Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №127/21090/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/21090/26

Провадження № 22-ц/801/2596/2026

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 127/21090/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючої: Матківської М. В.

Суддів: Голоти Л. О., Сала Т. Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи в особі ліквідаційної комісії з реорганізації шляхом припинення юридичної особи ВАЦ МСЕ, КУ «Інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Вінницької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

Ухвалу постановив суддя Антонюк В. В.

Ухвалу постановлено у відсутності сторін у м. Вінниця

Повний текст ухвали складено 01 вересня 2026 року,

встановив:

В червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи в особі ліквідаційної комісії з реорганізації шляхом припинення юридичної особи ВАЦ МСЕ, КУ «Інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Вінницької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ № 35/к від 15 травня 2026 року про звільнення її з роботи 15 травня 2026 року за п. 1 с. 36 КЗпП України із КУ «Інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Вінницької області з посади юрисконсульта методичного відділу; поновити її на посаді юрисконсульта організаційно-методичного відділу Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи за сумісництвом; стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення; в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць рішення суду допустити до негайного виконання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи в особі ліквідаційної комісії з реорганізації шляхом припинення юридичної особи ВАЦ МСЕ, КУ «Інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Вінницької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, залишено без руху і надано позивачу строк п`ять днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків, визначених в мотивувальній частині ухвали суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 вересня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи в особі ліквідаційної комісії з реорганізації шляхом припинення юридичної особи ВАЦ МСЕ, КУ «Інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Вінницької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , пославшись на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та повернути справу до суду першої інстанції для відкриття провадження і продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки викривлено обставини та не враховано правові позиції Верховного Суду з аналогічних правовідносин, зокрема: у справі № 755/9389/22 (постанова КЦС ВС від 10 квітня 2024 року), у справі № 405/3360/17 (постанова Об`єднаної палати КЦС ВС від 01 листопада 2021 року).

У своїй заяві від 31 серпня 2026 року про усунення недоліків вона надала розрахунок, а саме зазначила кількість днів вимушеного прогулу – 72 дні, помножила на середньоденний заробіток 142,14 грн., отримала суму 10 802,64 грн. Чинне законодавство України не містить бланку із зазначенням чіткої форми подання розрахунку часу вимушеного прогулу і тому їй не зрозуміло, виходячи із яких доказів, суд першої інстанції зазначив про відсутність такого розрахунку, зазначеного у заяві про усунення недоліків. Розрахунок має містити лише дні вимушеного прогулу з дня звільнення до подачі заяви про усунення недоліків, розмір середньоденного (одноденного) заробітку та загальну суму боргу. Зазначений нею в заяві про усунення недоліків розрахунок містить усі наведені показними, а жодної заборони зазначати це в заяві про усунення недоліків чинне законодавство України не містить та не вимагає робити його на окремому аркуші.

Зазначивши в оскаржуваній ухвалі, що надана довідка про середній заробіток є нечитабельною, суд вжив надмірного формалізму, оскільки позбавив її доступу до правосуддя, що суперечить правовим позиціям Верховного Суду, зазначений у справі № 177/1163/16-ц (постанова КЦС ВС від 05 серпня 2020 року), що є порушенням норм процесуального та матеріального права.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до положень ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

По справі встановлено, що залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що представник позивача у позовній заяві не посилається на довідку про середній заробіток позивача (середньомісячну та середньоденну заробітну плату), не надає її у додатку до позовної заяви. Також у позовній заяві та в додатках до неї відсутній розрахунок суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу на момент звернення з позовною заявою до суду, який позивач просить стягнути з відповідача.

На виконання вимог ухвали суду від 17 червня 2026 року, позивач ОСОБА_1 подала письмову заяву, у якій вказала, що час її вимушеного прогулу склав 76 робочих днів (з 15 травня 2026 року до 31 серпня 2026 року); 76 робочих днів помножено на середній заробіток, зазначений в довідці 142,14 грн. = 10 802,64 грн.; копію довідки № 330 від 24 серпня 2026 року додала.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 вересня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи в особі ліквідаційної комісії з реорганізації шляхом припинення юридичної особи ВАЦ МСЕ, КУ «Інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Вінницької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнано неподаною та повернуто позивачу, на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України з тих підстав, що позивач у встановлений судом строк не в повній мірі усунула зазначені в ухвалі суду недоліки позовної заяви, не надала розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також надала довідку про середній заробіток, яка є нечитабельною.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Вимоги щодо належного оформлення позовної заяви встановлені статтями 175, 177 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 175 у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з них (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5); відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (пункт 7); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (пункт 9).

Відповідно до частини 5 статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3).

За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (статті 12, 13 ЦПК України).

З огляду на принцип диспозитивності у цивільному процесі особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною і її повернення.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд не може вдаватися ні до оцінки доказів, ні до дослідження доказів, оскільки ці дії суд вчиняє на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції, у разі наявності підстав, визначених цивільним процесуальним законодавством, може провести підготовче засідання, у якому відповідно до статті 189 ЦПК України, зокрема, остаточно визначається предмет спору, характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначаються обставини справи, які підлягають встановленню, та вирішується питання про зібрання відповідних доказів тощо.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 і її заяви від 31 серпня 2026 року, наданої на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, вбачається, що позивач ОСОБА_1 зазначила обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, у тому числі надала розрахунок заявлених позовних вимог (період вимушеного прогулу і його загальний термін та загальну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу) та додала копію довідки № 330 від 24 серпня 2026 року, видану роботодавцем – КУ «Інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», у якій зазначено її середньоденний заробіток.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надавати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Подання доказів можливе і на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема у підготовчому засіданні після відкриття провадження у справі.

Невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження заявлених вимог, неточність формулювань заявлених вимог, а також ненадання достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову, а не для визнання позовної заяви неподаною і її повернення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги – є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позовної заяви позивачеві з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви ОСОБА_1 із зазначених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі підстав є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01 вересня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська

Судді Л. О. Голота

Т. Б. Сало