Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №761/6823/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6823/26

Провадження № 2/761/8720/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді: Кондратенко О.О.

за участі:

секретаря: Фортуна М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила суд:

-стягнути з Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати в розмірі 83 160, 00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 181 006, 75 грн. та заборгованість за авансовим звітом за рахунком 3721 «Розрахунки з підзвітними особами в національній валюті» у розмірі 17 443, 99 грн без утримання із цих сум податків та інших обов`язкових платежів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період часу з 15.11.2024 по 03.07.2025 вона працювала в Державному підприємстві «Управління справами Фонду державного майна України» (надалі по тексту - ДП «Управління справами Фонду державного майна України» або відповідач) на посаді бухгалтера. Наказом відповідача №38 від 02 липня 2025 року її було звільнено із займаної посади за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України. За вказаний період відповідачем було нараховано, але не виплачено заробітну плати в розмірі 83 160 грн. За період з 01.12.2024 по 29.12.2025 у відповідача перед позивачкою існує заборгованість за рахунком 3721 «Розрахунки з підзвітними особами в національній валюті» в розмірі 17 443, 99 грн. Зазначені суми підтверджуються відповідними довідками, які видав відповідач.

У своєму позові позивачка зазначила, що неодноразово зверталася до відповідача з вимогами щодо виплати їй заборгованості із заробітної плати, однак, на дату складання позову відповідач не здійснив жодних виплат.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 181 006, 75 грн, позивачка у позові навела розрахунок, відповідно до якого середньоденна заробітна плата складає 1 425, 25 грн, а кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати - 127 робочих днів за період з 04.07.2025 по 04.01.2026.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

03.03.2026 позивачка усунула недоліки.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами позовного (загального) провадження, встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

27.04.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, зокрема, що, оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 181 006, 75 грн непропорційно завищені порівняно із заборгованістю із заробітної плати в розмірі 83 160 грн, то з урахуванням принципів розумності, справедливості та добросовісності, існують підстави для зменшення судом суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню із відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначити її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися в установлений законом порядок, позивачка подала через «Електронний суд» заяву про розгляд справи без її участі, відповідач про причини неявки свого представника суду не повідомив.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України, засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіряючи обставини по справі, судом встановлено, що позивачка з 15.11.2024 працювала в ДП «Управління справами Фонду державного майна України» на посаді бухгалтера.

Наказом в.о директора ДП «Управління справами Фонду державного майна України» К.Ляскевича від 02.07.2025 №38 позивачку звільнено із займаної посади 03.07.2025 за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України. Цим наказом зобов`язано бухгалтерію підприємства провести необхідні розрахунки із ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства України.

Згідно довідки від 29.12.2025 №0000-000011/1, виданої відповідачем, заборгованість із заробітної плати станом на 29.12.2025 складає 83 160 грн., а згідно довідки від 29.12.2025 №0000-000014 заборгованість підприємства за рахунком 3721 «Розрахунки з підзвітними особами в національній валюті» за період з 01.12.2024 по 29.12.2025 складає 17 443,99 грн.

Вказана заборгованість позивачці виплачена не була, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з вищезазначеним позовом, за захистом своїх трудових прав.

Стаття 43 Конституції гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 3 ст. 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Беручи до уваги вищевказані довідки про заборгованість із заробітної плати та за рахунком 3721 «Розрахунки з підзвітними особами в національній валюті», суд приходить до висновку, що відповідач визнав ту обставину, що з його вини, остаточний розрахунок з позивачкою на день її звільнення проведено не було.

Окрім цього, у ході розгляду справи від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: копій відомостей розподілу виплат, з яких вбачається, що за період з 14.07.2026 по 27.08.2026 відповідачем сплачено позивачці частину заборгованості із заробітної плати на загальну суму 50 724, 01 грн. У клопотанні відповідач визнав, що залишок заборгованості із заробітної плати складає - 32 435, 99 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість із заробітної плати в розмірі 32 435, 99 грн. та заборгованість за рахунком 3721 «Розрахунки з підзвітними особами в національній валюті» в розмірі 17 443, 99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Відповідно до абзаців 4, 5 п. 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки за підписом головного бухгалтера ДП «Управління справами Фонду державного майна України» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1 425, 25 грн., період за який просить стягнути позивачка середній заробіток за час затримки розрахунку з 04.07.2025 по 04.01.2026 (127 робочих днів) становить шість місяців, що відповідає положенню ч. 1 ст. 117 КЗпП України. Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 04.07.2025 по 04.01.2026 становить 181 006, 75 грн (1 425,25 грн. * 127 робочих днів).

26.06.2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №761/9584/15, в якій відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 року у справі за провадженням №6-113цс16, зазначивши у п.п. 71, 72 постанови, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

У п.п. 78, 81, 82 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України (п. 87 постанови).

Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд при вирішенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку вважає в цій частині позовні вимоги задовольнити частково та, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності стягнути з відповідача на користь позивачки 100 000, 00 грн.

У позовній заяві позивачка просить стягнути заборгованість із нарахованих, але не виплачених при звільненні сум та середній заробіток за час затримки розрахунку без утримання із цих сум податків та інших обов`язкових платежів. Однак, суд не погоджується з такими вимогами з наступних підстав.

У постанові від 19.08.2026 у справі №761/16888/23 Верховний Суд прийшов до висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались б податки і збори. Відповідний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, провадження № 61-14794св18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, провадження № 61-10657св20, від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17, провадження № 61-12609св20.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки присудженні вищевказані суми з утриманням із цих сум установлених законодавством України податків та зборів.

Оскільки, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 149 879, 98 грн (заборгованість із заробітної плати - 32 435,99 грн, заборгованість за рахунком 3721 «Розрахунки з підзвітними особами в національній валюті» - 17 443, 99 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку - 100 000, 00 грн), відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 199, 04 грн. (1 498, 80 грн. х 0,8 = 1 199, 04 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 47, 94, 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (ЄДРПОУ: 399950170, місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченої суми заробітної плати в розмірі 32 435 (тридцять дві тисячі чотириста тридцять п`ять) грн. 99 коп., заборгованість за рахунком 3721 «Розрахунки з підзвітними особами в національній валюті» в розмірі 17 443 (сімнадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 99 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн, з утриманням із цих сум установлених законодавством України податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 199 (одна тисяча сто дев`яносто дев`ть) грн. 04 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: