Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №451/628/26 — Львівський апеляційний суд

Справа №451/628/26 Головуючий у 1 інстанції:Патинок О.П.

Провадження №22-ц/811/2273/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Радехівського районного суду Львівської області складі судді Патинок О.П. від 11 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру сплати аліментів, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 11 травня 2026 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру сплати аліментів.

Змінено розмір стягнення аліментів, стягуваних на підставі ухвали Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 17 травня 2019 року у справі №446/2498/18-ц.

Стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Припинено нарахування і стягнення аліментів за виконавчим листом, згідно ухвали Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 17 травня 2019 року у справі №446/2498/18-ц та відкликано такий з дня набрання цим рішенням законної сили.

Стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 аліменти в розмірі по 5 000 (п`ять тисяч) грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, щомісячно, на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інваліда другої групи, починаючи з дати звернення до суду, а саме з 08 квітня 2026 року та на весь період непрацездатності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн, 20 копійок).

Вказане рішення оскаржила Шачіна Наталія Миколаївна в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 травня 2026 року в частині стягнення із ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 , аліменти в розмірі по 5 000 (п`ять тисяч) грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, щомісячно, на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інваліда другої групи, починаючи з дати звернення до суду, а саме з 08 квітня 2026 року та на весь період непрацездатності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ухвалити нове рішення, яким у цій частині відмовити у задоволенні позову.

Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, суд неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи в частині стягнення аліментів на старшу дочку ОСОБА_5 . Зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідач не має матеріальної можливості сплачувати аліменти на старшу доньку. Так, згідно судового наказу, виданого Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області №446/1131/26 від 30.04.2026 року суд наказав стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 28.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до довідки № 125 від 16.04.2026 року, виданої ТОВ «ЕММ ЮКРЕЙН», ОСОБА_2 – водій автотранспортних засобів (працює на підприємстві з 29.07.2024 року). Сукупний дохід (брутто) за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року становить 330 239,65 грн., сума до виплати («на руки») – 254 284,51 грн. Отже, щомісячно відповідач отримує на руки близько 21 190 грн. З цієї суми стягуються аліменти на ОСОБА_8 в розмірі 5 250 грн., та будуть також стягуватись на ОСОБА_9 в розмірі 5 250 грн. Звертає увагу, що в такому разі у відповідача залишиться половина заробітної плати в розмірі 10 500 грн. Якщо з цієї суми ще стягувати аліменти на старшу доньку ОСОБА_10 в розмірі 5 000 грн., то у відповідача залишиться лише 5 500 грн. На думку апелянта, ця сума є мізерною та недостатньою для проживання протягом місяця, оскільки відповідач несе витрати на транспорт для добирання на роботу (3 000 грн) та на комунальні послуги (2 500 грн). Таким чином, у нього не залишається коштів на харчування, одяг, утримання сім`ї тощо. Загальна сума аліментів становитиме 75% від заробітку відповідача, що, на його думку, не дозволяється законодавством. Окрім того, вказує, що судом не було здобуто доказів, що позивачка несе витрати на ОСОБА_10 у заявленому розмірі (жодної квитанції та чеків по витратах). Також, звертає увагу суду на те, що ОСОБА_11 не потребує платного щомісячного лікування, їй потрібна періодична реабілітаційна допомога. Згідно витягу з рішення експертної команди (додаток до рішення № 59/25/2959/Р) від 25.09.2025 року, виданого КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», таким оцінено повсякденне функціонування особи – ОСОБА_5 (2003 р.н.), комісія визначила необхідність наступних видів допомоги: медична: реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров`я; соціальна: потреба у соціальній та побутовій реабілітації (п. 5.4.2.3); державна підтримка: рекомендовано звернутися до ПФУ та органів соцзахисту для призначення виплат та отримання соціальних послуг. Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №59/25/2959/В від 25.09.2025 року КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» – ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) адреса: Львівська обл., Червоноградський р-н, Радехівська ОТГ с. Кути. Експертною командою встановлено: Стійкі виражені порушення функцій: контроль за своєю поведінкою, здатність до здобуття освіти та трудової діяльності. Помірні порушення: здатність до самообслуговування, спілкування та орієнтації; встановлено 2 ступінь обмеження життєдіяльності. Основний діагноз за МКХ-10: F07.9 (Розлади психіки та поведінки на ґрунті раннього органічного ураження головного мозку). Встановлена категорія: Особа з інвалідністю II (другої) групи. Причина інвалідності: інвалідність з дитинства. Термін дії: інвалідність встановлена з 22.09.2025 року терміном на 2 роки. Дата повторного оцінювання: 01.10.2027 року. Окрім того повідомляє, що позивачка отримує державну соціальну допомогу на ОСОБА_10 . Відповідно до копії посвідчення (Державна соціальна допомога), серії та номер: НОМЕР_3 , дата видачі: 11.12.2025 року – ОСОБА_5 особа з інвалідністю з дитинства II групи. Згідно з відмітками у посвідченні, ОСОБА_12 призначено державну соціальну допомогу: термін призначення: з 22.09.2025 року до 01.10.2027 року, розмір виплати: 2 361 грн. (станом на дату призначення). Також, зазначає, що базовий прожитковий мінімум для особи з інвалідністю з дитинства II групи становить 2 595 грн., а 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність – 1 297,50 грн.

Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

17.09.2026 року від ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати в Адміністрації Державної прикордонної служби України та зобов`язати надати довідку про перетини державного кордону України громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 01 січня 2025 року по дату надання відповіді, із зазначенням щодо кожного перетину дати та часу, напрямку перетину (виїзд/в`їзд), пункту пропуску через державний кордон та держави прямування.

В обґрунтування клопотання зазначає, що витребування зазначених відомостей необхідне для з`ясування фактичних обставин перебування позивачки за кордоном, які можуть мати значення для оцінки її матеріального становища та можливості брати участь в утриманні повнолітньої непрацездатної дочки відповідно до статей 198, 200 СК України. Самостійно отримати ці відомості відповідач та його представниця не мають можливості, оскільки вони перебувають у розпорядженні Державної прикордонної служби України.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про витребування доказів подане до суду апеляційної інстанції, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення на основі наявних в матеріалах справи доказах і таке судове рішення буде перевірятись з врахуванням тих доводів та доказів, які брав до уваги суд першої інстанції.

А крім цього, стороною відповідача не наведено жодних поважних причин неможливості подання такого клопотання в суді першої інстанції. Посилання ж на те, що обставини, які мав би підтвердити доказ виникли після рішення суду слід вважати такими, що на законність та обґрунтованість рішення суду вплинути не можуть, оскільки є обставинами, які суд не міг взяти до уваги при ухваленні рішення і відповідно такі не можуть братися до уваги судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позову, відзиву на позов, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 279, 430 ЦПК України, ст.ст. 10, 79, 141, 180-184, 192 СК України, ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», п.п.17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», постанову Верховного Суду України від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 та задовольняючи позов частково, – виходив з того, що згідно з копією витягу з реєстру територіальної громади 2026/005170296 від 01.04.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 29.04.2025 року. Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади 2026/005170084 від 01.04.2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 29.10.2024 року. Згідно з витягом з реєстру територіальної громади 2026/005170341 від 01.04.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 29.10.2024 року. Відповідно до довідки про відсутність індивідуальних відомостей про особу, виданої Пенсійним фондом України від 01.04.2026 року, за даними ОСОБА_5 відсутні відомості про: страховий стаж; заробітну плату (дохід або грошове забезпечення); будь-які дані, необхідні для обчислення страхових виплат. Згідно з довідкою реєстру «Індивідуальні відомості про застраховану особу», сформованою Пенсійним фондом України 01.04.2026 року, ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт: НОМЕР_4 . Трудова діяльність з 2000 по 2022 рр., трудова діяльність припинена з липня 2022 року. Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_4 позивачка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_5 відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з копією паспорта громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_6 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та копією свідоцтва про народження серії та номера НОМЕР_7 ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис №79, батько: ОСОБА_2 , мати: ОСОБА_3 . Згідно з копією паспорта громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_8 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та копією свідоцтва про народження серії та номера НОМЕР_9 ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 ; батько: ОСОБА_2 , мати: ОСОБА_3 . Відповідно до копії ухвали Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області №446/2498/18 від 17.05.2019 року затверджено мирову угоду, за якою ОСОБА_2 зобов`язується добровільно сплачувати на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох доньок – ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) – у розмірі 2250 грн. щомісячно. Судом було встановлено, що згідно з виписками із медичних карт №334-Д стаціонарного хворого від 23.04.2025 року та №1284-Д стаціонарного хворого від 18.11.2024 року, виданими КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має клінічний діагноз: F 07.9 – розлади психіки та поведінки на ґрунті раннього органічного ураження головного мозку з вираженими мовними, когнітивно-поведінковими та емоційно-вольовими порушеннями, зниженою інтелектуальною продуктивністю, сталою соціально-трудовою та побутовою дезадаптацією. Соціальна дезадаптація: пацієнтка веде замкнутий спосіб життя, не має друзів, ніколи не працювала за фахом; побутова безпорадність: особа потребує постійної допомоги, нагляду та супроводу з боку близьких (матері). Відповідно до висновку лікарської комісії КНП «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської міської ради щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу №124 від 04.04.2025 року ОСОБА_5 (2003 р.н.) – особа з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу (інвалідність встановлена/переглянута 25.09.2015 року). Проживає разом із ОСОБА_3 (мати), яка проживає разом із хворою за адресою: м. Радехів. Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №59/25/2959/В від 25.09.2025 року КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), адреса: Львівська обл., Червоноградський р-н, Радехівська ОТГ, с. Кути. Експертною командою встановлено: стійкі виражені порушення функцій: контроль за своєю поведінкою, здатність до здобуття освіти та трудової діяльності. Помірні порушення: здатність до самообслуговування, спілкування та орієнтації; встановлено 2-й ступінь обмеження життєдіяльності. Основний діагноз за МКХ-10: F07.9 (розлади психіки та поведінки на ґрунті раннього органічного ураження головного мозку). Встановлена категорія: особа з інвалідністю II (другої) групи. Причина інвалідності: інвалідність з дитинства. Термін дії: інвалідність встановлена з 22.09.2025 року терміном на 2 роки. Дата повторного оцінювання: 01.10.2027 року. Відповідно до копії посвідчення (державна соціальна допомога), серії та номера: НОМЕР_3 , дата видачі: 11.12.2025 року, ОСОБА_5 – особа з інвалідністю з дитинства II групи. Згідно з відмітками у посвідченні, ОСОБА_12 призначено державну соціальну допомогу: термін призначення – з 22.09.2025 року до 01.10.2027 року, розмір виплати – 2361 грн. (станом на дату призначення). Також, суд зазначив, що згідно з витягом з рішення експертної команди (додаток до рішення №59/25/2959/Р) від 25.09.2025 року, виданого КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», оцінено повсякденне функціонування особи – ОСОБА_5 (2003 р.н.). Комісія визначила необхідність наступних видів допомоги: медична – реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров`я; соціальна – потреба у соціальній та побутовій реабілітації (п. 5.4.2.3); державна підтримка – рекомендовано звернутися до ПФУ та органів соцзахисту для призначення виплат та отримання соціальних послуг. Відповідно до довідки, виданої Релігійною громадою «Храму Пресвятої Євхаристії» м. Рудки, Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ, від 20.04.2026 року ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) брала активну участь у духовно-просвітницьких заходах спільноти «Українська молодь – Христові» (УМХ) влітку 2025 року, волонтерських ініціативах та виховних зустрічах. ОСОБА_4 перебувала у м. Рудки за місцем проживання бабусі – ОСОБА_13 . Згідно із судовим наказом, виданим Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області №446/1131/26 від 30.04.2026 року, суд наказав стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 28.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до довідки №125 від 16.04.2026 року, виданої ТОВ «ЕММ ЮКРЕЙН», ОСОБА_2 – водій автотранспортних засобів (працює на підприємстві з 29.07.2024 року). Сукупний дохід (брутто) за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року становить 330 239,65 грн.; сума до виплати («на руки») становить 254 284,51 грн. Згідно з довідкою, виданою Банюнинським старостинським округом (Новояричівська селищна рада Львівського району) від 14.04.2026 року, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним проживають: ОСОБА_13 (1955 р.н.) – мати (зазначено, що зареєстрована, але не проживає); ОСОБА_6 (1998 р.н.) – дружина; ОСОБА_14 (2022 р.н.) – донька. Судом було з`ясовано, що розмір аліментів, які стягувались з відповідача на утримання їхніх спільних із позивачкою дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , – визначено судом у твердій грошовій сумі в розмірі 2250 грн. щомісячно. Сторона відповідача не заперечувала щодо зміни розміру аліментів, зокрема, вказувала, що частково визнає позовні вимоги та погоджується сплачувати аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_15 в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів. Таким чином, з урахуванням заявлених позовних вимог та визнання позову в цій частині відповідачем суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частки не перевищуватиме законодавчо встановленого максимально дозволеного розміру аліментів згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 СК України. Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітньої дочки з інвалідністю – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (інвалідність II групи з дитинства, основний діагноз F 07.9), – у розмірі 7000 (семи тисяч) гривень щомісячно на весь період встановленої інвалідності, починаючи з дати подання цієї заяви, судом було встановлено таке. Повнолітня донька сторін – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , – є особою з інвалідністю з дитинства II групи, проживає з матір`ю, оскільки за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Мінімальний розмір призначеної державою допомоги у зв`язку з інвалідністю становить 2361 грн та є об`єктивно недостатнім для забезпечення належних умов проживання, харчування та лікування ОСОБА_5 . При цьому суд зазначив, що, заперечуючи позовні вимоги в цій частині, відповідач не надав суду підтверджень щодо своєї неспроможності сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки з інвалідністю. Суд, надавши оцінку твердженням представниці відповідача щодо перебування на його утриманні іншої дитини та матері, яка є особою пенсійного віку, вважав, що такі обставини жодним чином не звільняють його від обов`язку повноцінного утримання ОСОБА_5 , яка є особою з інвалідністю II групи. При визначенні розміру аліментів суд врахував матеріальний та сімейний стан відповідача, перебування на утриманні двох дітей, законодавче встановлення розміру аліментів на одну дитину, обов`язок обох батьків утримувати дітей, тому суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на користь позивачки на утримання ОСОБА_5 , яка є особою з інвалідністю II групи, у розмірі 5000 грн., який є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та, на думку суду, відповідатиме вимогам закону й принципам справедливості, не порушуючи інтересів відповідача та позивачки у справі.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.

У квітні 2026 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру сплати аліментів, в якому просила:

- змінити розмір аліментів на неповнолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , – та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання цієї заяви і до досягнення дитиною повноліття, з проведенням індексації відповідно до закону;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої дочки з інвалідністю – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (інвалідність II групи з дитинства, основний діагноз F 07.9), – у розмірі 7 000 (семи тисяч) гривень щомісячно на весь період встановленої інвалідності, починаючи з дати подання цієї заяви.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 17.05.2019 у справі №446/2498/18 затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за якою відповідач зобов`язаний добровільно сплачувати аліменти щомісячно в розмірі 2250 грн. на користь позивачки на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказувала, що наразі відповідач добровільно сплачує 3000 грн. на місяць (понад суму, встановлену мировою угодою), однак і ця сума є вкрай недостатньою для утримання двох дітей. З моменту укладення мирової угоди суттєво змінилися обставини, що відповідно є підставою для зміни розміру аліментів., оскільки фактична добровільна виплата відповідачем у розмірі 3000 грн. є меншою за встановлений мінімум. Звертала увагу, що на момент укладення мирової угоди (травень 2019 року) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мала 15 років і перебувала у віковій групі від 6 до 18 років. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мала 8 років та перебувала у тій самій віковій групі. Наразі ОСОБА_4 є неповнолітньою (14 років станом на 2025 рік), перебуває у підлітковому віці, коли потреби у харчуванні, одязі, освіті та розвитку є значно більшими, ніж у молодшому шкільному віці. Таким чином, обґрунтований розмір аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 має становити не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (3 512 грн.), тобто не менше 1756 грн. на місяць, а з урахуванням реальних потреб дитини – у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму, тобто 3512 грн. на місяць. Щодо повнолітньої доньки ОСОБА_16 позивачка зазначала, що вона є особою з інвалідністю II групи з дитинства, що підтверджується витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.09.2025 року (рішення №59/25/2959/Р), яким інвалідність встановлено до повторного оцінювання 01.10.2027 року, а також медичною документацією та рекомендаціями індивідуальної програми реабілітації від 25.09.2025 року № 59/25/2959/І. Згідно з медичними документами, ОСОБА_16 має діагноз F07.9 – розлади психіки та поведінки внаслідок раннього органічного ураження головного мозку, що супроводжуються вираженими мовними, когнітивно-поведінковими й емоційно-вольовими порушеннями, зниженою інтелектуальною продуктивністю та стійкою соціально-трудовою і побутовою дезадаптацією. Вона не працювала, не здатна до трудової діяльності та потребує постійного стороннього нагляду й допомоги, систематичного спостереження психіатра та невролога, медикаментозного лікування, стаціонарного лікування і реабілітації. Позивачка стверджувала, що витрати на лікування, медикаменти, реабілітацію, догляд та повсякденне утримання ОСОБА_16 є значними й систематичними та фактично покладаються на неї. Через необхідність постійного догляду за дочкою вона не має можливості повноцінно працювати. Основними джерелами існування сім`ї є державна соціальна допомога у зв`язку з інвалідністю ОСОБА_16 та аліменти, яких недостатньо для покриття потреб сім`ї.

Як вбачається з апеляційної скарги, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 оскаржує рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітньої дочки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відтак, оскаржуване рішення переглядається лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Як передбачено ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 192 СК України).

Відповідно до частини першої статті 198 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно з частиною першою статті 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Таким чином, для виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітню непрацездатну дочку, сина необхідна сукупність установлених законом обставин: непрацездатність такої дочки, сина, потреба в матеріальній допомозі та можливість батьків надавати таку допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не опорювалось та не спростовано, – ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьком є – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_7 .

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області №446/2498/18 від 17.05.2019 року затверджено мирову угоду, за якою ОСОБА_2 зобов`язується добровільно сплачувати на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох доньок ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у розмірі 2250 грн. щомісячно.

Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру сплати аліментів позивачка, зокрема, посилалася на те, що з моменту затвердження мирової угоди істотно змінилися обставини, які впливають на визначення розміру утримання повнолітньої дочки ОСОБА_16 . Так, у зв`язку зі станом здоров`я остання є особою з інвалідністю II групи з дитинства, не має можливості самостійно забезпечувати свої потреби та потребує постійної допомоги й стороннього догляду.

Згідно з виписками із медичних карт №334-Д стаціонарного хворого від 23.04.2025 року та №1284-Д стаціонарного хворого від 18.11.2024 року, виданими КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має клінічний діагноз: F 07.9 – розлади психіки та поведінки на грунті раннього органічного ураження головного мозку з вираженими мовними, когнітивно-поведінковими та емоційно-вольовими порушеннями, зниженою інтелектуальною продуктивністю, сталою соціально-трудовою та побутовою дезадаптацією. Соціальна дезадаптація: пацієнтка веде замкнутий спосіб життя, не має друзів, ніколи не працювала за фахом; побутова безпорадність: особа потребує постійної допомоги, нагляду та супроводу з боку близьких (матері).

Відповідно до висновку лікарської комісії КНП «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської міської ради щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу №124 від 04.04.2025 року, ОСОБА_5 є особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу. Проживає разом із ОСОБА_3 (матір`ю) в м. Радехів.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №59/25/2959/В від 25.09.2025 року КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» вбачається, що ОСОБА_5 встановлено стійкі виражені порушення функцій контролю за своєю поведінкою, здатності до здобуття освіти та трудової діяльності, а також помірні порушення здатності до самообслуговування, спілкування та орієнтації. Встановлено 2-й ступінь обмеження життєдіяльності. Основний діагноз за МКХ-10: F07.9 – розлади психіки та поведінки на ґрунті раннього органічного ураження головного мозку. Встановлена категорія – особа з інвалідністю II (другої) групи. Причина інвалідності – інвалідність з дитинства. Інвалідність встановлено з 22.09.2025 року терміном на 2 роки. Дата повторного оцінювання – 01.10.2027 року.

Згідно з витягом з рішення експертної команди (додаток до рішення № 59/25/2959/Р) від 25.09.2025 року, виданим КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», за результатами оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_5 (2003 р. н.) комісією визначено необхідність таких видів допомоги: медичної – реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я; соціальної – соціальної та побутової реабілітації (п. 5.4.2.3); державної підтримки – рекомендовано звернутися до ПФУ та органів соціального захисту для призначення виплат та отримання соціальних послуг.

Відповідно до посвідчення про державну соціальну допомогу серії НОМЕР_3 , виданого 11.12.2025 року, ОСОБА_5 є особою з інвалідністю з дитинства II групи. Згідно з відмітками у посвідченні, їй призначено державну соціальну допомогу на період з 22.09.2025 року до 01.10.2027 року в розмірі 2 361 грн. (станом на дату призначення).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади 2026/005170084 від 01.04.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 29.10.2024 року.

Відповідно до довідки про відсутність індивідуальних відомостей про особу, виданої Пенсійним фондом України від 01.04.2026 року за даними ОСОБА_5 відсутні відомості про: страховий стаж; заробітну плату (дохід або грошове забезпечення); будь-які дані, необхідні для обчислення страхових виплат.

Згідно з довідкою з реєстру індивідуальних відомостей про застраховану особу, сформованою Пенсійним фондом України 01.04.2026 року, ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт: НОМЕР_4 , здійснювала трудову діяльність у період з 2000 по 2022 роки. Трудову діяльність припинено в липні 2022 року.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю II групи з дитинства, не має власного заробітку та, відповідно до медичних документів, потребує постійної допомоги, нагляду й супроводу з боку близьких. Водночас її мати, ОСОБА_3 , яка фактично здійснює такий догляд, не працює з липня 2022 року, що підтверджується відомостями Пенсійного фонду України. Наведені обставини свідчать про те, що догляд за повнолітньою донькою обмежує можливості матері отримувати дохід від трудової діяльності, а основний тягар її повсякденного утримання фактично покладається на матір.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у відповідача матеріальної можливості сплачувати аліменти на повнолітню дочку колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до довідки №125 від 16 квітня 2026 року, виданої ТОВ «ЕММ ЮКРЕЙН», ОСОБА_2 працює на підприємстві водієм автотранспортних засобів із 29 липня 2024 року. Його сукупний дохід (брутто) за період із 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року становив 330 239,65 грн., а сума до виплати – 254 284,51 грн. що в середньому становить близько 21 190 грн. на місяць.

Зазначені відомості свідчать про наявність у відповідача постійного джерела доходу, що має істотне значення для визначення його можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній непрацездатній дочці.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що відповідач має іншу сім`ю, зокрема дружину ОСОБА_6 та малолітню дочку ОСОБА_8 , 2022 року народження, які проживають разом із ним, що підтверджується довідкою, виданою Банюнинським старостинським округом (Новояричівська селищна рада Львівського району) від 14.04.2026 року. Також, з довідки вбачається, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним проживають: ОСОБА_13 (1955 р.н.) – мати (зазначено, що зареєстрована, але не проживає), ОСОБА_6 (1998 р.н.) – дружина, ОСОБА_14 (2022 р.н.) – донька.

Судовим наказом Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 квітня 2026 року у справі №446/1131/26 з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Водночас вказаний судовий наказ постановлено після звернення позивачки до суду з позовом про зміну розміру аліментів у цій справі, а саме 8 квітня 2026 року, що свідчить про штучний характер такого звернення до суду про видачу судового наказу, чого відповідач не спростував. Крім того, згідно з документами, долученими відповідачем, ОСОБА_14 проживає разом із батьком, що саме по собі передбачає його участь у забезпеченні її повсякденних потреб.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду офіційного розрахунку роботодавця чи органу державної виконавчої служби щодо фактичного розміру відрахувань із його заробітної плати. Наведені в апеляційній скарзі розрахунки щодо частки доходу, який залишатиметься відповідачу після сплати аліментів, ґрунтуються на його власних припущеннях та не підтверджені належними документами. Відтак такі доводи самі по собі не доводять неможливості сплачувати визначений судом розмір аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної доньки.

Довідка ж про розмір заробітної плати №132 від 18.08.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 надалі працює водієм автотранспортних засобів у ТОВ «ЕММ ЮКРЕЙН» та його дохід за період з січня 2026 року по липень 2026 року становить 240 408,73 грн., та, яка долучена у суді апеляційної інстанції додатково свідчить про те, що дохід відповідача є значно більшим ніж встановлено судом першої інстанції та вказує на можливість у відповідача утримувати свою повнолітню непрацездатну доньку. А те, що, також, згідно цієї довідки, почали стягуватися з відповідача аліменти у червні та липні 2026 року – не вказує на чию користь такі стягуються чи позивачки по справі на виконання даного рішення (яке частково допущено до негайного виконання) чи теперішньої дружини відповідача на утримання іншої дитини. А, крім цього, вказане жодним чином не спростувало і ту обставину, що малолітня донька ОСОБА_14 і надалі проживає з відповідачем та він, і без стягнення з нього аліментів на користь теперішньої дружини, її утримує.

Водночас сам факт наявності в відповідача іншої сім`ї та обов`язків з її утримання не звільняє його від передбаченого законом обов`язку утримувати повнолітню непрацездатну доньку, яка дійсно потребує значної матеріальної допомоги, що пов`язана із її станом здоров`я.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Визначені законом 50% прожиткового мінімуму є мінімально гарантованим розміром аліментів, а не граничним розміром утримання, який суд зобов`язаний застосовувати в кожному конкретному випадку.

Отже, визначаючи аліменти в розмірі 5 000 грн. щомісячно, суд першої інстанції обґрунтовано врахував сукупність обставин справи, зокрема стан здоров`я та непрацездатність повнолітньої доньки, відсутність у неї власного доходу, необхідність стороннього догляду, матеріальне становище матері, яка здійснює такий догляд, а також працевлаштування та дохід відповідача. Доводи апеляційної скарги не містять належних доказів того, що визначений судом розмір аліментів є неспівмірним із матеріальними можливостями відповідача або що судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про витребування доказів – відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

М.М.Шандра

Н.П.Крайник