Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №734/2849/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/2849/26

Провадження № 1-кп/734/393/26

В И Р О К

іменем України

15 жовтня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судову справу - кримінальне провадження № 12026270350000191, відомості про яке 07 червня 2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Козелець Чернігівської області, українки, громадянки України, розлученої, має на утриманні малолітню дитину, тимчасово безробітної, із середньою освітою, зареєстрованої у АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , не судимої,

із участю сторін кримінального провадження – прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в:

за постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2026 року у справі № 734/766/26 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 і ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 40800.00 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

За постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2026 року у справі № 734/1153/26 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 і ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 40800.00 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

За постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2026 року у справі № 734/852/26 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 і ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 40800.00 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

За постановою, що винесена 21 травня 2026 року інспектором СРПП Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 , серії ЕНА № 7232138, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510.00 гривень, а також складені 21 травня 2026 року протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, серії ЕПР1 № 671477, і протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, серії ЕПР1 № 671487.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність постанов Козелецького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2026 року у справі № 734/766/26, від 01 квітня 2026 року у справі № 734/1153/26 і від 10 квітня 2026 року у справі № 734/852/26, що набрали законної сили, та будучи обізнаною з ними, з метою невиконання постанов суду, за якими позбавлена права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч зазначених постанов, близько 13.59 години 06 червня 2026 року, рухаючись на вулиці Довженка у сел. Десна Чернігівського району Чернігівської області, керувала автомобілем марки «Hundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і зупинена поблизу будинку № 44А на вулиці Довженка працівниками СРПП Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Систематичність порушень ОСОБА_3 Правил дорожнього руху (вчинення останньою адміністративних правопорушень, за які щодо ОСОБА_3 винесені постанови і складені протоколи про адміністративне правопорушення, - серії ЕПР1 № 671477 від 21 травня 2026 року, серії ЕПР1 № 671487 від 21 травня 2026 року, серії ЕНА № 7232138 від 21 травня 2026 року і серії ЕПР1 № 685448 від 06 червня 2026 року) свідчить про умисне ухилення останньої від виконання судового рішення, що набрало законної сили, що є однією з форм його невиконання.

Обвинувачена ОСОБА_3 винуватою себе у вчиненні кримінального правопорушення визнала і показала, що, у зв`язку з виниклою необхідністю, 06 червня 2026 року сіла за кермо автомобіля «Hundai Sonata». У сел. Десна їхала до хлопця, який є військовослужбовцем, і тоді ж її зупинили поліцейські. Знала про те, що за рішеннями суду позбавлена права керування транспортними засобами. Посвідчення водія не отримувала і не мала права керування транспортним засобом. Висловила щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників кримінального процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які учасниками кримінального процесу не оспорюються. Обвинувачений ОСОБА_6 правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Правовими нормами ч.ч. 1 і 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1)у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2)відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3)враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При встановлених обставинах, оцінюючи перевірені докази, суд вважає доведеним, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

У відповідності до вимог ст.ст. 50 і 65 КК України, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що є обставинами, які пом`якшують покарання. Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , відсутні. При цьому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу винної, яка задовільно характеризується за місцем проживання, а також середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення і небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб (згідно з досудовою доповіддю), та вважає необхідним призначити обвинуваченій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 382 КК України покарання у виді у виді штрафу в розмірі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Призначене обвинуваченій ОСОБА_3 покарання буде достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Підстави для застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу відсутні. Речові докази для дослідження не надавались. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 і 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, і призначити покарання у виді штрафу в розмірі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 13600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок, у дохід держави.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_3 не застосовувати.

На вирок суду першої інстанції може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів із дня проголошення. З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких визначено судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасоване, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя