Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №405/5536/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/5536/24

провадження № 22-ц/4809/601/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач)

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.

з участю секретаря: Демешко Л.В.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»;

відповідач: ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 вересня 2025 року, у складі головуючого судді Мохонько В.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просило стягнути із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 494-442-1 від 04.10.2023 по нарахованим та несплаченим процентах у розмірі 49 200,00 гривень за період з 02.11.2023 по 20.07.2024 , що нараховані відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5 % річних) та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 04.10.2023 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 494-442-1.

Вказував, що відповідачка належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах у розмірі 49 200,00 гривень за період з 02.11.2023 по 20.07.2024.

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 вересня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 494-442-1 від 04.10.2023 по нарахованих та несплачених процентах у розмірі 49 200,00 гривень за період з 02.11.2023 по 20.07.2024, що нараховані відповідно до п.1.2. кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5 % річних), 10 000,00 грн – витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги, а також 2 422,40 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням суду відповідачка подала апеляційну скаргу ,в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказувала, що кредитні кошти повертала щомісяця і борг повернула у повному обсязі, про що повідомила працівнику позивача.

Посилається на те, що вона не була проінформована належним чином про дійсні умови кредитування, а сам кредитний договір не містить визначеного періоду та розміру нарахувань за кредитом.

Вважає, що укладення цього кредитного договору стало непомірним фінансовим тягарем для неї.

На думку відповідачки вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим ч. 3 ст. 509 ЦК України та ч. ч. 1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Крім того відповідачка вважає, що розмір стягнутої правової допомоги є значно завищеним, а тому в цій частині рішення також є незаконним та таким, що порушує її права.

Відзиву на апеляційну скаргу не було подано.

У судове засідання учасники справи не з?явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним нормам процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Судом встановлено, що 04.10.2023 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 494-442-1.

На підставі вказаного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн., дата повернення 03.10.2024 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

Згідно квитанції від 04.10.2023 року, ТОВ «ФК «Процент» перерахувало кошти в розмірі 5000,00 на умовах фінансового кредиту на рахунок № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк».

З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250304/79110-БТ від 13.03.2025 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 04.10.2023 по 09.10.2023 та який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) НОМЕР_3 . Також номер НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних (а.с.125-126).

Також АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку за договором № б/н за період з 04.10.2023 по 09.10.2023, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами в сумі 5000 гривень, також у ній зазначені всі операції щодо зарахування та списання коштів по банківській картці № НОМЕР_1 у вказаний період.

Процентна ставка за користування кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування кредитом.

Строк надання кредиту становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку № 1 до цього договору.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Продовження строку надання кредиту вказаного в п.1.3 договору не передбачено. Розмір та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в Додатку № 1 до цього договору. Сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 8 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку № 1.

Встановлено ,що кредитний договір № 494-442-1 від 04.10.2023 було укладено в електронній формі з дотриманням вимог статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписавши договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідачка підтвердила, що перед його укладенням ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту, Правилами надання грошових коштів у позику та погодилася з усіма істотними умовами, включно з розміром процентної ставки (3,5% в день).

Зазначений кредитний договір було укладено 04.10.2023, на момент його укладення чинне законодавство України не встановлювало імперативних обмежень щодо максимального розміру процентної ставки.

Зміни до Кредитного договору не вносились (додаткові угоди щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), тому фіксована процентна ставка погоджена сторонами на дату укладення Кредитного договору не змінюється протягом усього строку дії цього договору.

Звернувшись із цим позовом до суду позивач надав детальний розрахунок заборгованості, який відображає заборгованість з моменту надання та отримання кредитної послуги та станом на 20.07.2024 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 49 200,00 грн за період з 02.11.2023 року по 20.07.2024 (а. с. 31-38).

У відповідності до абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (чч. 1-3 ст. 207 ЦПК України).

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1055 ЦК України, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В апеляційній скарзі відповідачка посилається на незрозумілі умови кредитного договору від 04.10.2023, а також на значно завищену процентну ставку, що порушує її права як споживача.

Проте, колегія суддів вважає, що посилання відповідачки на незрозумілі умови кредитування та завищену процентну ставку є безпідставними, оскільки кредитний договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором ,що прирівнюється до її власноруч здійсненого підпису ,а тому вона погодилася із усіма умовами кредитного договору.

Тобто, ОСОБА_1 в добровільному порядку взяла на себе кредитні зобов?язання підписавши кредитний договір.

Оскільки кредитний договір або його окремі пункти не були визнані недійсними, вони є обов?язковими для виконання сторонами, що врегульовано ст. 629 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка оскаржувала кредитний договір ,чи його окремі пункти, а саме щодо нарахування процентів.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання відповідачки на її юридичну не обізнаність та незрозумілість для неї умов кредитного договору.

Укладення зазначеної угоди відповідало вільному волевиявленню відповідачки.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач надавши докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу правильно стягнув ці витрати ,а відповідачка у свою чергу не подавала клопотань про зменшення цих витрат в суді першої інстанції.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки учасники справи не з?явилися у судове засідання ,датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення, що урегульовано ч. 5 с. 268 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.Л. Дуковський

Судді Л.М. Дьомич

О.А. Письменний