Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №243/1303/26 — Київський районний суд м. Полтави

Суд: Київський районний суд м. Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Колабораційна діяльність

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №243/1303/26

Суддя: Соловйова О. О.

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №243/1303/26

Провадження № 1-кп/552/1219/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спеціального провадження (in absentia) матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22025050000000239, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.01.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка м. Горлівки Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 26.07.2002 Калінінським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року ШЗ/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст. ст. 2, 3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько - російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно із статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132 - 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно - правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії Російської Федерації на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала в 2014 році анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно - політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.

Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48 - СФ за результатами звернення Президента Російської Федерації, виходячи з інтересів безпеки життя громадян Російської Федерації, особового складу військового контингенту ЗС Російської Федерації, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту Російської Федерації на використання ЗС Російської Федерації на території України.

Надалі, продовжуючи підривну діяльність проти України, Російська Федерація утворила на тимчасово окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади Російської Федерації, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади Російської Федерації та недопущення контролю України над цією територією.

Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207 - УІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на 15 тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-УІІ), за яким перебування підрозділів ЗС Російської Федерації на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також, всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також, повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262 «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Реакцією на такі дії Російської Федерації стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови № 337 - VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку Російської Федерації на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку Народну Республіку» та «Луганську Народну Республіку» незалежними державами.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому Збройними силами Російської Федерації, які діяли за наказом керівництва Російської Федерації і ЗС Російської Федерації, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам зброї та підрозділам ЗСУ, також військовими формуваннями Російської Федерації здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102 - IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на всій території України, який у подальшому неодноразово продовжувався, та діє і по нині.

Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Згідно зі ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24 лютого 2022 року збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

Згідно розпорядження Кабінету міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 - р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» зі змінами, внесеними Розпорядженням Кабінету міністрів України від 05 травня 2015 року № 428 - р, місто Горлівка Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З метою забезпечення роботи окупаційних органів влади у районних центрах та містах на території Донецької області, де органи влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, керівниками «Донецької Народної Республіки» за вказівки невстановлених представників Російської Федерації створено не передбачені законодавством України державні адміністрації. З метою надання вигляду законності їх діяльності органами влади «Донецької Народної Республіки» прийнято ряд документів із ознаками нормативності, проте які є нікчемними відповідно до законодавства України, зокрема:

- Конституцію «Донецької Народної Республіки» від 14 травня 2014 року, у ст. 54 якої вказано, що адміністративно - територіальними одиницями «Донецької Народної Республіки» є райони та міста республіканського значення;

- Закон «Народної Ради Донецької Народної Республіки» «Про місцеве самоврядування Донецької Народної Республіки», ст. 1 якого встановлено, що місцеве самоврядування в «Донецькій Народній Республіці» - форма здійснення народом своєї влади, що забезпечує в межах, встановлених Конституцією Російської Федерації, федеральними законами, а у випадках, встановлених федеральними законами, - законами «Донецької Народної Республіки», самостійне та під свою відповідальність рішення населенням безпосередньо та (або) через органи місцевого самоврядування питань місцевого значення, виходячи з інтересів населення з урахуванням історичних та інших місцевих традицій.

Згідно зі ст. 3 вищезазначеного Закону правову основу місцевого самоврядування в «Донецькій Народній Республіці» складають Конституція Російської Федерації, міжнародні договори Російської Федерації, федеральні конституційні закони, Федеральний закон від 6 жовтня 2003 року № 131-ФЗ «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації», інші федеральні закони та інші нормативні правові акти Російської Федерації, Конституція «Донецької Народної Республіки», цей Закон, інші закони та інші нормативні правові акти «Донецької Народної Республіки», статути муніципальних утворень, рішення, прийняті на місцевих референдумах та сходах громадян, та інші муніципальні правові акти.

Також встановлено, що на тимчасово окупованій території Донецької області представниками так званої «Донецької народної республіки», підконтрольними державі-агресору - Російській Федерації, організовано та забезпечено діяльність незаконних органів влади, зокрема 31.03.2023 прийнято так званий закон "про утворення на території Донецької народної республіки міських округів та муніципальних округів, встановлення їх кордонів", з реєстраційним номером 438-ІНСІ, згідно з яким місто Горлівка включено до переліку муніципальних округів, утворених на території «Донецької народної республіки» - «Горлівський муніципальний округ (адміністративний центр - місто Горлівка)».

15.06.2023 центральною виборчою комісією Російської Федерації винесено постанову № 119/946-8 «Про призначення виборів депутатів народної ради Донецької народної республіки та виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень на території Донецької народної республіки», тобто на тимчасово окупованій території Донецької області.

Відповідно до вказаної постанови на території так званої «Донецької народної республіки» призначено проведення 10 вересня 2023 року незаконних виборів так званих «депутатів народної ради Донецької народної республіки та виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень на території Донецької народної республіки».

Судом встановлено, що не пізніше 31 травня 2023 року, громадянка України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території – у м. Горлівка Донецької області, діючи умисно, з метою бути обраним до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, добровільно зареєструвалася кандидатом у депутати «Горлівської міської ради Донецької Народної Республіки» І скликання від політичної партії «Єдина Росія», з метою бути обраною до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території.

10 вересня 2023 року ОСОБА_7 , маючи умисел, спрямований на обрання до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, в якості кандидата від політичної партії «Єдина Росія» взяла участь у незаконних виборах на тимчасово окупованій території Донецької області та була обрана від даної політичної партії депутатом до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території – «Горлівської міської ради Донецької Народної Республіки», розташованої за адресою: Донецька область, м. Горлівка, Центрально-міський район, проспект Перемоги, буд. 67.

З 18 вересня 2023 року по теперішній час ОСОБА_7 , перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Горлівка, добровільно бере участь у засіданнях «Горлівської міської ради Донецької Народної Республіки» І скликання у якості депутата від політичної партії «Єдина Росія».

Таким чином, громадянка України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у колабораційній діяльності, тобто у добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_7 не була допитана судом у судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення. Розгляд кримінального провадження здійснювався за її відсутності (in absentia) відповідно до вимог КПК України. Жодних клопотань від ОСОБА_7 на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п. п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_7 до слідчого (прокурора) на стадії досудового розслідування кримінального провадження, направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною з усіма своїми правами, в тому числі на захист та доступ до правосуддя.

Останнє відоме місце реєстрації ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 . Місце трудової діяльності: АДРЕСА_2 . Зазначені адреси перебувають на тимчасово окупованій території України, з якими відсутні поштовий зв`язок. У зв`язку з цим, повістки та процесуальні документи поштою не надсилались.

Перебування ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території доведено матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, зібраними доказами підтверджено, що ОСОБА_7 зареєстрована в м. Горлівка і трудову діяльність здійснює у м. Горлівка Донецької області, яке, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 та п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є тимчасово окупованою територією України.

Згідно з ч. 8 ст. 135, ч. 3 ст. 323, а також ст. 297-1 та 297-2 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, який переховується на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у розшук. Повістки про виклик обвинуваченого на судові засідання були опубліковані на офіційному вебсайті Слов`янського міськрайонного суду, Київського районного суду м. Полтави, на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр».

Відповідно до положень ст. 297-5 КПК України, з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті суду, обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленою про зміст судових повісток, дати та час судових засідань, знала про розгляд кримінального провадження щодо неї, однак не прибула на судові виклики. Зазначене, у сукупності з його перебуванням на тимчасово окупованій території, свідчить про її ухилення від явки на судові виклики.

Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що ОСОБА_7 мала підстави усвідомлювати початок кримінального провадження та була обізнана зі своїми правами, включаючи право на захист та доступ до правосуддя. Держава Україна, під контролем сторони захисту та суду, використала всі передбачені законом можливості для забезпечення його прав, що узгоджується з положеннями ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Суд вважає, що дії ОСОБА_7 свідчать про його відмову предстати перед українським судом та ухилення від правосуддя, що є реалізацією його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення та є однією з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються, зокрема, на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справи «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року).

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд вважає, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням встановлених законом особливостей. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист та доступ до правосуддя.

У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_7 потрібно призначити мінімальний строк покарання у виді 5 років позбавлення волі без призначення додаткового покарання, враховуючи принцип гуманізму, справедливості, індивідуалізації покарання, критичні екстремальні обставини, в яких опинилася обвинувачена, а також відсутність відомостей про її стан здоров`я та сімейний стан, наявність осіб на утриманні, відсутність даних про судимості. Водночас, захисник належним чином брав участь у реалізації права на захист обвинуваченої ОСОБА_7 під час судового розгляду. Він в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження та здійснював захист безпосередньо в судовому засіданні.

Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте, прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.

Так, у період воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, стало відомо, що ОСОБА_7 з моменту початку збройної агресії Росії проти України по теперішній час залишається на тимчасово окупованій території м. Горлівка Донецької області та перейшла на сторону окупантів з Російської Федерації та т.зв. «ДНР».

Крім того, ОСОБА_7 добровільно надала згоду окупаційній владі щодо добровільної участі у незаконно створених органах влади на тимчасово окупованій території м. Горлівка Донецької області та після проведення незаконних виборів «депутатов Народного совета ДНР и органов местного самоуправления», які відбулися 08-10.09.2023 на території м. Горлівка т.зв. «ДНР», приступила до своїх посадових обов`язків на посаді «депутата городского совета городского округа Горловка» т.зв. «ДНР».

Вищевказана інформація вказує на те, що у діях громадянина України ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України («Колабораційна діяльність»).

Суд дійшов до переконання, що вина обвинуваченої ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена та підтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового слідства доказами.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №22025050000000239 від 23.01.2025за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, громадянка України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у м. Горлівка Донецької області, була обрана депутатом так званого «городского совета городского округа Горловка».

Протоколом огляду від 30 жовтня 2025 року встановлено, що об`єктом огляду був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: сайт «Центральная избирательная комиссия российской федерации (рос.), де міститься публікація від 12 вересня 2023 року про «Результаты выборов, проводимых на территории Донецкой Народной Республики, Луганской Народной Республики, Запорожской и Херсонской областей». До протоколу додано «Протокол территориальной избирательной комиссии № 20 о результатах выборов» (рос.). Разом з тим, з вищевказного протоколу виборчої комісії вбачається, що під номером 17 від «Всероссийской политической партии «Единая Россия» значиться ОСОБА_7 .

Всі фотозображення, без внесення до них будь-яких змін, записані на оптичний носій інформації - диск DVD-R із закриттям сесії, що унеможливлює подальший запис на нього, який упаковано і опечатано в паперовий конверт, та, відповідно до ст. 105 КПК України, долучено до протоколу огляду як невід`ємний додаток (Додаток 2).

Протоколом огляду від 03 листопада 2025 року встановлено, що об`єктом огляду був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: сайт «Муниципальное образование городской округ Горловка Донецкой народной республики» (рос.), на якому розміщено рішення №1/7-2 від 01.11.2023 «О закреплении територии муниципального образования городского округа Горловка Донецькой Народной Республики за депутатами Горловского городского Совета Донецькой народной Республики первого созыва» (рос.) та додаток «Границы закрепленной територии муниципального образования городского округа Горловка за депутатами Горловского городского Совета Донецькой Народной Республики первого созыва» (рос.), відповідно до якого за ОСОБА_7 закріплені певний перелік адрес м. Горлівка.

Протоколом огляду від 03 листопада 2025 року, з якого вбачається, що об`єктом огляду був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: сайт «Избирательная комиссия Донецкой Народной Республики» (рос.), на якому розміщено постанову № 11/88 від 20.06.2023 р. «О проведении голосования на выборах, назначенных на 10 сентября 2023 года, в течение нескольких дней подряд», відповідно до якої призначено проведення виборів 08-10 вересня 2023 року на території так званої «ДНР». До протоколу додано відповідну постанову виборчої комісії ДНР.

Протоколом огляду від 04 листопада 2025 року, з якого встановлено, що об`єктом був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: телеграм-канал «СВЕТЛАНА ЕВСЕЕНКО» (рос.), на якому розміщено публікації і фото від 29 листопада 2024 року, від 07 лютого 2025 року про прийом громадян депутатом Горлівської міської ради ДНР ОСОБА_7 , разом з фотознімками, на яких зображена ОСОБА_7 «депутат Горловского городского совета Донецкой Народной республики первого созыва» (рос.).

Крім того, на даному телеграм-каналі розміщено публікацію від 17 липня 2025 року, на якій розміщено публікацію наступного змісту: «Состоялось заседание Постоянного комитета Горловского городского совета ДНР первого созыва под руководством заместителя председателя постоянного комитета по вопросам муниципальной собственности и земельных отношений ОСОБА_8 » (рос.). Публікація також містить фотозображення депутата Горлівської міської ради ДНР ОСОБА_7 .

Протоколом огляду від 24 листопада 2025 року встановлено, що предметом огляду був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: телеграм- канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (рос.), де розміщено публікацію і фото від 08.02.2025 з привітаннями з днем народження депутата Горлівської міської ради ДНР першого скликання, директора МУП «Управляюча компанія міста Горлівка» адміністрації міського округу Горлівки ОСОБА_7 .

До того ж, міститься публікація з фотознімками від 23.07.2025 щодо прийому громадян депутатом Горлівської міської ради ДНР ОСОБА_7 і спільне засідання постійних комітетів Горлівської міської ради ДНР першого скликання з питань бюджету, податкової політики і фінансів, з питань муніципальної власності і земельних відносин, з питань житлово-комунального господарства, транспорта і відновлювальних робіт під керівництвом заступника голови Комітета з питань муніципальної власності і земельних відносин ОСОБА_7 .

Протоколом огляду від 24 листопада 2025 року встановлено, що предметом огляду був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: телеграм- канал «Роман Конев» (рос.), де розміщено публікацію і фото від 13.08.2025 щодо проведення зустрічі на виконання доручення голови ДНР ОСОБА_9 , заступником голови адміністрації міського округу Горлівка ДНР, членом партії «Единая Россия» ОСОБА_10 спільно з депутатом Горлівської міської ради ДНР першого скликання ОСОБА_11 .

Протоколом огляду від 25 листопада 2025 року встановлено, що об`єктом огляду був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: сайт «Информационное агенство «NEWS FRONT» (рос.), де міститься публікація від 02.10.2025 з фото та відеоматеріалами під назвою: «В Горловке прошла встреча со старшими по домам репортаж «NEWS FRONT», при перегляді яких з`являється ОСОБА_7 .

Протоколом огляду від 03 грудня 2025 року встановлено, що об`єктом огляду був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: сайт «ДОНЕЦКАЯ НАРОДНАЯ РЕСПУБЛИКА», де викладені псевдо нормативні акти, які регулюють повноваження представників т.зв. «городского округу горловка» (рос.), де розміщено закон «Об образовании на територии ДНР городских и муниципальных округов, установлении их границ», відповідно до якого створено міський округ Горлівка з відповідними межами на мапі.

Протоколом огляду від 06 січня 2026 року встановлено, що об`єктом огляду був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: «ДОНЕЦКАЯ НАРОДНАЯ РЕСПУЛИКА. ОФИЦИАЛЬНЫЙ САЙТ», де викладені розміщено закон «О выборах депутатов народного совета Донецькой Народной Республики» №451- IIНС від 29.05.2023. До протоколу додано відповідні документи.

Протоколом огляду від 06 січня 2026 року встановлено, що предметом огляду був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: Internet Archive «WayBackMachine», де було розміщено рішення №1 8/2 від 10.11.2023 «Об учреждении администрации городского округа Донецькой Народной Республики и наделении ее правами юридического лица».

Протоколом огляду від 06 січня 2026 року встановлено, що предметом огляду був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: «ДОНЕЦКАЯ НАРОДНАЯ РЕСПУЛИКА. ОФИЦИАЛЬНЫЙ САЙТ», де викладені розміщено закон «О структуре и наименовании органов местного самоуправления, численности, сроках полномочий и дате проведения выборов депутатов правительственных органов муниципальных образований первого созыва в ДНР». До протоколу додано відповідні документи.

Протоколом огляду від 08 січня 2026 року встановлено, що предметом огляду був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: «ЕДИНАЯ РОССИЯ. ОФИЦИАЛЬНЫЙ САЙТ», де викладено кінцевий перелік кандидатів попереднього голосування міського округу Горлівка, відповідно до якого під номером 17 міститься прізвище – ОСОБА_7 . До протоколу додано відповідні документи.

Протоколами огляду від 08 січня 2026 року встановлено, що предметом огляду був інформаційний Інтернет-ресурс (сайт), а саме: «Муниципального образование городской окргу Горловка Донецкой Народной Республики», де викладено ріщення «Об утверждении Порядка проведения первой сессии Горловского городского совета Донецкой Народной Республики первого созыва». А також, міститься публікація про графік особистого прийому громадян депутатами Горлівської міської ради ДНР першого скликання на період з 01.12.2025 по 31.12.2025, відповідно до якої встановлено, що депутат Горлівської міської ради ДНР ОСОБА_7 здійснювала прийом громадян згідно графіку 04.12.2025, 11.12.2025, 18.12.2025, 25.12.2025 за адресою: м. Горлівка, Центрально-Міський район, пр. Леніна 15.

З висновку судової портретної експертизи № СЕ-19/118-25/18009-ФР від 09.012.2025 року встановлено, що:

- ознаки зовнішності особи жіночої статі, яка знаходиться на файлі з назвою: « ОСОБА_7 pdf» розміром 111 Kb є придатними для ідентифікації особи за ознаками зовнішності;

- ознаки зовнішності особи жіночої статі, яка знаходиться на файлі з назвою: «Фото 1 ..jpg» розміром 2,21 Мb – є придатними для ідентифікації особи з ознаками зовнішності;

- на файлі з назвою: « ОСОБА_7 pdf» розміром 111 Kb та на файлі з назвою «Фото 1 ..jpg» розміром 2,21 Мb – зображена одна й та ж особа;

- ознаки зовнішності оосби жіночої статі, яка знаходиться на файлі з назвою: «Фото 2.jpg» розміром 113 Kb є придатними для ідентифікації особи за ознаками зовнішності;

- на файлі з назвою « ОСОБА_7 pdf» розміром111 Kb та на файлі з назвою «Фото 2.jpg» розміром 113 Kb – зображена одна й та ж особа.

Судом безпосередньо досліджено законодаство держави-агресора РФ.

Водночас судом встановлено, що ОСОБА_7 є власником автомобіля марки АЗЛК 2140 1478 (1981) д.р.н. НОМЕР_2 , колір помаранчевий.

Судом також були досліджені відомості щодо особи обвинуваченої ОСОБА_7 .

Так, судом встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що зокрема підтверджується інформацією про особу, наданою Державною міграційною службою України.

Трудову діяльність ОСОБА_7 здійснює за адресою: АДРЕСА_2 .

Усі вищеперераховані адреси знаходяться на непідконтрольній українській владі території України.

Відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2012 року по 07.01.2026 року, відсутні (відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Разом з тим, з інформації отриманої від Центральної виборчої комісії № 21-24-97 від 19.01.2026 року встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не реєструвалася кандидатом у народні депутати України та не обиралася народним депутатом України. Крім того, звернено увагу, що відомості про реєстрацію кандидатом чи обрання ОСОБА_7 депутатом місцевої ради на виборах із 25жовтня 2020 року до 24 лютого 2022 року в територіальних громадах, де проводились позачергові, повторні, проміжні вибори депутатів місцевих рад, відсутні.

Враховуючи наведені вище обставини, оцінивши досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_7 , маючи достатній життєвий досвід, тривало, безумовно усвідомлюючи відкритий факт окупації м. Горлівка Донецької області, де остання проживає, свідомо, умисно та добровільно здійснювала свої протиправні дії, які виразились у тому, що ОСОБА_7 зареєструвалася кандидатом у депутати т.зв. «Горловського муниципального совета (округа) Донецкой народной республики первого созыва», брала участь у так званих виборах на тимчасово окупованій території м. Горлівка Донецької області в «народный совет» Донецької народної республіки та органи «муниципального самоуправления», які були проведені відповідно до Російського законодавства та відбувались з 08 по 10 вересня 2023 року, за результатом вказаних «виборів» була обрана «депутатом» до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території - «Горловского муниципального совета (округа) Донецкой народной республики первого созыва» від політичної партії окупаційної адміністрації «Единая Россия» та в подальшому, сприяючи державі-агресору російській федерації в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області добровільно, без фізичного примусу, брала участь у засіданнях т.зв. «Горловского муниципального совета (округа) Донецкой народной республики первого созыва» у якості «депутата» від політичної партії окупаційної адміністрації «Единая россия» та усвідомлювала суспільно-небезпечні наслідки своїх дій.

Отже, ОСОБА_7 своїми діями свідомо, умисно, добровільно, виключно з особистих спонукань, здійснював колабораційну діяльність, а саме - добровільне обрання до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора на тимчасово окупованій території.

Суду не надано жодного доказу, що ОСОБА_7 брала участь у так званих виборах на тимчасово окупованій території м. Горлівка Донецької області в «народный совет» Донецької народної республіки, органи «муниципального самоуправления» та в подальшому виконувала обов`язки «депутата» від політичної партії окупаційної адміністрації «Единая россия» внаслідок безпосереднього впливу або фізичного примусу, через які вона не могла керувати своїми вчинками.

Навпаки, суд, оцінюючи той факт, що ОСОБА_7 , будучи «депутатом» від політичної партії «Горлівської міської ради ДНР», відкрито в соціальній мережі «Телеграм» в своєму каналі під назвою « ОСОБА_12 » (рос.) публікувала інформацію щодо її діяльності як депутата Горлівської міської ради Донецької Народної Республіки першого скликання, її участь у позачергових та чергових засіданнях «Горлівської міської ради ДНР» першого скликання, що дає суду поза розумним сумнівом прийти до висновку, що обвинувачений діяв свідомо, не маючи, при цьому, наміру приховувати свою діяльність на користь окупаційної влади.

До того ж, суд враховує і те, що обвинувачена ОСОБА_7 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду, не могла не розуміти незаконності вчинених нею дій, та, між тим, заходів, спрямованих на виїзд із тимчасово окупованої території України, не вжила.

Таким чином, на переконання суду, сукупність зазначених обставин дає підстави стверджувати про добровільність дій обвинуваченої, її свідомий вибір та власне волевиявлення щодо обіймання посади, створеної на тимчасово окупованій території, та безпосередньої участі в діяльності окупаційної адміністрації держави-агресора на тимчасово окупованій території.

Що стосується доводів сторони захисту, наведених в судовому засіданні, про розгляд кримінального провадження без обвинуваченої ОСОБА_7 , у зв`язку з чим остання була позбавлена можливості надати пояснення з приводу пред`явленого обвинувачення, суд звертає увагу на наступне.

21 січня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру шляхом повідомлення, згідно зі ст. ст. 111, 135, 278 КПК України в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та вручено її захиснику ОСОБА_6 .

Протягом січня 2026 року ОСОБА_7 неодноразово викликалася через публікацію в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора до прокуратури для вручення повідомлення про підозру та допиту як підозрюваної. Однак, ОСОБА_7 не з`явилася у визначений час та не повідомила про причини своєї неявки.

Отже, варто зазначити, що всі процесуальні дії, які здійснювались під час досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , були доведені до відома шляхом публікації оголошень в газеті «Урядовий кур`єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також на сайті Офісу генерального прокурора України.

У зв`язку з ухиленням від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, 29 січня 2026 року підозрювану ОСОБА_7 було оголошено в міжнародний розшук.

02 лютого 2026 року ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра задоволено клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025050000000239 від 23 січня 2025 року.

11 лютого 2026 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 надійшов до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області. Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 960/0/15-26 від 21.05.2026 змінено з 01 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Київського районного суду міста Полтави.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному судді від 18.08.2026 року справа передана до провадження головуючої судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 .

Приймаючи до уваги той факт, що обвинувачена перебуває на тимчасово окупованій території України, та чинним кримінальним процесуальним законодавством України передбачено у таких випадках публікацію оголошень про виклик особи до суду в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, на офіційному вебсайті Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Київського районного суду м. Полтави та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, суд вважає, що були дотримані всі необхідні заходи, передбачені кримінальним процесуальним законодавством задля належного сповіщення обвинуваченого про дату, час та місце проведення судових засідань, а отже права ОСОБА_7 не порушені. Тому, суд відхиляє заперечення захисника щодо цього питання як безпідставні.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, вони узгоджуються між собою та, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме: у колабораційній діяльності, тобто у добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційну адміністрацію держави-агресора на тимчасово окупованій території.

У суду відсутні підстави для сумніву в допустимості цих доказів, оскільки вони зібрані в порядку, передбаченому КПК України. Суд приймає до уваги протоколи слідчих дій та інші письмові докази, вважаючи їх допустимими, оскільки вони отримані відповідно до норм чинного КПК України. Жоден із доказів не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, є чітким та узгодженим.

Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожен наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд керується стандартами доказування «поза розумним сумнівом». Зазначений стандарт закріплений у ч. 3 ст. 17 КПК України та знайшов своє втілення у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Суд також враховує правові позиції ЄСПЛ, висловлені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), які наголошують на необхідності дотримання принципу законності, пропорційності втручання та відсутності надмірного тягаря для особи.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази є логічними, послідовними, не містять протиріч та є переконливими як кожен окремо, так і в їх сукупності.

Суд вважає достатньо забезпеченими під час судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, що відповідає принципам реалізації права особи на справедливий суд, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом.

Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченої, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування та невтручання у приватне життя. Судом вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення його права на захист.

З урахуванням викладеного, суд переконаний, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 доведена у судовому засіданні повністю та суд вважає правильною кваліфікацію його дій за ч. 5 ст. 111-1 КК України, що виразилося у колабораційній діяльності, тобто у добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційну адміністрацію держави-агресора на тимчасово окупованій території.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставини, відповідно до ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Обставини, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 свідчать про те, що вона раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Зважаючи на характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин, проте, враховуючи також, що обвинувачений вчинив даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли у сприянні окупаційної влади держави-агресора, з метою його перевиховання та упередження скоєння злочинів в подальшому, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України з додатковим покаранням.

Призначаючи покарання, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю обвинуваченого, тому, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про наявність підстав для призначення покарання у вигляді конфіскації майна.

Підстави для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України відсутні.

На думку суду, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний до ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді від 02 лютого 2026 року, слід залишити до набрання вироком законної сили без змін, у зв`язку з відсутністю підстав для його зміни або скасування.

Початок строку відбування покарання слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто з дня фактичного затримання обвинуваченого ОСОБА_7 .

Процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів, дані з висновків яких покладені в основу обвинувального вироку, суд в порядку ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченого.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. За змістом наведеної норми КПК процесуальні витрати сторони обвинувачення на проведення експертиз у певному кримінальному провадженні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України без окремого судового рішення, а їх покладення на обвинуваченого здійснюється лише у разі ухвалення обвинувального вироку за умови належного документального підтвердження.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати за проведення судової портретної експертизи № СЕ-19/118-25/18009-ФП від 09.12.2025 у розмірі 5348,40 грн., слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази відсутні.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 17, 122, 124, 323, 368-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

До набрання вироком законної сили та/або затримання обвинуваченої застосований ухвалою слідчого судді відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 рахувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто з дня її фактичного затримання.

Строк додаткового покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової портретної експертизи СЕ-19/118-25/18009-ФП від 09.12.2025 в розмірі 5348,40 грн (п`ять тисяч триста сорок вісім гривень 40 коп.).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення всіма учасниками судового розгляду, а засудженим з моменту отримання ним копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду згідно зі статтею 323 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua