Суд: Гадяцький районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №526/1806/26
Суддя: Черков В. Г.
Справа № 526/1806/26
Провадження № 2/526/1285/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15 жовтня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., за участі представника позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2 , розглянувши в м. Гадяч у порядку загального позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа – приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Заєць Н.М., про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заяву, яку мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна. Відповідач є його рідним братом та також сином померлої. За заявою відповідача була відкрита спадкова справа. Позивач звернувся до приватного нотаріуса з заявою «призупинити видачу спадщини», на що нотаріус запропонувала йому надати позовну заяву до суду або ухвалу суду про накладення заборони на видачу свідоцтва про право на спадщину. Вказує, що має хронічну хворобу, а також велику відстань між місцем проживання та місцем знаходження спадкового майна. З урахуванням цього просить визначити додатковий строк достатній для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити. Пояснив, що в законі вимога про особисту подачу заяви до нотаріуса, але позивач її не виконав через наявність групи інвалідності. Не погоджується з такою нормою закону.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.
Приватний нотаріус надала заяву про розгляд справи без її участі, просить винести рішення на розсуд суду.
Інші заяви та клопотання не надходили.
Суд, дослідивши надані матеріали та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.
Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками є ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .
Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно копії довідки до Акта МСЕК від 23.02.2023, ОСОБА_3 встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням.
Листом приватного нотаріуса від 22.05.2026 № 443/02-14 повідомлено ОСОБА_3 , що для призупинення видачі спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 просить на протязі п`яти днів надати позовну заяву про звернення до суду або ухвалу суду про накладенням заборони на видачу свідоцтва про на спадщину.
З копії спадкової справи № 226/2025, витребуваної у приватного нотаріуса, вбачається, що 25.09.2025 до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , подав її син ОСОБА_2 (відповідач у справі).
З копії заповіту, посвідченого 04.10.2024, видно, що ОСОБА_4 належній їй житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , заповідає ОСОБА_2 .
Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками є ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .
Листом приватного нотаріуса від 06.03.2026 № 595/02-14 на адресу ОСОБА_3 повідомлено останнього про можливість звернення до суду з питання визначення додаткового строку для подання заяви на обов`язкову частку в спадковому майні протягом десятиденного строку для з дня отримання листа або ухвалу суду про накладення заборони на видачу свідоцтва про право на спадщину. Лист отриманий адресатом 09.03.2026.
Листом приватного нотаріуса від 26.03.2026 № 245/02-14 повідомлено ОСОБА_3 , що для призупинення видачі спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 просить на протязі тридцяти днів надати позовну заяву про звернення до суду або ухвалу суду про накладенням заборони на видачу свідоцтва про на спадщину. Лист отриманий адресатом 07.04.2026.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1265 ЦК України передбачено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Згідно з частиною першою статті 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 30 грудня 2024 року у справі № 527/1229/24, від 31 липня 2024 року у справі № 127/2149/21.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Суд також враховує, що позивач, будучи спадкоємцем першої черги за законом (сином спадкодавця), не мав об`єктивних перешкод для того, щоб цікавитися життям та долею своєї матері похилого віку.
Відповідно до статті 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Вочевидь таке піклування повнолітніх дітей про непрацездатних батьків може знаходити свою реалізацію не тільки у майновій формі, а й через немайнові відносини, зокрема у вигляді любові, поваги та підтримки.
Проживання позивача в іншій області не виключало його можливості спілкуватися з матір`ю за допомогою засобів зв`язку та бути обізнаним про обставини її життя та смерті.
Єдиними причинами, як вказано в позові, пропуску строку є відстань між містами та хвороба позивача, але судом такі причини не можуть бути визнані поважними, оскільки нотаріус повідомляв позивача про спадкування, а на стаціонарі позивач перебував з 05.05.2021 по 26.05.2021, тобто ще за життя спадкодавця.
За таких обставин, що позивач не довів поважних причин пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 206, 264, 265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа – приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Заєць Н.М., про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2026 року.
Головуючий: В. Г. Черков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua