Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №185/4902/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7973/26 Справа № 185/4902/25 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я.

Позов мотивовано тим, що позивач тривалий час працював у відповідача, де отримав професійне захворювання. Згідно з висновком МСЕК йому первинно, а згодом повторно та безстроково з 01 жовтня 2020 року встановлено 60 % втрати професійної працездатності внаслідок профзахворювання із визначенням третьої групи інвалідності. У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, оскільки роботодавець не створив безпечних умов праці, внаслідок чого позивач втратив здоров`я.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 120 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодження здоров`я. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керувався принципом розумності, виваженості та справедливості, бере до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 60 % втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 120 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди, що є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілого та не призводить до його необґрунтованого збагачення.

В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду змінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 55 000 грн, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а також не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, через що ухвалене рішення не відповідає фактичним даним, є незаконним та необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача — ОСОБА_3 не погоджується з позицією апелянта, викладеною у скарзі, та вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Зазначає, що доводи апеляційної скарги є повністю необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства та сформованій судовій практиці, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Також представник позивача вказує на те, що факт виникнення у позивача професійного захворювання, встановлення інвалідності та втрати професійної працездатності є достатньою правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, а доводи апеляційної скарги щодо первинного встановлення втрати працездатності не спростовують законності рішення суду. Натомість збільшення втрати професійної працездатності до 60 %, встановлення безстрокової інвалідності та необхідність постійного лікування підтверджують тривалість, інтенсивність та безперервний характер моральних і фізичних страждань позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Фактичні обставини.

Судом встановлено, що 12 лютого 2019 року відповідачем було звільнено ОСОБА_2 з посади гірника з ремонту гірничих виробок 5 розряду з повним робочим днем у шахті ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП України).

16 серпня 2019 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Катченко В.Є. затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_2 , з якого вбачається, що комісія 16 серпня 2019 року провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: 1) радикулопатія попереково-крижова L5,S1, шийна С6,С7, С8, рецидивуючий перебіг на фоні полісегмантарної дископатії, з вираженими статико-динамічними порушеннями, зі стійким больовим, м`язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ другого ступеня), нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня) та остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), код М54.1, М17-М19; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.), група А. ЛН першого-другого ступеня, (код J43.8, J44); 3) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н 90.3.

Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.

Причини виникнення професійного захворювання: робоча поза з вимушеними нахилами тулубу у перед під кутом більше 30 гр – 132 рази за зміну, при допустимому значенні – 51-100. Маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 35 кг, при нормі до 30 кг. Пил в концентрації 50,55 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, діяв впродовж 95,8% змінного часу. Еквівалентний рівень шуму складає 89 дБА, при допустимому - 80 дБА. Температура повітря становила 28,5гр. при нормі 20-24 гр.

Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені.

Згідно з випискою Міжрайонної профпатологічної МСЕК з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, до довідки серії 12 ААА, № 078288 від 01 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 первинно з 23 вересня 2019 року по 01 жовтня 2020 року встановлено 3 групу інвалідності, а також 55 % втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 40 % - радикулопатія з ДПП; 10 % – ХОЗЛ; 5 % - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.

Відповідно до довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12ААБ № 230984, про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 062011 від 29 вересня 2020 року, ОСОБА_2 повторно безстроково з 01 жовтня 2020 року встановлено 3 групу інвалідності, а також 60 % втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 45 % - радикулопатія з ДПП; 10 % – ХОЗЛ; 5 % - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникає з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, бере до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 60 % втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 120 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, що є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілого та не призводить до його необґрунтованого збагачення.

Позиція апеляційного суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, стягнувши компенсацію в сумі 120 0 00 грн, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Доводи відповідача про те, що ушкодження здоров`я позивача відбулось саме внаслідок його дій, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, з врахуванням того, що підприємство щорічно виділяє фінансування на виконання заходів з охорони та безпеки праці працівників безпідставні.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував глибину та період фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, що свідчить про неможливість відновлення стану здоров`я в майбутньому, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, ступінь вини відповідача в спричиненні шкоди, та характер немайнових витрат, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 120 000,00 грн.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» — залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено 06 жовтня 2026 року.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

М.М. Пищида