Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №142/158/26 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №142/158/26

Суддя: Копаничук С. Г.

Справа № 142/158/26

Провадження № 22-ц/801/2405/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Нестерук В. В.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 142/158/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

позивач: ТОВ «Бізнес Позика»

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» на заочне рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 29.07.2026 року у справі за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

03.03.2026 року ТОВ «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказувало, що 30.05.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 540474-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями ТОВ «Бізнес позика» направило відповідачці на вказаний нею номер мобільного телефону в анкеті, одноразовий ідентифікатор UA-3449, яким ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті кредитодавця: https://my.bizpozyka.com/ підписала електронний договір про надання споживчого кредиту № 540474-КС-001 та паспорт споживчого кредиту. Згідно умов договору позивач зобов`язався надати відповідачці споживчий кредит в розмірі 11 000 грн на строк 24 тижні зі сплатою передбачених договором відсотків 1 % в день та одноразовою сплатою комісії 2 200 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредитні кошти та сплати передбачені договором платежі. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором виконало, надало кредитні кошти у розмірі 11 000 грн на строк 24 тижні ( до 14.11.2025 року) з відсотковою ставкою 1% на день. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за договором з повернення кредитних коштів ,відсотків і обов`язкових платежів виконувала не в повній мірі, здійснивши часткову оплату на загальну суму 17 355,90 грн. ,в зв`язку з чим станом на 14.11.2025 року у неї виникла заборгованість в розмірі 18 427,60 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 9 130,20 грн; суми прострочених платежів по процентах – 9 297,40 грн., позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану заборгованість.

Заочним рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 29.07.2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Бізнес Позика» просить вищезазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вказало, що суд проігнорував узгодження сторонами істотних умов кредитного договору № 540474-КС-001 від 30.05.2025 року, яким передбачено графік погашення кредиту, черговість зарахування платежів, а також розмір процентів за користування кредитом та комісії, тому суд безпідставно здійснив перерахунок заборгованості ОСОБА_1 , визначеної позивачем.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи , рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги , апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заочне рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 29.07.2026 року вищевказаним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 травня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» було укладеного договір № 540474-КС-001 про надання споживчого кредиту (а.с.20-24)

Відповідно умов п. 2.1 договору № 540474-КС-001 кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 11000 гривень, на строк 24 тижні, зі сплатою відсотків у розмірі 1 % на день та комісії за видачу кредиту у розмірі 2 200 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту, в порядку та на умовах визначених договором та правилами надання споживчих кредитів.

Відповідно до п. 2.5 договору комісія за видачу кредиту складає 2200 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових колітів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою.

В п. 2.6 Договору комісійна винагорода, яка стягується з Позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги, під час здійснення платежів за Договором через Сайт Кредитодавця або через Особистий кабінет становить не більше 0,65% (нуль цілих шістдесят п`ять сотих відсотків) від суми платежу, що вноситься Позичальником. При цьому Кредитодавець забезпечує Позичальнику можливість безкоштовного здійснення переказу коштів (без стягнення комісійної винагороди) способами оплати, визначеними Кредитодавцем. У разі, якщо Позичальник здійснює оплату за Договором іншими способами, не передбаченими цим пунктом Договору, Позичальник самостійно сплачує комісійну винагороду та інші збори, що стягуються установами, які надають платіжні послуги, а також вартість послуг з розрахунково-касового обслуговування у відділеннях банків під час здійснення Позичальником платежів за Договором, відповідно до тарифів, встановлених такими установами та банками.

В пункті 2.8 договору визначено, що строк дії договору становить до 14.11.2025 року.

Згідно п.п. 2.9-2.11 договору орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 27 141,58 грн., загальні витрати за кредитом: 16 141,58 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6940, 60 процентів

Відповідно до п. 2.12 договору денна процентна ставка: 0,87 процентів.

Згідно п. п.2.13-2.15 договору дата видачі кредиту 30.05.2025, дата повернення кредиту 14.11.2025, з метою для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом.

У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором. У разі, якщо погашення кредиту здійснюється відповідно до погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 4.2.2. та додатку № 1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 10.2. договору. Сторони на момент укладення договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка: у разі не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, зокрема враховуючи те, що у такому разі умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, надалі не застосовуються, водночас, проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту.

Згідно п. 4.3 - п. 4.5 договору кредит, проценти та будь-які інші платежі за договором підлягають сплаті позичальником у безготівковій формі, шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 12 договору, у строк (термін) відповідно до графіку платежів. Вразі надходження від позичальника платежу, що перевищує розмір періодичного платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець зараховує кошти в наступний період відповідно до графіку платежів. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у порядку черговості, визначеної в ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування».

Згідно п. 7.5 договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % (Сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України.

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів "ПГ-5 від 04.11.2020 р. ,укладеного ТОВ «Бізнес Позика» з ТОВ "ПрофітГід" , останнім 30.05.2025 року було здійснено переказ грошових коштів на платіжну карту ОСОБА_1 НОМЕР_1 на суму 11 000 грн. (а.с.41)

Згідно довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором №540474-КС-001 від 30.05.2025 року ,загальна заборгованість за договором складає 18 427,60 грн., з яких 9 130,20 грн. заборгованість за кредитом, 9 297,40 грн. заборгованість за відсотками (а.с.15)

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №540474-КС-001 від 30.05.2025 року, вбачається, що станом на 18.02.2026 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором складає 18 427,60 грн., з яких 9 130,20 грн. заборгованість за кредитом, 9 297,40 грн. - заборгованість по відсотках.

Однак , з цього ж розрахунку вбачається, що позивачем була нарахована комісія за надання кредиту у розмірі 2200 грн ,а також в період з 14.06.2025 року по 04.07.2025 року включно, з 12.07. по 13.07.2025 року включно ,з 26.07.2025 по 01.08.2025 року були нараховані відсотки за ст.625 ЦК України у розмірі 5500 грн. (а.с.12-14)

13.06.2025 року відповідач в погашення договору перерахувала позивачу 1000 грн. ,27. 06.2025 року - 1780 грн,04.07.2025 року – 6440 грн.,13.07.2025 року- 2700 грн. ,30.07.2025 - 400 грн., 01.08.2025 – 2331,9 грн.,11.08.2025 -2294 грн.,17.10.2025 року – 500 грн. , тобто на виконання договору ОСОБА_1 внесла 17445,0 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимог ,суд виходив із встановлених ним фактів нікчемності умови договору про нарахування у договорі споживчого кредитування комісії і неправомірності нарахування позивачем її та відсотків за ст.625 ЦК України в період воєнного стану ,а також протиправність спрямування внесених відповідачкою коштів на їх погашення, внаслідок чого не гасилась заборгованість з кредиту і відсотків .Здійснивши детальний розрахунок і перерахувавши дійсний розмір заборгованості перерахунок з врахуванням внесених відповідачкою в певні періоди сум , суд дійшов висновку ,що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем відсутня.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст. 89 ЦПК, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права і дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи скарги про те, що суд проігнорував узгодження сторонами істотних умов кредитного договору № 540474-КС-001 від 30.05.2025 року, а безпідставно здійснив перерахунок заборгованості ОСОБА_1 , визначеної позивачем не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування»(у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність включення до умов кредитного договору комісії у розмірі 2 220 грн, оскільки ТОВ «Бізнес Позика» не довело, що зазначена комісія встановлена за конкретні додаткові чи супутні послуги, які були фактично надані та замовлені ОСОБА_1 . Умовами договору про надання споживчого кредиту № 540474-КС-001 від 30.05.2025 року не визначено чіткого переліку таких послуг, їх змісту, обсягу та вартості, у зв`язку з чим неможливо встановити, за які саме послуги чи дії кредитодавця передбачена відповідна плата. При цьому така комісія фактично стосується дій кредитодавця, що здійснюються у власних інтересах під час укладення, супроводження та виконання кредитного договору. За відсутності доказів фактичного надання ОСОБА_1 додаткових чи супутніх послуг, за які передбачено сплату комісії, відповідна умова договору щодо сплати комісії у розмірі 2 200 грн є нікчемною.

Окрім того, з розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що в період з 14.06.2025 року по 04.07.2025 року включно, з 12.07.2025 року по 13.07.2025 року включно, з 26.07.2025 року по 01.08.2025 року ТОВ «Бізнес Позика» нараховувало відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України, проте враховуючи положення п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовивши у стягненні відсотків нарахованих за ст.625 ЦК України та перерахувавши на підставі цього загальну заборгованість ОСОБА_1 .

Щодо нарахованих процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів погоджується із розрахунком здійсненим судом першої інстанції, виходячи з наступного.

За умовами кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 1 % від суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами. При сумі кредиту 11 000 грн розмір процентів за один день становить 110 грн.

За період з 30 травня 2025 року по 14 червня 2025 року включно, тобто за 16 календарних днів, нараховано 1 760,00 грн процентів (110 грн ? 16 днів). Таким чином, станом на 14 червня 2025 року заборгованість становила 12 760 грн, з яких 11 000 грн – основна сума кредиту та 1 760, грн – проценти.

14 червня 2025 року ОСОБА_1 сплатила 1 000 грн. З огляду на встановлену законом черговість погашення платежів, зазначена сума зарахована в рахунок погашення процентів. Після цього залишок процентів становив 760 грн, а заборгованість за основною сумою кредиту – 11 000 грн.

У період з 15 по 27 червня 2025 року включно на суму основного боргу нараховано 1 430,00 грн процентів (11 000,00 грн ? 1 % ? 13 днів). Отже, станом на 27 червня 2025 року загальна сума несплачених процентів становила 2 190,00 грн (760,00 грн + 1 430,00 грн).

27 червня 2025 року відповідач сплатив 1 780 грн, які повністю зараховано в рахунок погашення процентів. Після цього залишок процентів становив 410 грн, а основний борг залишився без змін – 11 000 грн.

За період з 28 червня по 4 липня 2025 року включно нараховано 770 грн процентів (11 000 грн ? 1 % ? 7 днів). Отже, станом на 4 липня 2025 року сума процентів становила 1 180 грн, а загальна заборгованість – 12 180,00 грн.

4 липня 2025 року відповідач сплатив 6 440 грн. Із цієї суми 1 180 грн спрямовано на повне погашення процентів, а 5 260 грн – на погашення основної суми кредиту. Таким чином, після здійснення платежу заборгованість становила 5 740 грн та складалася виключно з основного боргу.

За період з 5 по 13 липня 2025 року включно на залишок основного боргу нараховано 516,60 грн процентів (5 740 грн ? 1 % ? 9 днів). Станом на 13 липня 2025 року загальна заборгованість становила 6 256,60 грн, з яких 5 740 грн – основний борг та 516,60 грн – проценти.

13 липня 2025 року відповідач сплатив 2 700 грн. Із них 516,60 грн спрямовано на погашення процентів, а 2 183,40 грн – на погашення основного боргу. Після цього заборгованість за основною сумою кредиту становила 3 556,60 грн, а заборгованість за процентами була відсутня.

За період з 14 по 30 липня 2025 року включно на залишок основного боргу нараховано 604,62 грн процентів (3 556,60 грн ? 1 % ? 17 днів). Таким чином, станом на 30 липня 2025 року загальна заборгованість становила 4 161,22 грн, з яких 3 556,60 грн – основний борг та 604,62 грн – проценти.

30 липня 2025 року відповідач сплатив 400 грн, які повністю зараховано в рахунок погашення процентів. Після цього залишок процентів становив 204,62 грн, а основного боргу – 3 556,60 грн.

За період з 31 липня по 1 серпня 2025 року включно нараховано 71,13 грн процентів (3 556,60 грн ? 1 % ? 2 дні). Отже, станом на 1 серпня 2025 року загальна сума процентів становила 275,75 грн.

1 серпня 2025 року відповідач сплатив 2 331,90 грн. Із цієї суми 275,75 грн спрямовано на повне погашення процентів, а 2 056,15 грн – на погашення основного боргу. Після здійснення платежу заборгованість за кредитним договором становила 1 500,45 грн та складалася виключно з основного боргу.

За період з 2 по 11 серпня 2025 року включно на залишок основного боргу нараховано 150,05 грн процентів (1 500,45 грн ? 1 % ? 10 днів). Станом на 11 серпня 2025 року загальна заборгованість становила 1 650,50 грн, з яких 1 500,45 грн – основний борг та 150,05 грн – проценти.

11 серпня 2025 року відповідач сплатив 2 294,00 грн. За рахунок цього платежу повністю погашено 150,05 грн процентів та 1 500,45 грн основного боргу. Крім того, з розрахунку заборгованості до кредитного договору вбачається, що 17 жовтня 2025 року відповідачем було сплачено ще 500 грн.

З врахуванням викладеного ,колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про те, що , після здійснення платежів 11 серпня 2025 року та 17 жовтня 2025 року кредитні кошти і проценти відповідачем повністю погашені, ОСОБА_1 виконала зобов`язання перед ТОВ «Бізнес Позика» у повному обсязі і заборгованість за договором у неї відсутня , у зв`язку з чим обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом та правильних висновку суду першої інстанції не спростовують, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає дійсним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права , останнє підлягає залишенню без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга ТОВ «Бізнес Позика» задоволенню не підлягає, судові витрати в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за ним.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384, ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» залишити без задоволення.

Заочне рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 29.07.2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: В.В. Оніщук

Л.О. Голота

Оригінал: reyestr.court.gov.ua