Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №320/40757/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №320/40757/24

адміністративне провадження № К/990/22434/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,

судді: Шарапа В.М., Чиркін С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року (ухвалену у складі головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Єгорової Н.М.) у справі № 320/40757/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: малолітня ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка), за участю третьої особи - малолітньої ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , третя особа), звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі також - Управління соцзахисту, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації з питань призначення грошової компенсації на будівництво (придбання) житла членам сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, від 16 вересня 2022 року № 59 про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації з питань призначення грошової компенсації на будівництво (придбання) житла членам сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, від 28 березня 2024 року № 43 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації у зв`язку з виплатою одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова № 168);

- стягнути з Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , грошову компенсацію згідно з пунктом 37 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 719, у розмірі 3 789 817,13 грн (далі - Порядок № 719).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування відповідачем положень Порядку № 719, а також порушенням статті 58 Конституції України під час прийняття оскаржуваних рішень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 12 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково:

- визнав протиправним та скасував рішення комісії при Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації з питань призначення грошової компенсації на будівництво (придбання) житла членам сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, від 16 вересня 2022 року № 59 про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації;

- визнав протиправним та скасував рішення комісії при Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації з питань призначення грошової компенсації на будівництво (придбання) житла членам сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, від 28 березня 2024 року № 43 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації у зв`язку з виплатою одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 168;

- зобов`язав комісію при Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації з питань призначення грошової компенсації на будівництво (придбання) житла членам сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, вчинити дії, передбачені Порядком № 719, щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення із урахуванням черговості, передбаченої пунктом 4 Порядку № 719.

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що спірні рішення відповідача від 16 вересня 2022 року № 59 та від 28 березня 2024 року № 43 є протиправними, а тому наявні підстави для їх скасування. При цьому суд вказав, що належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання відповідача вчинити дії, передбачені Порядком № 719, щодо виплати позивачці грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення із урахуванням черговості, передбаченої пунктом 4 Порядку № 719.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 травня 2025 року задовольнив апеляційну скаргу Управління соцзахисту, скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року та ухвалив нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовив.

Задовольняючи апеляційну скаргу відповідача та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції про неможливість застосування абзацу шостого пункту 35 Порядку № 719 до спірних правовідносин, як такого, що не має зворотної дії у часі, оскільки ця норма набула чинності вже після виникнення у позивачки права на отримання спірної компенсації у 2022 році на підставі пункту 37 Порядку № 719.

Свою незгоду суд апеляційної інстанції аргументував тим, що зазначена норма врегульовує порядок виплати грошової компенсації, яка була призначена раніше, проте фактично не виплачена. Тобто вказана норма має застосуватись, якщо станом на момент набрання нею чинності відповідна виплата не відбулася. При цьому, на переконання апеляційного суду, сам факт призначення компенсації до 28 березня 2023 року за відсутності її фактичної виплати не виключає застосування абзацу шостого пункту 35 Порядку № 719.

Крім того, Шостий апеляційний адміністративний суд звернув увагу на те, що Постанова № 168 з моменту її прийняття у лютому 2022 року містила норму, яка передбачала, що якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року і залишити у силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року.

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

4. Як на підставу звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою скаржниця посилається на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - відсутність правового висновку щодо застосування положень статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), частини першої статті 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), абзацу шостого пункту 35 Порядку № 719 у контексті положень статті 58 Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1- рп/99 та від 13 травня 1997 року № 1-зп.

На обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень вищезазначених норм ОСОБА_1 посилається на пункт 37 Порядку № 719, відповідно до якого у разі смерті одержувача грошової компенсації, якому призначено грошову компенсацію та не виплачено, грошова компенсація виплачується уповноваженому члену сім`ї на підставі заяви, копії документа, що посвідчує особу уповноваженого члена сім`ї, копії свідоцтва про смерть та згоди довільної форми від інших членів сім`ї, на яких розраховано грошову компенсацію.

ОСОБА_1 вважає, що, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 та від 13 травня 1997 року № 1- зп, слід дійти висновку про непоширення внесених постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 року № 265 «Деякі питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» (далі - Постанова № 265) змін, зокрема, до пункту 35 Порядку № 719 щодо виплати компенсації позивачці, оскільки такі зміни набрали чинності після набуття нею права на відповідну виплату.

Скаржниця також звертає увагу, що на момент отримання нею одноразової грошової допомоги (травень 2022 року) та прийняття комісією рішення № 59 про призначення останній грошової компенсації (вересень 2022 року), Порядок № 719 не передбачав такої підстави для відмови у призначенні грошової компенсації або для відмови у її виплаті, як отримання одноразової грошової допомоги згідно з Постановою № 168.

Позиція інших учасників справи

5. 19 червня 2025 року від Управління соцзахисту надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У відзиві зазначається, що станом на дату загибелі чоловіка позивачки чинною була редакція Постанови № 168, якою визначалося, що у разі, якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Представник Управління соцзахисту зауважує, що в матеріалах справи містяться докази нарахування та виплати позивачці та її малолітній дитині одноразової грошової допомоги у сумі по 5 000 000,0 грн кожній, що і стало підставою для відмови у виплаті компенсації за Порядком № 719.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Суди попередніх інстанцій на підставі зібраних у справі доказів установили, що ОСОБА_1 є дружиною учасника бойових дій ОСОБА_3 (1994 року народження), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції, його дружина ОСОБА_1 , їх спільна донька ОСОБА_2 та донька дружини - ОСОБА_4 4 березня 2020 року стали на квартирний облік.

ОСОБА_3 01 лютого 2021 року звернувся до Управління соцзахисту із заявою про призначення йому грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до Порядку № 719 як особі з ІІ групою інвалідності внаслідок війни.

Рішенням комісії при Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації з питань призначення грошової компенсації на будівництво (придбання) житла членам сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, від 11 лютого 2021 року № 2 призначено грошову компенсацію ОСОБА_3 у розмірі 2 848 721 грн на підставі Порядку № 719 та протоколу засідання комісії.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув під час захисту Батьківщини, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 28 березня 2022 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо встановлення причинного зв`язку захворювань від 16 травня 2022 року № 180.

Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули статусу членів сім`ї загиблого ветерана війни, на яких поширюється чинність Закону № 2011-XII, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 та довідкою від 17 травня 2022 року № 7, виданими Управлінням соцзахисту.

У травні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також батько загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , отримали право на одержання одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 2 Постанови № 168.

13 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соцзахисту із заявою про виплату їй грошової компенсації як члену сім`ї ОСОБА_3 , який загинув, і якому була призначена та не виплачена грошова компенсація.

Рішенням комісії при Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації з питань призначення грошової компенсації на будівництво (придбання) житла членам сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції від 16 вересня 2022 року № 59 ОСОБА_1 як уповноваженому члену сім`ї загиблого ОСОБА_3 призначено грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення. Сума грошової компенсації складала 2 848 721,60 грн.

Згідно з рішенням комісії при Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації з питань призначення грошової компенсації на будівництво (придбання) житла членам сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, від 29 лютого 2024 року № 20 у зв`язку зі зміною опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, внесено зміни до рішення комісії № 59, зокрема, перераховано суму грошової компенсації, яка склала 3 789 817,13 грн.

Рішенням комісії при Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації з питань призначення грошової компенсації на будівництво (придбання) житла членам сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, від 28 березня 2024 року № 43 відповідно до абзацу шостого пункту 35 Порядку № 719 (зі змінами) ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошової компенсації на будівництво (придбання) житла у зв`язку з виплатою одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби внаслідок захисту Батьківщини відповідно до Постанови № 168.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Шостий апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у задоволенні позову, керувався тим, що рішення відповідача про відмову у виплаті грошової компенсації у зв`язку з виплатою одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 168 є правомірним, оскільки введена Постановою № 265 підстава для відмови у виплаті компенсації, яка набрала чинності 28 березня 2023 року, врегульовує питання призначеної раніше але не виплаченої грошової компенсації. Тобто, за висновком суду апеляційної інстанції, вказана норма має застосуватись якщо станом на час її дії відповідна компенсація не була виплачена.

9. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на положення Постанови № 168 у редакції, чинній на дату загибелі чоловіка позивачки, які передбачали, що якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

10. Натомість суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вважав, що зміни до Порядку № 719 набрали чинності 28 березня 2023 року, тобто вже після отримання ОСОБА_1 згідно з Постановою № 168 (травень 2022 року), а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

11. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

12. Відповідно до частини першої статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

13. За змістом частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

14. Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

15. У Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.

16. Так, право осіб з інвалідністю внаслідок війни та членів сімей загиблих (померлих) захисників України на забезпечення житлом визначено, зокрема, пунктом 18 частини першої статті 13 Закону № 3551-XII.

17. Порядок № 719 визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для сімей осіб, визначених абзацами п`ятим - восьмим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі - одержувач грошової компенсації), включені до списків осіб, які користуються правом позачергового (першочергового) одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пунктах 2 і 3 цього Порядку (далі - квартирний облік), та інформацію про яких внесено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

18. Згідно з пунктом 3 Порядку № 719 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I-II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які перебувають на квартирному обліку.

19. Згідно пунктом 37 Порядку № 719 (у редакції, чинній станом на вересень 2022 року) у разі смерті одержувача грошової компенсації, якому призначено грошову компенсацію та не виплачено, грошова компенсація виплачується уповноваженому члену сім`ї на підставі заяви, копії документа, що посвідчує особу уповноваженого члена сім`ї, копії свідоцтва про смерть та згоди довільної форми від інших членів сім`ї, на яких розраховано грошову компенсацію.

20. Рішення щодо виплати уповноваженому члену сім`ї призначеної грошової компенсації приймається комісією з урахуванням положень пункту 11 цього Порядку.

21. Комісія протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення щодо виплати уповноваженому члену сім`ї грошової компенсації надсилає йому копію рішення.

22. Пунктом 35 Порядку № 719 (у редакції, чинній станом на вересень 2022 року) підставами для відмови у виплаті грошової компенсації були визначені:

втрата заявником статусу члена сім`ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни;

придбання, набуття у власність заявником та/або членами сім`ї, на яких розраховано грошову компенсацію, житлового приміщення на підконтрольній Україні території, інвестування в об`єкти житлового будівництва шляхом укладення інвестиційного договору відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» або договору купівлі-продажу майнових прав, або договору про пайову участь з нормою жилої площі, що відповідає нормі, визначеній статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім`ї), після призначення грошової компенсації;

зняття заявника з квартирного обліку.

23. Разом з тим, Постановою № 265, яка набрала чинності 28 березня 2023 року, зокрема, положення пункту 35 Порядку № 719 було доповнено такою підставою для відмови у виплаті грошової компенсації за житло члену сім`ї загиблого військовослужбовця, як виплата такій особі одноразової грошової допомоги після призначення грошової компенсації.

24. Одним із доводів касаційної скарги є неправильне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин змін, внесених Постановою № 265, зокрема, до пункту 35 Порядку № 719 з огляду на положення статті 58 Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 та від 13 травня 1997 року № 1-зп.

25. Надаючи правову оцінку цьому доводу, Суд зауважує, що за загальним правилом, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип перебуває у безпосередньому зв`язку з частиною першою статті 8 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

26. Конституційний Суд України послідовно розглядає юридичну визначеність як складову верховенства права, яка передбачає, зокрема, стабільність юридичного становища особи, передбачуваність правових наслідків та можливість розраховувати на реалізацію набутого на підставі чинного законодавства права у визначених ним змісті та обсязі (рішення від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015, від 18 грудня 2024 року № 12-р(II)/2024).

27. Особливе значення у цьому аспекті має принцип незворотності дії законодавства в часі, який Конституційний Суд України прямо визначає як значущий аспект юридичної визначеності.

28. Зокрема, у Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп Суд вказав, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності (пункт 5 мотивувальної частини Рішення).

29. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

30. У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Суд виходив із того, що до події або факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали, а можливість надання нормативному регулюванню зворотної дії має бути прямо передбачена законом.

31. Водночас у Рішенні від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України розмежував завершені та тривалі правовідносини: якщо правовідносини виникли до набрання чинності новим актом, але продовжують існувати після цього, нове нормативне регулювання за загальним правилом застосовується з дня набрання ним чинності. Проте це положення має застосовуватися з урахуванням природи конкретного правовідношення.

32. Як убачається з установлених судами обставин справи, ОСОБА_3 за життя було призначено грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення. Після його загибелі позивачка звернулася із заявою про виплату їй цієї компенсації як уповноваженому члену сім`ї на підставі пункту 37 Порядку № 719.

33. Як установили суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, на момент набрання чинності Постановою № 265 компенсація позивачці фактично не була виплачена. Тому, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що правовідносини щодо фактичної виплати цієї компенсації на момент набрання чинності Постановою № 265 не були завершеними.

34. Постанова № 265 урегулювала питання виплати компенсації, призначеної до набрання нею чинності, передбачивши, що така компенсація виплачується в порядку та на умовах, визначених цією постановою, та водночас встановивши виняток для членів сім`ї загиблої особи, які отримали одноразову грошову допомогу.

35. Аналіз наведених положень Постанови № 265 в аспекті положень статті 58 Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 та від 13 травня 1997 року № 1-зп дає підстави для висновку про те, що застосування Постанови № 265 до правовідносин, які виникли у цій справі, не є порушенням засади про недопустимість зворотної дії нормативного регулювання, оскільки таке регулювання стосується права на виплату, яке на момент набрання чинності Постановою № 265 ще не було реалізоване.

36. Крім того, колегія суддів зауважує, що положення Постанови № 265 не можна тлумачити окремо від частини сьомої статті 163 Закону № 2011-XII та пункту 2 Постанови № 168, які були чинними станом на дату загибелі чоловіка позивачки та на дату її звернення із заявою про виплату компенсації за житло.

37. Частина сьома статті 163 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_3 ) визначає, що у разі, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

38. Отже, законодавець установив обмеження одним видом соціальної виплати, належної члену сім`ї загиблого військовослужбовця, у разі одночасного виникнення права на різні види виплат.

39. Зазначена правова позиція відповідає практиці Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 163 Закону № 2011-XII. Зокрема, у постановах від 02 березня 2023 року у справі № 580/2611/19, від 13 травня 2026 року у справі № 400/4545/24 Верховний Суд на підставі аналізу цієї норми у правовідносинах, пов`язаних із соціальним захистом військовослужбовців та членів їхніх сімей, керувався тим, що за одночасної наявності права на одноразову грошову допомогу та іншої грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановленої іншим нормативно-правовим актом, виплата здійснюється лише за однією з підстав за вибором особи.

40. З огляду на це, посилання скаржниці на те, що на час отримання нею одноразової грошової допомоги у травні 2022 року Порядок № 719 безпосередньо не містив положення про відмову у виплаті компенсації у зв`язку з отриманням одноразової грошової допомоги за Постановою № 168, не спростовує правильності висновків суду апеляційної інстанції, оскільки правове обмеження одночасного отримання таких виплат визначалося у частині сьомій статті 163 Закону № 2011-XII, що була чинною з дати загибелі чоловіка позивачки.

41. Суд також ураховує, що аналогічне правило безпосередньо було закріплене у пункті 2 Постанови № 168 у редакції, чинній на час виникнення права у членів сім`ї ОСОБА_3 на одноразову грошову допомогу. Згідно з цією нормою, якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на одноразову грошову допомогу, передбачену цією постановою, та одноразову грошову допомогу або компенсаційну виплату, встановлену іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

42. Таким чином, обмеження щодо одночасного отримання відповідних виплат існувало вже у 2022 році, а не було запроваджене Постановою № 265 від 28 березня 2023 року.

43. З огляду на вищезазначене, посилання скаржниці на статтю 58 Конституції України як на підставу неправильного застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин Постанови № 265 є безпідставним.

44. Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок про те, що внесення Постановою № 265 змін до пункту 35 Порядку № 719, зокрема щодо врахування факту отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168, не може розглядатися як запровадження нового за змістом обмеження права на грошову компенсацію, оскільки відповідне правило щодо неможливості одночасного отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційної виплати вже було встановлено частиною сьомою статті 163 Закону № 2011-XII.

45. Отже, зміни, внесені до пункту 35 Порядку № 719, були спрямовані на приведення підзаконного регулювання у відповідність із положеннями закону та забезпечення узгодженості механізму реалізації права на відповідні соціальні виплати, а не на встановлення нової підстави для позбавлення особи раніше набутого права. У такому розумінні Постанова № 265 конкретизувала порядок застосування вже встановленого законом правила та забезпечила системну узгодженість положень Порядку № 719 із частиною сьомою статті 163 Закону № 2011-XII.

46. З огляду на це посилання скаржниці на статтю 22 Конституції України щодо недопустимості обмеження вже існуючого права є також необґрунтованим. Зокрема, у цій справі позивачка не була позбавлена права на житло як такого, а спір стосується можливості отримання конкретної бюджетної компенсаційної виплати після того, як вона вже реалізувала право на інший передбачений законодавством вид грошової допомоги, таке обмеження щодо одночасного отримання таких виплат існувало ще до прийняття Постанови № 265.

47. З установлених судами попередніх інстанцій обставин убачається, що після загибелі ОСОБА_3 , у травні 2022 року позивачка та її малолітня донька отримали одноразову грошову допомогу як члени сім`ї загиблого військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби внаслідок захисту Батьківщини відповідно до Постанови № 168 у розмірі по 5 000 000 грн кожна.

48. Таким чином, реалізувавши право на одноразову грошову допомогу за Постановою № 168, позивачка обрала відповідний вид державної грошової виплати за наявності передбаченого законодавством альтернативного механізму компенсаційної виплати.

49. З урахуванням того, що позивачка до звернення за виплатою компенсації вже реалізувала право на одноразову грошову допомогу за Постановою № 168, задоволення позову та фактична виплата їй компенсації за Порядком № 719 призвели б до одночасного отримання двох передбачених законодавством видів державної грошової підтримки всупереч вимогам частини сьомої статті 163 Закону № 2011-XII та пункту 2 Постанови № 168.

50. Отже, отримання позивачкою ОГД як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби з захисту Батьківщини, за Постановою № 168 є обставиною, що виключає можливість подальшої виплати їй грошової компенсації на будівництво (придбання) житла за Порядком № 719.

51. Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновок про відсутність підстав для виплати позивачці раніше призначеної грошової компенсації узгоджується і з приписами Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073- IX). Цей закон визначає умови, підстави та межі припинення дії адміністративних актів, а також гарантії захисту довіри особи до чинного регулювання, тобто розкривають зміст принципу юридичної визначеності.

52. Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 2073-IX адміністративний орган здійснює свої повноваження у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

53. Відповідно до частини першої статті 76 Закону № 2073-IX адміністративний акт діє від часу набрання ним чинності до часу втрати ним чинності. Адміністративний акт втрачає чинність зокрема внаслідок відкликання правомірного адміністративного акта адміністративним органом, що його прийняв.

54. Стаття 86 Закону № 2073-IX визначає умови відкликання або визнання недійсним адміністративного акта, зокрема частиною третьою статті 86 визначено, що відкликання або визнання недійсним адміністративного акта на користь однієї особи та на шкоду іншій особі має відповідати вимогам цієї статті та статей 87-89 цього Закону, що регулюють відкликання або визнання адміністративного акта недійсним на шкоду особі.

55. Відповідно до частини 1 статті 87 Закону № 2073-IX адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

56. Згідно пункту 1 частини третьої статті 88 Закону № 2073-IX правомірний адміністративний акт може бути відкликаний на шкоду особі, якщо це передбачено законом.

57. Повертаючись до спірних правовідносин та беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Суд зазначає, що обмеження права на одночасне отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційної виплати ґрунтується на законі (частина сьома статті 163 Закону № 2011-XII), який був чинним на дату загибелі чоловіка позивачки, а зміни до пункту 35 Порядку № 719, внесені Постановою № 265, лише конкретизували цю законодавчу норму на підзаконному рівні.

58. Тобто, рішення комісії при Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації з питань призначення грошової компенсації на будівництво (придбання) житла членам сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів І-ІІ групи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, від 28 березня 2024 року № 43 обґрунтоване і законне, відповідає приписам частини сьомої статті 163 Закону № 2011-XII і пункту 1 частини третьої статті 88 Закону № 2073-IX.

59. Оскільки касаційне провадження у цій справі було відкрито з огляду на необхідність формування правового висновку з питання застосування норм права, Верховний Суд зазначає, що положення статті 13 Закону № 3551-XII та частини першої статті 12 Закону № 2011-XII необхідно розуміти так, що ці норми гарантують відповідним категоріям осіб право на забезпечення житлом, у тому числі шляхом виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, однак реалізація такого права здійснюється у порядку та на умовах, визначених законодавством, чинним на момент фактичної виплати; якщо до фактичної виплати компенсації законодавство було змінено, мають застосовуватися умови її виплати, відповідні й чинні на цей момент.

60. При цьому зміни, внесені Постановою № 265, зокрема, до пункту 35 Порядку № 719, не можуть розглядатися як такі, що позбавили позивачку набутого права компенсації на житло, оскільки на момент набрання ними чинності спірна грошова компенсація фактично виплачена не була, а нове регулювання мало застосуватись до подальшої реалізації права на її виплату з урахуванням того, що ще до прийняття Постанови № 265 частина сьома статті 163 Закону № 2011-XII та пункт 2 Постанови № 168 встановлювали правило про здійснення за вибором особи лише однієї з одночасно належних їй одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати.

61. На цій підставі Верховний Суд доходить висновку про те, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір по суті, дійшовши висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та обґрунтовано врахував положення частини сьомої статті 163 Закону № 2011-XII, які діяли на момент виникнення та реалізації права у сім`ї загиблого на одноразову грошову допомогу, а також аналогічного за змістом положення пункту 2 Постанови № 168.

62. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. У цій справі встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини є достатніми для вирішення спору, а наведені у касаційній скарзі аргументи не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які б свідчили про незаконність судового рішення.

64. З урахуванням наведеного постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року слід залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

65. Оскільки Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України судові витрати наново не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі №320/40757/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді: В.М. Шарапа

С.М. Чиркін