Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №461/6100/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/6100/25 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/811/3551/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 29 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «Ідея Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2025 року ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову покликалось на те, що 07.10.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і боржником, яким є - ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № Z62.21813.005789068 від 07.10.2019 року, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 23589 грн.

Крім того, 07.10.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і боржником, яким є - ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № C-001-071836-19-980 від 07.10.2019 року, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 5000 грн.

Всі права вимоги за кредитним договором № Z62.21813.005789068 від 07.10.2019 з усіма додатковими договорами та угодами до нього), укладеним між ОСОБА_2 та АТ «ІДЕЯ БАНК», було відступлене Банком до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, в подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, які в свою чергу передали права на кредитний договір на підставі Договору факторингу № 08/11/2024 від 08.11.2024 до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», тобто позивачу.

Відповідач зі своєї сторони, не виконав умови Кредитного договору, а саме не здійснив належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 56191,24 грн.

Всі права вимоги за кредитним договором № C-001-071836-19-980 від 07.10.2019 з усіма додатковими договорами та угодами до нього), укладеним між ОСОБА_2 та АТ «ІДЕЯ БАНК», було відступлене Банком до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, в подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, які в свою чергу передали права на кредитний договір на підставі Договору факторингу № 08/11/2024 від 08.11.2024 до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», тобто позивачу.

Відповідач зі своєї сторони, не виконав умови Кредитного договору, а саме не здійснив належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 13267,82 грн.

Зважаючи на вищенаведене, просило позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 29 серпня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" заборгованість за кредитним договором № Z62.21813.005789068 від 07.10.2019 року у розмірі 56191,24 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" заборгованість за кредитним договором № C-001-071836-19-980 від 07.10.2019 року у розмірі 13267,82 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

З рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, оскільки неповно встановлено обставини, які мають істотне значення для справи.

Вказує, що не була повідомлена належним чином про відкриття провадження у справі, що позбавило її можливості заявити про сплив позовної давності.

Також посилається на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)

Звертає увагу, що при прийнятті рішення судом не було враховано зареєстроване місце проживання апелянта, про що суду було відомо, оскільки матеріали справи містять відомості про попереднє і нинішнє зареєстроване місце проживання відповідача по справі. Вважає, що судом було порушено територіальну юрисдикцію справи.

Просить рішення суду скасувати та направити справу для розгляду за встановленою підсудністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» Лисенко Д.В. подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29.08.2025 р. у справі № 461/6100/25 законним та обгрунтованим і підстави для його зміни або скасування відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вважав, що позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно у відповідача наявна заборгованість за договором позики перед позивачем у розмірі 56191,24 грн. за кредитним договором № Z62.21813.005789068 від 07.10.2019 року та 13267,82 грн. за кредитним договором № C-001-071836-19-980 від 07.10.2019 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 07.10.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і боржником, яким є - ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № Z62.21813.005789068 від 07.10.2019 року, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 23589 грн.

Крім того, 07.10.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і боржником, яким є - ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № C-001-071836-19-980 від 07.10.2019 року, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 5000 грн.

Свої зобов`язання Кредитор виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

Всі права вимоги за кредитним договором № Z62.21813.005789068 від 07.10.2019 з усіма додатковими договорами та угодами до нього), укладеним між ОСОБА_2 та АТ «ІДЕЯ БАНК», було відступлене Банком до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, в подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, які в свою чергу передали права на кредитний договір на підставі Договору факторингу № 08/11/2024 від 08.11.2024 до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Всі права вимоги за кредитним договором № C-001-071836-19-980 від 07.10.2019 з усіма додатковими договорами та угодами до нього), укладеним між ОСОБА_2 та АТ «ІДЕЯ БАНК», було відступлене Банком до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, в подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, які в свою чергу передали права на кредитний договір на підставі Договору факторингу № 08/11/2024 від 08.11.2024 до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Позивач набув право вимоги до Боржника, яким є ОСОБА_2 , за Кредитним договором № Z62.21813.005789068 від 07.10.2019 та № C-001-071836-19-980 від 07.10.2019.

Відповідач зі своєї сторони, не виконав умови Кредитного договору, а саме не здійснила належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 56191,24 грн. за кредитним договором № Z62.21813.005789068 від 07.10.2019 та 13267,82 грн. за кредитним договором № C-001-071836-19-980 від 07.10.2019.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норма якої застосовується й до кредитних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Так, 15 березня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» .

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 2 Закону, «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: “У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штраф (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Варто зазначити, що вказаними змінами обов`язок виконання кредитних зобов`язань не зникає. Звільняється боржник лише від відповідальності за їх прострочення, тобто від сплати штрафу та/або пені, а також 3% річних та індексу інфляції.

Проте позивачем вимоги щодо сплати штрафу, пені чи 3% річних та індексу інфляції не заявлялись, а тому підстав для застосування вищенаведених положень немає.

Закон не звільняє боржника від обов`язку сплати процентів за користування грошовими коштами у зв`язку з існуванням в країні воєнного стану.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не повернула отримані кредитні кошти в встановлений термін та не сплатила нараховані відсотки, комісію та інші платежі, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість.

В матеріалах справи відсутні належні докази, що позивачем невірно здійснено розрахунок заборгованості, якими, зокрема, можуть бути висновок експерта (спеціаліста), щодо розміру відсотків.

Матеріали справи не містять доказів спростування наданого позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту.

В частині доводів апеляційної скарги про непідсудність даної справи Галицькому районному суді м.Львова, колегія суддів вважає такі необґрунтованими.

Відповідно до ч.8 ст.28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Так, у Кредитному договорі сторони підтвердили, що зазначений Договір виконується за місцем знаходження Банку: 79008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11 та у випадку спору між Сторонами за Договором, позов може пред`являтися також за місцем виконання Договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання відповідачкою умов кредитних договорів № Z62.21813.005789068 від 07.10.2019 та №C-001-071836-19-980 від 07.10.2019 та стягнення заборгованості із відповідача, яка є боржником за кредитним договором, на користь позивача, який набув статус кредитора на підставі договору факторингу, укладеного між ним та первісним кредитором.

Зміна кредитора у зобов`язанні не призвела до зміни умов кредитного договору, в тому числі і пункту договору про можливість пред`явлення позову за місцем його виконання, яким за умовами договору є місцезнаходження кредитора.

Позивач скористався передбаченою ч.8 ст.28 ЦПК України альтернативною підсудністю такої справи та пред`явив позов до Галицького районного суду м. Львова на свій вибір. У цьому випадку правила виключної підсудності не застосовуються.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Пунктом 37 цієї постанови передбачено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності, підсудна справа, належить виключно позивачу.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 29 серпня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Савуляк Р.В.

Цяцяк Р.П.