Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №127/33877/25
Суддя: Сало Т. Б.
Справа № 127/33877/25
Провадження № 22-ц/801/2354/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.
Доповідач:Сало Т. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 рокуСправа № 127/33877/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Голоти Л.О., Панасюка О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2026 року, ухвалене суддею Венгрин О.О., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №00-9933975 від 28 серпня 2024 року у розмірі 23 662,40 грн.
В обґрунтування позову ТОВ «Юніт Капітал» зазначило, що 28 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі – ТОВ «Макс Кредит») та відповідачем було укладено кредитний договір №00-9933975 на суму 9 600 грн.
На виконання умов договору первісний кредитор 28 серпня 2024 року ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Профітгід» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить про прийняття відповідачем пропозиції первісного кредитора.
16 квітня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Таким чином, відповідно до Реєстру боржників №б/н від 16 квітня 2025 року до договору факторингу 1 та Акту приймання-передачі, до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 27 662,40 грн, яка складається з наступного: 9 600 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14 062,40 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 000 грн - заборгованість по штрафним санкціям (пеня, штрафи).
Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 662,40 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №00-9933975 від 28 серпня 2024 року в розмірі 23 662 (двадцять три тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 к., з яких 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 062,40 грн - заборгованість за процентами, 1 600,00 грн - комісія, а також стягнуто 2 422,40 грн судового збору і 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу, в стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
У скарзі зазначає, що суд вважав доведеним факт видачі кредиту за відсутності первинних бухгалтерських документів. Судом прийнято в якості доказу не проведене банком «платіжне доручення», яке набране на комп`ютері, не містить номеру картки отримувача та не містить відмітки банку про проведення. Розрахунок заборгованості та довідка складені в односторонньому порядку стороною позивача, а відтак не можуть бути доказами видачі кредитних коштів. Вимоги банку про стягнення процентів після спливу строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Крім того, нарахований позивачем розмір відсотків є явно неспівмірним з сумою основного боргу, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принципи добросовісності та розумності. Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд стягнув з відповідача 1600,00 грн комісії. При цьому, позивач згідно позовної заяви не заявляв до стягнення комісії, суд самовільно вийшов за межі позовних вимог та стягнув комісію, про стягнення якої позивач не заявляв вимог. Заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу не є співмірною складності справи та обсягу наданих послуг, оскільки справа є нескладною та типовою, розглядається без участі адвоката у судовому процесі; не є співмірною ціні позову. Крім того, до позову не долучено доказів оплати за надані юридичні послуги.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «Юніт Капітал» просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи встановив наявність між сторонами спірних правовідносин, які відносяться до договірних зобов`язань, зокрема, кредиту. Оскільки суд вважав доведеним факт прошення відповідачем прав позивача через неналежне виконання умов договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредитної лінії №00-9933975 від 28 серпня 2024 року в розмірі 23 662,40 грн, яка складається з наступного: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14 062,40 грн - заборгованість за процентами; 1 600,00 грн - комісія.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом, однак не в повній мірі погоджується з розміром заборгованості та її складовими.
Встановлено, що 28 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9933975, який підписаний електронним підписом відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора «20012».
Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.1).
Сума ліміту кредитної лінії складає 8 000,00 грн, тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична), цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту) - на споживчі потреби (п.1.2).
За змістом п.1.3 договору, строк дії кредитної лінії (строк кредитування) - 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 23 серпня 2025 року, згідно умов пункту 3.5 цього договору.
Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичну дату оплати процентів, а саме 12 вересня 2024 року, та на кожний 15 день після цієї дати протягом строку кредитування. Дата повернення кредиту, періодичні дати платежів та дата сплати комісії (якщо умовами договору передбачено сплату комісії одним платежем) зазначаються в Графіку платежів, який міститься в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною.
Відповідно до п 1.5. договору, тип процентної ставки - фіксована, стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки). Знижена процентна ставка становить 0,66% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати платежу у встановленому Графіком платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу, визначеною п.1.4. цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (датою видачі кредиту).
Відповідно до п.1.6. договору, кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає 1600,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього договору.
Згідно з п.2.8 договору, кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту – 28 серпня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 8 000,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
Відповідно до п.3.1 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів у розмірі суми кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії.
ОСОБА_1 підписано Графік платежів, який є Додатком №1 до вказаного вище кредитного договору, згідно якого сума кредиту за договором становить 8 000 грн, проценти за користування кредитом за період з 28 серпня 2024 року по 23 серпня 2025 року – 26 736 грн, комісія – 1 600 грн.
Також ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, яким позичальник підтвердив: отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування; отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором.
Відповідно до підтвердження ТОВ «Профітгід», останнє підтвердило здійснення ним переказу грошових коштів на рахунок, зокрема, 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 у сумі 8 000 грн на карту НОМЕР_2 (Приватбанк) в розмірі 8 000 грн. Платник: ТОВ «Макс Кредит».
Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду першої інстанції, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 28 серпня 2024 року було зарахування коштів в сумі 8 000 грн. На підтвердження вказаної інформацію надано виписку по рахунку за період з 28 серпня 2024 року по 02 вересня 2024 року.
Відповідно до розрахунку, наданого ТОВ «Макс Кредит», заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 23 662,40 грн, з яких: 8 000,00 грн - сума заборгованість за основним зобов`язанням; 14 062,40 грн – сума заборгованості за нарахованими процентами; 1 600,00 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями. Штрафні санкції становлять 4 000 грн.
16 квітня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до якого ТОВ «Макс Кредит» передало позивачу право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і кредитним договором, укладеним з відповідачем.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу, підписаного сторонами, позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9933975 від 28 серпня 2024 року у розмірі 23 662,40 грн (загальний розмір без урахування штрафних санкцій): 9 600,00 грн - залишок по заборгованості по тілу кредиту; 14 062,40 грн - залишок заборгованості по відсотках; 4 00,00 грн штрафні - санкції.
У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, ТОВ «Юніт Капітал», як новий кредитор, звернулося до суду із вказаним позовом.
Частиною першою статті 15 ЦК України, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №00-9933975 від 28 серпня 2024 року у розмірі 23 662,40 грн, без уточнення у прохальній частині її детальних складових.
У тексті позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» зазначило, що загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 27 662,40 грн, з яких: 9 600 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14 062,40 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4 000 грн - заборгованість по штрафним санкціям (пеня, штрафи).
При цьому, з розрахунку заборгованості слідує, що заборгованість у розмірі 23 662,40 грн включає в себе заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 000 грн, заборгованість за процентами - 14 062,40 грн та 1 600 грн комісії. Враховуючи штрафні санкції у розмірі 4 000 грн, загальний розмір заборгованості становить 27 662,40 грн.
Разом з тим, з позову слідує, що позивач просив стягнути 9 600 грн саме як заборгованість за тілом кредиту. При цьому жодної згадки про комісію у позовній заяві не має.
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (пункти 3, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів – предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України).
Таким чином, у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу вимог є диспозитивним правом заявника. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених вимог.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22).
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягнення заборгованість у розмірі 23 662,40 грн, яка складається з наступного: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 062,40 грн - заборгованість за процентами, 1 600,00 грн – комісія.
Апеляційний суд погоджується з тим, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 000 грн (сума, яка фактично була отримана відповідачем і ним не повернута), а також заборгованість за процентами у розмірі 14 062,40 грн (яка нарахована за період з 28 серпня 2024 року по 16 квітня 2025 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування).
Натомість, комісія у розмірі 1 600 грн стягненню не підлягає, оскільки звертаючись із даним позовом позивач не заявляв вимоги про її стягнення.
Сума у розмірі 9 600 грн у позовній заяві визначена позивачем саме як заборгованість за тілом кредиту.
У послідуючих заявах, зокрема у відповіді на відзив, позивач не уточнював заявлений до стягнення розмір заборгованості та її складові і суд першої інстанції, з незрозумілих причин (такі не зазначені ним в рішенні) розмежував вказану суму на дві складових: 8 000 грн – тіло кредиту і 1 600 грн – комісія.
Тому доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що позивачем не було надано первинних документів не відповідають дійсності.
Фактично відповідач не заперечував факт укладення 28 серпня 2024 року договору кредитної лінії №00-9933975 з ТОВ «Макс Кредит, як і отримання на виконання умов вказаного кредитного договору коштів в загальному розмірі 8000 грн.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку
У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.
Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.
Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості.
На запит суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» було надано виписку по картці відповідача, яка вказана ним при укладенні кредитного договору, яка у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, є первинним документом.
Вказаною випискою підтверджується факт зарахування 28 серпня 2024 року на картку ОСОБА_1 коштів в сумі 8 000 грн.
Не зазначення у виписці платника грошових коштів не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки доказів того, що вказані кошти були зараховані на виконання інших домовленостей, відповідачем надано не було.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
За обставин даної справи, факт надання кредиту відповідачу доводиться матеріалами справи. Тоді як відповідач повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, не довів.
Не заслуговують на увагу також доводи з приводу несправедливого розміру процентів, оскільки сторони, укладаючи кредитний договір, погодили всі його умови, в тому числі щодо порядку нарахування та сплати процентів.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Однак, дана норма стосується вимог щодо нарахування пені, яку у даній справі позивач не заявляв до стягнення.
Умови договору про сплату процентів за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки пункти договору, що стосуються процентів, погоджено за домовленістю сторін.
Верховий Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18 не підлягають до застосування у даній справі, оскільки предметом спору у зазначеній справі є стягнення заборгованості за договором поставки, а також неустойки і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Тобто у ній йде мова про проценти річних, як складову відповідальності за порушення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України, а не як оплату за користування кредитними коштами відповідно до вимог статті 1048 ЦК України.
Таким чином нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, узгоджується з умовами укладеного договору і здійснювалося в межах погодженого сторонами строку.
А відтак, враховуючи вказані обставини, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 22 062,40 грн: 8 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 14 062,40 грн – заборгованість за процентами.
Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн не заслуговують на увагу, оскільки у позовній заяві ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував щодо підстав для стягнення витрат на правничу допомогу через неспівмірність таких витрат.
Суд першої інстанції, враховуючи те, що справа, що дана справа не є складною, містить невелику кількість письмових доказів, представник позивача не брав участі в судовому засіданні при розгляді справи, позов подано до суду в системі «Електронний суд», вважав заявлений розмір витрат сторони позивача на правничу допомогу неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), а відтак дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Тоді як в стягненні решти витрат відмовив.
Тобто стягнув витрати на правничу допомогу у меншому розмірі, ніж заявлено до стягнення у позовній заяві, мотивувавши свою позицію в цій частині.
Необхідності надання доказів фактичної сплати за надані юридичні послуги, про що стверджує ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, не має, оскільки зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо вартості наданих послуг і виконаних робіт, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Тобто вказана обставина не є підставою для невідшкодування витрат на правову допомогу, оскільки вони підлягають відшкодуванню не залежно від того, чи вони уже були оплачені стороною.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права.
На підставі вищезазначеного, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2026 року залишатися в силі не може та підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи, що позов задоволено частково (на 93,2%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 258,60 грн.
У зв`язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги (на 6,86%), з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 270 грн.
Керуючись ст. 137, 141, 367, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором кредитної лінії №00-9933975 від 28 серпня 2024 року у загальному розмірі 22 062 (двадцять дві тисячі шістдесят дві) гривні 40 копійок: 8 000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14 062,40 грн - заборгованість за відсотками.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2 258 (дві тисячі двісті п`ятдесят вісім) гривень 60 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 270 (двісті сімдесят) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді Л.О. Голота
О.С. Панасюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua