3,4 ст.37 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:
1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років: які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти; жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу;
2) на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу, молодшого, середнього складу поліції; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону;
3) на військовий облік резервістів: які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.
Громадянам України, взятим на військовий облік, роз`яснюються права та обов`язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.
Призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.
У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, суд зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв особливий період.
Отже, законом на позивача покладено обов`язок стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Доказів прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для взяття на військовий облік позивачем суду надано не було.
Отже, позивач зазначений обов`язок не виконав.
При цьому, 22.09.2026 ОСОБА_1 через застосунок «Резерв+» подав заяву про те, що ним допущено порушення правил військового обліку та визнання факту вчинення адміністративного правопорушення.
Суд враховує, що позивачем у відповіді на відзив не заперечується факт подання заяви про визнання адміністративного правопорушення та про розгляд справи за його відсутність, проте зазначається, що користувачі електронних послуг надають відповіді не свідомо, оскільки вказаний застосунок не передбачає інших варіантів відповіді та після натискання єдиної кнопки формується постанова.
Щодо наведених вище доводів позивача суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Отже, подання заяви про неоспорення допущеного порушення правил військового обліку (не постановлення на військовий облік як ВПО) через електронний кабінет військовозобов`язаного можливо виключно після проходження електронної ідентифікації, що виключає можливість помилкового направлення заяви та спростовує доводи позивача про несвідомість користування своїм електронним кабінетом у додатку «Резерв +».
Розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву визначений ст. 279-9 КУпАП.
Відповідно до вказаної норми, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.
Розгляд справ про адміністративне правопорушення, коли особа не заперечує щодо притягнення його до адміністративної відповідальності не передбачає складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 283 КУпАП визначено вимоги до змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.
Крім цього, ст. 300-3 КУпАП, визначено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.
Так, відповідно до вказаної норми, у разі якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, винесена в порядку, передбаченому статтею 279-9 цього Кодексу, та особа протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили сплатила не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважається виконаною.
У разі несплати штрафу особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення така постанова підлягає примусовому виконанню.
В спірній постанові зазначено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік (ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до частини третьої статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, вказано, що 22.09.2026, користуючись онлайн за стосунком «Резерв+», звернувся із заявою, згідно якої він не оспорює допущене правопорушення та дає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Таким чином, з урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та обставин справи, суд вважає, що позивач скористався своїм правом на подання заяви про визнання ним адміністративного правопорушення, яке полягало в тому, що він не став на військовий облік у ТЦК та СП за місцем проживання, та зазначив, що згідний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Відтак, суд уважає, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем порушено процедуру винесення постанови, з підстав не складення протоколу та не повідомлення його про розгляд справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає таке.
Пунктом 1 розділу І Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України 01.01.2024 № 3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція № 3), ця Інструкція визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно із абзацами третім - п`ятим пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 3 протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (далі - заява про визнання правопорушення). Заява про визнання правопорушення подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у строки та способи, передбачені статтею 279-9 КУпАП. Заява про визнання правопорушення повинна містити таку інформацію: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), контактні дані (номер телефону та/або адресу електронної пошти), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Інструкції № 3 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).
Додатком 6 до Інструкції № 3 затверджено форму постанови по справі про адміністративне правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності).
Враховуючи подання ОСОБА_1 заяви через Електронний кабінет призовників, військовозобов`язаних та резервістів, від 22.09.2026 щодо того, що він не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, то відповідач правомірно розглянув справу в порядку ст. 279-9 КУпАП, і в такому випадку протокол не складається.
Отже, у задоволенні позову потрібно відмовити в повному обсязі.
З огляду на відмову в задоволенні позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.5-7, 9, 77, 90, 139, 241-246 КАС України,
у х в а л и в:
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № R796929 від 23.09.2026.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя С. М. Косик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua