Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №539/2919/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Суд: Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №539/2919/26

Суддя: Просіна Я. В.

Справа № 539/2919/26

Провадження № 2/539/2167/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Лубни цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача - Таранущенко Катерина Василівна,

установив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» Таранущенко К.В. звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просять стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №17.03.2019-100002853 від 17.03.2019 року в розмірі 10 680,00 грн та понесені судові витрати в розмірі 2857,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «Споживчий Центр», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 17.03.2019 року укладено Кредитний договір № 17.03.2019-100002853. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 (шість тисяч гривень нуль копійок) строком на 14 (чотирнадцять) днів.

Отже, Кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі. В свою чергу Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується карточкою Субконто боржника (виписка) по Кредитному договору № 17.03.2019-100002853 від 17.03.2019 року, у зв`язку з чим станом на 18.06.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 10 680,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту- 6 000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 1 680,00 грн. та прострочена заборгованість за штрафом- 3 000,00 грн., чим порушуються права та інтереси Позивача. У відповідності п. 5.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником грошових зобов`язань до Договором Кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2 (два) % у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом.

29.02.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу №290224-11 від 29.02.2024. На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 17.03.2019-100002853 від 17.03.2019 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

В свою чергу Позивачем 07.03.2024 року на фінансовий номер телефону відповідача, ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_1 , було направлено СМС-повідомлення наступного змісту: «Укладено Договір факторингу №290224-11 від 29.02.2024 р. Проведено відступлення права вимоги за кредитним договором 17.03.2019-100002853 від 17.03.2019 року. Ваш новий кредитор ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР»: 43170298;01133; м. Київ; вул. Алмазова Генерала; буд.13; оф.601;0-800-20-33-20;Info@newcollector.com.ua; http://newcollector.com.ua/"; сплачувати необхідно в ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Отже, станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 17.03.2019- 100002853 від 17.03.2019 року, укладеним між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитними договорами та понесені судові витрати.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Окрім того, даною ухвалою витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та інформацію про рух коштів по банківському рахунку, до якого прив`язано банківську картку № НОМЕР_2 у період з 17.03.2019 року по 20.03.2019 (три робочі дні).

21.07.2026 року від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла витребувана інформація на виконання вимог ухвали суду від 03 липня 2026 року.

Представник позивача Таранущенко К.В. в судове засідання не з`явилася, в прохальній частині позовної заяви просила розглядати справу за відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Подав до суду втретє заяву на відкладення розгляду справи у зв`язку проведенням заходів щодо врегулювання спору в позасудовому порядку.

Згідно частини першої статті 44 ЦПК Україна учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи, що відповідачу з 03.09.2026 року (дата першої заяви відповідача на відкладення) надавалося достатньо часу для можливого врегулювання спору в позасудовому порядку, оскільки суд два рази відкладав розгляд справи за заявами відповідача, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача з метою недопущення порушення строків розгляду справи.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов позивача підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий Центр», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор» та ОСОБА_1 17.03.2019 року укладено кредитний договір (оферти) №17.03.2019-100002853, шляхом підписання заявки одноразовим ідентифікатором, що є невід`ємною частиною даного договору (а.с.7-15).

Відповідно до умов договору та заявки від 17.03.2019 року, ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 6000 грн зі строком користування на 14 календарних днів з дати отримання, проценти за користування кредитом 1680,00 грн, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка). У відповідності п. 5.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником грошових зобов`язань до Договором Кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2 (два) % у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом.

Відповідно до квитанції Fondy №137410493, ТОВ «Споживчий центр» 17.03.2019 року перерахувало кошти в сумі 6000,00 грн на карту № НОМЕР_4 за призначенням: видача за договором №17.03.2019-100002853 (а.с.12).

Окрім того, отримання кредитних коштів також підтверджується листом та випискою по рахунку наданою АТ КБ «Приватбанк». Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 16.07.2026 року №20.1.0.0.0/7-260714/96953-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 . Згідно виписки за договором №б/н на карту № НОМЕР_5 17.03.2019 року було здійснено поповнення картки на суму 6000,00 грн (а.с.45-46).

29.02.2024 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №290224-11, згідно з яким ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТОВ «Споживчий Центр» (а.с.16-20).

Додатком 2 до Договору факторингу №290224-11 від 29.02.2024 року є Перелік №1, відповідно до якого ТОВ «Споживчий Центр» відступає ТОВ «Новий Колектор» право вимоги до боржників на умовах передбачених Договором факторингу №290224-11 від 29.02.2024 року, в тому числі до ОСОБА_1 за договором №17.03.2019-100002853 на суму 10680,00 грн, що складається з тіла кредиту - 6000,00 грн, відсотків за користування кредитом - 1680,00 грн та штраф - 3000,00 грн (а.с.22-23).

Відповідно до довідки про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором №17.03.2019-10002853 від 17.03.2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Новий Колектор» за період з 17.03.2019 року по 13.11.2025 року складає 10680,00 грн, що складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту - 6000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками- 1680,00 грн та прострочена заборгованість за штрафом - 3000,00 грн (а.с.24).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Статтею ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими, оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами не виконав, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та з врахуваннямст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268, 353-355 ЦПК України,

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №17.03.2019-100002853 від 17.03.2019 року, в загальному розмірі 10680 (десять тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір у розмірі 2662 9дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та 195 (сто дев`яносто п`ять) грн 00 коп витрат понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд.13, офіс 601;

Представник позивача: Таранущенко Катерина Василівна, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса робочого місця: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд.13, офіс 601;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.В.Просіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua