Суд: Володимирський міський суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №154/1619/26
Суддя: Вітер І. Р.
154/1619/26
2/154/1191/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
23 квітня 2026 року до Володимирського міського суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка зазначила, що на час відкриття спадщини постійно проживала разом зі спадкодавцем, від спадщини не відмовлялася, а тому відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Інші спадкоємці першої черги за законом — діти спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 — спадщину у встановленому законом порядку не прийняли.
Оскільки оригінал правовстановлюючого документа на житловий будинок втрачено, а нотаріальне оформлення спадкових прав без нього є неможливим, позивачка просить визнати за нею право власності на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.
Ухвалою суду від 24 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та витребувано у Володимирській державній нотаріальній конторі відомості зі Спадкового реєстру, а також, за наявності, спадкову справу після смерті ОСОБА_4 .
26 травня 2026 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 від 12 травня 2026 року, в якій вона просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнала повністю та повідомила, що на спадкове майно після смерті батька не претендує.
Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про отримання рекомендованого поштового відправлення. Правом на подання відзиву він не скористався, заяв, клопотань та заперечень проти позову не подав.
Ухвалою суду від 08 липня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
У зв`язку з надходженням інформації про наявність у Спадковому реєстрі трьох заповітів від імені особи з прізвищем, ім`ям та по батькові « ОСОБА_4 » ухвалою суду від 19 серпня 2026 року витребувано належним чином засвідчені копії відповідних заповітів.
На виконання ухвали суду Івано-Франківський обласний державний нотаріальний архів листом від 25 серпня 2026 року № 693/01-14 надав копію заповіту, посвідченого 05 квітня 1990 року Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-1574; Шептицька державна нотаріальна контора Львівської області листом від 27 серпня 2026 року № 308/02-14 надала копію заповіту від 31 жовтня 2014 року за реєстровим № 2-1265; приватний нотаріус Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Гордійчук Б.І. листом від 18 вересня 2026 року № 29/01-16 надав копію заповіту від 17 липня 2020 року за реєстровим № 1829.
Оскільки заповіт від 05 квітня 1990 року не містив достатніх відомостей для встановлення тотожності особи заповідача та спадкодавця у цій справі, ухвалою суду від 23 вересня 2026 року за клопотанням представника позивачки адвоката Закревського І.В. витребувано додаткові відомості щодо особи, яка склала зазначений заповіт.
На виконання цієї ухвали Івано-Франківський обласний державний нотаріальний архів листом від 28 вересня 2026 року № 790/01-14 надав засвідчену копію запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, з якого встановлено, що заповіт від 05 квітня 1990 року за реєстровим № 2-1574 посвідчений від імені ОСОБА_4 , 1922 року народження.
У судове засідання 14 жовтня 2026 року учасники справи не з`явилися. Позивачка та її представник просили розглядати справу за їх відсутності. Відповідач ОСОБА_3 також подала заяву про розгляд справи без її участі. Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, до суду не з`явився, причин неявки не повідомив.
З огляду на належне повідомлення учасників справи, наявність заяв про розгляд справи за відсутності окремих учасників та відсутність передбачених законом підстав для відкладення судового розгляду, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, перевіривши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, та оцінивши їх відповідно до статті 89 ЦПК України, суд встановив такі фактичні обставини справи.
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 12 квітня 2022 року виконавчим комітетом Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, актовий запис № 46, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бубнів Володимир-Волинського району Волинської області.
Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб 22 березня 1975 року. Отже, на час смерті ОСОБА_4 позивачка була його дружиною.
Належність спірного нерухомого майна спадкодавцеві підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13374602 від 29 січня 2007 року, виданим КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації».
Згідно із зазначеним витягом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_4 на праві приватної власності в частці 1/1. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна — 13667585, номер запису — 138 у книзі № 1. Право власності зареєстровано 29 січня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу № 3473 від 07 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Величманичем А.І.
Відомості про належність житлового будинку спадкодавцеві узгоджуються з повідомленням КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради від 12 грудня 2025 року № 6674/01-04, відповідно до якого станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі зазначеного договору купівлі-продажу.
Таким чином, право власності ОСОБА_4 на спірний об`єкт нерухомості було оформлене та зареєстроване за його життя. Втрата оригіналу договору купівлі-продажу не спростовує факту набуття й державної реєстрації цього права, оскільки відповідні відомості підтверджуються іншими письмовими доказами.
Склад та технічні характеристики нерухомого майна визначені технічним паспортом, виготовленим КП «Волиньпроект» 12 грудня 2025 року та сформованим 16 грудня 2025 року, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:5848-9926-2192-1603.
Відповідно до технічного паспорта за зазначеною адресою розташовані житловий будинок літера А-1, веранда літера «а», гараж літера Б-1, льох з шийкою літера В та колодязь № 1. Загальна площа житлового будинку становить 30,7 кв. м, житлова площа — 21,7 кв. м.
За висновком про вартість об`єкта оцінки, складеним оцінювачем ОСОБА_5 , ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами станом на 20 січня 2026 року становить 63 958 грн.
Отже, надані позивачкою документи дозволяють встановити належність нерухомого майна спадкодавцеві, його місцезнаходження, склад та індивідуальні характеристики.
Відповідно до довідки Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області від 21 листопада 2025 року № 140 ОСОБА_4 на день смерті був зареєстрований у АДРЕСА_2 , однак фактично постійно проживав у АДРЕСА_1 .
Цією ж довідкою підтверджено, що на час смерті ОСОБА_4 разом із ним постійно проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_1 , яка продовжує проживати за зазначеною адресою.
Наведені відомості підтверджують не лише сімейні відносини позивачки зі спадкодавцем, а й факт їх постійного спільного проживання на час відкриття спадщини, що має безпосереднє правове значення для встановлення способу її прийняття.
Судом також перевірено обставини щодо наявності заповідальних розпоряджень спадкодавця.
Із листа Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області від 29 квітня 2026 року № 405/01-16 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 85053091 від 29 квітня 2026 року встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася.
Водночас інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 85053105 від 29 квітня 2026 року містить відомості про три заповіти від імені особи із прізвищем, ім`ям та по батькові « ОСОБА_4 », посвідчені ІНФОРМАЦІЯ_3 , 31 жовтня 2014 року та ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Перевіряючи належність зазначених заповітів спадкодавцеві та їх зміст, суд встановив наступне.
Згідно із заповітом від 05 квітня 1990 року, посвідченим державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-1574, особа на ім`я ОСОБА_4 заповіла все належне їй на день смерті майно ОСОБА_6 .
Оскільки цей заповіт містив лише прізвище, ім`я, по батькові та адресу проживання заповідача в м. Івано-Франківську, без дати народження чи інших достатніх ідентифікаційних відомостей, судом витребувано додаткові докази щодо особи заповідача.
Листом Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву від 28 вересня 2026 року № 790/01-14 із доданою засвідченою копією запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій підтверджено, що заповіт від 05 квітня 1990 року за реєстровим № 2-1574 посвідчено від імені ОСОБА_4 , 1922 року народження.
Натомість згідно зі свідоцтвом про смерть спадкодавець у цій справі ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Встановлена розбіжність у роках народження, підтверджена офіційними документами, свідчить про те, що заповіт від 05 квітня 1990 року складений іншою особою, яка має однакові зі спадкодавцем прізвище, ім`я та по батькові.
Тому зазначений заповіт не є заповідальним розпорядженням ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не породжує правових наслідків щодо спадщини, яка є предметом цього спору.
Зі змісту заповіту від 31 жовтня 2014 року, посвідченого державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Львівської області Стеців М.Р. за реєстровим № 2-1265, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповів ОСОБА_7 належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення садівництва, розташовану на території Межирічанської сільської ради Львівської області.
Відповідно до заповіту від 17 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Гордійчуком Б.І. за реєстровим № 1829, ОСОБА_4 заповів ОСОБА_8 земельні ділянки площею 0,1000 га та 0,0450 га, призначені для ведення садівництва та розташовані на території Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області.
Ідентифікаційні дані заповідача у цих документах, зокрема дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 та реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , відповідають даним спадкодавця у цій справі.
Отже, спадкодавець залишив два заповіти, кожен з яких містить розпорядження щодо визначених земельних ділянок. Жоден із них не охоплює житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин суд встановив, що спірне нерухоме майно заповідальними розпорядженнями ОСОБА_4 не охоплене, а тому право на спадкування цього майна визначається за законом.
Вирішуючи питання про коло спадкоємців та прийняття спадщини, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 цього Кодексу, зокрема у разі неохоплення заповітом усієї спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Отже, позивачка ОСОБА_1 як дружина спадкодавця належить до спадкоємців першої черги за законом.
Згідно з частинами першою та третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За змістом зазначеної норми для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, законом передбачено прийняття спадщини без необхідності подання нотаріусу відповідної заяви. Правовим наслідком установленого факту такого проживання є прийняття спадщини, якщо спадкоємець у визначений законом строк не відмовився від неї.
Постійне спільне проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час його смерті підтверджено довідкою Зимнівської сільської ради від 21 листопада 2025 року № 140. Відомостей про відмову позивачки від спадщини матеріали справи не містять.
Тому суд встановив, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.
Іншими спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Родинні відносини ОСОБА_3 зі спадкодавцем підтверджуються копією свідоцтва про народження, наданою нею разом із заявою від 12 травня 2026 року.
Згідно з даними паспорта ОСОБА_3 з 14 грудня 2006 року зареєстрована за місцем проживання у м. Шептицький Львівської області.
Відомостей про її постійне проживання разом із батьком на час відкриття спадщини матеріали справи не містять. Заява про прийняття спадщини нею нотаріусу не подавалася, що узгоджується з інформацією Володимирської державної нотаріальної контори про відсутність спадкової справи.
Крім того, у заяві від 12 травня 2026 року ОСОБА_3 прямо визнала позов матері, підтвердила відсутність претензій на спадкове майно та не заперечила проти визнання за позивачкою права власності на спірний будинок.
Зазначена заява не є відмовою від прийняття спадщини у розумінні статті 1273 ЦК України, однак підтверджує процесуальну позицію відповідачки та відсутність з її боку заперечень щодо заявленого позивачкою спадкового права.
Щодо ОСОБА_2 суд враховує, що відомостей про його постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини матеріали справи не містять. Доказів подання ним заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк також не надано.
ОСОБА_2 є учасником цього судового провадження, належно повідомлявся про розгляд справи, проте доказів прийняття ним спадщини або наявності самостійних спадкових прав на спірне майно суду не подав.
Суд виходить із того, що саме по собі належання особи до спадкоємців відповідної черги не є безумовною підставою набуття нею права власності на спадкове майно. Для цього необхідним є прийняття спадщини у спосіб, визначений законом.
При цьому неподання відповідачем відзиву чи його неявка до суду самі по собі не свідчать про неприйняття спадщини. Висновок суду ґрунтується на сукупності досліджених доказів, зокрема офіційних відомостях щодо осіб, які проживали зі спадкодавцем на час його смерті, інформації зі Спадкового реєстру та відсутності доказів прийняття спадщини іншими спадкоємцями.
Оцінивши зазначені обставини у взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено прийняття спадщини позивачкою ОСОБА_1 , тоді як обставин прийняття спадщини іншими спадкоємцями першої черги у передбачений законом спосіб не встановлено.
Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.
Згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Таким чином, прийняття спадщини ОСОБА_1 відбулося в силу закону з часу її відкриття, а відсутність нотаріального свідоцтва не припиняє і не обмежує належних їй спадкових прав.
Водночас реалізація цих прав щодо нерухомого майна потребує належного документального оформлення.
Відповідно до статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як встановлено судом, позивачка зверталася до Володимирської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав на житловий будинок.
Листом державного нотаріуса Володимирської державної нотаріальної контори Хоми Ю.М. від 19 березня 2026 року № 259/01-16 позивачці роз`яснено, що видача свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , неможлива через ненадання правовстановлюючих документів на відповідне нерухоме майно, у зв`язку з чим зазначене питання рекомендовано вирішити у судовому порядку.
Отже, неможливість нотаріального оформлення спадкових прав у цій справі пов`язана не з відсутністю у позивачки права на спадкування, а з неможливістю подання оригіналу документа, який посвідчував право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове нерухоме майно в судовому порядку є способом захисту спадкових прав у випадку, коли існують об`єктивні перешкоди для їх оформлення в нотаріальному порядку.
При цьому судовий захист такого права передбачає встановлення належності майна спадкодавцеві, наявності у позивача права на спадкування, прийняття ним спадщини та існування перешкод для нотаріального оформлення відповідного права.
У цій справі всі зазначені обставини підтверджені дослідженими доказами.
Право власності на спірний будинок зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопада 2006 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності № 13374602 від 29 січня 2007 року та повідомленням КП «Волиньпроект» від 12 грудня 2025 року № 6674/01-04.
Факт смерті власника підтверджений свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , родинні відносини позивачки зі спадкодавцем — свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , а прийняття нею спадщини шляхом постійного спільного проживання — довідкою Зимнівської сільської ради № 140 від 21 листопада 2025 року.
Копіями заповітів від 31 жовтня 2014 року та 17 липня 2020 року підтверджено, що спірний житловий будинок заповідальними розпорядженнями спадкодавця не охоплений, а тому спадкування цього майна здійснюється за законом.
Наявність зареєстрованого у Спадковому реєстрі заповіту від 05 квітня 1990 року не змінює такого висновку, оскільки на підставі наданих Івано-Франківським обласним державним нотаріальним архівом документів встановлено, що він складений іншою особою — ОСОБА_4 , 1922 року народження.
Перешкоди для нотаріального оформлення спадкових прав підтверджені письмовим роз`ясненням державного нотаріуса від 19 березня 2026 року № 259/01-16.
Таким чином, належність спірного майна спадкодавцеві, право позивачки на спадкування за законом, прийняття нею спадщини та неможливість оформлення права власності у нотаріальному порядку підтверджуються належними, допустимими та взаємно узгодженими доказами.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
При вирішенні спору суд також враховує визнання позову відповідачкою ОСОБА_3 . Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Водночас визнання позову одним із відповідачів не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявлених вимог та забезпечити дотримання прав інших осіб. Тому суд оцінює таке визнання разом з іншими доказами, які підтверджують спадкові права позивачки.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як спадкоємиця першої черги за законом прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , а відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на житловий будинок перешкоджає оформленню її спадкових прав у нотаріальному порядку.
З огляду на це заявлена вимога про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом відповідає характеру спірних правовідносин, спрямована на захист належного позивачці майнового права та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 206, 247, 259, 263–265, 268 ЦПК України, статтями 328, 392, 1216–1218, 1220, 1223, 1261, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом — задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Володимирського міського суду Волинської області Ігор ВІТЕР
Оригінал: reyestr.court.gov.ua