Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №420/2149/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 420/2149/25

адміністративне провадження № К/990/46967/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Васильєвої І.А., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Єщенка О.В., суддів Бітова А.І., Градовського Ю.М.)

УСТАНОВИВ;

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області (форма «С») №726/15-32/07-06 від 07.01.2025 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2133810,4 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що контролюючим органом не дотримано вимоги законодавства при проведенні процедури скасування реєстрації РРО, а саме:

не враховано ту обставину, що на момент виявлених порушень строк експлуатації РРО не сплинув та діяв до 14 вересня 2025 року (до сплину 9 років від дати випуску) відповідно положень абзацу 2 підпункту 1.5 пункту 1 Порядку №11;

не виконано вимоги пункту 6 глави 4 розділу ІІ Порядку №547 та не попереджено ФОП до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО;

не виконано вимоги положень пункту 4 глави 4 розділу ІІ Порядку №547 та не направлено примірник довідки про скасування реєстрації РРО до ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО, засобами телекомунікацій в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів із зазначенням обов`язкових реквізитів електронних документів.

2.1. Позивачка наголошує на тому, що здійснює свою господарську діяльність з дотриманням чинного законодавства, будь-яких порушень під час проведення контрольної розрахункової операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій при продажі товарів не зафіксовано і посадовими особами ГУДПС, у тому числі за місцем господарської одиниці забезпечено надання розрахункового документу встановленої форми та змісту, фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій, відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків тощо. Натомість, застосування штрафних фінансових санкцій згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення відбулось виключно внаслідок неправомірних дій контролюючого органу, а саме внаслідок недотримання ГУДПС процедури скасування реєстрації РРО, приймаючи у спірному періоді податкову звітність платника податку і не ставивши під сумнів правомірність використання суб`єктом господарювання реєстратора розрахункових операцій.

2.3. Окремо позивачка наголошує на порушенні ГУДПС процедури проведення податкової перевірки, адже, вказуючи у наказі про призначення фактичної перевірки саме лише посилання на норми Податкового кодексу України (підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України), ГУДПС у наказі не конкретизує інформацію від органів влади, яка свідчила про можливі порушення платником податків законодавства та про наявність правових підстав для проведення перевірки.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.

3.1. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 07.01.2025 р. №726/15-32/07-06.

4. Суд першої інстанції висновував, що ГУДПС не виконало свій обов`язок, передбачений пунктами 4, 6 глави 4 розділу ІІ Порядку №547, та не повідомило платника податків за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО, не надало (не надіслало) суб`єкту господарювання та до ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО, довідку про скасування реєстрації РРО. За висновком суду, проведення розрахункових операцій із застосуванням РРО, реєстрацію якого скасовано, відбулось не з вини позивачки, а внаслідок невиконання контролюючим органом своїх обов`язків щодо доведення суб`єкту господарювання відомостей про заходи стосовно скасування РРО та прийняте рішення.

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року та прийнято нову постанову, якою у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що проведення розрахункових операцій через РРО, реєстрацію якого скасовано, та видача розрахункових документів, сформованих (роздрукованих) РРО, реєстрацію якого скасовано, є порушенням вимог пунктів 1 і 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. ОСОБА_1 не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в яких посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо відмови позовних вимог, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі №420/2149/25 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року.

8. Позивач у касаційній скарзі зазначив підставами касаційного оскарження пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

8.2. Так, позивачка зазначає, що основу правової позиції при прийнятті оскаржуваної Постанови судом апеляційної інстанції покладено висновок Верховного Суду, викладений у Постанові від 02 жовтня 2024 року по справі №280/9850/23 щодо застосування пунктів 1 і 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та положень п. 6 глави 4 розділу ІІ Порядку "Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій", затвердженого Наказом МФУ № 547 у подібних правовідносинах, а саме під час виявлення фактів проведення розрахункових операцій та видачі розрахункових документів, сформованих РРО, реєстрацію якого скасовано.

Однак, ГУ ДПС в Одеській області в рамках цього спору в цілому не доведено виконання належним чином свого обов`язку щодо своєчасного повідомлення платника податків про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО у зв`язку із закінченням строку експлуатації.

Крім того, протягом перевіряємого періоду (08.05.2024-05.12.2024) позивачем не просто використовувався повністю справний та опломбований РРО та видавалися усі розрахункові документи встановленої форми, а й подавалася уся податкова звітність та в повному об`ємі були сплачені усі передбачені законодавством податкові зобов`язання за вказаний період.

Позивач обґрунтовано вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 02.10.2024 р. по справі № 280/9850/23, на який послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній Постанові, з наступних підстав:

висновок суперечить принципу справедливості, оскільки прирівнює добросовісних платників податків, які повністю виконали свої податкові зобов`язання, до порушників податкового законодавства, які ведуть "тіньову" господарську діяльність без будь-якої фіскалізації при продажі товарів;

висновок не враховує обставини, за яких відбулося формальне порушення, зокрема порушення контролюючим органом свого обов`язку щодо належного повідомлення платника податків;

висновок порушує принцип пропорційності, не забезпечуючи співмірності санкцій з характером та тяжкістю правопорушення, ступенем вини та фактичними наслідками;

висновок порушує принцип правової визначеності, оскільки платники податків, подаючи звітність та сплачуючи податки і не отримуючи при цьому від контролюючого органу будь-яких зауважень щодо порушень, не можуть розумно передбачити, що добросовісна поведінка прирівнюватиметься до свідомого ухилення від оподаткування;

висновок фактично призводить до застосування штрафних санкцій не за реальну шкоду бюджету, а за формальну невідповідність, що виникла, в тому числі з вини самого контролюючого органу.

Відступлення від зазначеного висновку є необхідним для забезпечення справедливого та пропорційного застосування законодавства про РРО, яке має диференціювати відповідальність залежно від добросовісності платника податків, ступеня вини, характеру порушення та його фактичних наслідків для бюджету та прав споживачів.

8.3. Скаржник звертає увагу суду на те, що за результатами проведення такої контрольної операції продавцем магазину, було проведено розрахунок у повній відповідності до порядку, визначеного чинним законодавством України, із використанням належним чином зареєстрованого РРО з фіскальним номером 3001174910 та видачею відповідного розрахункового документу.

Таким чином, згідно з Акту перевірки, під час проведення контрольної розрахункової операції, перевіряючими не було зафіксовано жодного із закріплених в п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР порушень з боку суб`єкта господарювання, що свідчить про відсутність законних підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

8.4. Також позивачка вказує, що суд апеляційної інстанції відмовив у слуханні справи за правилами загального позовного провадження, наочно демонструє, що Позивач у даній справі буквально не був почутий при апеляційному розгляді. Суд, помилково виходячи з того, що рішення першої інстанції нібито ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження, позбавив Позивача можливості реалізувати процесуальні права, гарантовані КАС України: надати усні пояснення, звернути увагу суду на ключові аспекти спору, поставити запитання іншій стороні, а також забезпечити змагальність та безпосередність судового розгляду.

Більше того, зміст прийнятої оскаржуваної Постанови лише підтверджує, що Позивач не був почутий і в змістовному сенсі, оскільки обґрунтовані та детальні доводи відзиву на апеляційну скаргу залишилися поза увагою апеляційного суду. У мотивувальній частині Постанови відсутня будь-яка оцінка позиції Позивача щодо незаконності дій контролюючого органу, порушення принципу пропорційності, невідповідності висновків перевірки фактичним обставинам та недотримання контролюючим органом встановленої процедури.

9. У письмовому відзиві на касаційну скаргу податковий орган заперечував проти доводів позивачки, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін як законні й обґрунтовані.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

10. Суди попередніх інстанцій установили, ОСОБА_1 з 04.07.2008 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якої згідно КВЕД є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

11. 04.05.2017 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси видано ФОП ОСОБА_1 реєстраційне посвідчення №3000321169 на реєстратор розрахункових операцій (форма №3-РРО): фіскальний номер 3000321169, модель ІКС-М510.01, заводський номер МТ80064742, версія програмного забезпечення 1-02, сфера застосування РРО відповідно до Державного реєстру РРО - торгівля, громадське харчування, сфера послуг. Згідно реєстраційного посвідчення, датою реєстрації РРО є 04.05.2017 року, РРО призначений для використання в господарській одиниці: магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1.

12. Згідно з Актом №1890, РРО введено в експлуатацію 04.05.2017 року центром сервісного обслуговування ТОВ «ЦСО «ЮТИС» згідно договору від 24.04.2017 року.

13. 28.03.2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідно до пункту 6 глави 4 розділу ІІ Порядку №547 оформлено на адресу позивачки повідомлення за №11407/6/15-32-12-01-06 про необхідність проведення заходів по скасуванню реєстрації РРО (фіскальний номер 3000321169, серійний номер МТ80064742) у зв`язку з закінченням визначеного законодавством строком експлуатації, кінцевий термін дії якого підходить до завершення, а саме кінцевий термін експлуатації: 04.05.2024 року.

14. Згідно з представлених відповідачем доказів, зазначене повідомлення направлено за податковою адресою позивачки, однак поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою від 16.04.2024 року «за закінченням терміну зберігання».

15. 07.05.2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення від 07.05.2024 року №18753 про скасування реєстрації РРО: фіскальний номер 3000321169, модель 453 ІКС-М510.01, заводський номер МТ80064742, версія програмного забезпечення (код/найменування) 1225 1-03, реєстраційний номер екземпляра 000745011, у зв`язку із закінченням визначеного законом строку експлуатації РРО.

16. В електронному кабінеті платника податку розміщено довідку про скасування реєстрації РРО: фіскальний номер 3000321169, модель 453 ІКС-М510.01, заводський номер МТ80064742, версія програмного забезпечення (код/найменування) 1225 1-03, реєстраційний номер екземпляра 000745011, із зазначенням причини скасування реєстрації закінчення визначених законодавством строків експлуатації РРО.

17. У період з 10.12.2024 по 18.12.2024 посадовими особами ГУДПС проведено фактичну перевірку господарської одиниці суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт №54898/15/54/РРО/ НОМЕР_1 .

18. Зазначеною перевіркою встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в результаті чого позивачкою проведено розрахункові операції після скасування реєстрації РРО (фіскальний номер 3000321169) на загальну суму 1423149 гривень.

19. На підставі виявлених порушень ГУДПС винесено податкове повідомлення-рішення (форма «С») №726/15-32/07-06 від 07.01.2025 року, яким відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2133810,4 гривень.

20. Позивачка, уважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача, звернулася до суду з вимогами про їх скасування.

V. Оцінка Верховного Суду

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

22. Як зазначалося вище посадовими особами відповідача проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 , зазначеною перевіркою встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в результаті чого позивачкою проведено розрахункові операції після скасування реєстрації РРО (фіскальний номер 3000321169).

23. Суди встановили, що за місяць до скасування реєстрації РРО податковий орган надсилав ОСОБА_1 лист з попередженням, що строк служби/експлуатації РРО закінчується 04 травня 2024 року і що платнику необхідно подати заяву про скасування РРО або реєстрації, відповідно до законодавства буде скасована у примусовому порядку.

24. З урахуванням того, що ОСОБА_1 не звернувся з такою заявою, у зв`язку з чим податковий орган прийняв рішення про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій, примірник якого був розміщений в Електронному кабінеті позивача.

25. Вирішуючи це спір у касаційній інстанції, одним з основних питань, яке постає перед Судом це належне повідомлення позивача про наявність рішення про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій.

26. Так, суд першої інстанції встановив, що ГУДПС не виконало свій обов`язок, передбачений пунктами 4, 6 глави 4 розділу ІІ Порядку №547, та не повідомило платника податків за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО, не надало (не надіслало) суб`єкту господарювання та до ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО, довідку про скасування реєстрації РРО. За висновком суду, проведення розрахункових операцій із застосуванням РРО, реєстрацію якого скасовано, відбулось не з вини позивачки, а внаслідок невиконання контролюючим органом своїх обов`язків щодо доведення суб`єкту господарювання відомостей про заходи стосовно скасування РРО та прийняте рішення.

27. Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції висновував на те, що 07 травня 2024 року контролюючим органом скасовано реєстрацію реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 300032116), який належить позивачці, у зв`язку із закінченням визначеного законодавством строку експлуатації РРО, про що відповідачем сформовано довідку форми 5-РРО № 18753 від 07 травня 2024 року, яка направлена позивачу за адресою, зазначеною у відомостях з ЄДРПОУ

28. Пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

29. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

30. У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

31. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.5 статті 42 Податкового кодексу України).

32. Указані норма Податкового кодексу України чітко вказує на те, що інші документи податкового органу з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

33. Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено ДПС у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

34. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 640/9016/20, від 24 вересня 2025 року у справі № 520/7480/25.

35. У постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

36. У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків кореспонденції у спосіб, визначений статтями 42, 58 ПК України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

37. Згідно з представлених відповідачем доказів, зазначене повідомлення направлено за податковою адресою позивачки, однак поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою від 16.04.2024 року «за закінченням терміну зберігання».

38. У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають та відносини між ними регулюють Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270).

39. Відповідно до пункту 91 Правил № 270 (тут і надалі в редакції, чинній з 28 грудня 2018 року) інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

40. За змістом пункту 99 Правил № 270 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

41. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

42. Як було передбачено пунктом 101 Правил №270 у разі коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

43. Відповідно до пункту 116 Правил №270 у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення.

44. Як передбачено пунктом 117 Правил №270 після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

45. Верховний Суд у постанові від 5 березня 2026 року у справі № 120/12990/25 звернув увагу на важливість дотримання операторами поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, у контексті належного повідомлення особи про надходження поштових відправлень та оцінки обставин пропуску строку звернення до суду.

46. Колегія суддів зазначає, що однією з підстав позову було неповідомлення ОСОБА_1 про прийняття рішення скасування реєстрації РРО. З цього приводу суд першої інстанції дійшов висновку, що надані відповідачем копії конверта з трек-номером відправлення №0600904149931 та довідки за формою Ф.20 у розумінні статей 75, 76 КАС України не є достовірними та достатніми доказами направлення ФОП ОСОБА_1 повідомлення від 28.03.2024 р. № 11407/6/15-32-12-01-06. Так, суд першої інстанції висновував про не доведення контролюючим органом виконання свого обов`язку, визначеного пунктом 6 глави 4 розділу ІІ Порядку № 547 в частині повідомлення платника податків за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.

47. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не перевірялося/не з`ясовувалося питання чи належним чином надсилалося позивачці рішення про скасування реєстрації РРО та відповідно чи була Позивачка фактично обізнана про повідомлення за №11407/6/15-32-12-01-06 про необхідність проведення заходів по скасуванню реєстрації РРО (фіскальний номер 3000321169, серійний номер МТ80064742 у зв`язку з їх направленням.

48. Не встановлення цього факту, свідчить про не дослідження судом апеляційної інстанції факту обізнаності позивачкою про наявність рішення про скасування реєстрації РРО, причини такого скасування та усвідомлення ОСОБА_1 наслідків, які зумовлені прийняттям цього рішення. Також в процесі встановлення факту направлення ОСОБА_1 рішення (довідки) про скасування реєстрації РРО не було з`ясовано про бажання ОСОБА_1 отримувати документи через електронний кабінет відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України.

49. Посилання апеляційного суду на правові висновки Верховного Суду у постанові 02 жовтня 2024 року у справі №280/9850/23 є помилковими та не релевантними, оскільки у вказаній постанові не встановлювався (не досліджувався) факт направлення та отримання поштової кореспонденції у відповідності до діючого законодавства на відміну від справи №420/2149/25.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 2133810,40 гривень за порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», колегія суддів зазначає наступне.

50. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон №265/95-ВР.

51. Розділ ІІ Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

52. Пунктами 1 та 2 статті 3 вказаного Закону встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

53. Невиконання вимог пунктів 1,2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Зокрема відповідно до пункту 1 статті 17 цього Закону, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

54. У той же час, відповідно до пункту 15 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у період з 1 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання застосовується у таких розмірах:

25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

55. Кожна з зазначених штрафних санкцій прив`язується у відсотковому відношенні до вартості проданих товарів з порушенням встановленим законом.

56. Колегія суддів зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції не містить жодних обґрунтувань та посилань на відповідні докази, які підтверджували б необхідність застосування до позивача саме такого розміру штрафних санкцій, які до нього були застосовано.

57. Так, суд не досліджував відомості про кожну операцію, яка на думку податкового органу, здійснена через РРО, реєстрація якого скасована і яка покладено в основу застосування до позивача штрафних санкції у розмірі 2133810,40 гривень.

58. При цьому, Суд звертає увагу суду апеляційної інстанції на необхідності з`ясувати спосіб повідомлення позивача про прийняття рішення про скасування реєстрації РРО та чи є вказаний спосіб належним у розумінні Податкового кодексу України. Крім того, суду необхідно дослідити інформацію покладену в основу спірного податкового повідомлення-рішення, з точки зору обґрунтованості наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкції саме у розмірі 2133810,40 гривень.

59. Також суд апеляційної інстанції в ухвалі від 12 травня 2025 року про призначення справи до апеляційного перегляду помилково вказував, що судове рішення першої інстанції ухвалено у порядку спрощеного провадження (письмового), а тому були підстави для апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Що у свою чергу позбавило позивачку можливості своєчасно звернути увагу суду на допущені відповідачем порушення вимог чинного податкового законодавства.

Вирішуючи клопотання про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.

60. Так, відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

61. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/17296/19, від 27 квітня 2021 року у справі №480/3310/19, але не виключно, визначила критерії справи, що містить виключну правову проблему, вказавши, що за усталеною практикою розгляду Великою Палатою Верховного Суду питань стосовно прийнятності справ на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України наявність у справі виключної правової проблеми має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.

62. Кількісний критерій ілюструє той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

63. Якісний критерій ілюструє, що на користь виключності правової проблеми можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

64. Позивачка не навела належного правового обґрунтування того, що спірні правовідносини урегульовані законодавчими нормами, які допускають їх множинне тлумачення та породжують відповідну правову невизначеність.

65. Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність наразі правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені позивачкою аргументи не свідчать про наявність виключної правової проблеми, відмінність підходів чи необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики внаслідок такої.

66. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

67. Відповідно до пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

68. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

69. Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу в межах доводів скаржника, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, та повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим та на підставі частини другої статті 353 цього Кодексу, оскаржену постанову належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

70. Під час нового розгляду справи слід взяти до уваги викладене в цій постанові Верховного Суду, повно і всебічно встановити обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин, охоплюються предметом доказування й мають значення для правильного вирішення спору між сторонами, надати належну і повну юридичну оцінку обставинам справи та усім аргументам учасників справи, перевірити їх доказами, та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

VII. Судові витрати

71. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

72. Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року - скасувати, справу №420/2149/25 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.А. Васильєва

М.М. Яковенко