Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №320/46685/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 320/46685/24

адміністративне провадження № К/990/29961/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Васильєвої І.А.,

за участі:

секретаря судових засідань: Бенчук О.О.,

представника Позивача: Харченка К.І.

представника Відповідача: Озацької О.В.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року (судді: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., Епель О.В.)

у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Брендс Продакшн Україна"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «ІМПЕРІАЛ ТОБАККО ПРОДАКШН УКРАЇНА» звернулось до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - Відповідач, ПМУ ДПС), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2024 року №51035000702 та №51135000702.

Київським окружним адміністративним судом у судовому засіданні 29 липня 2025 року було замінено назву Позивача з Приватного акціонерного товариства «ІМПЕРІАЛ ТОБАККО ПРОДАКШН УКРАЇНА» на Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Брендс Продакшн Україна" (далі - Позивач, ТОВ "Імперіал Брендс Продакшн Україна", Товариство).

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликався на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 23 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з наступного:

- доплата з акцизного податку у відповідності до вимог підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України (далі - ПК України) здійснюється: при зміні ставок акцизного податку на залишки готової продукції та невикористаних марок акцизного податку; при перевищенні фактично нарахованого акцизного податку при реалізації продукції над мінімальним податковим зобов`язанням, сплаченим під час купівлі марок (марки акцизного податку, які придбані у поточному році та змінено МРЦ в поточному році);

- Позивачем в порушення підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України сплату сум доплат з акцизного податку здійснено в термін, що встановлений підпунктом 221.1.1 пункту 222.1 статті 221 ПК України, а саме протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за місячний податковий період, а не на день подання податкової декларації, як це вимагає підпункт 222.1.2 пункту 22.1 статті 222 ПК України;

- питання розрахунку сум доплат акцизного податку не є спірною обставиною, яка підлягає встановленню під час розгляду, спірним питанням є порядок застосування до спірних правовідносин вимог підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України в частині терміну здійснення платником доплат акцизного збору;

- положеннями підпункту 222.1.1 пункту 221.1 статті 221 ПК України не передбачено право органів ДПС самостійно (без заяви платника) змінювати призначення платежу, та зарахувати передплати за акцизні марки у якості доплат з акцизного податку. Відповідно до положень ПК України у разі потреби платник здійснює доплату на день подання податкової декларації з акцизного податку, що спростовує протилежні доводи Позивача.

- ПК України не містить жодних протиріч стосовно строку сплати доплат акцизного податку, як стверджує Позивач. Підпункт 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України чітко встановлює, що доплата акцизного податку повинна проводитися на день подання податкової декларації з акцизного податку;

- якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Відповідно, оскільки 20 серпня 2023 року є неділя (вихідний), то останній день строку подання податкової декларації за липень 2023 року (реєстраційний номер 9195715086) припадав на 21 серпня 2023 року, а останнім днем строку сплати податкового зобов`язання з акцизного податку по відповідній декларації було 30 серпня 2023 року. Акцизний податок у сумі 107 437 086,00 грн визначений в податковій декларації по акцизному податку за липень 2023 року Позивачем сплачено 31 серпня 2023 року.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 травня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ "Імперіал Брендс Продакшн Україна" задовольнив: скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року; прийняв нову постанову, якою позов ТОВ "Імперіал Брендс Продакшн Україна" задовольнив; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2024 року №51035000702 та №51135000702.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та роблячи висновок про невідповідність податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, апеляційний суд виходив з наступного:

- як вбачається з акту перевірки та підтримано представником податкового органу у суді апеляційної інстанції, упродовж всього перевіряємого періоду Позивачем у деклараціях з акцизного податку вірно розраховано суми податку, що підлягали сплаті;

- як вбачається із наявної в матеріалах справи копії інтеграційної картки платника податку, у Позивача впродовж усього перевіряємого періоду обліковувалось позитивне значення рядка «Надміру сплачені суми ….». Представником податкового органу підтверджено, що суми узгодженого зобов`язання з акцизного податку вказані у деклараціях автоматично погашались на 10 день, що наставав за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за місячний податковий період, коштами, які обліковувались на особовому рахунку з акцизного податку Позивача;

- оскільки граничним днем сплати доплати до акцизного податку є день подання декларації, а автоматичне списання усієї суми відбувалось на 10 день, від граничної дати подання декларації, сплата доплати відбулась із порушенням строків на 10 днів у кожному випадку. Із пояснень представника податкового органу встановлено, що фактично несвоєчасність сплати доплати з акцизного податку виникла у зв`язку із тим, що декларація з акцизного податку не передбачає виокремлення суми доплати. Відповідне несвоєчасне погашення доплати акцизного податку зумовлено тим, що редакція підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України, чинна на час виникнення спірних правовідносин, встановлювала різні строки для погашення узгодженого зобов`язання з акцизного податку та доплати акцизного податку, тоді як форма декларування не передбачала розмежування цих сум. У подальшому законодавцем виправлено відповідну неточність;

- згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи лише у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК України.

- фактичні обставини справи свідчать, що Позивачем вчинено всі можливі дії, спрямовані на своєчасне погашення зобов`язань з акцизного податку, у тому числі і доплати з акцизного податку;

- ураховуючи, що у розглядуваному випадку останній день строку подання декларації припав на вихідний день - 20 серпня 2023 року, у зв`язку із чим граничним строком подання такої декларації вважається перший після нього робочий день - 21 серпня 2023 року, то початок перебігу десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов`язання пов`язаний саме із таким робочим днем. Відповідно, останнім днем для сплати був наразі є 31 серпня 2023 року.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами касаційного оскарження Відповідач визначив пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання відповідності статусу надміру сплачених грошових коштів в розумінні 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сплачених сум акцизного податку в рамках підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПКУ протягом 15 робочих днів після отримання акцизних марок, з метою наявності у контролюючого органу правових підстав для здійснення автоматичного зарахування відповідно до положень підпункту «а» абзацу 3 пункту 87.1 ПК України на день подання податкової декларації таких сум в якості доплати з акцизного податку в зв`язку з підвищенням ставок акцизного податку у порівнянні із ставками, що діяли на момент придбання акцизних марок.

Наполягає, що апеляційним судом не враховано, що суми платежів, які сплачені за отримані марки акцизного податку в рамках підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України протягом 15 робочих днів після отримання акцизних марок, не відповідають визначенню надміру сплачених грошових коштів (підпункт 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України), в зв`язку з тим, що їх зарахування відбулось до граничного строку сплати податкових зобов`язань, визначених платником у декларації з акцизного податку. Сплата сум акцизного податку за отримані марки відбувалась протягом 15 днів після їх отримання та на дату зарахування таких коштів не відбулось нарахування сум грошових зобов`язань. При цьому вказує, що за своєю правовою природою, сплачені суми акцизного податку протягом п`ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку, які судом апеляційної інстанції помилкового визначено як суми переплати, розраховані Позивачем у відповідності до вимог підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України, а саме з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов`язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, діючих відповідно до норм ПК України на момент придбання марок, без урахування доплат сум акцизного податку.

Вказує, що обліковані в ІКП сплачені суми акцизного податку за отримані марки із строком сплати протягом 15 днів після їх отримання не відповідають ані за визначенням, ані за правовою природою сумам надміру сплачених грошових коштів. В свою чергу, суми доплат - це суми з акцизного податку з іншою правовою природою виникнення та розраховуються платниками в зв`язку із збільшенням ставок акцизного податку та МРЦ на момент подання декларації та повинні бути сплачені до бюджету на день подання податкової декларації.

На думку Відповідача, помилкові висновки апеляційного суду щодо правової природи сплачених сум акцизного податку протягом п`ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку нівелюють вимоги статті 222 ПК України, яка передбачає обов`язок платників здійснювати доплати акцизного податку на момент подання декларації в зв`язку з підвищенням ставок акцизного податку у порівнянні із ставками, що діяли на момент придбання акцизних марок.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що станом на дату подання декларації з акцизного податку в органі ДПС відсутня інформація щодо розрахованої суми доплати з акцизного податку в зв`язку з підвишенням ставок акцизного податку та МРЦ, а відповідно можливість щодо зарахування наявної в ІКП суми платежів в рахунок погашення спірних доплат. На думку Відповідача, оскільки декларування сум доплат з акцизного податку здійснюється платниками податків в загальній сумі акцизного податку, а у контролюючого органу відсутня інформація щодо самостійно розрахованої платником податків суми доплат з акцизного податку, здійснення зарахування наявних в ІКП сум платежів з акцизного податку в рахунок погашення доплат з акцизного податку можливо лише за заявою платника.

Також Відповідач покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання перенесення терміну сплати задекларованої суми податків і зборів, у зв`язку з перенесенням термінів подання податкових декларацій у випадку, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день.

Вважає, що вимогами пункту 49.20 статті 49 ПК України врегульовано порядок перенесення терміну подання податкових декларацій у випадку, коли останній день строку подання декларації припадає на вихідний або святковий день. Водночас ПК України не містить в собі норми щодо перенесення терміну сплати задекларованої суми податків і зборів у зв`язку з перенесенням термінів подання податкових декларацій. Відтак, на думку Відповідача, відлік встановленого нормами пункту 57.1 статті 57, підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 ПК України 10 денного строку для сплати суми податкового зобов`язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, розпочинається з останнього дня відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Вказує, що суд апеляційної інстанції не врахувавши, що відлік десяти календарних днів, протягом яких платник зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, необхідно відраховувати від останнього дня граничного строку для подання такої декларації, що визначений підпунктом 222.1.1 пункту 222.1 статті 222, пунктом 223.2 статті 223 ПК України, а саме з 20 серпня 2023 року, а тому останній день десятиденного строку для сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання за такою податковою декларацією припадав на 30 серпня 2023 року.

Наполягає, що судом апеляційної інстанції помилкового враховано висновки суду касаційної інстанції викладені в постановах від 09 червня 2015 року у справі № 21-18а15 та від 01 серпня 2023 року у справі № 826/6372/17, оскільки вказані висновки суду викладені при правовідносинах, які не є подібними, та з питань застосування інших норм матеріального права.

Покликається на те, що встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи суперечать фактам, які встановлені актом перевірки. При цьому вказує, що відповідно до інформації, що міститься в додатку №29 до акту перевірки, суми доплат з акцизного податку погашалися Позивачем окремими платіжними документами по строку, встановленому для погашення податкових зобов`язань, задекларованих в податковій декларації, тобто протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період. Відтак, на думку Відповідача, як встановлено актом перевірки, доплати з акцизного податку не погашались за рахунок існуючих надміру сплачених сум на 10 день від граничної дати подання декларації, а сплачувались Позивачем окремими платіжними документами.

Вказує, що в зв`язку із різними датами подання Позивачем декларацій з акцизного податку (відомості наведені в додатку №29 до акту перевірки) та різними датами погашення доплат з акцизного податку, за кожний окремий звітний період перевіркою встановлено різну кількість днів затримання платежу, а не із порушенням строків на 10 днів у кожному випадку, як то встановлено судом апеляційної інстанції.

2.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Позивач вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, постанова апеляційного суду прийнята відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно розтлумачив та застосував підпункт 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 підпункт «а» абзацу 3 пункту 87.1 статті 87, підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 22 ПК України, а також інші норми ПК України до спірних правовідносин.

Покликається на те, що, сплачуючи акцизний податок протягом 15 днів після отримання акцизних марок, фактично здійснював авансовий платіж з акцизного податку, тобто ще до виникнення об`єкту оподаткування акцизним податком у вигляді реалізації виготовленої підакцизної продукції. Відтак, на думку Позивача, сума коштів, сплачена ним до бюджету за отримані марки акцизного податку, в розумінні підпункт 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України вважається надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями.

Вказує, що твердження Відповідача про те, що суми акцизного податку, сплаченого ПАТ «ІМПЕРІАЛ ТОБАККО ПРОДАКШН УКРАЇНА» за акцизні марки, не може вважатися надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями є безпідставним та обґрунтованим, оскільки: акцизний податок, сплачений за акцизні марки за іншими ставками, залишається акцизним податком, тобто його суть не змінюється; акцизний податок за акцизні марки має визначений строк сплати - 15 робочих днів після отримання марок акцизного податку; акцизний податок за акцизні марки зараховується до державного бюджету.

Наполягає, що сплатив акцизний податок після отримання акцизних марок у більшому розмірі ніж необхідно, що підтверджується витягами з його електронного кабінету платника податків за 2018-2023 роки по платежу "АКЦ. ПОДАТОК НА ТЮТЮН ТА ТЮТЮНОВI ВИРОБИ, РIДИН ЩО ВИКОРИСТ В ЕЛЕКТ СИГАРЕТАХ", які містяться в матеріалах справи. При цьому вказує, що факт наявності у ПАТ «ІМПЕРІАЛ ТОБАККО ПРОДАКШН УКРАЇНА» переплати з акцизного податку на дату подання податкових декларацій з акцизного податку не заперечується Відповідачем та підтверджується його листом № 3716/6/35-00-04-05-19 від 26 листопада 2024 року.

Стверджує, що Відповідач повинен був зарахувати в якості доплати акцизного податку існуючі у ПАТ «ІМПЕРІАЛ ТОБАККО ПРОДАКШН УКРАЇНА» суми переплати з акцизного податку без його заяви. Невчинення Відповідачем таких дій, на думку Позивача, фактично є невиконанням функцій із адміністрування податків та запобіганню порушень податкового законодавства. На підтвердження своєї позиції покликається на висновок науково-правової експертизи від 29 жовтня 2024 року № 01-9/1-175-1, складений Науково-дослідним інститутом приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака.

Стверджує, що Відповідач мав можливість визначити суму доплати з акцизного податку, виходячи з даних податкових декларацій з акцизного податку (на підставі додатків до податкової декларації), поданих Позивачем за 2018-2023 роки, та повинен був використати переплату з акцизного податку як джерело сплати вказаної доплати.

Зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції жодним чином не заперечують необхідність здійснення доплат акцизного податку тим платникам податків, які не мають відповідних переплат. Однак, оскільки у ПАТ «ІМПЕРІАЛ ТОБАККО ПРОДАКШН УКРАЇНА» існувала переплата з акцизного податку на дату подання декларацій акцизного податку, яка підтверджується наявними в матеріалах цієї справи доказами вона повинна була бути використана Відповідачем в якості джерела погашення грошового зобов`язання Позивача з доплати акцизного податку.

Наполягає, що відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21 обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому вказує, що оскільки він мав переплату з акцизного податку, то не повинен був вчиняти жодних додаткових дій зі здійснення доплати акцизного податку, оскільки така переплата є одним із джерел сплати податкових зобов`язань з акцизного податку, яке саме Відповідач повинен був використати без заяви Позивача для доплати акцизного податку.

Вказує, що оскільки граничний строк для подання податкової декларації з акцизного податку за липень 2023 року закінчується саме 21 серпня 2023 року, то строк для сплати акцизного податку, визначеного у декларації за липень 2023 року розпочинається з 22 серпня 2023 року і закінчується 31 серпня 2023 року включно.

Звертає увагу, що не здійснював доплату з акцизного податку, як стверджує Відповідач окремими платіжними дорученнями після подання декларацій з акцизного податку, а відповідно до вимог підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 ПК України після подання декларацій з акцизного податкуфактично здійснював сплату податкового зобов`язання з акцизного податку, яка визначених у згаданих деклараціях.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «ІМПЕРІАЛ ТОБАККО ПРОДАКШН УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2024 року.

За результатами перевірки складено акт від 26 серпня 2024 року № 459/35-00-07/20043260, яким встановлено порушення:

- підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України, з урахуванням статті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з несвоєчасним проведенням доплат з акцизного податку на загальну суму 193 359 651,00 грн, що тягне за собою застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати до бюджету суми акцизного податку відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України;

- підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 ПК України у зв`язку з несвоєчасною сплатою акцизного податку за декларацією за липень 2023 року (5 % максимальної роздрібної ціни (МРЦ)) у сумі 107 437 086 грн, що тягне за собою застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати до бюджету суми акцизного податку відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України.

Не погодившись із висновками акта перевірки, ПАТ «ІМПЕРІАЛ ТОБАККО ПРОДАКШН УКРАЇНА» подало заперечення від 04 вересня 2024 року № 160/24, зареєстровані контролюючим органом 05 вересня 2024 року за вхідним № 2841/6.

За результатами розгляду заперечень контролюючий орган надіслав платнику податків відповідь від 18 вересня 2024 року № 2858/6/35-00-07-02-10, якою змінено висновки акту перевірки, а саме, висновок щодо порушення підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України, з урахуванням статті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, який викладено в редакції, відповідно до якої ПАТ «ІМПЕРІАЛ ТОБАККО ПРОДАКШН УКРАЇНА» несвоєчасно провело доплати з акцизного податку на загальну суму 190 349 239 грн, що тягне за собою застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати до бюджету суми акцизного податку відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України.

19 вересня 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 51035000702, яким застосовано штрафні санкції з акцизного податку в розмірі 47 587 309,75 грн за несвоєчасне проведення доплат з акцизного податку на загальну суму 190 349 239,0 грн, що тягне за собою застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати до бюджету суми акцизного податку відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України;

- № 51135000702, яким застосовано штрафні санкції з акцизного податку в розмірі 26 859 271,50 грн за несвоєчасну сплату акцизного податку по декларації за липень 2023 року (5% МРЦ) в сумі 107 437 086 грн, що тягне за собою застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати до бюджету суми акцизного податку відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

4.1.1 Щодо податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2024 року № 51135000702.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно зі статтею 223 ПК України базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5-1, 215.3.5-2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

В постанові від 12 січня 2022 року у справі № 826/18233/15 Верховний Суд зазначив, що у вказаному пункті статті 49 ПК України немає поняття «переноситься», а вжито термін «вважається», що не допускає жодних двозначних трактувань.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 9 червня 2015 року у справі №21-18а15 дійшла висновку, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК України десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов`язання пов`язаний саме із таким робочим днем.

Такий підхід прослідковується і з правових висновків Верховного Суду у постановах від 2 квітня 2020 року у справі №813/4630/16, від 25 квітня 2019 року у справі №804/15246/15, від 12 січня 2022 року у справі № 826/18233/15, від 01 серпня 2023 року у справі № 826/6372/17, від 07 липня 2023 року у справі № 640/14127/19.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «ІМПЕРІАЛ ТОБАККО ПРОДАКШН УКРАЇНА» подано до контролюючого органу декларацію по акцизному податку за липень 2023 року, реєстраційний номер 9195715086, в якій визначено податкові зобов`язання зі сплати до державного бюджету акцизного податку з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (сигарети) на загальну суму 1 207 326 006,00 грн та суму акцизного податку, що сплачується до місцевих бюджетів у розмірі 5 % акцизного податку з роздрібного продажу тютюнових виробів, тютюну на суму 107 437 086 грн.

Останнім днем строку подання вказаної декларації був вихідний день 20 серпня 2023 року (неділя), а тому останній день строку подання податкової декларації за липень 2023 року припадав на 21 серпня 2023 року.

Відтак, враховуючи, що за обставин цієї справи останній день строку подання декларації припав на вихідний день - 20 серпня 2023 року, у зв`язку із чим граничним строком подання такої декларації вважається перший після нього робочий день - 21 серпня 2023 року, то початок перебігу десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов`язання пов`язаний саме із таким робочим днем. Відповідно, останнім днем для сплати є 31 серпня 2023 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій сплата акцизного податку за липень 2023 підтверджується платіжним дорученням № 23083101 від 31 серпня 2023, що свідчить про своєчасність сплати грошового зобов`язання.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що Позивачем не порушено граничний строк сплати акцизного податку за липень 2023 року.

Відтак висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення 19 вересня 2024 року № 51135000702 ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права.

Відповідач визначив підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказавши на відстуність висновку Верховного суду щодо питання перенесення терміну сплати задекларованої суми податків і зборів, у зв`язку з перенесенням термінів подання податкових декларацій у випадку, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день.

Водночас вказані доводи Відповідача не знайшли свого підтвердження за результатами касаційного перегляду справи, оскільки Верховним Судом з вказаного питання, хоча і не щодо сплати акцизного податку, але щодо податків, які мають аналогійний алгоритм сплати самостійно визначеного в декларації грошового зобов`язання, вже сформовано правові висновки.

В частині доводів Відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень підпункту 263.11.1 пункту 263.11 статті 263, підпункту 263.12.1 пункту 263.12 статті 263 ПК України Суд звертає увагу на те, що хоча суд апеляційної інстанції помилково і послався на положення вказаних норм, водночас таке покликання не вплинуло на правильність вирішення справи в частині податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2024 року № 51135000702.

Відтак, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції в частині податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2024 року №51135000702 та не утворюють передбачених КАС України підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції у відповідній частині.

4.1.2 Щодо податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2024 року № 51035000702.

Предметом касаційного перегляду в цій частині є правомірність застосування до Позивача штрафних санкцій у розмірі 47 587 309,75 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням №51035000702 за порушення строків здійснення доплат акцизного податку на загальну суму 190 349 239 грн.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, контролюючий орган порушує питання щодо застосування підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14, пункту 87.1 статті 87 ПК України у взаємозв`язку з підпунктами 222.1.1, 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України. На переконання скаржника, суми акцизного податку, сплачені виробником тютюнових виробів протягом п`ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку, не відповідають визначенню надміру сплачених грошових зобов`язань, а тому не підлягають автоматичному зарахуванню на день подання податкової декларації в рахунок доплат, зумовлених підвищенням ставок акцизного податку.

Відповідно до пункту 216.1 статті 216 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.

Пунктом 214.1 статті 214 ПК України встановлено, що у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є: вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку; вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку; вартість реалізованої виробленої виробником електричної енергії, обчислена на підставі цін, що склалися на ринку електричної енергії в звітному (податковому) періоді без урахування податку на додану вартість та акцизного податку, визначеного за ставкою, встановленою Підпунктом 215.3.9 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу. Вартість реалізованої виробленої виробником електричної енергії дорівнює частці обсягу реалізованої виробленої ним електричної енергії у загальному обсязі реалізації електричної енергії виробника від загальної вартості реалізованої виробником електричної енергії у такому звітному періоді; вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу. вартість за максимальними роздрібними цінами тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 214.4 статті 214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об`єму, кількості товару (продукції), об`єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

Пунктом 214.5 статті 214 ПК України встановлено, що у разі обчислення податку із застосуванням одночасно адвалорних та специфічних ставок податку базою оподаткування є база, визначена відповідно до пунктів 214.1 та 214.4 цієї статті.

Відповідно до пунктів 221.1 та 221.2 статті 221 ПК України обчислення сум податку з тютюнових виробів здійснюється одночасно за адвалорними та специфічними ставками.

При визначенні податкового зобов`язання на сигарети, цигарки, сигарили одного найменування сума акцизного податку, обчислена одночасно за встановленими адвалорною та специфічною ставками акцизного податку, не повинна бути меншою встановленого мінімального акцизного податкового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 ПК України суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Підпунктом 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України встановлено, що суми податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов`язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, діючих відповідно до норм цього Кодексу, виробниками тютюнових виробів сплачуються до бюджету протягом п`ятнадцяти робочих днів після отримання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 ПК України сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).

З огляду на зазначене, вирішення питання щодо можливості використання попередньо сплачених сум акцизного податку для погашення відповідних доплат потребує встановлення їх правового статусу на визначені законом дати. Сам по собі факт попередньої сплати податку за отримані марки акцизного податку не є достатнім для висновку про наявність або відсутність надміру сплачених грошових зобов`язань.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, погодився з висновком контролюючого органу про те, що Позивач здійснював доплати не на день подання податкової декларації, як того вимагає підпункт 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України, а в загальний строк, визначений підпунктом 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 ПК України. Водночас суд першої інстанції не встановив ні дат подання декларацій, ні дат погашення кожної доплати, не дослідив відомостей інтегрованої картки платника про наявність надміру сплачених сум і не з`ясував можливості їх використання для погашення спірних доплат відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України.

Натомість апеляційний суд установив, що протягом усього перевіреного періоду в інтегрованій картці платника за рядком «Надміру сплачені суми...» обліковувалося позитивне значення. Із пояснень представника контролюючого органу апеляційний суд установив, що податкові зобов`язання, задекларовані Позивачем, погашалися автоматично на десятий день, що наставав за останнім днем граничного строку подання декларації, коштами, які обліковувалися на особовому рахунку Позивача з акцизного податку, а несвоєчасність доплати виникла через те, що форма декларації з акцизного податку не передбачає виокремлення суми доплати, унаслідок чого доплата, на думку контролюючого органу, в кожному випадку була сплачена з порушенням строку на десять днів. На підставі цього апеляційний суд дійшов висновку, що кошти, сплачені Позивачем за отримані марки акцизного податку, є надміру сплаченими, оскільки були сплачені в більшому розмірі, ніж грошове зобов`язання, розраховане на дату подання декларації, і контролюючий орган мав погасити ними доплату наступного дня після подання декларації. Крім того, апеляційний суд зазначив, що Позивач вчинив усі можливі дії для своєчасного погашення зобов`язань, а отже, у його діях відсутня вина, яка відповідно до пункту 109.3 статті 109 ПК України є необхідною умовою відповідальності за пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

Однак висновок апеляційного суду про те, що кошти, сплачені за отримані марки, перевищували грошове зобов`язання, розраховане на дату подання декларації, не узгоджується з установленим цим самим судом механізмом виникнення доплати, яка за своєю суттю є різницею між сумою, сплаченою за марки, і більшим за розміром податковим зобов`язанням. Апеляційний суд не встановив, які саме кошти формували позитивне значення рядка «Надміру сплачені суми…» на день подання кожної декларації, за які марки та коли їх було сплачено, для маркування продукції якого періоду ці марки отримано, а також у якому розмірі такі кошти перевищували грошові зобов`язання, граничний строк сплати яких на цю дату настав, і чи були вони достатніми для погашення доплати в повному обсязі.

Саме по собі відображення позитивного сальдо в інтегрованій картці платника не є безумовним підтвердженням наявності надміру сплачених грошових зобов`язань у розумінні підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Так само подальше автоматичне зарахування коштів саме по собі не свідчить про виконання обов`язку з доплати на день подання декларації. Як і пізніше відображення такого зарахування в податковому обліку не доводить порушення строку сплати, якщо на відповідну дату існували передбачені законом підстави для погашення зобов`язання за рахунок надміру сплачених сум.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дійшовши протилежних висновків, не забезпечили належного дослідження доказів щодо обставин, від яких залежить правильне застосування підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14, пункту 87.1 статті 87 та підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 ПК України.

За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 6-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми КАС України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку, що під час розгляду цієї справи суди допустили неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, не дослідили зібрані у справі докази.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та неналежне дослідження доказів судами попередніх інстанцій унеможливлює повну реалізацію мети касаційного провадження, відкритого за скаргою платника податків. За таких умов суд позбавлений можливості сформувати правові висновки по суті спору в обсязі, про який зазначає Відповідач у касаційній скарзі.

Враховуючи наведе Суд доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення № 51035000702 допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині.

Під час нового розгляду суду необхідно на підставі належного дослідження доказів установити походження коштів, які формували позитивне сальдо розрахунків Позивача з бюджетом, та обставини, необхідні для визначення їх правового статусу відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Щодо кожної спірної доплати належить установити дату подання відповідної декларації, розмір доплати, наявність і достатність надміру сплачених сум на цю дату, а також правові підстави та момент їх зарахування в рахунок відповідного зобов`язання. При цьому необхідно дослідити в сукупності платіжні документи, податкову звітність, відомості інтегрованої картки платника, документи щодо отримання та використання марок акцизного податку й розрахунки контролюючого органу.

За результатами дослідження цих обставин суду належить визначити, чи мало місце порушення спеціального строку доплати акцизного податку, та надати належну правову оцінку спірним правовідносинам.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Частинами четвертою та п`ятою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі у межах доводів касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що в частині щодо податкового повідомлення-рішення №51035000702 від 19 вересня 2024 року рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляду до суду першої інстанції, а в частині податкового повідомлення-рішення №51135000702 від 19 вересня 2024 року постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року та рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року скасувати в частині податкового повідомлення-рішення №51035000702 від 19 вересня 2024 року та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.А. Васильєва