Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №127/13785/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/13785/26

Провадження № 33/801/991/2026

Категорія: 289

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач: Голота Л. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Голота Л. О.,

за участі секретаря судового засідання Козюми Д.О.,

прокурора : Добровольської В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника Юрченка Тараса Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 1.09.2026 по справі № 127/13785/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстровану з 8.06.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за частиною першою статті 172-6 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 1.09.2026 по справі № 127/13785/26 відмовлено у задоволенні клопотання захисника Юрченка Т.П. про закриття провадження у справі на підставі пунктів 1, 7 частини першої статті 247 КУпАП. Визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 (вісімсот п`ятдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору.

Як зазначено в постанові суду, ОСОБА_1 , будучи звільненою 9.08.2023 з посади старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), являючись згідно пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2023 рік (після звільнення).

Не погоджуючись із постановою суду, захисником Юрченком Т.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення; або пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, без зазначення в резолютивній частині про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення; або на підставі пункту 3 частини восьмої статті 294 КУпАП прийняти нову постанову, якою повернути протокол про адміністративне правопорушення разом з доданими до нього матеріалами Управлінню стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України для надіслання їх за належністю до суду за місцем вчинення правопорушення.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що : (1) справу розглянуто судом першої інстанції з порушенням вимог статті 268 КУпАП за відсутності особи, присутність якої є обов`язковою, а неявку безпідставно визнано неповажною, оскільки ОСОБА_1 перебувала за кордоном; (2) судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про передачу справ за підсудністю до Летичівського районного суду Хмельницької області та клопотання про об`єднання справи зі справою № 127/13788/26; прокурор Вінницької окружної прокуратури заявляв аналогічне клопотання про об`єднання справ, в задоволенні якого судом також було відмолено. Справу розглянуто судом першої інстанції з порушенням правил підсудності (частина перша статті 276 КУпАП), оскільки суд застосував альтернативний, не передбачений законом критерій – місце реєстрації особи (місце реєстрації особи), вказавши, що станом на 25.08.2025 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 було м. Вінниця, яке вважається місцем вчинення правопорушення; (3) суд першої інстанції дійшов також помилкових висновків щодо обчислення моменту виявлення правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 .. Дата складання протоколу про адміністративне правопорушення не є тотожною строку виявлення правопорушення. На момент розгляду справи судом першої інстанції закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП; (4) вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення є недоведеною; вона не була ознайомлена з посадовими інструкціями, оскільки в період роботи в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) перебувала у соціальних відпустках. Жодного документу про ознайомлення особи з вимогами фінансового контролю під розпис матеріали справи не містять.

7.10.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх № 13157/26-вх) прокурора Вінницької обласної прокуратури Добровольської В.В..

7.10.2026 до суду надійшло клопотання захисника Юрченка Т.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи, оскільки захисник перебуває на лікарняному з 5.10.2026.

З метою забезпечення права ОСОБА_1 на захист, апеляційним судом клопотання захисника про відкладення розгляду справи було задоволено, розгляд справи відкладено на 14.10.2026 на 13:00 год.

14.10.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх № 13462/26-вх) захисника Браславця Я.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи, оскільки 12.10.2026 ОСОБА_1 звернулась за правовою допомогою до адвоката Браславця Я.Ю. та між ними було укладено договорів про надання правової допомоги, тому з метою належного захисту інтересів ОСОБА_1 є необхідність в ознайомлені з матеріалами справи та підготовкою відповідних пояснень або клопотань. Крім того, захисник зазначає, що він зайнятий 14.10.2026 в іншому судовому процесі по справі № 909/1076/26, розгляд якої призначено на 14.10.2026 на 12 год у Господарському суді Івано-Франківської області.

Проти відкладення розгляду справи прокурор Добровольська В.В. заперечила.

Вінницький апеляційний суд, ознайомившись із поданим клопотанням про відкладення розгляду справи, заслухавши прокурора, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання захисника, враховуючи те, що ОСОБА_1 апеляційним судом надавався час для реалізації їй права на захист, в тому числі обрати (у разі виникнення потреби) іншого захисника.

Укладення ОСОБА_1 договору на правову допомогу 12.10.2026, тобто за два дні до судового засідання та подання вже другого клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд розцінює як зловживанням правами.

Апеляційний суд наголошує, що право на захист не повинно перетворюватися на інструмент для зриву судових засідань.

Апеляційний суд враховує, що право на захист не означає, що будь-яке прохання адвоката про перенесення засідання має бути задоволене. Суд оцінює причину такого прохання, момент його заявлення, обсяг матеріалів, із якими має ознайомитися захист, попередню процесуальну поведінку сторони та те, чи справді без додаткового часу буде обмежена можливість ефективно представляти інтереси клієнта.

Апеляційний суд підкреслює, що у справі інтереси ОСОБА_1 представляв захисник Юрченко Т.П. на підставі договору про надання правничої допомоги № 05/26-ад/2 від 6.05.2026 до 10.10.2026 (укладення додаткової угоди про припинення договору про надання правової допомоги № 05/26-ад/2 від 6.05.2026), що свідчить про наявність у ОСОБА_1 та її захисника Юрченко Т.П. достатнього часу з метою реалізації права на захист.

Крім того, безпідставне відкладення розгляду справи призведе до порушення строків її розгляду апеляційним судом, передбачених частиною четвертою статті 294 ЦПК України.

У судовому засіданні прокурор Добровольська В.В. заперечила проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

ОСОБА_1 та її захисник будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, скориставшись своїми правами на власний розсуд.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (частина шоста статті 294 КУпАП).

Заслухавши прокурора, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Щодо порушення судом першої інстанції положень статті 268 КУпАП, що є обов`язковою підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.

Як видно зі справи, судом першої інстанції справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 , присутність якої при розгляді справи у суді першої інстанції є обов`язковою відповідно до частини другої статті 268 КУпАП, що є обов`язковою підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 294 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено положення статті 268 КУпАП під час розгляду справи.

Розглянувши по суті справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 172-6 КУпАП апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Диспозицією частини першої статті 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту «в» пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та зобов`язана подавати декларації відповідно до цього Закону.

В примітці до статті 172-6 КУпАП зазначено, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У відповідності до статті 65-1 Закону за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції надає рекомендаційні роз`яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

З метою реалізації цього повноваження та на виконання п. 3 розділу II Закону України від 20.09.2023 №3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» Національне агентство підготувало Роз`яснення від 13.11.2023 № 4.

Так, дані роз`яснення надані для забезпечення однакового застосування положень Закону стосовно заходів фінансового контролю, мають рекомендаційний характер, не містять правових норм і відображають правозастосовну практику.

НАЗК надає роз`яснення, щодо типів існування декларацій, коли слід їх подавати та який звітний період вони охоплюють. Таким чином, Законом передбачено три типи декларацій суб`єкта декларування, а саме:

1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року;

2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності;

3) декларація кандидата на посаду - декларація, яка подається відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону та охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено.

12.10.2023 набрав чинності Закон України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій, повідомлень про суттєві зміни у майновому стані, повідомлень про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента.

Отже, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати щорічну декларацію за 2023 рік (після звільнення) до 31.03.2024.

По справі встановлено, що відповідно до наказу №569/044 від 21.08.2017 ОСОБА_1 була прийнята на роботу з 22.08.2017 на посаду старшого державного виконавця Другого відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області.

Відповідно до витягу з наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №3422-к від 27.12.2022 «Про особовий склад працівників відділів державної виконавчої служби у Хмельницькій області», ОСОБА_1 було призначено на посаду старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 28.12.2022.

Відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), №2865-к від 27.07.2023, ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 9.08.2023.

Згідно з відомостями особової картки державного службовця (а.с. 23-25) ОСОБА_1 до дня звільнення з роботи була державним службовцем категорії «В».

Згідно з поясненнями захисника ОСОБА_2 та відомостями особової картки державного службовця (а.с. 23-25), ОСОБА_1 з червня 2020 року по день звільнення з роботи 9.08.2023, перебувала у відпустці по вагітності та пологам, у відпустці по догляду за дитиною до 3-х річного віку.

За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 лише 25.08.2025 о 15.01 год. подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.

Враховуючи вищевикладені факти, ОСОБА_1 , будучи з 9.08.2023 звільненою з посади старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), являючись згідно пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, лише 25.08.2025 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (після звільнення).

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 325 від 21.04.2026 /т. 1 а. с.1-7/, витягом з наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 3422-к від 27.12.2022 /т.1 а. с. 22/, наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), № 2865-к від 27.07.2023 /т.1 а. с. 26/, особовою карткою державного службовця ОСОБА_1 /т.1 а. с. 23-25/, листом Управління стратегічних розслідувань у Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 2.03.2026 /т.1 а.. с. 19-20/, даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій /т.1 а. с. 8-12/, поясненнями ОСОБА_1 від 21.04.2026 /т. 1 а. с. 42/ та іншими матеріалами справи.

Апеляційний суд бере до уваги, що ОСОБА_1 не надала суду жодних належних доказів у підтвердження поважності причин неподання нею щорічної декларації за 2023 рік у термін до 31.03.2024 включно.

Отже, судом встановлено та підтверджується дослідженими доказами те, що ОСОБА_1 в силу займаної посади, була зобов`язана знати і розуміти вимоги законодавства щодо обов`язку та строків подання декларацій, з огляду на те, що у статусі суб`єкта декларування вона перебувала з 2017 року та подавала щорічні декларації у визначений законом строк, а зміст законодавства доступний кожному для ознайомлення у відкритих і доступних джерелах.

Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП з огляду на таке.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП є формальним для констатації наявності якого достатньо лише встановлення факту несвоєчасного подання декларації (порушення вимоги закону) без поважних причин. Встановлення ж суспільно-небезпечних наслідків та з`ясування форми вини не вимагається. Умисел при виконанні формальних складів полягає в усвідомленні протиправності дій і у навмисності протиправного поводження. Оскільки у формальних складах обсяг об`єктивної сторони вичерпується переліком ознак діяння й обставин його здійснення, то і від особи, яка притягається до відповідальності, вимагається усвідомлення, розуміння лише тих обставин, що названі у складі, але аж ніяк не можна вимагати усвідомлення нею непередбачення шкідливих наслідків і, тим більше, бажання їх настання.

Судом встановлено, що у даному випадку ОСОБА_1 безвідповідально поставилась до виконання обов`язку, покладеного на неї законом та, подаючи 25.08.2025 декларацію за 2023 рік, яку необхідно було подати до 31.03.2024, усвідомлювала факт несвоєчасного її подання за відсутності у неї поважних на те причин, що і утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП.

На підставі викладеного апеляційний суд прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Щодо доводів про неповідомлення ОСОБА_1 про необхідність подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у строк до 31.03.2024, то апеляційний суд не може з ними погодитись, оскільки судом встановлено те, що ОСОБА_1 з 2017 року обіймала посаду в органі, уповноваженому здійснювати від імені держави владні управлінські функції та на які законодавець поширив вимоги фінансового контролю. Раніше подавала декларації, тобто була обізнана з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», зміст якого є у відкритому доступі.

Оцінюючи інші аргументи захисника апеляційний суд зазначає наступне.

Щодо дотримання строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною четвертою статті 38 КУпАП.

Відповідно частини четвертої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП (у формі несвоєчасного подання декларації без поважних причин) є триваючим, таким, що припиняється виконанням установлених обов`язків; датою виявлення вчиненого адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є встановлення підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто наявність всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Право та обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо).

Апеляційний суд зазначає, що, за обставин цієї справи, оскільки лише після отримання всіх необхідних документів, в тому числі відібрання пояснень ОСОБА_1 від 21.04.2026 (перевірки відсутності поважних причин неподання декларації після звільнення у строк встановлений законом), орган уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення встановив наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак складу інкримінованого правопорушення, то датою виявлення правопорушення слід вважати 21.04.2026.

На момент розгляду справи в апеляційному суді (14.10.2026), шестимісячний строк встановлений частиною четвертою статті 38 КУпАП з дня виявлення правопорушення (21.04.2026) не пройшов.

Не минув дворічний строк і з дня вчинення порушення, початком відліку якого є день фактичної подачі декларації – 25.08.2025р.

Щодо порушення правил підсудності.

Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до статті 257 КУпАП місце розгляду справи про адміністративне правопорушення визначається особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, яка після його складання направляє матеріали справи до органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 була звільнена з 9.08.2023 з посади старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). В пояснення ОСОБА_1 зазначає, що перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною /а. с. 42 зворотна сторона/.

Обов`язок щодо подання декларації після звільнення виник у ОСОБА_1 після набрання чинності (12.10.2023) Закону України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій, повідомлень про суттєві зміни у майновому стані, повідомлень про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що декларація подається через мережу Інтернет, а її надсилання можливе з різних місць на території України та за її межами, тому місце порушення вимог фінансового контролю слід вважати місце проживання (м. Вінниця) ОСОБА_1 на час подання декларації.

Таким чином, справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 була підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, несвоєчасно без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, апеляційний суд вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн, враховуючи дані про її особу, відсутність обставин, що обтяжують її відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 40-1 КУпАП необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору.

Керуючись статтею 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Юрченка Тараса Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 1.09.2026 по справі № 127/13785/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 172-6 КУпАП, скасувати та прийняти нову.

Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Л. О. Голота