Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №200/5815/19-а — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 200/5815/19-а

адміністративне провадження № К/9901/34735/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Яковенка М.М., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року (Суддя: Хохленков О.В.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (Судді: Ястребова Л. В., Сіваченко І.В., Казначеєв Е.Г.),

у справі № 200/5815/19-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУГЛЕПОСТАВКА»

до Головного управління ДФС у Донецькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Донецькій області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» (далі - позивач, ТОВ «Донуглепоставка») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, правонаступник Головне управління ДПС у Донецькій області), в якому, враховуючи уточнення позовних вимог, просило суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення:1) від 25.01.2019 року № 0000521414, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну сумі 5 975 360 грн; 2) від 15.05.2019 року № 0003811414, яким збільшено суму податку на прибуток в розмірі 1 390 338,00 грн; 3) від 25.01.2019 року № 0000531414, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 853 784 грн; 4) від 25.01.2019 року № 0001671303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 037 638,84 грн; 5) від 25.01.2019 року № 00001681303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору та штрафних санкцій на загальну суму 88 952,04 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство посилалось на неправомірність висновків акта перевірки про не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ «Тріумфсіті», ТОВ «Смайл системс», ТОВ «Еванстон», ТОВ «ОЛІМПІАКОС», ТОВ «МІНЕРАЛТЕХ», оскільки висновки акта перевірки побудовані на отриманій податковій інформації відносно контрагентів позивача, проте використана податкова інформація не спростовує документальних доказів, наданих позивачем під час перевірки на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій, дефектність яких не доведена контролюючим органом. Крім цього позивач посилався і на те, що заборгованість з ПДФО вже сплачена, а суми ПДФО та військового збору сплачувались ним під час виплати заробітної плати працівникам, у зв`язку з чим позивач просив суд задовольнити адміністративний позов (т. 1 а.с. 2-12, т. 2 а.с. 230-232).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 25.01.2019 року № 0000521414, від 15.05.2019 року № 0003811414, від 25.01.2019 року № 0000531414. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2019 року № 0001671303 та № 00001681303, якими позивачу визначено до сплати суму ПДФО та військового збору) (т. 3 а.с. 51-59).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про документальне підтвердження позивачем первинними документами реальності господарських операцій по придбанню товару та оренди обладнання у контрагентів ТОВ «ОЛІМПІАКОС», ТОВ «МІНЕРАЛТЕХ», зокрема: копіями платіжних доручень, договорами, актами приймання-передачі, рахунками на оплату, видатковими накладними та специфікаціями, а також документальне підтвердження і подальше використання придбаного обладнання у власній господарській діяльності, зокрема, при виконанні робіт з ремонту шахтного обладнання та проведення прохідницьких робіт на ДП «ВК «Краснолиманська». У зв`язку з вищевикладеним, судом першої інстанції відхилені посилання відповідача на отриману податку інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки її предметом не були безпосередні господарські операцій позивача з вищенаведеними контрагентами.

До того ж, суд першої інстанції визнав неправомірним збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТРІУМФ СІТІ» (за лютий 2017 року), ТОВ «СМАЙЛ СИСТЕМС» (за березень 2017 року), ТОВ «ЕВАНСТОН» (за травень-липень 2017 року) посилаючись на те, що достовірність формування та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з вищенаведеними контрагентами та за вказані періоди була предметом судового розгляду у справі № 805/2263/18, за результатами розгляду якої рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 року № 0006161414, яким ТОВ «Донуглепоставка» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 6 113 364 грн.

При цьому відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог (щодо ПДФО та військового збору) суд першої інстанції посилався на документальне підтвердження несвоєчасної сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідними платіжними дорученнями, відхиливши доводи позивача про те, що несвоєчасна сплата відповідних платежів пов`язана з неналежним виконанням контрагентами своїх договірних зобов`язань (т. 3 а.с. 51-59).

За наслідками апеляційного перегляду, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - задоволено частково. Скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 200/5815/19-а в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2019 року № 0000521414 та в цій частині відмовлено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 200/5815/19-а - залишено без змін.

Дійшовши вказаного висновку, суд апеляційної інстанції погодився з вищенаведеними висновками суду першої інстанції про неправомірність збільшення позивачеві сум податку на прибуток та податку на додану вартість з огляду на документальне підтвердження реальності господарських операцій та враховуючи преюдицію судового рішення у справі № 200/5815/19-а, та як наслідок, про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2019 року № 0003811414 та від 25.01.2019 року № 0000531414. Однак суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2019 №000052114, внаслідок помилкового не застосування судом першої інстанції вимог п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України, відповідно до яких вказане податкове повідомлення-рішення в розрізі вищенаведених вимог Податкового кодексу України вважається відкликаним (т. 3 а.с. 107-112).

Колегія суддів одразу звертає увагу, що в частині відмови у задоволенні позовних вимог як рішення суду першої інстанції, так і постанова суду апеляційної інстанції позивачем не оскаржувались.

Проте не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2019 року № 0003811414 та від 25.01.2019 року № 0000531414, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку просив задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В доводах касаційної скарги відповідач посилався на правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок нереальності господарських операцій з контрагентами ТОВ «ОЛІМПІАКОС» та ТОВ «МІНЕРАЛТЕХ», враховуючи використану під час перевірки податкову інформацію відносно цих контрагентів позивача в контексті відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, а також окремо про відсутність за місцезнаходженням - ТОВ «ОЛІМПІАКОС»; також в касаційній скарзі наголошено на не наданні до перевірки сертифікатів відповідності (паспортів якості продукції) та документацію, яка містить технічні характеристики придбаної продукції; не наданні журналів обліку вантажів, ранків-фактур, а також іншої документації, яка містить технічні характеристики придбаної продукції, що за його доводами в сукупності свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності контрагентів позивача. Крім цього, скаржник зазначив на правомірності збільшення податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Тріумфсіті», ТОВ «Смайл системс», ТОВ «Еванстон», посилаючись на зафіксовані іншим актом перевірки від 06.12.2017 року № 805/05-99-14-14/34500531 порушення, які свідчать про безпідставність формування витрат у ході здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Тріумфсіті», ТОВ «Смайл системс», ТОВ «Еванстон» (т. 3 а.с. 116-121).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у даній справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем на підставі пп. 20.1.4, п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 п.77.1, 77.4 ст.77, ст. 82 Податкового кодексу України документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 30.08.2018 року складено акт перевірки від 27.12.2018 року № 1527/05-99-14-14/34500531 з висновками про порушення позивачем, зокрема:

1. Податок на прибуток: - п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, - розділу V (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.02.2013 за 336/22868; - п. 5 П(С)БО № 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044; - п. 5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 11.02.2000 за 85/4306; - п. 6 П(С)БО № 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами), зі змінами внесеними наказами Міністерства фінансів України до даних стандартів; - п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018; - ч. 2 ст. 3, ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; - п. 1.2, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 занижено податок на прибуток всього у сумі 4780287,69 грн, в т.ч.: 2016р. у сумі 1112270,04 грн., 1 кв.2017 р. у сумі 1392217,65 грн., півріччя 2017 р. у сумі 1900800 грн., 3 квартали 2017 р. у сумі 375000 грн.,

2. Податок па додану вартість: - в порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.202, п.п.14.1.203, п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено заниження ПДВ на суму 1235855,70 грн. за 2016 рік, в т.ч. лютий 2016 - 703768,90 грн., серпень 2016 року - 532086,80 грн (т. 1 а.с. 19-73).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення, зокрема:

- від 25.01.2019 року № 0000521414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 5 975 360 грн. (в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 4 780 288 грн, за штрафними санкціями 1 195 072 грн) (т.1 а.с.189-190).

- від 25.01.2019 року № 0000531414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 853 784 грн. (в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 1235856 грн., за штрафними санкціями 617928 грн.) (т.1 а.с.187-188).

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 10.04.2019 року № 16740/6/99-99-11-04-01-25 було частково скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.01.2019 року № 0000521414 (в частині встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинах з ТОВ «Тріумфсіті», ТОВ «Смайл системс», ТОВ «Еванстон»), а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін. При цьому враховуючи часткове скасування податково повідомлення-рішення з податку на прибуток, контролюючим органом було прийнято нове податкове повідомлення - рішення від 15.05.2019 року № 0003811414 яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 1 390 338,00 грн (в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 1 112 270 грн і штрафними санкціями в сумі 278 068 грн) (т.1 а.с.193-197, 200-206, т. 2 а.с. 232-234).

Колегія суддів звертає увагу, що предметом касаційного перегляду в межах доводів скаржника є рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволені позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 15.05.2019 року № 0003811414, яким збільшено суму податку на прибуток в розмірі 1 390 338 грн та від 25.01.2019 року № 0000531414, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 853 784 грн.

При цьому судами попередніх інстанції встановлено, що висновки акта перевірки щодо вищенаведених порушень в частині податку на прибуток і на додану вартість базуються на отриманій податковій інформації відносно контрагентів позивача (т. 3 а.с. 13), що в сукупності призвело до висновку про безпідставне формування ТОВ «Донеуглепоставка» витрат по придбанню ТМЦ та послуг у контрагентів по взаємовідносинам з якими не підтверджено реальність здійснення господарських операцій (ТОВ «Тріумфсіті», ТОВ «Смайл системс», ТОВ «Еванстон», ТОВ «Мінералтех», ТОВ «Олімпіакос»), що в сукупності призвело до заниження об`єкту оподаткування на прибуток за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року на суму 26557153,85 грн та заниження податку на прибуток в сумі 4780287,69 грн, оскільки не відбувся перехід права власності та як наслідок купівля-продаж товару та отримання послуг на виконання договірних правовідносин.

З приводу викладеного колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

До того ж, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №823/1620/16 (адміністративне провадження №К/9901/42086/18), від 19 січня 2021 року у справі № 810/3259/15 (адміністративне провадження № К/9901/27530/18), але не виключно.

Так, оцінюючі спірні правовідносини відносно господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Олімпіакос» та ТОВ «Мінералтех» судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01.02.2016 року між ТОВ «Донуглепоставка» (орендар) та ТОВ «Олімпіакос» (орендодавець) укладений договір оренди обладнання № 0102, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати Орендареві у платне користування обладнання, устаткування та прилади, що є власністю Орендодавця, перелік обладнання, яке передається в користування за цим Договором, зазначено в Додатках до цього Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 1.2)( т. 1 а.с. 214-216). За висновками судів виконання умов вказаного договору підтверджується: актами здачі-приймання обладнання до договору № 0102 від 01.02.2016 року та від 29.02.2016 з переліком інструментів і приладів, переліком обладнання, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо оренди обладнання, інструментів і приладів; платіжними дорученнями № 180 від 28.03.2016 та № 174 від 23.03.2016 про оплату за оренду обладнання по договору № 0102 (т. 1 а.с. 217-228).

Також, 01.08.2016 між позивачем ТОВ «Донуглепоставка» (покупець) та ТОВ «Мінералтех» (постачальник) укладений договір поставки № 0108 від 01.08.2016 року, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами договору запасні частини (далі - продукція). Найменування, кількість, ціна продукції вказані у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору. До Договору додана Специфікація № 1 від 01.08.2016 року з посиланням на найменування товару, його кількості та вартості (т.1 а.с. 229-233). Судами встановлено, що на підтвердження виконання умов договору позивачем надані: видаткові накладні, рахунки-фактури, а також платіжні доручення про оплату за продукцію (т.1 а.с. 234, 236, 238-247).

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що отримане обладнання було використано позивачем для проведення прохідницьких робіт на ДП «ВК «Краснолиманська», що підтверджується наявним в матеріалах справи договором підряду № 21/12-1 від 12.12.2016 року укладеному між ТОВ "Донуглепоставка" та ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» та податковими розрахунками (за період дії договору підряду) (т.2 а.с.21-61).

Отже оцінивши вищенаведені докази в сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження позивачем реальності господарських операцій з вищенаведеними контрагентами первинними документами, які доводять фактичне отримання позивачем придбаних товарів та послуг і їх використання у власній господарській діяльності. До того ж, суди попередніх інстанцій відхилили посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, посилаючись на те, що вона носить поверхневий характер без дослідження безпосередньої суті господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі, зокрема, лише податкова інформація щодо контрагентів не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Отже посилання відповідача лише на податкову інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій без оцінки сукупності документів, наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій є безпідставним, бо фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні вимог процесуального Закону, про що вірно зазначено судами попередніх інстанцій. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач, врахуючи документальне підтвердження господарських операцій первинними документами, оцінка яким в сукупності була надана судами попередніх інстанцій під час розгляду справи та свідчить про реальність здійснення господарських операцій в цілому.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на ненадання позивачем сертифікатів якості на придбану продукцію колегія суддів відхиляє, оскільки сертифікати не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому його відсутність не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Крім цього, слід зазначити, що як наголошено в постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 160/5341/20 (адміністративне провадження № К/990/2825/22) сертифікати якості чи відповідності є товаросупровідними документами, надаються, як правило, на вимогу покупця, та у податковому/бухгалтерському обліку не відображаються, оскільки фактично не містять достатньої і необхідної інформації про господарську операцію з поставки.

Отже, під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій надали належну й вичерпну правову оцінку всім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясували характер та зміст спірних операцій позивача з кожним із контрагентів, дослідили договори, а також усі складені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням.

При цьому переходячи до господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Тріумфсіті», ТОВ «Смайл системс», ТОВ «Еванстон» колегія суддів звертає увагу, що в доводах касаційної скарги скаржник лише наполягає на тому, що висновки про збільшення позивачу податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТРІУМФ СІТІ» (за лютий 2017 року), ТОВ «СМАЙЛ СИСТЕМС» (за березень 2017 року), ТОВ «ЕВАНСТОН» (за травень-липень 2017 року) базувались на висновках іншого акта перевірки від 06.12.2017 року № 805/05-99-14-14/34500531, яким зафіксовано безпідставність формування витрат у ході здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Тріумфсіті», ТОВ «Смайл системс», ТОВ «Еванстон» за вказані періоди.

Однак за результатами розгляду справи, суди попередніх інстанцій, враховуючи вимоги частини 4 статті 78 КАС України дійшли висновку про неправомірне збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТРІУМФ СІТІ» (за лютий 2017 року), ТОВ «СМАЙЛ СИСТЕМС» (за березень 2017 року), ТОВ «ЕВАНСТОН» (за травень-липень 2017 року) з огляду на те, що реальність цих господарських правовідносин та достовірність формування та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Тріумф Сіті» за лютий 2017 року, ТОВ «Смайл Системе» за березень 2017 року, ТОВ «Еванстон» за травень-липень 2017 року було предметом судового розгляду у справі № 805/2263/18, за результатами якого рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 року № 0006161414, прийняте на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 06.12.2017 року № 805/05-99-14-14/34500531, яким ТОВ «Донуглепоставка» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 6 113 364 грн (т. 1 а.с. 207-212).

Отже доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій у задоволеній частині позовних вимог за результатами розгляду справи, як і не містять посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а лише містять посилання на переоцінку доказів у справі, що у відповідності до вимог статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і доводить відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі № 200/5815/19-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

СуддіІ.А. Васильєва М.М. Яковенко В.П. Юрченко