Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №240/14044/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 240/14044/24

адміністративне провадження № К/990/16555/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року (головуючий суддя Єфіменко Ольга Володимирівна) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року (головуючий суддя Сторчак В.Ю., Граб Л.С., Матохнюк Д.Б.)

у справі №240/14044/24

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Житомирська міська рада

про визнання протиправним та скасування наказу,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 01 липня 2024 року № 1944/5 «Про задоволення скарги».

1.1. В обґрунтування позову зазначав, що оскаржений наказ прийнятий з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і ним безпідставно анульовано рішення №70366199 від 23 листопада 2023 року, №70775405 від 19 грудня 2023 року державного реєстратора Червоненської селищної ради Житомирської області Попіля Володимира Вікторовича. Вважає, що вказаний наказ прийнятий без дотримання передбаченої процедури та з порушенням положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, зокрема: після закінчення встановленого строку подачі скарги (порушення частини третьої статті 37 Закону); за наявності відкритого судового провадження у справі №296/1201/24 щодо оскарження спірних рішень державного реєстратора, що є окремою підставою для залишення скарги Житомирської міської ради без розгляду; без дотримання належного способу повідомлення позивача як зацікавленої особи про надходження скарги (порушення пункту 12 Порядку).

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 01 липня 2024 року №1944/5 «Про задоволення скарги».

2.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час розгляду скарги відповідачем порушено процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме: вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1150) (далі - Порядок № 1128), що є підставою для його скасування.

3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

3.1. 01 квітня 2024 року Міністерством юстиції України зареєстровано скаргу Житомирської міської ради за № 36/1270 від 25 березня 2024 року на рішення від 23 листопада 2023 року № 70366199, прийняте державним реєстратором Червоненської селищної ради Житомирської області Попілем Володимиром Вікторовичем щодо господарської будівлі літ. А, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (далі - господарська будівля).

3.2. Для забезпечення розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України утворено постійно діючий колегіально-дорадчий орган - Колегію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Колегія), яка діяла на момент розгляду скарги.

20 червня 2024 року Колегією складено висновок, яким рекомендовано скаргу Житомирської міської ради від 25 березня 2024 року № 36/1270 задовольнити, визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення 23 листопада 2023 року № 70366199, від 19 грудня 2023 року № 70775405 державного реєстратора Червоненської селищної ради Житомирської області Попіля Володимира Вікторовича, тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Червоненської селищної ради Житомирської області Попілю Володимиру Вікторовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Під час розгляду скарги Житомирської міської ради Колегією встановлено, що оскаржуваним рішенням державний реєстратор Попіль В.В. відкрив розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на господарську будівлю та зареєстрував право власності на неї за ОСОБА_1 .

За результатом перевірки відомостей Державного реєстру прав Колегією встановлено, що оскаржуване рішення прийняте державним реєстратором Попілем В.В. за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 14 листопада 2023 року № 58011581, поданої ОСОБА_1, до якої додано довідку про технічні показники від 05 липня 2023 року №129 Товариства з обмеженою відповідальністю «В.А.П.» щодо встановлення загальної площі об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , технічний паспорт на господарську будівлю № ТІ01 : 4506-6461-7666-3388 , отриманий державним реєстратором Попілем В.В. в результаті взаємодії між Державним реєстром прав та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який не містить відомостей про об`єкт нерухомого майна.

З відомостей Державного реєстру прав Колегією встановлено, що цим рішенням державний реєстратор Попіль В.В. вніс зміни у розділ Державного реєстру прав, відкритий на господарську будівлю, щодо адреси господарської будівлі та в запис про право власності на неї на підставі довідки про технічні показники від 05 липня 2023 року № 129/1 ТОВ «В.А.П» щодо встановлення загальної площі об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та електронної копії технічного паспорта від 19 грудня 2023 року № Т101:4506-6461-7666-3388, виданого ТОВ «В.А.П.»

За висновками Колегії рішення про державну реєстрацію підлягає анулюванню як таке, що прийняте з порушенням законодавства, оскільки призвело до внесення недостовірної інформації до Державного реєстру прав.

3.3. Наказом Міністерства юстиції України № 1944/5 від 01 липня 2024 року скаргу Житомирської міської ради від 25 березня 2024 року № 36/1270 задоволено. Визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 23 листопада 2023 року № 70366199, від 19 грудня 2023 року № 70775405 державного реєстратора Червоненської селищної ради Житомирської області Попіля Володимира Вікторовича. Тимчасово заблоковано доступ державному реєстратору Червоненської селищної ради Житомирської області Попілю Володимиру Вікторовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

4. Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить вказані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

4.1. Підставами касаційного оскарження вказано

1) неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Зокрема, в обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 29 квітня 2020 року у справі №826/15358/17, від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18 стосовно того, що не кожне процедурне порушення може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень, а лише таке, що вплинуло або могло істотно вплинути на правильність такого рішення.

4.2. Крім того, відповідач, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 та частину другу статті 353 КАС України, зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а суд першої інстанції безпідставно розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

5. Позивачем не надано відзив на касаційну скаргу, ухвалу про відкриття касаційного провадження ним отримано 25 квітня 2026 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за якими Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом № 1952-IV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

10. Частинами першою та третьою статті 37 Закону № 1952-IV визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.

Строк для подання скарги, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року такого строку.

Строк для подання скарги, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця такого строку. Якщо закінчення строку для подання скарги, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, що не має відповідного числа, такий строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку для подання скарги припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем такого строку є перший після вихідного, святкового чи іншого неробочого дня робочий день.

Строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв`язку чи направлено іншими засобами зв`язку.

11. Частиною п`ятою цієї статті встановлено, що скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження.

У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.

Закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.

12. Відповідно до частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;

7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані;

8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.

13. За частиною сьомою вказаної статті у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:

1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.

Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є, зокрема:

а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.

14. За наведеного правового регулювання колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що відповідач наділений повноваженнями здійснення контролю за дотриманням державними реєстраторами законодавства щодо порядку вчинення реєстраційних дій, зокрема і шляхом розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора. При цьому законодавством на час спірних правовідносин було чітко регламентовано порядок розгляду таких скарг.

15. Зокрема, було чітко визначено строки звернення зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора - два місяці з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав. Також визначено наслідки пропуску такого строку - залишення скарги без розгляду по суті.

Було встановлено і строк розгляду скарги - один місяць з дня її надходження та можливість продовження цього строку до 45 днів. При цьому визначено, що закінчення такого строку не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.

16. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій виходили з того, що скаржником - Житомирською міською радою, скаргу на дії державного реєстратора було подано до відповідача 25 березня 2024 року і у скарзі вказано про обізнаність про порушення вчиненою реєстраційною дією права скаржника 23 січня 2024 року з ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року про відкриття провадження у адміністративній справі № 240/754/24. Проте згідно довідки суду про доставку електронного листа у вказаній справі суди встановили, що ухвалу суду від 17 січня 2024 року Житомирська міська рада отримала через електронний кабінет 19 січня 2024 року о 05 год. 33 хв. Цей день був робочим днем, відтак за приписами статті 251 КАС України означена ухвала суду, з якою скаржник пов`язує обізнаність про порушення його прав вчиненням оскарженої реєстраційної дії, вважається врученою 19 січня 2024 року. Відтак двомісячний строк для оскарження вчиненої реєстраційної дії розпочався з 20 січня 2024 року відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 1952-IV і закінчився 20 березня 2024 року. Скарга ж була подана 25 березня 2024 року, тобто з пропуском строку на оскарження рішення державного реєстратора.

При цьому суди виходили з того, що Закон № 1952-IV не передбачає продовження чи поновлення строку звернення зі скаргою, на відміну від строку розгляду скарги.

17. За наведеного правового регулювання визначення судами у зазначеній категорії спорів початку перебігу строку звернення до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора має визначальне значення для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог через порушення відповідачем частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV або про відмову у задоволенні позову з цих підстав.

18. Ухвалюючи оскаржені судові рішення у цій справі суди попередніх інстанцій виходили з обізнаності заявника - Житомирської міської ради, про порушення його прав вчиненою реєстраційною дією 19 січня 2024 року - дня вручення ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі № 240/752/24.

19. Із вказаної ухвали вбачається, що судом було вирішено відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення ради в частині. Також відповідача повідомлено про необхідність безпосередньо у суді отримати матеріали справи. Відтак означена ухвала суду не містила будь-яких відомостей про вчинення реєстраційної дії за рішеннями №70366199 від 23 листопада 2023 року, №70775405 від 19 грудня 2023 року державного реєстратора Червоненської селищної ради Житомирської області Попіля Володимира Вікторовича, які були предметом оскарження до Міністерства юстиції України.

20. Копія ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі № 240/754/24 долучалася до справи відповідачем разом із відзивом, вона міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

21. Відтак висновки судів попередніх інстанцій про обізнаність Житомирської міської ради про вчинення оскарженої реєстраційної дії саме з ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі № 240/754/24 19 січня 2024 року - дати доставлення ухвали до електронного кабінету скаржника є передчасними.

22. При цьому суди не звернули уваги і не надали оцінки доводам Міністерства юстиції України про те, що матеріали справи № 240/754/24, які містять відомості про оскаржені реєстраційні дії, були отримані Житомирською міською радою в Житомирському окружному адміністративному суді на виконання ухвали цього суду від 17 січня 2024 року 25 січня 2024 року. Тому ця особа вважала початком перебігу строку на оскарження рішень державного реєстратора з дня відповідної дати. Суди з цього приводу не дослідили матеріали справи № 240/754/24 для підтвердження чи спростування доводів відповідача в цій справі. Крім цього, слід перевірити, чи могла міська рада дізнатися про відповідні реєстраційні дії раніше.

23. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що приписи статей 9, 242 КАС України визначають завданням суду під час розгляду справи ухвалення законних і обґрунтованих рішень. Такими є лише рішення, які ухвалені судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а також рішення, ухвалені на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Проте у будь-якому випадку такі рішення не повинні ґрунтуватися на непростованих сумнівах.

24. Однак вказаним нормам процесуального права судові рішення, що оскаржуються, не відповідають, а зазначені вище висновки судів попередніх інстанцій є передчасними. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

25. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

26. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору судам необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Під час нового розгляду необхідно також перевірити дотримання відповідачем порядку повідомлення заінтересованих осіб, оцінити правові наслідки порушення строку розгляду скарги та інші самостійні підстави оскарження наказу.

27. За наведених обставин суди попередніх інстанцій внаслідок вказаних порушень норм КАС України, не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначене відповідно до частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень, що оскаржуються і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На цій підставі Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити судове рішення, сформувавши висновок про застосування у правовідносинах, щодо яких виник спір у цій справі, норми пункту 1 частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV.

28. Стосовно розгляду судом першої інстанції цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження колегія суддів касаційного суду зауважує, що за матеріалами справи ухвалою від 05 серпня 2024 року суд першої інстанції призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

29. Частинами п`ятою - сьомою статті 262 КАС України встановлено, що Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

30. За матеріалами цієї справи відповідачем подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження і ухвалою суду від 28 серпня 2024 року у задоволенні такої заяви відмовлено та наведені відповідні мотиви і підстави, визначені частиною шостою статті 262 КАС України. Варто також зауважити, що спір у цій справі не віднесено до категорії спорів, які не можуть розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини четвертої статті 257 КАС України.

31. Крім того, у касаційній скарзі відповідачем зазначено про те, що суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження і це, на переконання особи, яка подала касаційну скаргу, є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

32. Проте суд касаційної інстанції вважає за необхідне вказати, що за частиною другою статті 353 КАС України розгляд судом у порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови, що такий розгляд унеможливив встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи по суті. Однак будь-яких доводів, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження унеможливив встановлення фактичних обставин справи, касаційна скарга не містить.

33. Відтак судом касаційної інстанції не встановлено, що суд першої інстанції відніс цю справу до справ незначної складності помилково, це унеможливило встановлення фактичних обставин справи і може бути підставою для скасування судових рішень у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 240/14044/24 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.М. Шарапа

Судді Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін