Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №580/7959/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 580/7959/24

адміністративне провадження № К/990/14343/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 580/7959/24

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року (суддя-доповідач - Карпушова О.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.)

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі також - відповідач 1), Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області (далі також - відповідач 2), у якому просила:

- визнати протиправними та скасувати наказ виконуючого обов`язки Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Крейтора А.А. від 26 липня 2024 року № 15-С «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»;

- визнати протиправними та скасувати наказ Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Ткачука С.П. від 31 липня 2024 року № 647-К «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області з 01 серпня 2024 року або на рівнозначній посаді в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Черкаській області;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

З 01 березня 2019 року позивач перебувала на державній службі, обіймала посаду першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області.

11 червня 2024 року керівник аудиторської групи - начальник відділу внутрішнього аудиту Костянтин Лагуткін направив Голові Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів службову записку № СЗ-20/7/3561-20245, якою відповідно до вимог підпункту 3 пункту 13 Порядку здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року №1001, інформував, що в ході дослідження внутрішньо-розпорядчих документів встановлено систематичні факти підписання першим заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області документів, що не належать до її прав та обов`язків, визначених наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 01 січня 2024 року № 3-ОД «Про розподіл обов`язків» та посадовими інструкціями.

Зокрема, 05 та 11 квітня 2024 року перший заступник начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ОСОБА_1 всупереч вимогам Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області підписала як перший заступник начальника Головного управління накази № 58-ВД та № 67-ВД про службове відрядження виконувача обов`язків начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, незважаючи на те, що 05 та 11 квітня 2024 року керівник перебував на робочому місці і на нього покладено обов`язок підписувати накази. У зв`язку з цим у діях першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ОСОБА_1 вбачалися ознаки перевищення службових повноважень.

Крім того, у вказаному документі зазначено, що протягом 2024 року ТОВ «Агентство «Е-Консалтинг» надавало консультаційні послуги у сфері публічних закупівель, у той час як обов`язки виконання функцій уповноваженої особи з проведення закупівель були покладені на провідного економіста Крамаренко Л. І . Перший заступник начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ОСОБА_1. не координувала та не контролювала належним чином діяльність уповноваженої особи з проведення публічних закупівель, що, на думку аудиторів, призвело до незабезпечення цільового та ефективного використання бюджетних коштів.

Також зазначено, що при перевірці матеріалів справ за результатами моніторингу у 2024 році за дотриманням вимог законодавства про рекламу встановлено, що уповноваженою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, яка проводила розгляд справ про порушення законодавства про рекламу, ОСОБА_1 29 лютого 2024 року прийнято рішення про закриття справи щодо ТОВ «ТРАШ», а 05 березня 2024 року - щодо ТОВ «Сільпо-Фуд». На думку аудиторів, вказані факти свідчили про вибірковий підхід при притягненні до передбаченої законодавством відповідальності суб`єктів господарювання, якими допущено порушення вимог законодавства про рекламу, унаслідок неприйняття ОСОБА_1 управлінських рішень, що є неналежним виконанням нею посадових обов`язків.

На підставі вказаної інформації наказом Держпродспоживслужби від 13 червня 2024 року № 11-с було порушено дисциплінарне провадження стосовно позивача та призначено дисциплінарну комісію.

20 червня 2024 року Кізюн Р. М. надав письмові пояснення голові дисциплінарної комісії, у яких вказав, що з метою вирішення питань, які виникають у роботі структурних підрозділів Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, що знаходяться за межами міста Черкаси, ним було здійснено виїзди 05 квітня 2024 року до міста Золотоноші Черкаської області та 11 квітня 2024 року до міста Умані Черкаської області; доручення щодо підготовки наказів про відрядження були надані відділу роботи з персоналом Головного управління, проте будь-яких доручень щодо підписання наказів про відрядження першому заступнику начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ним не надавались; щодо підписання ОСОБА_1 наказів про відрядження від 05 квітня 2024 року № 58-ВД та від 11 квітня 2024 року № 67-ВД йому стало відомо 27 травня 2024 року після проведення перевірки аудиторською групою.

09 липня 2024 року позивач надала дисциплінарній комісії письмові пояснення та заявила письмове клопотання від 11 липня 2024 року, у якому зазначила, що Кізюн Р. М. 05 квітня 2024 року дав вказівку начальнику відділу роботи з персоналом Маніло Л. В. на підготовку наказів про своє відрядження за підписом позивача; проєкт наказу на відрядження № 58-ВД був підготовлений заступником начальника відділу роботи з персоналом Кавуном Л. О. і завізований начальником відділу роботи з персоналом Маніло Л. В. , виконувачем обов`язків начальника відділу організаційного та документального забезпечення та комунікацій Руденко О. М. , начальником управління економіки, бухгалтерського обліку та звітності - головним бухгалтером Тригуб Л. Б .

За аналогічних обставин був підготовлений проєкт наказу № 67-ВД про відрядження начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області Кізюна Р. М .

У зв`язку з вказаним позивач просила відібрати пояснення у вказаних службових осіб.

Згідно з протоколом № 4 засідання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно позивача від 16 липня 2024 року клопотання її було прийнято до відома, за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), та вирішила внести на розгляд Голові Держпродспоживслужби подання щодо ОСОБА_1

16 липня 2024 року на розгляд Голови Держпродспоживслужби було внесено подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , згідно з яким дисциплінарна комісія дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 - першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області міститься склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, що полягає у перевищенні службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, а саме підписанні нею наказів Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 05 квітня 2024 року № 58-ВД «Про службове відрядження» та від 11 квітня 2024 року № 67-ВД «Про службове відрядження» усупереч вимогам підпункту 11 пункту 11 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області та розподілу обов`язків.

На підставі подання дисциплінарної комісії наказом Голови Держпродспоживслужби від 26 липня 2024 року № 15-с за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, відповідно до пункту 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби.

У подальшому наказом Голови Держпродспоживслужби від 31 липня 2024 року №647-К позивача звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

Вважаючи таке звільнення незаконним, позивач звернулася до суду з позовом про захист своїх трудових прав.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 26 липня 2024 року №15-С «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» та наказ від 31 липня 2024 року № 647-К «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області з 01 серпня 2024 року та стягнуто на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 01 серпня до 12 листопада 2024 року в сумі 111 671 грн 28 коп. Рішення у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в сумі 34 121 грн 28 коп. допущено до негайного виконання.

Суд першої інстанції виходив із того, що підписання наказів про відрядження віднесено до повноважень начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, а тому, підписавши накази про відрядження від 05 квітня 2024 року № 58-ВД та від 11 квітня 2024 року № 67-ВД, позивач перевищила надані їй повноваження, що є дисциплінарним проступком, передбаченим пунктом 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII та підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Суд першої інстанції установив, що протягом роботи у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Черкаській області позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, що було враховано як обставину, яка її пом`якшує, а результати щорічного оцінювання службової діяльності позивача за 2021 рік оцінено на «відмінно», за 2022 та 2023 роки - на «позитивно».

Ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку, його характер, обставини, за яких його було вчинено, обставини, що пом`якшують дисциплінарну відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, відсутність у позивача дисциплінарних стягнень та її ставлення до служби, суд дійшов висновку, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано зазначені обставини, у зв`язку з чим до позивача застосовано винятковий вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з державної служби з порушенням вимог частини першої статті 74 Закону № 889-VIII. Щодо решти позовних вимог суд зазначив, що вони є похідними від основних позовних вимог, а тому підлягають задоволенню.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив із того, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, який полягає у підписанні наказів про відрядження від 05 квітня 2024 року № 58-ВД та від 11 квітня 2024 року № 67-ВД за відсутності передбачених для цього повноважень, оскільки їх підписання віднесено до повноважень начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області. У зв`язку з цим суд погодився з висновком суду першої інстанції про перевищення позивачем наданих їй повноважень та наявність у її діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, що є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Разом із тим суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності застосування до позивача звільнення як виду дисциплінарного стягнення. Колегія суддів зазначила, що відповідно до пункту 7 частини другої статті 65 та частини п`ятої статті 66 Закону № 889-VIII відповідач мав право застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення, а характер проступку, системність вчинених дій, підписання документів, пов`язаних із фінансовою дисципліною, та необхідність забезпечення належного виконання державним службовцем своїх обов`язків свідчать про співмірність застосованого стягнення.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що під час дисциплінарного провадження відповідачем отримано пояснення позивача та інших осіб, розглянуто подані нею заяви і клопотання, а тому ступінь тяжкості проступку, його характер та обставини, за яких його вчинено, були оцінені при вирішенні питання про застосування дисциплінарного стягнення. Порушень порядку проведення дисциплінарного провадження судом не встановлено.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що відповідачами доведено правомірність спірних наказів, у зв`язку з чим позовні вимоги про їх скасування, а також похідні від них вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року і залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року.

Як на підставу оскарження судових рішень попередніх інстанцій позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 813/2640/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 640/15754/19.

У касаційній скарзі її автор зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовано до спірних правовідносин частину першу статті 67 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) щодо відповідності дисциплінарного стягнення характеру дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Зокрема, скаржник вказує на неврахування характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, настання тяжких наслідків, попередньої поведінки державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Крім того, скаржник вважає безпідставним висновок апеляційного суду про «системність» вчинення дисциплінарних проступків, оскільки ОСОБА_1 раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Ухвалою від 28 квітня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 580/7959/24 - без змін.

Ухвалою від 14 жовтня 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області на підставі пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII за вчинення дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Правові та організаційні засади державної служби, порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, а також правовий статус державних службовців визначає Закон № 889-VIII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням принципів верховенства права, законності, професіоналізму, доброчесності, забезпечення рівного доступу до державної служби, політичної неупередженості, прозорості та стабільності.

При цьому принцип верховенства права передбачає забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави, принцип законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а принцип професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності. Принцип доброчесності полягає у спрямованості дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмові державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.

Відповідно до статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів, сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки, а також виконувати рішення державних органів, накази, розпорядження та доручення керівників, надані на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені положеннями про структурні підрозділи державних органів та посадовими інструкціями.

Крім того, державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки, поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина, а також запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби.

Статтею 9 Закону № 889-VIII передбачено, що державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки, чи особі, визначеній у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Частиною першою статті 62 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VІІІ встановлено, що одним із видів дисциплінарного проступку є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Статтею 66 Закону № 889-VIII визначено види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватися до державних службовців, серед яких зауваження, догана, попередження про неповну службову відповідність та звільнення з посади державної служби.

Частиною п`ятою статті 66 Закону № 889-VІІІ встановлено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Разом із тим застосування звільнення як дисциплінарного стягнення не є безумовним наслідком встановлення факту вчинення такого проступку.

Згідно з частиною першою статті 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Частиною другою статті 67 Закону № 889-VIII визначено обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця: усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; високі показники виконання службових завдань; вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Відповідно до частини першої статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Згідно з частиною десятою статті 69 Закону № 889-VIII результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Частинами першою та другою статті 73 Закону № 889-VIII передбачено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку формується дисциплінарна справа, до якої, зокрема, включаються характеристика державного службовця, відомості про наявність чи відсутність дисциплінарних стягнень, пояснення державного службовця, його безпосереднього керівника та інших осіб, належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку, а також подання дисциплінарної комісії з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з частинами першою та другою статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено лише у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Відповідно до пункту 33 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року №1039 (далі - Порядок № 1039), Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

За приписами пункту 34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, у мотивувальній частині яких зазначаються, зокрема, у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: факти, що підтверджують вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів; обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; ступінь вини державного службовця; характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків; відомості, що характеризують державного службовця; обставини, що пом`якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність державного службовця; результати оцінювання службової діяльності державного службовця; наявність заохочень, стягнень та ставлення державного службовця до державної служби; заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду.

Статтею 75 Закону № 889-VIII визначено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Згідно зі статтею 76 Закону № 889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

За приписами пункту 35 Порядку № 1039 Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб`єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення відповідно до статті 75 Закону.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.

Пунктом 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII передбачено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення (стаття 78 Закону № 889-VIII).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності являє собою послідовну процедуру, у межах якої встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та визначення виду дисциплінарного стягнення є взаємопов`язаними, але різними за своїм змістом питаннями. Встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, тоді як визначення виду стягнення потребує встановлення та врахування обставин, передбачених статтями 67 та 74 Закону № 889-VIII.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення підлягають врахуванню характер і тяжкість проступку, обставини його вчинення, ступінь вини державного службовця, настання тяжких наслідків, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності, наявність заохочень і дисциплінарних стягнень та ставлення державного службовця до виконання посадових обов`язків. Отже, вид дисциплінарного стягнення має визначатися за результатами сукупного врахування всіх передбачених статтями 67 та 74 Закону № 889-VIII обставин, поєднання яких у конкретній дисциплінарній справі зумовлює вибір стягнення, співмірного з характером і тяжкістю проступку, ступенем вини державного службовця та іншими встановленими обставинами.

Саме для встановлення зазначених даних Законом № 889-VIII передбачено дисциплінарне провадження, у межах якого з`ясовуються обставини, що стали підставою для його порушення, визначаються ступінь вини, характер і тяжкість дисциплінарного проступку, а результати розгляду дисциплінарної справи оформлюються у відповідному поданні дисциплінарної комісії. Таке подання має рекомендаційний характер, проте підлягає обов`язковому розгляду суб`єктом призначення, на якого покладено прийняття остаточного рішення за результатами дисциплінарного провадження.

Обрання виду дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, однак реалізація таких повноважень має відбуватися в межах установлених законом критеріїв, а тому не може зводитися до формальної констатації вчинення дисциплінарного проступку та наявності передбаченої законом можливості застосування певного виду стягнення.

У свою чергу, положення пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підлягають застосуванню у взаємозв`язку з положеннями статей 65, 66, 67, 69, 73 та 74 цього Закону, а тому припинення державної служби з цієї підстави передбачає не лише встановлення дисциплінарного проступку, за який відповідно до частини п`ятої статті 66 допускається застосування звільнення, а й визначення за результатами дисциплінарного провадження того, що з урахуванням установлених обставин саме цей вид дисциплінарного стягнення відповідає вимогам закону.

При цьому звільнення з посади державної служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Закон не ставить можливість його застосування у залежність від попереднього встановлення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень, однак обрання звільнення має відповідати характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, ступеню вини державного службовця та іншим критеріям, передбаченим статтями 67 та 74 Закону № 889-VIII.

Здійснюючи судовий контроль за рішенням суб`єкта призначення про застосування дисциплінарного стягнення, адміністративний суд перевіряє його відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, зокрема щодо законності, обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, у тому числі в частині відповідності обраного виду дисциплінарного стягнення встановленим у дисциплінарному провадженні обставинам, характеру і тяжкості проступку та ступеню вини державного службовця.

Повертаючись до обставин цієї справи, судами встановлено, що за результатами дисциплінарного провадження дисциплінарна комісія дійшла висновку про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, який полягав у підписанні 05 та 11 квітня 2024 року наказів № 58-ВД та № 67-ВД про службове відрядження всупереч визначеним повноваженням, про що зазначено в поданні дисциплінарної комісії від 16 липня 2024 року, на підставі якого наказом Голови Держпродспоживслужби від 26 липня 2024 року № 15-с до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби, а наказом від 31 липня 2024 року №647-К її звільнено з посади на підставі пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

Суд першої інстанції, визнаючи доведеним факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, водночас дійшов висновку про необґрунтованість застосування до неї звільнення як виду дисциплінарного стягнення, взявши до уваги відсутність попередніх дисциплінарних стягнень, позитивну характеристику позивача та результати щорічного оцінювання її службової діяльності за 2021- 2023 роки, які, за висновком суду, мали бути враховані при визначенні виду дисциплінарного стягнення.

Суд апеляційної інстанції, погодившись із висновком про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, визнав правомірним застосування до неї звільнення, пославшись на характер допущених порушень, їх системність, зв`язок із питаннями фінансової дисципліни та дотримання встановленої процедури дисциплінарного провадження.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та наявності підстав для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності не є достатнім для визначення виду дисциплінарного стягнення, а тому при вирішенні цього питання підлягали врахуванню передбачені статтями 67 та 74 Закону № 889-VIII критерії, зокрема характер і тяжкість проступку, ступінь вини, попередня поведінка державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

У поданні дисциплінарної комісії викладено обставини, які покладено в основу висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, проте не наведено мотивів, з яких за встановлених під час дисциплінарного провадження обставин до неї необхідно застосувати саме звільнення з державної служби; у наказі від 26 липня 2024 року № 15-с також не наведено належного обґрунтування вибору цього виду дисциплінарного стягнення з урахуванням попередньої поведінки позивача, відсутності в неї дисциплінарних стягнень, результатів службової діяльності та характеристики.

При цьому посилання суду апеляційної інстанції на системність допущених позивачем дій не може бути покладене в основу висновку про необхідність застосування звільнення, оскільки два епізоди підписання наказів, які були предметом одного дисциплінарного провадження та покладені в основу кваліфікації за пунктом 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, не утворюють систематичного чи повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку у значенні частини п`ятої статті 66 цього Закону, тоді як зв`язок порушення з фінансовою дисципліною характеризує вчинене діяння, але сам по собі не визначає виду дисциплінарного стягнення.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідачі, установивши наявність дисциплінарного проступку, не обґрунтували необхідності застосування до позивача саме звільнення та не довели відповідності обраного виду дисциплінарного стягнення вимогам статей 67, 74 Закону № 889-VIII, у зв`язку з чим відповідно до частини другої статті 77 КАС України не підтвердили правомірності прийнятих наказів.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані накази не відповідають критеріям обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є правильним.

За наведеного правового регулювання та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, унаслідок чого помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, а доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права знайшли підтвердження під час касаційного перегляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отже, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах вимог і доводів касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року скасувати, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року залишити в силі.

VI. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 580/7959/24 скасувати та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько