Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №280/10892/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 280/10892/25

адміністративне провадження № К/990/21864/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року (головуючий суддя Чередниченко В.Є., судді Іванов С.М., Шальєва В.А.,)

у справі №280/10892/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03 вересня 2025 року № 891/с, №892/с;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданих на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №280/2158/25, а саме: довідки від 03 вересня 2025 року №891/с (про грошове забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2022 року) у розмірі 77% грошового забезпечення, починаючи з 01 лютого 2022 року, від 03 вересня 2025 року № 892/с (про грошове забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2023 року) у розмірі 77% грошового забезпечення, починаючи з 01 лютого 2023 року, у відповідності до вимог статей 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (набавок, доплат, підвищень) та премії, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, без обмеження максимальним розміром пенсії.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року позов задоволено частково.

3. Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку та ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Запропоновано скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції докази надсилання іншим учасникам справи листом, а саме позивачу апеляційної скарги в паперовій формі з описом вкладення.

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Запорізькій області повернуто скаржнику з підстав неусунення відповідачем недоліків апеляційної скарги відповідно до вимог статті 169 КАС України.

5. Повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, апеляційний суд виходив з того, що у встановлений строк відповідачем не усунуто недоліків апеляційної скарги, зокрема, ГУ ПФУ в Запорізькій області не надало суду докази надіслання ОСОБА_1 копії апеляційної скарги та доданих до неї документів з описом вкладення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. ГУ ПФУ у Запорізькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

6.1. Підставою касаційного оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у цій справі відповідач зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо повернення апеляційної скарги. Скаржник стверджує, що судова практика із подібних справ свідчить на користь того, що надання апеляційної скарги на адресу представника позивача, є достатнім доказом надсилання апеляційної скарги іншим учасникам справи.

6.2. Також відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково не визнав як доказ виконання скаржником процесуального обов`язку щодо надсилання поданої ним апеляційної скарги позивачу додану до апеляційної скарги підтвердження направлення апеляційної скарги представнику позивача (адвокату).

6.3. ГУ ПФУ в Запорізькій області в касаційній скарзі, серед іншого, звертає увагу на те, що Електронний кабінет у позивача відсутній, апеляційна скарга була направлена представнику позивача через підсистему «Електронний суд». Наголошує, що ОСОБА_1 знаходиться на тимчасово окупованій території, поштове сполучення з якою відсутнє, позов було подано за підписом адвоката. Крім того, до позову було додано документи на підтвердження повноважень адвоката представляти інтереси позивача в суді. Отже, на думку скаржника, позивач повністю делегував адвокату повноваження на представлення його інтересів в судах.

7. Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі №280/10892/25.

8. Ухвала про відкриття касаційного провадження від 18 червня 2026 року направлялась ОСОБА_1 на адресу для листування, вказану позивачем у позовній заяві та відповідачем у касаційній скарзі, проте відповідно до довідки про неможливість надіслання поштового відправлення від 22 червня 2026 року копія ухвали про відкриття касаційного провадження не могла бути надіслана ОСОБА_1 , оскільки пересилання поштових відправлень, що адресовані одержувачам населених пунктів Запорізької області за поштовим індексом 72307, не здійснюється.

9. Враховуючи положення пункту 20 підрозділу першого Розділу VII «Перехідні положення» КАС України щодо особливостей судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, вимоги Законів України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції", Верховним Судом 22 липня 2026 року здійснено опублікування тексту ухвали про відкриття касаційного провадження від 18 червня 2026 року у справі №280/10892/25 на офіційному веб-сайті Судової влади України.

10. Отже, з 22 липня 2026 року ухвала про відкриття касаційного провадження від 17 квітня 2026 року у справі №280/10892/25 вважається такою, що вручена позивачу ОСОБА_1 .

11. З огляду на викладене, колегія вважає, що у цій справі вжито всіх можливих заходів щодо належного повідомлення позивача ОСОБА_1 про здійснення Верховним Судом касаційного перегляду ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі №280/10892/25.

12. Станом на день ухвалення цієї постанови відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

13. За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України. Проте таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.

15. Статтею 296 КАС України встановлені вимоги до апеляційної скарги. Зокрема, пунктом 2 частини 5 вказаної статті передбачено, що до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

16. Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких, апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

17. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційним судом зазначено, що оскільки апеляційна скарга подана в електронній формі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", до неї застосовується вимоги як до документів, поданих в електронній формі.

17.1. Також суд апеляційної інстанції в ухвалі від 22 квітня 2026 року зауважив, що у разі звернення до суду з апеляційними скаргами через підсистему «Електронний суд», скаржник зобов`язаний надати до суду один із альтернативних доказів надсилання іншим учасникам справи поданої ним апеляційної скарги з доданими до неї документами, а саме: доказ надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи через підсистему «Електронний суд» поданих до суду документів або у разі відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи зареєстрованого електронного кабінету, докази надсилання таких документів листом з описом вкладення.

17.2. Натомість, скаржником не надано доказів надсилання поданої апеляційної скарги позивачу шляхом надсилання такої апеляційної скарги в паперовій формі листом з описом вкладення.

17.3. Судом апеляційної інстанції також зазначено, що додана до апеляційної скарги квитанція №6382327 щодо доставлення документа до Електронного кабінету адвоката Плужник М.В. не є доказом виконання скаржником вказаного процесуального обов`язку, оскільки згідно з ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1131987 від 11 липня 2023 року адвокат Плужник М.В. є представником позивача - ОСОБА_1 виключно у Запорізькому окружному адміністративному суді. Тобто адвокат Плужник М.В. не є представником позивача у суді апеляційної інстанції, та, як наслідок, направлення йому відповідачем апеляційної скарги у цій справі не свідчить про виконання вимог пункту 2 частини 5 статті 296 КАС України.

18. На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 22 квітня 2026 року, відповідач через підсистему "Електронний суд" направив до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, в якій просив прийняти апеляційну скаргу до розгляду без доказів направлення її листом з описом вкладання позивачу, посилаючись на те, що: 1) ОСОБА_1 проживає на тимчасово окупованій території, поштове сполучення з якою відсутнє; 2)направити апеляційну скаргу позивачу іншим способом не має можливості, оскільки ОСОБА_1 не зазначає інших даних. Також відповідач зазначив, що така вимога суду апеляційної інстанції є надмірним формалізмом.

19. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції, посилаючись на вимоги пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, виходив з того, що у встановлений строк відповідачем не усунуто недоліків апеляційної скарги, ГУ ПФУ в Запорізькій області не надало суду докази надіслання позивачу копії апеляційної скарги та доданих до неї документів з описом вкладення.

19.1. При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що прийняття судом апеляційної скарги з таким недоліком як ненадання до суду апеляційної інстанції доказів надсилання іншим учасникам справи поданої ним через підсистему "Електронний суд" апеляційної скарги з доданими до неї документами, дасть обґрунтовані сподівання скаржнику на звернення до суду з апеляційними скаргами через підсистему "Електронний суд" в майбутньому без надання доказів надсилання таких документів листом з описом вкладення іншим учасникам справи та покладенням цього обов`язку на суд замість скаржника, що, в свою чергу, при масовому прийнятті таких апеляційних скарг призведе до невиконання вимог процесуального закону як скаржником так і судом та констатації позбавлення саме судом сторони можливості надати зауваження щодо поданої у її справі апеляційної скарги.

19.2. Також апеляційним судом зазначено, що перебирання судом на себе обов`язку скаржника щодо направлення поданої апеляційної скарги іншим учасникам справи не свідчить про можливість його виконання та є законодавчо недопустимим і призведе не лише до надання переваги одному із учасників справи, що як наслідок породить сумнів у безсторонності суду (враховуючи мету адміністративного судочинства), а й до нецільового використання бюджетних коштів наданих суду, так як Кодекс адміністративного судочинства України зобов`язує саме осіб, що подають апеляційну скаргу, направляти учасникам справи, які не мають електронного кабінету, її копію виключно в паперовій формі.

19.3. На переконання суду апеляційної інстанції, неотримання позивачем апеляційної скарги, яку в рамках покладених процесуальним законодавством обов`язків має направити йому скаржник, буде свідчити про порушення гарантованого позивачу права як учасника справи на справедливий і публічний розгляд справи, що передбачене статтею 6 ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від (далі - Конвенція).

20. Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

21. Метою вимоги КАС України щодо подання відповідачем доказів надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї документів є інформування сторони позивача про подання апеляційної скарги, що, можливо, буде розглядатись у разі відкриття провадження.

22. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

23. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376, місто Мелітополь віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України (код UA 23080070010092407). Згідно з інформацією АТ «Укрпошта», розміщеною на офіційному веб-сайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення поштового зв`язку у місті Мелітополі Запорізької області тимчасово не працюють.

24. Отже позивач ОСОБА_1 проживає на тимчасово окупованій території, поштові відділення на якій тимчасово не працюють, у зв`язку з чим можливість направити поштову кореспонденцію на адресу позивача відсутня.

25. Тобто, оскільки позивач проживає на території, де АТ «Укрпошта» не здійснює своїх повноважень, твердження відповідача про неможливість надіслати ОСОБА_1 копії матеріалів апеляційної скарги поштовим зв`язком на вказану вище адресу є правильними та об`єктивно підтвердженими.

26. Колегія суддів також зауважує, що позивач, звертаючись до адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів, в позовній заяві зазначив лише одну адресу - місце проживання на тимчасово окупованій території, без зазначення додаткових (альтернативних) каналів комунікації (email, месенджери). При цьому ДП "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 не має зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі ЄСІКС "Електронний суд".

27. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання своїх процесуальних обов`язків та належних йому процесуальних прав упродовж усього періоду розгляду справи, зокрема самостійно цікавитись станом розгляду його позову та подальшим рухом у цій справі.

28. Між тим, для реалізації обов`язку направлення апеляційної скарги стороні, відповідачем направлено цю апеляційну скаргу до електронного кабінету представника позивача - Плужник Максима Валерійовича через підсистему «Електронний суд» із долученням до апеляційної скарги відповідної квитанції №3180118818.

29. При цьому колегія суддів зауважує, що надсилання апеляційної скарги адвокату, повноваження якого на представництво в апеляційній інстанції не підтверджені, саме по собі не засвідчує виконання вимог частини дев`ятої статті 44 КАС України, однак може враховуватися при оцінці вжитих скаржником заходів для повідомлення позивача.

30. Отже, враховуючи зазначені обставини та за відсутності інших достовірних і підтверджених відомостей про місце проживання ОСОБА_1 , пенсійний орган як при зверненні із апеляційною скаргою, так і виконуючи вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, повідомив суд апеляційної інстанції про об`єктивну неможливість здійснення надіслання матеріалів апеляційної скарги з незалежних від нього причин та просив суд врахувати вказані факти.

31. Колегія суддів також зазначає, що повернення апеляційної скарги виключно з підстав ненадання ГУ ПФУ в Запорізькій області доказів надсилання листом з описом вкладення ОСОБА_1 матеріалів апеляційної скарги, за обставин, що склалися через збройну агресію російської федерації проти України, та фактичною неможливістю виконати вказані вимоги процесуального закону з підстав не функціонування поштових відділень на території місцезнаходження позивача, невиправдано обмежує доступ скаржника до правосуддя.

32. При цьому, колегія суддів зауважує, що об`єктивна та незалежна від відповідача неможливість виконання вимог процесуального законодавства не може були підставою для обмеження його права на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема, у спорах, де одна із сторін проживає (знаходиться) на тимчасово окупованій території.

33. В той же час, як відзначає ГУ ПФУ в Запорізькій області, ним було направлено апеляційну скаргу з додатками до Електронного кабінета представника позивача Плужника М.В. і таким чином вжито всіх можливих заходів для направлення ОСОБА_1 документів та дотримання норм процесуального закону.

34. Водночас, суд апеляційної інстанції, будучи обізнаним про те, що ОСОБА_1 не зареєстрував Електронний кабінет і перебуває на тимчасово окупованій території, на якій не функціонує відділення АТ «Укрпошта», що виключає можливість надсилати поштову кореспонденцію, безпідставно поклав на ГУ ПФУ в Запорізькій області обов`язок з надання доказів направлення копії матеріалів апеляційної скарги на адресу позивача листом з описом вкладення, який неможливо виконати, враховуючи обставини, що є визначальними у цій справі.

35. З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ГУ ПФУ у Запорізькій області у цій справі об`єктивно не мало практичної можливості надати суду апеляційної інстанції докази надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення ОСОБА_1 .

36. Верховний Суд також враховує, що окрім направлення повідомлень засобами поштового зв`язку, за допомогою електронної пошти чи через Електронний кабінет у підсистемі «Електронний Суд», суд має процесуальну можливість публікувати оголошення на веб-порталі Судової влади України. Порядок здійснення таких публікацій визначається Положенням про ЄСІТС, вимогами КАС України та Законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

37. При цьому після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, будь-яких змін в аспекті виключень (спрощень) у процедурі подання апеляційних скарг суб`єктами владних повноважень до осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території чи у зоні ведення бойових дій, до КАС України не вносилося.

38. Поряд із цим, підпункт 20 пункту першого Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, яким встановлено особливості судових викликів та повідомлень, визначає, що направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються Законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

39. Одночасно, статтею 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» від 12 серпня 2014 року №1632-VII встановлено, що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення сторона у справі вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

40. Крім цього, за змістом частини 1 статті 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке має бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

41. Отже, аналіз положень КАС України і чинного законодавства України свідчить про те, що суд наділений ширшими повноваженнями, ніж, зокрема, сторона відповідача (у тому числі суб`єкт владних повноважень) щодо повідомлення іншого учасника справи про подання до суду апеляційної скарги, зокрема, щодо учасників процесу, місце проживання (перебування) яких знаходиться на тимчасово окупованій території чи у зоні ведення бойових дій.

42. Таким чином, Верховний Суд вважає, що ненадання відповідачем (суб`єктом владних повноважень) доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, у спірних правовідносинах, за наявної можливості у суду застосовувати визначені процесуальним законом засоби комунікації, не може позбавляти права відповідача на подання апеляційної скарги та обмежувати у цьому випадку його право на апеляційний перегляд.

43. Колегія суддів також зауважує, що застосовуючи процесуальні норми, суд має керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.

44. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 05 жовтня 2023 у справі №200/3924/22, від 08 липня 2025 року у справі №280/11828/24, від 23 вересня 2025 року у справі № 280/2734/25.

45. За змістом статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

46. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01 березня 2002 року, заява № 48778/99, пункт 25).

47. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

48. ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року, заява № 13343/87, пункт 36).

49. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).

50. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

51. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, ухвалена із порушенням норм процесуального права з огляду на те, що повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо неможливості виконати процесуальний обов`язок з об`єктивних причин, та не врахував використання відповідачем всіх законних можливостей для виконання вимог КАС України при зверненні до апеляційного суду з цією апеляційною скаргою.

52. Частиною 1 статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

53. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

54. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року скасувати, справу №280/10892/25 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін