Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №357/16969/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/16969/26

3/357/5041/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши матеріали, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи судом не встановлено, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 771758 від 14.09.2026, 14.09.2026 о 21 год. 35 хв. в м. Біла Церква проспект Князя Володимира, 36 водій керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat» з номерним знаком НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я Білоцерківська міська лікарня №1 відмовився, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху України», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, із викладеними в протоколі обставинами не погодився та просив провадження у справі закрити. У своїх поясненнях зазначив, що наркотичні засоби не вживає, а тому не погоджується із зазначеними в протоколі ознаками наркотичного сп`яніння. Пояснив, що під час спілкування з працівниками поліції хвилювався за власну безпеку, у зв`язку з чим не виходив із автомобіля. Вважав, що обставини події працівниками поліції викладені неправильно, а його поведінка не свідчила про перебування у стані наркотичного сп`яніння. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що наступного дня після події самостійно звернувся до лабораторії «Омега Київ» та пройшов лабораторне дослідження, за результатами якого наркотичних речовин за дослідженими показниками не виявлено. На його думку, зазначені результати підтверджують його пояснення щодо невживання наркотичних засобів. Вважав, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим просив провадження у справі закрити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторони захисту та оцінивши наявні докази відповідно до вимог ст. 252 КУпАП за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 771758 від 14.09.2026, карту обліку адміністративного правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 126 КУпАП, направлення на медичний огляд, акт огляду на стан наркотичного сп`яніння, рапорт працівника поліції, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та інші матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Судом встановлено наступне. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 771758 від 14.09.2026, ОСОБА_1 ставиться за провину керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Суд звертає увагу, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити наявність передбачених законом підстав для проведення огляду, дотримання встановленого порядку його проведення та належне підтвердження факту відмови від проходження такого огляду. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, які оцінюються судом у їх сукупності.

Щодо доводів про незаконність зупинки транспортного засобу суд зазначає наступне.

Сам по собі факт зупинки транспортного засобу працівниками поліції не свідчить про незаконність їхніх дій. Водночас законність зупинки та наявність передбачених законом підстав для подальшої вимоги пройти огляд підлягають перевірці з урахуванням обставин, зафіксованих у матеріалах справи та на відеозаписах із нагрудних камер працівників поліції.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що під час спілкування з працівниками поліції не довіряв їм та хвилювався за власну безпеку, у зв`язку з чим не виходив із автомобіля. Наведені пояснення суд оцінює в сукупності з іншими доказами у справі. Самі по собі недовіра до працівників поліції та побоювання за власну безпеку не звільняють водія від обов`язку виконувати законні вимоги поліцейського, однак не звільняють суд і від необхідності перевірити законність таких вимог.

Щодо доводів про відсутність ознак наркотичного сп`яніння суд зазначає наступне.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 мав виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагували на світло, та поведінку, що не відповідала обстановці.

Разом із тим під час перегляду відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції судом установлено, що поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції була адекватною, вираженого тремтіння пальців рук не спостерігалося, а його поведінка відповідала обстановці.

Зазначені обставини суд ураховує під час оцінки відомостей, викладених у протоколі, та пояснень ОСОБА_1 . Водночас відсутність очевидних зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння на відеозаписі сама по собі не виключає відповідальності за відмову від проходження огляду, якщо факт такої відмови підтверджений належними доказами.

Щодо доводів про відсутність чіткої відмови від проходження огляду суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, для встановлення наявності в діях особи складу зазначеного адміністративного правопорушення суд має з`ясувати, чи була їй висунута законна вимога пройти огляд, чи було їй роз`яснено порядок його проведення та чи підтверджується матеріалами справи факт відмови від проходження огляду.

Саме по собі зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення факту відмови не звільняє суд від обов`язку перевірити ці відомості. При цьому істотне значення мають зміст відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, відомості, зафіксовані в направленні на огляд та акті огляду, а також інші матеріали справи.

Тому під час оцінки доводів ОСОБА_1 суд ураховує фактичний перебіг спілкування з працівниками поліції та обставини, за яких йому пропонувалося пройти огляд. Висновок про наявність або відсутність відмови має ґрунтуватися на змісті досліджених доказів, а не лише на формулюванні протоколу.

Щодо доводів ОСОБА_1 про самостійне звернення до медичного закладу суд зазначає наступне.

Як пояснив ОСОБА_1 у судовому засіданні, через недовіру до працівників поліції він наступного ранку самостійно звернувся до лабораторії «Омега Київ» та пройшов лабораторне дослідження. Згідно з наданим результатом лабораторного дослідження наркотичних речовин за дослідженими показниками не виявлено.

Суд бере до уваги зазначений документ під час оцінки доводів ОСОБА_1 щодо невживання наркотичних засобів. Разом із тим результат дослідження, проведеного наступного дня після події, не є безумовним підтвердженням стану особи на момент керування транспортним засобом та сам по собі не спростовує факту відмови від проходження огляду в установленому законом порядку.

Таким чином, зазначений результат лабораторного дослідження підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі та не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення.

За результатами оцінки доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знайшла належного підтвердження під час судового розгляду.

Приймаючи таке рішення, суд ураховує пояснення ОСОБА_1 , який послідовно заперечував факт перебування у стані наркотичного сп`яніння, зазначав про відсутність у нього відповідних ознак та пояснював, що через недовіру до працівників поліції наступного ранку самостійно пройшов лабораторне дослідження.

Як убачається з наданого результату лабораторного дослідження, наркотичних речовин за дослідженими показниками не виявлено. Хоча зазначений результат отриманий після події та сам по собі не визначає стан ОСОБА_1 на момент керування транспортним засобом, суд ураховує його як один із доказів на підтвердження доводів особи щодо невживання наркотичних засобів.

Крім того, під час перегляду відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції судом установлено, що поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції була адекватною, вираженого тремтіння пальців рук не спостерігалося, а його поведінка відповідала обстановці. Зазначені обставини не узгоджуються з окремими ознаками наркотичного сп`яніння, наведеними в протоколі про адміністративне правопорушення, та підлягають урахуванню під час оцінки достовірності викладених у ньому відомостей.

Водночас суд звертає увагу, що сама по собі відсутність очевидних зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння не виключає можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду. Для встановлення такого правопорушення необхідно з`ясувати, чи була вимога працівника поліції законною, чи дотримано встановленого порядку проведення огляду та чи підтверджується належними доказами факт відмови особи від його проходження.

Оцінюючи матеріали справи в цій частині, суд виходить із того, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів у справі та не має наперед установленої сили. Викладені в ньому відомості підлягають перевірці шляхом зіставлення з іншими доказами, зокрема відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, направленням на медичний огляд, актом огляду та поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, висновок про винуватість ОСОБА_1 не може ґрунтуватися виключно на формальному зазначенні в протоколі факту відмови від проходження огляду без належної перевірки обставин, за яких така відмова нібито мала місце. Суд зобов`язаний установити фактичні обставини події та надати оцінку кожному доказу з погляду його належності, допустимості й достовірності, а всім доказам у сукупності з погляду їх достатності для прийняття законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок установлення фактичних даних, які підтверджують наявність адміністративного правопорушення та винність особи в його вчиненні, покладається на докази, отримані у визначеному законом порядку. Згідно зі ст. 252 КУпАП такі докази оцінюються судом за внутрішнім переконанням, сформованим унаслідок всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, якщо за результатами дослідження відеозаписів та інших матеріалів справи факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в установленому законом порядку не підтверджено належними й допустимими доказами, суд доходить висновку, що необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведені.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, за умови непідтвердження належними доказами факту відмови від проходження огляду суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 3, 19, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 36, ч. 1 ст. 130, п. 1 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП, протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяО.Л. ГАВЕНКО