Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №308/12583/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12583/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Наумової Н.В., при секретарі судового засідання Передерій Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначила, що 17 лютого 2018 року між позивачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб, який зареєстрований Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій областіпро що 17.02.2018 року складено відповідний актовий запис №37, та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 . Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_4 , дружини – ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 від даного шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , видане Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, дата видачі 03 серпня 2018 року.

Вказує, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у позивача з відповідачем відсутні спільні інтереси, кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю, протягом тривалого часу між ними відсутнє взаєморозуміння. Також, у зв`язку з частими непорозуміннями вони втратили почуття любові та поваги один до одного, шлюбних стосунків не підтримують, та протягом останнього часу проживають окремо, спільного господарства та побуту не ведуть. Будь - які неодноразові намагання узгодити єдину позицію з відповідачем щодо моделі сімейних стосунків, які влаштовували б обидві сторони результатів не принесли. Будь – які позитивні зміни у відносинах завжди мали надто короткочасний результат, після чого стосунки тільки погіршувались і всі розмови з приводу організації сімейного життя та спільного майбутнього супроводжуються докорами та образами, що є неприпустимим у здоровій сім`ї.

Зазначає, що шлюб між нею та відповідачем фактично припинив існування, носить тільки формальний характер, внаслідок чого подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та інтересам доньки, у зв`язку з чим позивач наполягає на його розірванні.

Разом з тим, як стверджує позивач, донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишається проживати з нею. В силу свого віку та для повноцінного розвитку, як фізіологічного так і соціального, дитина потребує належного забезпечення враховуючи необхідність у здоровому харчуванні, одязі, приладді для розвитку, навчання, медичному забезпеченні тощо. Так, переважна частина обов`язків щодо забезпечення потреб, догляду та виховання дитини лежить на ній.

Разом з тим, вважає, що відповідач ОСОБА_2 , також зобов`язаний нести витрати по утриманню доньки. Таке утримання повинно забезпечувати її потреби, необхідні для повноцінного розвитку. ОСОБА_2 є молодий за віком та працездатний, інших осіб на утриманні немає.

На підставі наведеного позивач просить суд:

- Шлюб, укладений 17 лютого 2018 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстровано Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 37 - розірвати.

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви про стягнення аліментів до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.09.2026 року, відкрито провадження у справі № 308/12583/26 за позовною заявою позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позивач – ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідач – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. 06.10.2026 року подав заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якої позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Судове засідання у справі було призначене на 06 жовтня 2026 року на 16 год. 50 хв., однак через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 лютого 2018 року між позивачем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб, який зареєстрований Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій областіпро що 17.02.2018 року складено відповідний актовий запис №37, та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у даному шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , видане Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, дата видачі 03 серпня 2018 року.

Як стверджує позивач, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у позивача з відповідачем відсутні спільні інтереси, кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю, протягом тривалого часу між ними відсутнє взаєморозуміння. Також, у зв`язку з частими непорозуміннями вони втратили почуття любові та поваги один до одного, шлюбних стосунків не підтримують, та протягом останнього часу проживають окремо, спільного господарства та побуту не ведуть. Будь - які неодноразові намагання узгодити єдину позицію з відповідачем щодо моделі сімейних стосунків, які влаштовували б обидві сторони результатів не принесли. Будь – які позитивні зміни у відносинах завжди мали надто короткочасний результат, після чого стосунки тільки погіршувались і всі розмови з приводу організації сімейного життя та спільного майбутнього супроводжуються докорами та образами, що є неприпустимим у здоровій сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя. Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 Сімейного Кодексу.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між позивачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід розірвати.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до частин 1, 3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років на даний час становить 3 512 грн., 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років від цієї суми становить 1 756 грн.

Згідно з частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Встановивши вищезазначені обставини та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що неповнолітня дитина потребує матеріальної допомоги на її утримання, а в силу положень статті 180 СК України, яка покладає обов`язок утримувати дітей на обох батьків, відповідач, як батько дитини, зобов`язаний її утримувати шляхом сплати щомісячно аліментів на користь матері.

Враховуючи всі фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги відсутність доказів наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина та те що відповідач визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд вважає необхідним позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини щомісячно у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви про стягнення аліментів до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачку звільнено від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Понесення позивачем судових витрат за вимогою про розірвання шлюбу підтверджується квитанцією про сплату судового збору у розмірі 1331 грн. 20 коп., а відтак суд вважає за необхідне повернути їй 50 % сплаченого судового збору з Державного бюджету України, та, враховуючи, що відповідач визнав позов повністю, стягнути з відповідача на користь позивачки решту 50 % витрат по сплаті судового збору у розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, ст.ст. 21, 24, 55, 56, 105, 110, 112, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 141, 258, 265, 272, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити повністю.

Шлюб, укладений 17 лютого 2018 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 37 від 17.02.2018 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 28 серпня 2026 року - дня подачі позовної заяви про стягнення аліментів до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду, в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.

Повернути з державного бюджету України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору, згідно квитанції ID 4274-8109-1429-2219, у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , витрати зі сплати судового збору в розмірі в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Наумова