Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №154/2464/25 — Володимирський міський суд Волинської області

Суд: Володимирський міський суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №154/2464/25

Суддя: Каліщук А. А.

Копія

154/2464/25

2/154/128/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук А.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі судових засідань Володимирського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» (надалі ТзОВ «ФК ЕЙС») звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 07.12.2021 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено електронний кредитний договір № 622523243, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та акцептований відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець надав відповідачу кредит в сумі 19500 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами.

Кредит видавався строком на 30 днів, із дисконтною процентною ставкою – 0,54% в день.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не повернув кошти та не сплатив проценти за користування кредитом.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором від 07.12.2021 утворилась заборгованість:

заборгованість за тілом кредиту — 19500 грн;

заборгованість за процентам за користування кредитом – 40102,80 гривень.

28.11.2018 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір відступлення прав вимоги №28/1118-01, згідно з якого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТзОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 622523243 від 07.12.2021.

23.02.2024 ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК» Онлайн Фінанс» уклали договір відступлення прав вимоги №23/0224-01, згідно з якого ТзОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 622523243 від 07.12.2021.

29.05.2025 ТзОВ «ФК» Онлайн Фінанс» та ТзОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір відступлення прав вимоги №29/05/25-Е, згідно з якого ТзОВ «ФК» Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТзОВ «ФК«ЕЙС» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 622523243 від 07.12.2021.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, тому позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором від 07.12.2021 в розмірі 59602,80 грн, 2422,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 03.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.06.2026 представник відповідача подав заяву про часткове визнання позову. Зазначив, що визнає вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19500 грн та заборгованість за процентами в розмірі 31785 гривень, розмір якої передбачений умовами п. 1.14.1 договору. Також не погоджується із розміром витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн, оскільки вона є явно завищеною та не є співмірна із складністю справи, а тому просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав заяву в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить проводити розгляд справи у відсутності представника позивача. Просить позов задовольнити.

Відповідач та його представник Савюк К.О. в судове засідання не з`явилися, подали заяву в якій просять розгляд справи проводити у їхній відсутності, позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 31785 гривень.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 07.12.2021 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено електронний кредитний договір № 622523243, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та акцептований відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору, кредитодавець надав відповідачу кредит в сумі 19500 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору, отримання коштів в розмірі 19500 грн та їх не повернення у строк, передбачений договором, а тому дані обставини не підлягають доказуванню.

Кредит видавався строком на 30 днів, тобто до 06.01.2022, із дисконтною процентною ставкою – 0,54% в день ( п.1.9.1).

Згідно з п. 1.9.3 сторони передбачили, якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасно оплати процентів в порядку, передбаченому у п. 1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 2,10% в день від суми кредиту за кожень день користування кредитом.

Відповідно до п. 1.14.2 договору, у разі настання передбаченої п. 1.9.3 договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов`язань по оплаті процентів за встановлений в п. 1.2. договору строк, у розмірі, що розрахований за базовою процентною ставкою — вартість кредиту складає 31785 грн та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 12285 грн та суму кредиту у розмірі 19500 гривень.

У п. 1.8. договору сторони погодили, що строк кредиту може бути продовжено шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Однак у матеріалах справи відсутні докази, що відповідач ОСОБА_1 протягом дисконтного та пільгового періоду здійснив оплату всіх фактично нарахованих процентів за користування кредитом.

Таким чином, строк надання кредиту не продовжений і закінчився 06.01.2022.

Таким чином, ТзОВ «ФК «ЕЙС» має право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором 07.12.2021, укладеного між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Застосовані норми права та мотиви суду.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи, що ОСОБА_1 до 06.01.2022 не повернув кредит у розмірі 19500 грн, а тому з відповідача підлягає стягненню в користь позивача тіло кредиту в розмірі 19500 гривень.

Оскільки ОСОБА_1 не повернув кредит у визначений договором строк і продовжив користуватися кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасно оплати процентів в порядку, передбаченому у п. 1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту, тобто з 07.12.2021 і до взаємовідносин застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 2,10% в день від суми кредиту за кожень день користування кредитом.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 за період з 07.12.2021 по 06.01.2022 повинен сплати позивачу 12285 грн, з розрахунку 2,10% за 30 днів користування кредитом.

Щодо правомірності нарахування та стягнення процентів після закінчення строку кредитування, то суд зазначає наступне.

Позивач має право нараховувати відсотки лише протягом строку кредитування. Після спливу строку користування кредитом, права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 справа №444/9519/12 провадження №14-10 цс 18).

Однак така вимога позивачем не заявлена.

Судом встановлено, що визначений кредитним договором строк кредитування (30 днів) не продовжувався, а тому нарахування процентів після закінчення строку кредитування є неправомірним і такі проценти не підлягають стягненню з відповідача.

Оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 31785 грн заборгованості за кредитним договором.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (53,32%), а тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених в розмірі 1291,62 грн (2422,40х53,32%:100%) судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Із матеріалів справи вбачається, що наявність договірних відносин між адвокатом Тараненком А.І. та ТзОВ «ФК ЕЙС» у справі, що розглядається, підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги від 29.05.2025, додатковою угодою, детальним описом наданих послуг, актом наданих послуг.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 7000 грн не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Згідно з ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача у поданій заяві просив суд звернути увагу на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю даної справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Таким чином, відповідач не погодився із розміром витрат на професійну правничу допомогу та на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд бере до уваги складність справи, котра на думку суду не є складною, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, котрі є незначними, подання адвокатом заяви про розгляд справи без його участі та розгляд справи за відсутності адвоката в судових засіданнях, критерії розумності їхньої вартості, неминучості, обґрунтованості, а також думку відповідача про неспівмірність витрат із складністю справи та приходить до висновку про дійсну неспівмірність розміру витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витрачених адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг, тобто завищення їхнього розміру та необхідності зменшення розміру витрат та стягнення із відповідача в користь позивача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, ст.610, ст. 611, 1049, 1054 ЦК України,суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 622523243 від 07.12.2021 в сумі 31785 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 1291,62 гривень судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК» ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956 м. Київ, вул. Харківське Шосе, 19, офіс 2005.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Головуючий:/підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua