Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №520/620/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 520/620/23

адміністративне провадження № К/990/1820/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року (головуючий суддя - Мар`єнко Л.М.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (головуючий суддя - П`янова Я.В., судді: Присяжнюк О.В., Жигилій С.П.)

у справі № 520/620/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі 100 000 грн пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 26 вересня по 30 листопада 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 26 вересня по 30 листопада 2022 року.

2. В обґрунтування позову зазначав, що у спірний період брав участь у здійсненні заходів зі збереження національної безпеки і оборони на кордоні із Білорусією, виконуючи бойові завдання у складі НОМЕР_3 прикордонного загону, у зв`язку із чим має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Однак, йому не було нараховано та виплачено додаткову винагороду, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року, позов задоволено частково.

Суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо неповідомлення НОМЕР_4 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 26 вересня 2022 року по 19 листопада 2022 року, з 26 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року.

Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) скласти та направити до НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 26 вересня 2022 року по 19 листопада 2022 року, з 26 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача - адвокат Кириленко А.В. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ).

7. Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 25 січня 2024 року № 08/297 солдат ОСОБА_1 відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №(гриф)/25-2075-Е передислокований на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), з 26 вересня 2022 року по 09 січня 2023 року перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ). У період з 20 листопада по 25 листопада 2022 року перебував у відпустці.

8. З 08 січня 2023 року ОСОБА_1 прибув зі службового відрядження до НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) і приступив до виконання обов`язків з 09 січня 2023 року, відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) від 09 січня 2023 року № 7-ВВ.

9. Згідно архівної відомості №1 за 2022 рік позивачу у вересні - грудні 2022 року щомісяця нараховувалась винагорода в розмірі 30 000 грн, передбачена Постановою №168. Виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн за Постановою №168 у період з 26 вересня по 30 листопада 2022 року не нараховувалась та не виплачувалась.

10. У відповідь на адвокатський запит НОМЕР_4 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) у листі від 25 грудня 2022 року № 21-3393-22вих повідомив, що на виконання вимог Постанови №168 Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано Наказ №392-АГ, який визначає заходи, які відносяться до безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення вказаних заходів та сукупність наявної інформації у документах, які підтверджують виконання таких заходів. Солдат ОСОБА_1 перебуває у відрядженні на ділянці НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ). Підвищена додаткова винагорода за період перебування військовослужбовців у відрядженні на ділянці НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки начальником НОМЕР_3 прикордонного загону не надано інформації про дні безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 Наказу № 392-АГ, за формою, наведеною у додатку 2 до Наказу № 392-АГ. Зазначено, що довідка про безпосередню участь солдата ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії передбачена додатком 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, командиром військової частини не видавалась.

З метою реалізації вимог Постанови №168 та Наказу №392-АГ, начальник НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) направив до НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) лист від 25 листопада 2022 року №22/2811-22-вих щодо надання інформації про безпосередню участь відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених Наказом №392-АГ за встановленою формою.

У відповідь на зазначений лист НОМЕР_3 прикордонний загін повідомив, що підрозділи Державної прикордонної служби України, які знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення і тому підпункт 7 пункту 2 Наказу № 392-АГ не застосовується. Разом з тим, зазначено, що на адресу НОМЕР_4 прикордонного загону були направлені копії рапортів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_4 прикордонного загону за вересень та жовтень 2022 року для прийняття правового рішення (лист від 04 листопада 2022 року № 22/4928-22Вих).

11. Також листом НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) від 26 грудня 2022 року №22/5475-22 на адвокатський запит було надано відповідь, відповідно до якої солдат ОСОБА_1 у спірний період виконував бойові завдання у складі НОМЕР_5 відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону, будучи в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону, відповідно до бойових розпоряджень начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 19 вересня 2022 року №276/гриф (скасоване), від 26 вересня 2022 року №1348/гриф (скасоване) та від 25 жовтня 2022 року №1697/дск. Проте, списки про виплату додаткової винагороди до НОМЕР_4 прикордонного загону не направлялись та довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії не видавались, так як виконувані військовослужбовцями завдання не відповідають ознакам бойових завдань, викладених в листі Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 квітня 2022 року № 21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень».

12. Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн за період з 26 вересня по 30 листопада 2022 року, представник ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Частково задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із установлених у справі обставин, а саме що НОМЕР_3 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_2 ) були направлені копії рапортів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) для прийняття правових рішень, однак поіменний список військовослужбовців чи довідка (інформація), передбачена додатком 2 до Наказу № 392-АГ, на адресу НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) не направлялась. Водночас, в НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) не виникає обов`язок формування відповідних наказів про виплату спірної додаткової винагороди позивачу до отримання від НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) інформації, передбаченої додатком 2 до Наказу № 392-АГ.

14. З огляду на те, що НОМЕР_3 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_2 ) відповідна інформація в порядку, визначеному Наказом № 392-АГ до НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) не надсилалась, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що НОМЕР_4 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_1 ), на час виникнення спірних правовідносин, не було допущено протиправної бездіяльності (та/або вчинено протиправних дій) щодо позивача в частині нарахування і виплати спірної додаткової винагороди.

15. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі до 100 000 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, суд першої інстанції зазначив, що такому нарахуванню та виплаті передує отримання інформації про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Державної прикордонної служби України, про дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктами 2 Наказу №392-АГ, яка подається начальниками органів Державної прикордонної служби України (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до Наказу №392-АГ.

16. Суд апеляційної інстанції зазначив, що допустимих, належних, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, що дає йому право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за спірний період немає.

17. При обранні належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність виходу за межі заявлених позовних вимог.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Підставою касаційного оскарження у цій справі представник позивача зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 4, 5 Наказу №392-АГ.

19. Вказує, що відповідно до бойових наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № 165 гриф, у складі другого відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) позивача було направлено в оперативне підпорядкування до НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), де він проходить військову службу та, відповідно до бойових розпоряджень і наказів, виконував бойові завдання на кордоні з Білорусією. Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі, пропорційному 100 000 грн на місяць, оскільки фактично виконував бойові завдання на підставі відповідних бойових розпоряджень (наказів), перебуваючи у службовому відрядженні.

20. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили, які завдання/заходи виконував (здійснював) позивач протягом спірного періоду, щодо якого відповідач заперечував наявність підстав для виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн. Тому, за наявності відповідних підстав, судам належало з`ясувати, чи не могла участь позивача у виконанні відповідних завдань (заходів) з певних причин не бути зафіксована відповідачем у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн.

21. Представник позивача звертає увагу на те що проблеми, які виникають в процесі створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях, не можуть мати негативні наслідки для такого військовослужбовця.

22. На переконання представника позивача суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, істотно вийшов за межі заявлених позовних вимог, у зв`язку із чим судові рішення ухвалено з порушенням принципу ефективності, зокрема з огляду на те, що суд мав можливість витребувати необхідні докази в межах розгляду справи. Водночас право чи інтерес особи мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та наслідкам, спричиненим такими діяннями. Ухвалені у справі судові рішення не забезпечують ефективного відновлення порушеного права позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 100 000 грн.

23. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 просила відмовити у її задоволенні, вказуючи на обов`язок здійснити нарахування та прийняти відповідний наказ про виплату підвищеної додаткової винагороди за період перебування військовослужбовця у відряджені, за умови наявності підтверджуючих документів щодо його безпосередньої участі у бойових діях або заходах. Такі документи мають бути надані командиром військової частини, до якої військовослужбовця було відряджено, а належним документом, що підтверджує таку участь відрядженого військовослужбовця, є довідка за формою, встановленою Наказом № 392-АГ.

24. Однак, як зазначає відповідач, підвищена додаткова винагорода за період перебування позивача у відрядженні не нараховувалась та не виплачувалась НОМЕР_4 прикордонним загоном (військовою частиною НОМЕР_1 ), оскільки начальником прикордонного загону до якого був відряджений позивач не надано підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 Наказу № 392-АГ, зокрема за формою, наведеною у додатку 1, додатку 2 до Наказу № 392-АГ (не надано довідки згідно яких нараховуються виплати).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

26. Спірні правовідносини у цій справі склалися щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановленої Постановою №168, за період з 26 вересня по 30 листопада 2022 року.

27. Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

28. Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.

29. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

30. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

31. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

32. Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

33. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою №168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

34. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

35. Таким чином, Кабінет Міністрів України установив військовослужбовцям, в тому числі Державної прикордонної служби України, додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

36. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 (застосовується з 24 лютого 2022 року) Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

37. Порядок і умови здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану визначалися, зокрема, наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» від 30 липня 2022 року №392-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ.

38. Спірні у цій справі правовідносини врегульовувалися положеннями Наказу № 392-АГ, уведеним в дію з 01 серпня 2022 року.

39. У пункті 2 цього наказу конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Державної прикордонної служби України, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

(1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

(2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

(3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

(4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

(5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

(6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

(7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

(8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Державної прикордонної служби України або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

40. Пунктом 4 Наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

(1) бойового наказу (бойового розпорядження);

(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

41. Згідно з пунктом 5 Наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Державної прикордонної служби України, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Державної прикордонної служби України, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

42. Для військовослужбовців Державної прикордонної служби України, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього Наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

43. У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього Наказу.

44. Відповідно до пункту 10 Наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього Наказу, та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього Наказу, в органах Державної прикордонної служби України покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

45. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

46. Відповідно до пункту 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Державної прикордонної служби України, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

47. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Державної прикордонної служби України, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Державної прикордонної служби України (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

48. З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, яким дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, але залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

49. Накази №392-АГ і №628/0/81-22-АГ змінили підхід до визначення «безпосередньої участі» військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», який діяв до 01 липня 2022 року. При цьому, хоч перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, Наказ № 392-АГ увів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено Наказом № 164-АГ. Зокрема, Наказ № 392-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою. Натомість Наказ № 628/0/81-22-АГ допускає альтернативність у наданні документів для підтвердження участі.

50. Отже, при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати ті норми, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, і оцінювати надані документи відповідно до їхніх вимог. Лише на основі такого підходу можна об`єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами.

51. Верховний Суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, неодноразово досліджувалося судом.

52. Так, у постанові від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23 Верховний Суд констатував, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само собою не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 з урахуванням Наказів №392-АГ та №628/0/81-22-АГ означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та документального підтвердження цих обставин (пункти 4 та 5 Наказу №392-АГ, пункти 3 та 7 Наказу №628/0/81-22-АГ).

53. Підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови №168 є саме документальне підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях (заходах) [постанови Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23, від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23, від 31 липня 2024 року у справі №200/625/23, від 05 серпня 2024 року у справі №200/4100/23, від 28 серпня 2024 року у справі №200/1310/23, від 04 вересня 2024 року у справі №280/2228/23, від 30 вересня 2024 року у справах №200/232/23 та №200/440/23].

54. За висновками судів попередніх інстанцій нарахуванню та виплаті додаткової винагороди передує отримання інформації про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Державної прикордонної служби України, про дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 Наказу № 392-А, яка подається начальниками органів Державної прикордонної служби України (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до Наказу № 392-АГ.

55. Як встановлено судами, НОМЕР_3 прикордонним загоном були направлені до НОМЕР_4 прикордонного загону копії рапортів щодо виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям цього загону для прийняття правових рішень. Проте поіменний список військовослужбовців чи довідка (інформація), передбачена додатком 2 до Наказу № 392-АГ, на адресу НОМЕР_4 прикордонного загону не направлялась, у зв`язку з чим, за висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у такого загону не виникло обов`язку формування відповідних наказів.

56. Таким чином, за висновками судів першої та апеляційної інстанцій, на відміну від НОМЕР_3 прикордонного загону, який допустив протиправну бездіяльність, НОМЕР_4 прикордонний загін на час виникнення спірних правовідносин такої бездіяльності не допустив.

57. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність вийти за межі заявлених позовних вимог. Так, суд визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону щодо неповідомлення НОМЕР_4 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 26 вересня по 19 листопада 2022 року, з 26 листопада по 30 листопада 2022 року (з виключенням періоду перебування позивача у відпустці), з покладенням на НОМЕР_3 прикордонний загін обов`язку скласти та направити до НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 26 вересня по 19 листопада 2022 року, з 26 листопада по 30 листопада 2022 року, за формою, наведеною у додатку 2 до Наказу №392-АГ.

58. Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність виходу за межі заявлених позовних вимог.

59. Проте Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

60. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

61. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №390/131/18, від 01 квітня 2020 року у справі №686/24003/18, від 30 листопада 2023 року у справі №620/3482/20, від 03 липня 2026 року у справі №200/11900/21).

62. Отже, реалізація судом норм частини другої статті 9 у взаємозв`язку з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України можлива за умови, якщо спосіб захисту, обраний позивачем, є недостатнім для повного та ефективного відновлення його порушених прав. Суд може вийти за межі позовних вимог лише шляхом їхнього доповнення додатковим способом захисту, який є логічним завершенням спірних правовідносин і безпосередньо пов`язаний з предметом спору. За інших умов, суд не може самостійно вийти за межі позовних вимог, обравши іншу правову підставу та змінивши предмет позову, оскільки це є порушенням принципу диспозитивності.

63. При оцінці способу захисту за критерієм ефективності слід виходити з того, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати нормам законодавства.

64. Проте Верховний Суд не може погодитися з тим, що визначений судом першої інстанції спосіб захисту порушених прав позивача є належним та ефективним. Фактично суди змінили і предмет і підстави позову всупереч визначеним позивачем вимогам, доводам та його правовій позиції. Така зміна суті позовних вимог призвела також до зміни змісту порушеного суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

65. При цьому суди правомірно та обґрунтовано виснували, що недотримання органами Державної прикордонної служби України вимог в частині обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, у тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.

66. Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23, від 23 травня 2024 року у справі №120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі №120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі №120/5170/23 та від 08 серпня 2024 року у справі №280/2754/23, згідно якої порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

67. Крім того, суд апеляційної інстанцій у своєму рішенні погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні частини позовних вимог про зобов`язання НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі до 100 000 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з огляду на відсутність допустимих, належних, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, що дає йому його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за спірний період.

68. Проте суд першої інстанції не висновував про відсутність належних та достатніх доказів безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, що дає йому його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі, за період з 26 вересня по 30 листопада 2022 року. Тобто суд апеляційної інстанції в цій частині допустив порушення норм процесуального права.

69. Також суди попередніх інстанцій керувалися повідомленням НОМЕР_3 прикордонного загону у відповідь на запит про участь військовослужбовців у спірний період у бойових діях або заходах (лист від 04 листопада 2022 року №22/4928-22Вих) про те, що підрозділи Державної прикордонної служби України, які знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення і тому підпункт 7 пункту 2 Наказу № 392-АГ не застосовується. Разом з тим, на адресу НОМЕР_4 прикордонного загону були направлені копії рапортів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_4 прикордонного загону за вересень та жовтень 2022 року для прийняття правового рішення.

70. Водночас, суди залишили поза увагою надану представником позивача копію відповіді НОМЕР_3 прикордонного загону від 26 грудня 2022 року №22/5475-22 на адвокатський запит від 13 грудня 2022 року, в якому повідомлено, що солдат ОСОБА_1 відповідно до бойових розпоряджень начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 19 вересня 2022 року №276/гриф (скасоване), від 25 вересня 2022 року №1348/гриф (скасоване) та від 25 жовтня 2022 року №1697/дск у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) приступив до виконання та по теперішній час виконує завдання в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону. Списки, передбачені додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-АГ, на адресу НОМЕР_4 прикордонного загону не направлялися, так як відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 квітня 2022 року №21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» визначено, що збільшення додаткової винагороди визначається лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань військовослужбовцям з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі перебування безпосередньо цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілом.

71. 09 жовтня 2024 року суд апеляційної інстанції отримав від НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) відзив на апеляційну скаргу, додатком до якого також надіслано суду копію витягу з рапорту начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону від 17 листопада 2022 року № 1670 з проханням виплатити додаткову винагороду до 70 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій, зокрема, ОСОБА_1 за період з 27 по 30 вересня 2022 року (кількість днів 4) та з 01 по 31 жовтня 2022 року (кількість днів 31), а також копію витягу з рапорту від 01 грудня 2022 року №1879 за період з 01 по 19 листопада 2022 року та з 25 по 30 листопада 2022 року (кількість днів 25). Такі рапорти відповідно до супровідних листів від 19 листопада 2022 року №22/4591-22-Вих та від 04 грудня 2022 року №22/4928-22-Вих були направлені начальнику НОМЕР_4 прикордонного загону для вжиття заходів в межах компетенції.

72. Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу на надані стороною докази, не надав їм правової оцінки та не врахував.

73. Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 360/290/23 вказав, що згідно з пунктом 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а пунктом 3 Наказу № 628/0/81-22-АГ визначено, що перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не обмежується їх сукупністю.

74. Доказами, які підтверджують участь військовослужбовця у бойових діях, згідно пункту 4 Наказу № 392-АГ (окрім довідки за встановленою формою) є: бойові накази, журнали бойових дій та рапорти командирів, які мають оцінюватися в їх сукупності.

75. Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі №600/747/22-а обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

76. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Результат такого дослідження має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 246 КАС України.

77. При наданні оцінки наданим сторонами доказам підлягають врахуванню приписи частин першої та другої статті 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

78. У межах цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки усім доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення та порушивши правила офіційного з`ясування обставин справи.

79. Так, суди першої та апеляційної інстанцій, не здійснили комплексної оцінки наявних у справі доказів та не з`ясували усіх фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення справи, зокрема, які завдання, і де виконував позивач під час перебування у відрядженні НОМЕР_3 прикордонного загону, та чи відповідає виконання таких завдань визначенню поняття «безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, відсічі і стримування збройної агресії», окреслене Наказом № 392-АГ, що є ключовим для правильного вирішення спору і не може бути проігноровано.

80. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не вжили всіх, визначених законом, заходів та не встановили усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то, з урахуванням повноважень касаційного суду (частина друга статті 341 КАС України), відсутня можливість перевірити правильність його висновків загалом по суті спору.

81. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

82. Згідно із частиною четвертою статті 353 КАС України, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

83. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було належним чином з`ясовано обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд уважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

84. Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

85. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року скасувати, а справу №520/620/23 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

І.В. Желєзний

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду