Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №166/1382/26 — Ратнівський районний суд Волинської області

Справа № 166/1382/26

Провадження № 2/166/873/26

категорія: 44

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого – судді Фазан О.З.,

за участю секретаря Приймачук О. М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеозв`язку, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення,

встановив:

Адвокат Сілік В. І. , який діє в інтересах позивачки ОСОБА_2 у серпні 2026 року звернулися в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 , який обґрунтовують тим, що у провадженні Ратнівського районного суду Волинської області перебувало кримінальне провадження №12025030570000168 від 02 травня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, в якому ОСОБА_2 була визнана потерпілою.

Зазначив, що під час ухвалення вироку питання про відшкодування потерпілій майнової та моральної шкоди судом не було вирішено.

Окрім майнової шкоди даним кримінальним правопорушенням відповідач заподіяв позивачці також моральну шкоду, яка полягала в тому, що викрадення її коштів в значному розмірі призвело до негативних змін в її житті та порушило її звичний ритм, оскільки вона зазнала і зазнає по даний час інтенсивних душевних психічних страждань у формі переживань, щоденних думок та спогадів про наслідки психотравмуючої події, страху можливого повторення таких дій, тривоги, емоційних та тілесних реакцій при їх згадуванні, важкості виконання повсякденних обов`язків, переживання психологічного дискомфорту, зниженого та нестійкого настрою, порушення сну, емоційної напруги, нервозності, дратівливості, почуття образи та обурення.

Унаслідок злочинних дій відповідача позивачка зазнала значних моральних страждань, оскільки вона є особою похилого віку, яка має 2 групу інвалідності. Викрадення її коштів стало для неї сильним психоемоційним потрясінням. Вона тривалий час перебувала у стані постійного хвилювання, страху, образи та безсилля перед вчиненим щодо неї злочином.

Втрата значної суми коштів негативно вплинула на її матеріальне становище, викликала почуття невпевненості у завтрашньому дні, необхідність змінювати звичний спосіб життя та відмовлятися від запланованих витрат.

Крім цього, позивачка була вимушена неодноразово звертатися до правоохоронних органів, брати участь у слідчих діях, допитах, судових засіданнях, що щоразу змушувало її знову переживати обставини вчиненого злочину.

Зазначив, що відповідач добровільно шкоду не відшкодував, жодних реальних заходів до поновлення порушених прав потерпілої не вжив, що істотно посилило моральні переживання потерпілої.

З огляду на характер кримінального правопорушення, тривалість моральних переживань, вік потерпілої, ступінь вини відповідача, принцип розумності, справедливості та виваженості, позивачка оцінює завдану їй моральну шкоду у 50000 гривень.

Просить стягнути з відповідача завданої кримінальним правопорушеням позивачці майнової шкоди в сумі 20844,5 грн та моральної шкоди в сумі 50000 грн.

Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 24 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 жовтня 2026 року.

Представник позивачки адвокат Сілік В. І. звернувся до суду із заявою про розгляд цивільного позову без їх участі, просять його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечив проти задоволення позовув в частині стягнення майнової шкоди в розмірі 20844,5 грн , проте не визнав позов в частині стягнення моральної шкоди.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши надані докази, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За правилами ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд установив, що згідно вироку Ратнівського районного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року, в період часу з 11 години до 15 год 30 хв (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи в спальній кімнаті житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом та з корисливим мотивом, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який в подальшому продовжено до 09.05.2025 Указом Президента України №26/2025 від 14.01.2025, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 4220-ІХ від 15.01.2025, переконавшись, що його дії ніким не будуть помічені, шляхом вільного доступу, відкривши жіночу сумку чорного кольору, яка знаходилась на комоді, належну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умисно таємно, з наявного у ній гаманця червоного кольору, викрав грошові кошти в сумі 500 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні Національного банку України станом на 26.04.2025 становить 20844 гривні 50 копійок, чим завдав ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму.

Обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість відповідача та розмір заподіяної майнової шкоди встановлені обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, а тому не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи.

З огляду на визнання відповідачем позову в частині завдання позивачці матеріальної шкоди на суму 20844 грн 50 коп, зважаючи на відсутність у суду сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, суд задовольняє позов у цій частині, не досліджуючи доказів на їх підтвердження.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У частині третій статті 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Безумовно, потерпіла внаслідок крадіжки зазнає негативних наслідків. З огляду на встановлені обставини, враховуючи характер душевних страждань, яких зазнала потерпіла внаслідок ушкодження здоров`я, беручи до уваги тривалий період відновлення здоров`я, вимушену зміну звичайного укладу життя, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, обґрунтованою, на думку суду, є моральна шкода в розмірі 10000 гривень, що підлягає стягненню із відповідача.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави з урахуванням заявлених позивачкою позовних вимог слід стягнути судовий збір у розмірі 1331,2 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 13, 22, 1167, 1187, 1192 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20844 (двадцять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 50 коп майнової шкоди, 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна ) грн 20 коп .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП - інформація в матеріалах справи відсутня.

Суддя Ратнівського

районного суду О. З. Фазан