Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №127/36747/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/36747/25

Провадження № 22-ц/801/1802/2026

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 127/36747/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача: Рибчинського В.П.,

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Козюми Д.О., Міхневич А.В. та її представника – адвоката Чернілевської Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» Перегончука Сергія Борисовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 03.09.2018 року працювала у КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» на посаді лікаря-гінеколога-онколога диспансерно-поліклінічного відділення, з 04.01.2022 року на посаді лікаря-гінеколога-онколога гінекологічного відділення, з 29.02.2024 року на посаді лікаря-радіолога радіологічного відділення, з 01.03.2024 року на посаді лікаря-стажиста з радіології радіологічного відділення.

22.10.2025 року її було звільнено із займаної посади на підставі наказу № 807 від 21.10.2025 року.

Підставою для звільнення із займаної посади згідно п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП зазначено невідповідність працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, оскільки станом на 21.10.2025 року вона займає посаду лікаря-стажиста з радіології радіологічного відділення клініки терапії, проте нею не надано доказів на підтвердження поважності причин неотримання сертифікату лікаря-спеціаліста з радіології.

Проте вона з таким наказом категорично не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вказує, що саме роботодавцем було запропоновано їй переведення на посаду лікаря-радіолога радіологічного відділення 28.12.2023 року. Отже роботодавцем було визначена можливість позивачки працювати на зазначеній посаді.

Зазначає, що повідомлення № 2 від 28.12.2023 року про заплановане звільнення та пропозицію переведення на посаду лікаря-радіолога радіологічного відділення не містить будь-яких умов переведення на вказану посаду, як і умов, які необхідно буде виконати в майбутньому та строків виконання таких умов. За умови відсутності такої умови, працівник не мала обов`язку здобувати та надати до 21.10.2025 року докази поважності причин неотримання сертифікату лікаря-спеціаліста з радіології.

Більше того, директором КПН «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» Перегончуком С.Б. направлено ректору НУОЗ України ім. П.Л. Шупика два клопотання про надання путівки на курс ТУ «Актуальні питання радіаційної онкології» лікарю-стажисту з радіології радіологічного відділення – ОСОБА_1 у період з 03.11.2025 по 17.11.2025 та з 09.02.2026 по 10.06.2026 року. Дане клопотання було прийнято адресатом та надано ОСОБА_1 путівку №8 до Національного університету охорони здоров`я України ім. П.Л. Шупика на період з 03.11.2025 по 17.11.2025.

За таких обставин вважає, що її з порушенням законодавства про працю та безпідставно було звільнено у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а тому просить визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» №807 від 21 жовтня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю займаній посаді та поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-стажиста з радіології радіологічного відділення клініки терапії Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради»; стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» від 21 жовтня 2025 року № 807 «Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю займаній посаді» на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-стажиста з радіології радіологічного відділення клініки терапії Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради».

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» на користь ОСОБА_1 127 441,51 грн (сто двадцять сім тисяч чотириста сорок одна гривня 51 коп.) середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2025 року до 01 травня 2026 року включно (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів).

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» Перегончук С.Б. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Чернілевська Р.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.09.2018 року працювала у Комунальному некомерційному підприємстві «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради»: з 03.09.2018 року - на посаді лікаря-гінеколога-онколога диспансерно-поліклінічного відділення; з 04.01.2022 року на посаді лікаря-гінеколога-онколога гінекологічного відділення.

У 2023 році КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» було проведено скорочення штатної чисельності гінекологічного відділення (відповідно до наказу КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» № 338 від 27.11.2023 року «Про оптимізацію роботи гінекологічного відділення КНП «ПРЦО ВОР» було скорочено три лікарські посади та зменшено ліжковий фонд гінекологічного відділення до 20 ліжок.

Наказом КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» № 65 від 28.02.2024 року було переведено ОСОБА_1 , лікаря-гінеколога-онколога гінекологічного відділення, з 29.02.2024 року на 1,0 посади лікаря-радіолога радіологічного (променевої терапії) відділення.

Наказом КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» № 67 від 28.02.2024 року ОСОБА_1 було переведено на 1,0 посади лікаря-стажиста з радіології радіологічного (променевої терапії) відділення.

21.10.2025 року ОСОБА_1 отримала повідомлення про намір припинити трудовий договір з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП, такого змісту: «Станом на 21.10.2025 року Ви займаєте посаду лікаря-стажиста з радіології радіологічного відділення клініки терапії з 01.03.2024 року. Станом на сьогодні КНП «ПРЦО» ВОР не має інформації про отримання Вами сертифіката лікаря-спеціаліста з радіології. Доказів, що підтверджують поважність причин не отримання сертифікату Вами не надавалось. У зв`язку з цим трудовий договір буде припинено з 22.10.2025 року з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку на момент звільнення та вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, згідно ст. 44 КЗпП України».

Наказом КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» № 807 від 21.10.2025 року ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади без достатньої на те правової підстави та з порушенням законодавства про працю. Згідно з вимогами ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік; якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до розрахунку Мінсоцполітики, кількість робочих днів за період з 23 жовтня 2025 року до 01 травня 2026 року включно, коли ОСОБА_1 перебувала у стані вимушеного прогулу, становила 137 робочих днів, та відповідно середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті (стягненню), становить 127 441,51 грн

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 03.09.2018 року працювала у Комунальному некомерційному підприємстві «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради»: з 03.09.2018 року - на посаді лікаря-гінеколога-онколога диспансерно-поліклінічного відділення; з 04.01.2022 року на посаді лікаря-гінеколога-онколога гінекологічного відділення.

У 2023 році КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» було проведено скорочення штатної чисельності гінекологічного відділення (відповідно до наказу КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» № 338 від 27.11.2023 року «Про оптимізацію роботи гінекологічного відділення КНП «ПРЦО ВОР» було скорочено три лікарські посади та зменшено ліжковий фонд гінекологічного відділення до 20 ліжок.

Наказом КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» № 65 від 28.02.2024 року було переведено ОСОБА_1 , лікаря-гінеколога-онколога гінекологічного відділення, з 29.02.2024 року на 1,0 посади лікаря-радіолога радіологічного (променевої терапії) відділення.

Наказом КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» № 67 від 28.02.2024 року ОСОБА_1 було переведено на 1,0 посади лікаря-стажиста з радіології радіологічного (променевої терапії) відділення.

Як зазначає позивач, у відповідності до п.п. 3 п. V Порядку проведення атестації лікарів, затведженому Наказом Міністерства охорони здоров`я України 22 лютого 2019 року № 446, строк терміну стажування визначається в кожному випадку окремо і може становити від одного до шести місяців.

В той же час, ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря-стажиста майже 19 місяців і за весь час так і не отримала сертифіката лікаря-спеціаліста з радіології. Більш того, ОСОБА_1 не пройшла жодного курсу підвищення кваліфікації з даної спеціалізації та не пройшла атестацію лікаря-радіолога.

За весь цей час, ОСОБА_1 не зверталась до адміністрації з проханням забезпечити їй навчання за кошти підприємства, та самостійно відповідну підготовку також не проходила, сертифікат лікаря-спеціаліста радіолога не отримала та не надала його у відділ кадрів.

Однак колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, оскільки в п. 1 Розділу І Порядку проведення атестації лікарів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22 лютого 2019 року № 446 вказано, що цей Порядок визначає механізм проведення атестації лікарів з метою перевірки рівня теоретичних та практичних навичок, здобутих лікарем під час здійснення ним безперервного професійного розвитку. Жодних вказівок щодо розповсюдження дії вказаного Порядку на всіх працівників сфери охорони здоров`я, зокрема стажистів, текст Порядку не містить.

Разом з тим слід зазначити, що ані Положення про деякі заходи безперервного професійного розвитку медичних та фармацевтичних працівників, ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено обов`язок працівника самостійно ініціювати вчинення роботодавцем дій, спрямованих на проходження працівником циклу спеціалізації та отримання сертифікату лікаря-спеціаліста та не визначено форм реалізації цього обов`язку.

При цьому, відповідно до п. 1 Розділу IV Положення про деякі заходи безперервного професійного розвитку медичних та фармацевтичних працівників, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 22 липня 1993 року № 166 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18 серпня 2021 року № 1751, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0113-93#Text) лікарем спеціалістом за однією зі спеціальностей, що передбачена Переліком лікарських посад у закладах охорони здоров`я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2002 року № 385, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7181, може бути лікар, який закінчив інтернатуру за цією спеціальністю і має сертифікат лікаря-спеціаліста, а також особа, яка в установленому законодавством порядку допущена до медичної практики, пройшла курси спеціалізації або стажування та має необхідну за програмою теоретичну і практичну підготовку за своєю спеціальністю, володіє сучасними методами профілактики, діагностики, лікування і реабілітації.

Атестації на визначення знань та практичних навичок з присвоєнням звання «лікар-спеціаліст» з конкретної лікарської спеціальності підлягають особи, які закінчують навчання в інтернатурі, а також особи, які допущені до лікарської діяльності та пройшли цикли спеціалізації.

Відповідно до положень Розділу VI вищевказаного Положення про деякі заходи безперервного професійного розвитку медичних та фармацевтичних працівників, планування циклів спеціалізації та циклів тематичного удосконалення медичних і фармацевтичних працівників передбачає визначення потреб в отриманні спеціалізації та проходженні циклів тематичного удосконалення.

Заклади вищої (післядипломної) освіти направляють в структурний підрозділ з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій перелік назв циклів спеціалізації і тематичного удосконалення.

Заклади охорони здоров`я подають структурним підрозділам інформацію про потребу в післядипломній підготовці медичних та фармацевтичних працівників. Структурний підрозділ за інформацією, поданою закладами охорони здоров`я та закладами вищої (післядипломної) освіти, складає план-заяву на наступний рік за формою, згідно з додатком 2 до цього Положення, і до 1 червня поточного року направляє її закладам вищої (післядипломної) освіти.

На підставі поданої структурним підрозділом інформації заклади вищої (післядипломної) освіти щорічно до 15 жовтня направляють в МОЗ на погодження проекти навчально-виробничих планів на наступний календарний рік за формою, згідно з додатком 3 до цього Положення. У випадку планування проведення виїзних циклів тематичного удосконалення, форма їх проведення обов`язково зазначається у проекті навчально виробничого плану з вказівкою закладу вищої (післядипломної освіти) та місця проведення.

Відповідно до навчально-виробничих планів заклади вищої (післядипломної) освіти направляють путівки за формою, згідно з додатком 4 до цього Положення, в структурні підрозділи до 1 грудня на 1 півріччя і до 15 травня на 2 півріччя.

Згідно з положеннями Розділу VII вказаного Положення, направлення медичних та фармацевтичних працівників на цикли спеціалізації і цикли тематичного удосконалення здійснюється за путівками закладів вищої (післядипломної) освіти. Після одержання путівки керівник закладу охорони здоров`я, де працює медичний або фармацевтичний працівник, який направляється на цикл, видає наказ про відрядження цього працівника.

Заклади охорони здоров`я, що направляють медичних та фармацевтичних працівників на цикли спеціалізації та цикли тематичного удосконалення, забезпечують їх такими документами: путівкою на навчання від закладу вищої (післядипломної) освіти, з включенням даних про відряджену особу, які завірені печаткою закладу і підписом керівника; посвідченням про відрядження.

З Листа Національного університету охорони здоров`я України ім. П.Л. Шупика від 16.04.2026 слідує, що медичні працівники які виконали навчальний план та програму спеціалізації підлягають атестації на визначення рівня знань та практичних навичок з присвоєнням відповідного звання з конкретної спеціальності. За результатами атестації медичний працівник отримує сертифікат лікаря спеціаліста.

Разом з тим, у вказаному Листі вказано про передбачений п. 4 розділу VII Положення про деякі заходи безперервного професійного розвитку медичних та фармацевтичних працівників пакет документів, який має пред`явити особа для зарахування на навчальний курс для проходження спеціалізації: посвідчення про відрядження, паспорт, диплом про вищу освіту.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 після її призначення на посаду лікаря-стажиста радіологічного відділення не могла самостійно пройти спеціалізацію та отримати сертифікат лікаря-спеціаліста, оскільки проходження спеціалізації відбувається у закладах післядипломної освіти за чітко встановленою процедурою, яку фактично повинен ініціювати заклад охорони здоров`я- роботодавець шляхом подання до відповідного структурного підрозділу з питань охорони здоров`я обласної державної адміністрації інформацію про потребу в післядипломній підготовці конкретного фахівця. Без відповідного звернення закладу охорони здоров`я отримати путівку від закладу вищої (післядипломної) освіти для проходження відповідного курсу спеціалізації неможливо.

А відповідач як роботодавець мав виготовити та надати ОСОБА_1 посвідчення про відрядження, яке належить до обов`язкового переліку документів для зарахування на навчальний курс і без якого таке зарахування неможливе. Тобто, після призначення позивачки на посаду лікаря-стажиста відповідач мав обов`язок вчинити дії, спрямовані на надання ОСОБА_1 можливості пройти цикл спеціалізації у вищому навчальному закладі післядипломної освіти та за наслідком проведення атестації після проходження такого циклу отримати сертифікат лікаря-спеціаліста відділення радіології.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що директором КПН «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» Перегончуком С.Б. направлено ректору НУОЗ України ім. П.Л. Шупика два клопотання про надання путівки на курс ТУ «Актуальні питання радіаційної онкології» лікарю-стажисту з радіології радіологічного відділення – ОСОБА_1 у період з 03.11.2025 по 17.11.2025 та з 09.02.2026 по 10.06.2026 року. Дане клопотання було прийнято адресатом та надано ОСОБА_1 путівку №8 до Національного університету охорони здоров`я України ім. П.Л. Шупика на період з 03.11.2025 по 17.11.2025. Проте, не надавши можливість ОСОБА_1 пройти такі курси, її було звільнено з займаної посади внаслідок недостатньої кваліфікації.

Також є безпідставними посилання представника відповідача на положення Наказу МОЗ України № 166 від 22.07.1993 про те, що для атестації на визначення знань та практичних навичок з присвоєнням звання «лікар-спеціаліст» до комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку її засідання медичний працівник, який бажає пройти атестацію подає відповідну особисту заяву, оскільки дане положення стосується проходження атестації в комісіях, які створюються при закладах вищої (післядипломної) освіти, що здійснюють підготовку фахівців у галузі знань 22 «Охорона здоров`я» особами, які пройшли цикл спеціалізації, тоді як ОСОБА_1 такий цикл спеціалізації не пройшла у зв`язку із бездіяльністю відповідача, яким не було здійснено жодних дій з направлення її для проходження спеціалізації до відповідного навчального закладу післядипломної освіти та не підготовано відповідні документи.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 з займаної посади відбулось без достатньої на те правової підстави та з порушенням законодавства про працю, та задовольнив позовні вимоги про поновлення її на роботі.

Також, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що позивач, як незаконно звільнений працівник, за законом має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому рішення суду у цій частині також відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради» Перегончука Сергія Борисовича залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2025 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук