Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №288/127/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/127/26

Провадження № 2/288/356/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

представника Попільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Горбатюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Попільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення батьківства та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Попільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення батьківства та стягнення аліментів, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 від відносин позивачки з відповідачем народилася дочка ОСОБА_5 .

Так як на час народження дочки позивачка з відповідачем не перебували в шлюбі, відповідач заяву про визнання батьківства писати відмовився, тому відомості про батька дитини в актовому запису про її народження було записано в порядку ст. 135 СК України.

Незважаючи на те, що відповідач не звернувся із заявою до органу РАЦС про визнання батьківства, він визнавав дочку позивачки ОСОБА_6 своєю дочкою з її народження. Проводив з нею час, відвідував її вдома, в школі, що підтверджується фотознімками, перепискою за допомогою мобільного додатку. Відповідач також періодично фінансово підтримує дочку, що також підтверджується випискою по банківському рахунку.

Також підтвердженням того що відповідач і є батьком дитини, це те, що у свідоцтві про народження ОСОБА_7 , зі слів позивачки, батьком було записано особу, на ім`я « ОСОБА_8 » як і відповідача.

Відповідач постійно обіцяє написати заяву про визнання батьківство по відношенню дочки, однак свою обіцянку не виконує.

Таким чином, наявні підстави для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.

В теперішній час дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач не надає постійну матеріальну допомогу на утримання дитини, договору про сплату коштів на користь дитини між позивачем та відповідачем не укладено, тому з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища сторін та дитини з відповідача необхідно стягнути аліменти на користь позивачки на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини.

Позивач просить визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внести зміни в актовий запис цивільного стану №19 складеного 07 липня 2011 року виконавчим комітетом Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, про народження ОСОБА_5 , змінивши відомості про батька дитини з « ОСОБА_9 » на “ ОСОБА_4 ”, ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Корнин Житомирського району Житомирської області, українця, громадянина України.Стягувати з ОСОБА_4 , мешканця АДРЕСА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до повноліття дитини. Стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме, не заперечує щодо позовних вимог про встановлення батьківства, а щодо стягнення аліментів в розмірі частки просить зменшити.

Представник відповідача надіслала відзив на позовну заяву з додатками./а.с. 61-70/

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07 липня 2011 року Корнинською селищною радою Попільнянського району Житомирської області, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 19./а.с. 6/

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті135 СК України, сформованого 24 січня 2026 року Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер актового запису: 19, складений 07.07.2011 року Виконавчим комітетом Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, батько: ОСОБА_9 , мати: ОСОБА_3 , відомості про батька записані відповідно до частини першої статті135 СК України. /а.с. 8/

Згідно до Витягів з реєстру Корнинської територіальної громади від 24.09.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с. 5, 7/

Як вбачається з фотознімків, відповідач зображений з ОСОБА_10 та відповідно з скриншотів з мобільного телефону, відповідач спілкується з ОСОБА_10 /а.с.9-14/

Відповідно до квитанції № 035563348707 від 25.10.2025 року та інформації про рух по картці від 28.01.2026 року ОСОБА_5 , ОСОБА_4 25.10.2025 року перерахував 2500 гривень на картку ОСОБА_11 .

Згідно Висновку експерта № СЕ-19/106/26/6605-БД від 18 травня 2026 року виданого Житомирським науково-досліднимекспертно-криміналістичним центром МВС України, ймовірність того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , становить не менше 99,9999999 %. /а.с. 115-123/

Відповідно до інформації головного управління ДПС у Житомирській області ОСОБА_4 має дохід за період з 01.01.2020 року по 31.05.2026 року ./а.с.159-163/.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Як вбачається з частини 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до положень статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Як вбачається з свідоцтва про народження дитини, його батьком зазначено за вказівкою матері, відповідно до вимог ст. 135 СК України.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч.1статті 135 СК України).

Пункт 5 вказаної постанови визначає, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі – органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманніякоївона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи; тлумачення норм ст.130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства; підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України); доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчють походження дитини від певної особи.

За положеннями статті 134 Сімейного Кодексу України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно частин 8, 9 статті 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Пунктами 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 передбачено, що відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно статті 180, частини першої статті 183 СК України, батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідності до статті 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно статті 183 Сімейного Кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до статті 191 Сімейного Кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно положень статей 141, 180-182 Сімейного Кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

До відзиву на позовну заяву (а.с. 61-70) представник відповідача додала довідки та іншу медичну документацію про стан здоров`я відповідача, пенсійне посвідчення та посвідчення (категорія 2) на ОСОБА_12 та просить врахувати матеріальне становище відповідача при встановленні розміру аліментів. Також вказує, що згідно судового наказу №288/690/25 від 02.05.2025 року стягуються аліменти з ОСОБА_4 в розмірі частки його доходу на іншу дитину.

Проте суд визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів враховує насамперед інтереси неповнолітньої дитини для благополуччя та повноцінного розвитку якої необхідним є забезпечення її коштами одним із батьків. При вирішенні спору про стягнення аліментів, визначальним є обов?язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того чи є батьки працездатними, чи є в них кошти достатні для надання утримання. Тобто такий обов?язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому в обов?язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.

Щодо стану здоров`я, то суд зазначає, що ОСОБА_4 є працездатною особою і може забезпечувати свою неповнолітню дитину.

У відзиву представник відповідача вказує, що відповідач має матір – ОСОБА_12 , яка є пенсіонером та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребує постійного догляду та допомоги. Проте, суду не надано будь-яких доказів, що мати відповідача перебуває на його утриманні, доходи матері, наявність інших членів сім’ї тощо.

Щодо сплати ОСОБА_4 аліментів в розмірі частки від його доходу на іншу дитину, суд зазначає, що зміна сімейного стану відповідача, у тому числі народженні в нього іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення аліментів.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2021 року у справі №715/2073/20 вказав, що факт народження у платника аліментів в іншому шлюбі без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що батьки не мають компенсувати зменшення виплат на одну дитину за рахунок збільшення навантаження на іншу дитину.

Враховуючи вище викладене, з урахуванням матеріального стану ОСОБА_4 /а.с.159-163/, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі (однієї чверті) частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Зазначені обставини у їх системному зв`язку свідчать, що є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3;Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року); ст. ст. 125, 128, 134, 135, 180, 182, 183, 191, СК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 212, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Попільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення батьківства та стягнення аліментів- задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України,батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати Попільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 19, складеного 07 липня 2011 року виконавчим комітетом Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказавши в графі «Батько» – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02 лютого 2026 року.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір в розмірі 1331 гривню 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1331 гривня 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М.І. Рудник