Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №173/1231/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1231/26

Номер провадження2/173/1421/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Островерхової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокоф`євої Н.Л.,

представника позивачки - адвоката Дворецької Я. І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Косенка С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки, адвокат Дворецька Яна Іванівна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 грудня 2024 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області у справі № 173/3456/24 видано судовий наказ, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї третини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше встановленого законом мінімального розміру та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 08 листопада 2024 року.

На виконання зазначеного судового наказу 18 лютого 2025 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 77164173.

Позивачка зазначає, що відповідач належним чином не виконував покладений на нього обов`язок щодо своєчасної сплати аліментів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до первісного розрахунку позивачки розмір пені за прострочення сплати аліментів становив 400 180,55 грн.

Посилаючись на обмеження розміру неустойки, встановлене частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України, позивачка просила стягнути з відповідача 126 150,79 грн.

13 жовтня 2026 року представником позивачки подано додаткові письмові пояснення та уточнений розрахунок неустойки, відповідно до якого загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів становить 203 614,27 грн.

При цьому представник позивачки зазначила, що позовні вимоги не збільшуються, а заявлена до стягнення сума залишається незмінною — 126 150,79 грн.

Позивачка вважає, що відповідач мав можливість своєчасно сплачувати аліменти, оскільки отримував офіційний дохід, а також був обізнаний про наявність судового наказу.

На підтвердження обізнаності відповідача представник позивачки посилається на відомості про реєстрацію електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 19 листопада 2024 року та доставлення до нього судового наказу 04 грудня 2024 року.

У зв`язку з викладеним просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, адвокат Косенко С. В., подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач зазначав, що не ухилявся від виконання обов`язку щодо утримання дітей, а виникнення заборгованості було пов`язане насамперед із несвоєчасним направленням державним виконавцем постанов про звернення стягнення на заробітну плату до роботодавця.

За твердженням відповідача, він проходить службу в Національній поліції України та виконував службові завдання в зоні активних бойових дій, у зв`язку з чим не мав можливості своєчасно отримувати відповідну інформацію щодо виконавчого провадження.

Відповідач також посилався на те, що виконавчі документи фактично надійшли до бухгалтерії роботодавця лише 07 жовтня 2025 року, після чого розпочалися відповідні відрахування з його доходу.

Крім того, відповідач зазначав, що утримує чотирьох малолітніх дітей та дружину, яка здійснює догляд за дітьми.

За поясненнями відповідача, з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів він був змушений залучити кредитні кошти.

Відповідач наголошував, що основна заборгованість зі сплати аліментів була повністю погашена у лютому 2026 року.

Також відповідач посилався на те, що до звернення позивачки до суду з вимогою про стягнення аліментів пропонував врегулювати питання утримання дітей шляхом укладення нотаріально посвідченого договору.

У зв`язку із зазначеним відповідач вважав, що його вина у виникненні заборгованості відсутня.

У разі встановлення судом підстав для стягнення неустойки представник відповідача просив урахувати матеріальний і сімейний стан платника аліментів та застосувати частину другу статті 196 СК України.

Представник позивачки подала відповідь на відзив, у якій заперечувала проти доводів відповідача.

Зазначала, що обов`язок батьків утримувати дітей виникає безпосередньо із закону та не залежить від моменту відкриття виконавчого провадження чи надходження постанови державного виконавця до роботодавця.

На думку представника позивачки, відповідач мав можливість здійснювати сплату аліментів самостійно, незалежно від проведення відрахувань із заробітної плати.

Крім того, представник позивачки наголошувала, що факт подальшого погашення заборгованості не позбавляє одержувача аліментів права на стягнення пені за період, протягом якого аліменти не сплачувалися своєчасно.

14 жовтня 2026 року представником відповідача подано заперечення на додаткові пояснення та уточнений розрахунок пені, у яких відповідач не погодився з розміром нарахованої неустойки, посилаючись на фактично здійснені утримання із заробітної плати, погашення заборгованості та свій матеріальний і сімейний стан.

В судовому засіданні представник позивача просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні заперечували стосовно позовних вимог, просили відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд установив такі обставини.

Судовим наказом Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року у справі № 173/3456/24 з відповідача стягнуто аліменти на утримання двох дітей починаючи з 08 листопада 2024 року.

Зазначений судовий наказ є виконавчим документом та підлягає обов`язковому виконанню.

18 лютого 2025 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 77164173.

24 березня 2025 року та 25 вересня 2025 року державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області та отримує грошове забезпечення.

Надана довідка роботодавця про доходи відповідача підтверджує наявність у нього офіційного джерела доходу.

Водночас сам факт отримання заробітної плати не свідчить про фактичне перерахування аліментів одержувачу в належні строки.

Доказами виконання аліментного обов`язку є відповідні платіжні документи, відомості про утримання та перерахування коштів, а також розрахунок державного виконавця.

Судом установлено, що протягом спірного періоду аліменти сплачувалися нерівномірно, внаслідок чого виникала заборгованість за окремими щомісячними платежами.

У подальшому відповідач здійснив платежі, спрямовані на погашення заборгованості.

Постановою державного виконавця від 20 лютого 2026 року скасовано відповідні заходи примусового виконання та виключено відомості про відповідача з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до наданого розрахунку державного виконавця станом на 01 жовтня 2026 року відображено від`ємний залишок заборгованості в сумі 68 068,52 грн.

Наявність такого залишку свідчить про переплату за даними виконавчого провадження на зазначену дату, однак не спростовує факту несвоєчасної сплати окремих аліментних платежів у попередні періоди.

Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права й обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення, з урахуванням інших передбачених законом обставин.

Частиною першою статті 196 СК України встановлено, що в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно із частиною другою статті 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц сформулювала правовий висновок, відповідно до якого пеня за прострочення сплати аліментів обчислюється щодо кожного простроченого щомісячного платежу окремо, виходячи із суми несплачених аліментів та кількості днів прострочення.

У разі часткового погашення заборгованості розрахунок має враховувати зменшення несплаченої суми з відповідної дати.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про наявність вини відповідача, суд виходить із того, що обов`язок утримувати неповнолітніх дітей установлений законом і не залежить від вчинення державним виконавцем дій із примусового виконання судового рішення.

Відкриття виконавчого провадження та направлення постанови про звернення стягнення на заробітну плату є способами примусового виконання судового рішення, однак не виключають можливості самостійної сплати аліментів.

Посилання відповідача на те, що виконавчі документи надійшли до бухгалтерії роботодавця лише 07 жовтня 2025 року, саме по собі не доводить неможливості виконувати аліментний обов`язок до зазначеної дати.

Суд також бере до уваги доводи позивачки про доставлення судового наказу до електронного кабінету відповідача 04 грудня 2024 року.

Судом досліджено лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19 серпня 2026 року № 32559/05.2-09, наданий за результатами розгляду скарги представника відповідача на дії та бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 77164173.

Із зазначеного листа вбачається, що під час перевірки встановлено порушення державним виконавцем Кисельовим І. В. вимог законодавства щодо належного направлення постанови про звернення стягнення на заробітну плату відповідача, своєчасного внесення документів до автоматизованої системи виконавчого провадження та повідомлення сторін про розрахунки заборгованості зі сплати аліментів.

Зокрема, постанова державного виконавця від 24 березня 2025 року про звернення стягнення на заробітну плату відповідача не була належним чином направлена роботодавцю для виконання.

Також під час перевірки встановлено порушення порядку визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, пов`язані з використанням відомостей про доходи відповідача без належного врахування сум податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Суд ураховує, що встановлені уповноваженим органом порушення свідчать про неналежне здійснення окремих виконавчих дій та могли вплинути на своєчасність проведення відрахувань із доходів відповідача, а також на правильність визначення розміру заборгованості.

Водночас зазначені порушення самі по собі не свідчать про повну відсутність вини відповідача у простроченні сплати аліментів, оскільки обов`язок батьків утримувати дітей є самостійним і не залежить від належності виконання державним виконавцем своїх повноважень.

При цьому суд виходить із того, що законодавством не покладено на боржника обов`язку контролювати діяльність державного виконавця. Тому негативні наслідки неналежного виконання державним виконавцем службових обов`язків не можуть автоматично покладатися на відповідача без установлення причинного зв`язку між його власною поведінкою та виникненням прострочення.

Оцінюючи доводи сторін у сукупності, суд ураховує як підтверджені порушення у виконавчому провадженні, так і обставини обізнаності відповідача про аліментний обов`язок, наявність у нього офіційного доходу, можливість самостійного здійснення платежів та фактичне погашення заборгованості.

За таких обставин порушення, допущені державним виконавцем, підлягають урахуванню при оцінці причин виникнення заборгованості, проте не є безумовною підставою для відмови у стягненні неустойки за статтею 196 СК України.

Суд критично оцінює доводи відповідача про необізнаність щодо існування судового наказу, оскільки відповідач підтвердив наявність у нього зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», пояснивши, що через зайнятість не переглядав його вміст.

Водночас із наданих суду відомостей убачається, що судовий наказ від 02 грудня 2024 року було доставлено до електронного кабінету відповідача 04 грудня 2024 року.

Отже, відповідач мав можливість ознайомитися із судовим наказом, проте не скористався нею. Саме по собі непереглядання електронного кабінету через зайнятість не свідчить про відсутність вини відповідача у простроченні сплати аліментів.

При цьому суд ураховує, що виконання відповідачем службових обов`язків у зоні активних бойових дій могло об`єктивно ускладнювати отримання інформації та організацію своєчасних платежів.

Однак такі обставини підлягають оцінці з урахуванням конкретних доказів щодо періодів служби, можливості доступу до банківських рахунків, розміру доходу та фактично здійснених платежів.

Наведені відповідачем пояснення про пропозицію укласти нотаріально посвідчений договір щодо сплати аліментів також не свідчать про відсутність обов`язку сплачувати аліменти.

Відповідно до статті 189 СК України укладення такого договору є правом батьків, яке реалізується за їх взаємною згодою.

Відмова одного з батьків від укладення договору не позбавляє його права звернутися до суду за захистом прав дітей.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить із того, що погашення відповідачем заборгованості після настання строків сплати окремих аліментних платежів не усуває факту попереднього прострочення.

Оцінивши відомості про доставлення судового наказу до електронного кабінету, офіційний дохід відповідача та наявні докази фактичної сплати аліментів, суд вважає, що відповідач не довів відсутності своєї вини щодо всіх періодів прострочення. Водночас порушення, допущені державним виконавцем, мають бути враховані під час оцінки причин прострочення та пропорційності відповідальності.

Відповідно до уточненого розрахунку позивачки від 13 жовтня 2026 року розмір пені становить 203 614,27 грн.

Зазначений розрахунок охоплює прострочення сплати аліментів, нарахованих за листопад 2024 року - грудень 2025 року, з урахуванням часткових погашень у 2025–2026 роках.

Суд перевіряє наведений розрахунок шляхом зіставлення щомісячних сум аліментів із розрахунком державного виконавця, а також перевірки арифметичних дій.

За помісячними рядками розрахунку позивачки сума нарахованих аліментів становить 265 264,83 грн.

Аналогічну суму становить арифметичний підсумок помісячних нарахувань за листопад 2024 року - грудень 2025 року, відображених у наданому розрахунку державного виконавця.

Водночас у підсумковому блоці розрахунку державного виконавця зазначено суму нарахувань 265 843,05 грн.

Різниця між зазначеним підсумковим показником і сумою помісячних рядків становить:

265 843,05 грн ? 265 264,83 грн = 578,22 грн.

Оцінюючи правильність визначення заборгованості зі сплати аліментів, суд бере до уваги лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19 серпня 2026 року № 32559/05.2-09, наданий за результатами розгляду скарги представника відповідача.

Із зазначеного листа вбачається, що державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження № 77164173 розмір заборгованості зі сплати аліментів визначався на підставі довідок роботодавця про нараховані доходи відповідача, які не містили відомостей про суми утриманих податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У листі зазначено, що державним виконавцем не було вжито заходів для отримання належних відомостей про доходи відповідача з урахуванням обов`язкових відрахувань.

Суд зазначає, що відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається з урахуванням фактичного доходу платника аліментів та вимог законодавства щодо доходів, з яких здійснюється їх утримання.

Відтак використання відомостей про нарахований дохід без належного врахування передбачених законодавством обов`язкових відрахувань може впливати на правильність визначення розміру аліментних платежів, а відповідно — і заборгованості, на яку нараховується пеня.

Разом із тим сам факт виявлення порушень у діях державного виконавця не свідчить автоматично про неправильність усіх визначених ним сум заборгованості.

З огляду на викладене суд оцінює розрахунок державного виконавця в сукупності з довідкою роботодавця про доходи відповідача, відомостями про здійснені відрахування та перерахування аліментів, а також уточненим розрахунком пені позивачки від 13 жовтня 2026 року.

При цьому арифметична правильність обчислення пені в сумі 203 614,27 грн не є самостійним підтвердженням правильності вихідних сум заборгованості, використаних для її нарахування. Надана довідка ГУНП про доходи відповідача містить окремі відомості про нараховану заробітну плату, матеріальну допомогу та утримані податки і збори. Тому встановлені у листі Міністерства юстиції недоліки попередніх довідок не означають, що всі щомісячні нарахування виконавця здійснено без урахування податків. Відповідні суми необхідно оцінювати помісячно, беручи до уваги вид доходу, обов`язкові утримання та місяць, за який він нарахований.

При цьому суд зазначає, що розрахунок державного виконавця та розрахунок позивачки відображають різні облікові показники: перший - нарахування, платежі та залишки заборгованості, другий - розподіл погашень між окремими щомісячними зобов`язаннями для визначення періодів прострочення.

Тому відмінності між сумами окремих платежів у цих документах не можуть оцінюватися без урахування способу їх віднесення до відповідних місяців.

Для визначення пені застосовується формула:

П = С ? 1% ? Д,

де:

П - сума пені;

С - сума несплачених аліментів за відповідний період;

Д - кількість днів прострочення.

У разі часткового погашення заборгованості пеня обчислюється окремо за кожен період, протягом якого залишок несплаченого аліментного платежу залишався незмінним.

За уточненим розрахунком позивачки пеня становить:

Місяць нарахування аліментівПеня, грн

Листопад 2024 року10 188,49

Грудень 2024 року8 872,28

Січень 2025 року5 507,30

Лютий 2025 року3 374,66

Березень 2025 року24 257,92

Квітень 2025 року22 709,91

Травень 2025 року12 671,61

Червень 2025 року10 688,64

Липень 2025 року21 657,56

Серпень 2025 року23 825,13

Вересень 2025 року18 718,63

Жовтень 2025 року27 526,39

Листопад 2025 року10 711,60

Грудень 2025 року2 904,15

Усього203 614,27

Зокрема, за листопад 2024 року пеню визначено таким чином:

8 859,56 грн ? 1% ? 115 днів = 10 188,49 грн.

За грудень 2024 року:

10 562,24 грн ? 1% ? 84 дні = 8 872,28 грн.

За січень 2025 року:

10 391,14 грн ? 1% ? 53 дні = 5 507,30 грн.

За лютий 2025 року:

10 118,06 грн ? 1% ? 25 днів = 2 529,52 грн;

1 536,61 грн ? 1% ? 55 днів = 845,14 грн.

Разом за лютий 2025 року - 3 374,66 грн.

За березень 2025 року:

11 193,39 грн ? 1% ? 24 дні = 2 686,41 грн;

10 750,00 грн ? 1% ? 60 днів = 6 450,00 грн;

10 756,00 грн ? 1% ? 90 днів = 9 680,40 грн;

4 318,34 грн ? 1% ? 126 днів = 5 441,11 грн.

Разом за березень 2025 року — 24 257,92 грн.

За квітень 2025 року:

8 181,66 грн ? 1% ? 96 днів = 7 854,39 грн;

12 483,63 грн ? 1% ? 119 днів = 14 855,52 грн.

Разом за квітень 2025 року - 22 709,91 грн.

За травень 2025 року:

16,37 грн ? 1% ? 88 днів = 14,41 грн;

10 374,75 грн ? 1% ? 122 дні = 12 657,20 грн.

Разом за травень 2025 року - 12 671,61 грн.

За червень 2025 року:

1 625,25 грн ? 1% ? 92 дні = 1 495,23 грн;

9 102,39 грн ? 1% ? 101 день = 9 193,41 грн.

Разом за червень 2025 року - 10 688,64 грн.

За липень 2025 року:

20 751,61 грн ? 1% ? 70 днів = 14 526,13 грн;

7 923,81 грн ? 1% ? 90 днів = 7 131,43 грн.

Разом за липень 2025 року - 21 657,56 грн.

За серпень 2025 року:

8 531,19 грн ? 1% ? 59 днів = 5 033,40 грн;

11 040,30 грн ? 1% ? 74 дні = 8 169,82 грн;

12 070,35 грн ? 1% ? 88 днів = 10 621,91 грн.

Разом за серпень 2025 року - 23 825,13 грн.

За вересень 2025 року:

4 591,76 грн ? 1% ? 58 днів = 2 663,22 грн;

3 849,97 грн ? 1% ? 73 дні = 2 810,48 грн;

12 284,19 грн ? 1% ? 79 днів = 9 704,51 грн;

3 371,83 грн ? 1% ? 105 днів = 3 540,42 грн.

Разом за вересень 2025 року - 18 718,63 грн.

За жовтень 2025 року:

478,16 грн ? 1% ? 74 дні = 353,84 грн;

12 284,22 грн ? 1% ? 88 днів = 10 810,11 грн;

18 593,68 грн ? 1% ? 88 днів = 16 362,44 грн.

Разом за жовтень 2025 року - 27 526,39 грн.

За листопад 2025 року:

18 468,27 грн ? 1% ? 58 днів = 10 711,60 грн.

За грудень 2025 року:

10 756,10 грн ? 1% ? 27 днів = 2 904,15 грн.

Таким чином, арифметична сума пені за всіма 29 розрахунковими періодами становить:

203 614,27 грн.

Суд зазначає, що наведений розрахунок відображає суми, періоди та дати погашення, використані позивачкою.

Арифметична правильність цих показників не усуває необхідності перевірити відповідність зазначених дат фактичним датам погашення аліментних зобов`язань, а також застосувати обмеження, встановлене частиною першою статті 196 СК України.

Позивачка, незважаючи на визначення загального розміру пені в сумі 203 614,27 грн, просить стягнути 126 150,79 грн.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог.

Отже, суд не вправі присудити на користь позивачки більшу суму, ніж вона просить стягнути.

Водночас самостійне обмеження позивачкою позовних вимог сумою 126 150,79 грн не звільняє суд від обов`язку перевірити правильність застосування встановленої частиною першою статті 196 СК України межі відповідальності.

Заявлена до стягнення сума 126 150,79 грн визначає процесуальну межу позову. Водночас для застосування обмеження у 100 відсотків заборгованості необхідно встановити належний розмір заборгованості за відповідний період, а не лише послатися на суму, зазначену позивачкою.

Відповідно до частини другої статті 196 СК України суд має право зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Застосування зазначеної норми не означає звільнення особи від обов`язку сплачувати аліменти та не усуває відповідальності за їх несвоєчасну сплату.

Вирішуючи питання про можливість зменшення пені, суд ураховує характер правовідносин, тривалість прострочення, розмір нарахованої неустойки, поведінку платника аліментів, його матеріальний та сімейний стан.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач проходить службу в Національній поліції України та отримує грошове забезпечення.

Наявність офіційного доходу підтверджується наданою довідкою роботодавця.

Разом із тим суд ураховує, що отримуваний відповідачем дохід використовується не лише для виконання аліментного обов`язку, а й для забезпечення інших установлених законом сімейних обов`язків.

Відповідач посилається на наявність у нього чотирьох малолітніх дітей та дружини, яка здійснює догляд за дітьми.

Суд оцінює ці обставини з урахуванням документів про склад сім`ї та народження дітей, не допускаючи подвійного врахування одних і тих самих дітей як окремих утриманців.

Також суд бере до уваги проходження відповідачем служби в умовах воєнного стану, у тому числі виконання службових завдань у зоні активних бойових дій.

Суд ураховує, що основна заборгованість зі сплати аліментів була погашена, а згідно з розрахунком державного виконавця станом на 01 жовтня 2026 року відображено переплату.

Такі дії відповідача свідчать про вжиття ним заходів до виконання аліментного обов`язку, хоча й після настання строків сплати відповідних платежів.

Водночас суд виходить із того, що несвоєчасна сплата аліментів порушує право дітей на регулярне та своєчасне матеріальне забезпечення.

Тому повне звільнення відповідача від відповідальності за встановлене прострочення не відповідало б меті статті 196 СК України.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, з урахуванням матеріального та сімейного стану відповідача, виконання ним службових обов`язків в особливих умовах та подальшого погашення заборгованості, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50 відсотків.

На переконання суду, таке зменшення забезпечує справедливий баланс між правом дітей на належне утримання та необхідністю врахування матеріальних можливостей і сімейних обов`язків платника аліментів.

При цьому зменшення пені не заперечує факту прострочення та не означає звільнення відповідача від відповідальності.

Позивачка просить стягнути з відповідача 126 150,79 грн пені.

Виходячи із заявленої позивачкою суми та обраного судом зменшення пені на 50 відсотків, розрахунок суми, що підлягає стягненню, є таким:

126 150,79 грн ? 50% = 63 075,395 грн.

Після округлення до двох знаків після коми сума становить:

63 075,40 грн.

Таким чином, за наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача пені в розмірі 63 075,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами з урахуванням результатів розгляду справи та встановлених законом правил.

Питання про стягнення судового збору та інших судових витрат вирішується з урахуванням підтверджених матеріалами справи витрат, пропорції задоволених позовних вимог та передбачених законом пільг щодо сплати судового збору.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а позов задоволено частково, то судовий збір у розмірі 665,60 (63075,40 * 100% : 126150,79 * 1331,20) грн. стягується з відповідача на користь державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що несвоєчасне виконання відповідачем обов`язку щодо сплати аліментів є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 196 СК України.

Подальше погашення заборгованості не усуває відповідальності за період прострочення.

Разом із тим матеріальний та сімейний стан відповідача, характер його служби, виконання ним обов`язків щодо утримання інших членів сім`ї та погашення основної заборгованості можуть бути підставами для зменшення розміру пені відповідно до частини другої статті 196 СК України.

З урахуванням установленого прострочення, причин його виникнення та матеріального і сімейного стану відповідача суд доходить висновку про часткове задоволення позову в межах заявлених вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 268, 354 ЦПК України, статтями 141, 180, 189, 195, 196 Сімейного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 63 075 (шістдесят три тисячі сімдесят п`ять) гривень 40 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду у випадках, передбачених ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Островерхова