Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №161/14374/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14374/26

Провадження № 1-кп/161/1331/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 14 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030580000867 від 26.05.2026 року, про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луцьк, Волинської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, з середньою освітою, не заміжньої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, 2013 та 2022 років народження, працюючої приватною особою - підприємцем, раніше судимої, зокрема:

- 22.07.2026 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_5 25 травня 2026 року в період часу з 12 години 53 хвилини по 13 годину 02 хвилини, перебуваючи у приміщенні житлової квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ХІ від 24.02.2022, строк дії якого неодноразово подовжений в передбаченому законом порядку та який діяв на час вчинення кримінального правопорушення, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно, викрала з житлової кімнати ігрову приставку марки «Sony Play Station 5» вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 18 150 гривень та ноутбук марки «Apple» моделі «MacBook Pro 15 (А1398)» вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 5 933 гривні 33 копійки, чим спричинила потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 24 083 гривні 33 копійки.

Таким чином, ОСОБА_5 інкримінується таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.185 КК України, визнала повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показала, що дійсно 25.05.2026 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 викрала ігрову приставку марки «Sony Play Station 5» та ноутбук марки «Apple», вартість яких не оспорює. У вчиненому щиро розкаялася, просила суворо не карати. Завдані збитки повністю відшкодовані.

В судове засідання потерпілий ОСОБА_6 не з`явився, однак попередньо подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності в якій вказав, що завдані збитки обвинуваченою відшкодовані в повному об`ємі, при призначенні покарання поклався на розсуд суду.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, в умовах воєнного стану, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу винної та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнала свою винуватість, у вчиненому щиро розкаялася, має постійне місце реєстрації та проживання, на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, 2013 та 2022 років народження, є матір`ю одиначкою, працевлаштована, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, завдані збитки потерпілому повністю відшкодовані, що вбачається із поданої заяви потерпілого ОСОБА_6 , останній при призначенні покарання покладається на розсуд суду, тобто не настоює на суворому покаранні.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст. 50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_5 винуватою, вважає за необхідне призначити останній покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченою, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, враховуючи конкретні обставини справи, а саме повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, повне відшкодування завданих збитків, думку потерпілого, який не настоює на суворому покаранні, оскільки при призначенні покарання покладається на розсуд суду, суд вважає за можливе звільнити обвинувачену від відбування призначеного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на її обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2026 року засуджена за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, тобто до покарання, яке підлягає реальному виконанню.

У цьому ж кримінальному провадженні, злочин передбачений ч.4 ст.185 КК України ОСОБА_5 вчинила 25 травня 2026 року, тобто до ухвалення щодо неї вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2026 року.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про реальне відбування особою покарання зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яким вона звільняється від відбування покарання з випробуванням, положення ч.4 ст.70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особі призначено покарання, що належить відбувати реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням виконуються самостійно.

Таке тлумачення закону про кримінальну відповідальність є усталеною практикою, оскільки суд, який призначає такій особі покарання за інший злочин, вчинений до постановлення вироку в першій справі, не може ревізувати міру покарання, призначену особі попереднім вироком.

Вказане повністю узгоджується з роз`ясненнями, зазначеними в п. 23 Пленуму ВСУ №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року в справі №760/26543/17.

Згідно з абзацом 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

З урахуванням викладеного, положення ч.4 ст. 70 КК України не застосовуються, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2026 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді штрафу, слід виконувати самостійно.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинувачену.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробовуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2026 року про засудження ОСОБА_5 за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Речові докази:

- DVD-R- диски з камер відеоспостереження, розташованих у приміщенні під`їзду за адресою: АДРЕСА_4 та приміщення ломбарду «Скарбниця» за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності,4 – зберігати при матеріалах кримінального провадження №12026030580000867 від 26.05.2026 року.

- ігрову приставку «Sony PlatStation 5», два дроти HDMI та АC Book pro сірого кольору серії CO2K5GTFFTO, – повернути за належністю потерпілому ОСОБА_6 .

Стягнути із обвинуваченої ОСОБА_5 в дохід держави судові витрати за проведення двох судово-товарознавчих експертиз №СЕ-19/103-26/6962-ТВ від 02.06.2026 в сумі 1925 гривень 44 копійки та №СЕ-19/103-26/6961-ТВ від 02.06.2026 в сумі 1444 гривні 08 копійок, а всього на загальну суму 3369 (три тисячі триста шістдесят дев`ять) гривень 52 (п`ятдесят дві) копійки.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1