Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №727/11714/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11714/26

Провадження № 2/727/3776/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря:Берник Ю.Д.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства.

Посилався на те, що 06.05.2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Ленгор, округ Бакс, штат Пенсильванія, США, у подружжя народився син ОСОБА_3 .

Народження дитини було зареєстровано відповідно до законодавства США. У виданому компетентним органом штату Пенсільванія свідоцтві про народження відомості про батька відсутні.

Проте, він являється білогічним батьком ОСОБА_3 , що визнає з моменту його нараодження та ніколи не заперечував. Відповідач ОСОБА_2 є матір`ю дитини та підтверджує, що саме позивач є біологічним батьком ОСОБА_4 , не заперечує проти визнання його батьківства в судовому порядку.

16.05.2016 року Генеральним консульством України в Нью- ОСОБА_5 зареєстровано громадянином України, про що видано довідку про реєстрацію особи громадянином України №536-41.

З моменту народження сина він бере безперервну участь у його вихованні, матеріальному забезпеченні та розвитку.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21.08.2020 року шлюб між сторонами було розірвано.

Він з ОСОБА_2 звертався до органів РАГСУ із заявою про внесення до актового запису про народження його батьком дитини, проте йому було відмовлено, у зв`язку з чим він був вимушений звернутися до суду з позовом.

Просив позов задовольнити. Визнати його ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у м.Ленгори, округ Бакс, штат Пенсільванія, Сполучені Штати Америки.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Процесуальні дії у справі :

Ухвалою суду від 07.09.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

23.09.2026 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено її до судового розгляду.

Узагальнені доводи учасників справи:

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що ОСОБА_2 була його дружиною. Від шлюбу в США у них народився син ОСОБА_3 . Вони там писали заяву, що є батьками дитини, однак з незрозумілих причин відомості про батька дитини до актового запису про народження внесені не були. На даний час вони усі проживають на території України. Він виховує сина, забезпечує його матеріально та бажає, щоб у визначеному Законом порядку до актового запису про народження сина було внесно відомості про нього як про батька дитини.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала. Пояснила суду, що протягом чотирьох років проживала із ОСОБА_1 в цивільному шлюбі. В травні 2015 року вони зареєстрували шлюб офіційно, після чого виїхали до США. Згодом на території США у них народився син ОСОБА_3 . З незалежних від них причин відомості про батька дитини в актовому записі про народження вказано не було. Батьком її сина є ОСОБА_1 , який належним чином виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини.

Предтставник третьої особа у судове засідання не з`явився. У поданій до суду заяві просив розглянути справу у його відсутності.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 06.05.2015 року перубували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується витягом з актового запису про шлюб №637 (а.с.9).

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02.10.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління стиції, 06.05.2015 року, актовий запис №637 було розірвано (а.с.7-8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у місті Ленгорн, Штат Пенсильванія, графство Бакс, США, народила сина ОСОБА_3 . У зв`язку із народженням дитини відділом РАЦС Департаменту охорони здоров`я співдружності Пенсильванія відповідачці було видано свідоцтво про народження, однак відомості про батька в ньому не були зазначені. На цьому документі було проставлено апостиль, який засвідчив зміст документу, підпис і дієздатність особи, яка підписала його (а.с.15-20).

16.05.2016 року Генеральним консульством України в Нью- ОСОБА_5 зареєстровано громадянином України, про що видано довідку про реєстрацію особи громадянином України №536-41 (а.с.14).

Мотиви та доводи, з яких виходив суд та застосовані норми права:

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Частина перша статті 122 СК України встановлює презумпцію шлюбного походження дитини, яка складається з двох частин: презумпції материнства дружини та презумпції батьківства чоловіка.

Презумпція шлюбного материнства стверджує, що саме дружина народила дитину і саме ту дитину, яку вона забрала з пологового медичного закладу.

Згідно із презумпцією батьківства чоловіка, саме він є батьком дитини, народженої його дружиною. Презумпція батьківства чоловіка (шлюбного батьківства) поширюється на три групи дітей: 1) тих, які були зачаті і народжені в шлюбі; 2) тих, які були зачаті до шлюбу, але народжені в шлюбі; 3) тих, які були зачаті у шлюбі, але народжені після його припинення або визнання недійсним.

Відповідно до частини першої статті 122 СК України дитина, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Отже, презумпція шлюбного батьківства стосовно першої групи дітей діє без обмеження у часі та незалежно від розірвання шлюбу або визнання його недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 122 СК України, подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Положеннями статті 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив у справі «Йевремович проти Сербії», що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавством для подружжя передбачена можливість подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини (частина третя статті 122 СК України).

У даній справі така заява не подавалася.

Пунктом 1, 14 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та на час здійснення актового запису про народження ОСОБА_3 , передбачено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Якщо дитина народилась у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік – батьком дитини за заявою будь-кого з них.

Звертаючись до суду, у позовній заяві ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог посилався на положення статті 122 СК України та вказував на те, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя, а дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Презумпція батьківства - це загальне правило, що відображає безумовне визначення походження дитини від свого батька. Традиційною та загальновживаною є презумпція батьківства чоловіка матері дитини, тобто в разі народження дитини у шлюбі до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним її матір`ю і батьком визначається подружжя.

Отже, ОСОБА_2 народила ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_1 , а тому вважається, що саме останній є батьком дитини, що відповідає вимогам статті 122 СК України, Правилам державної реєстрації актів цивільного стану в Україні у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та на час здійснення актового запису про народження ОСОБА_3 , та відповідає інтересам малолітньої дитини.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного відповідачка не надала, презумпцію батьківства ОСОБА_1 відносно дитини не спростувала, а навпаки підтвердила, що саме позивач є батьком її сина.

Верховний суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі №336/1357/16-ц, провадження № 61-1452св20 вказав на право дитини знати свого батька […], а беручи за основу римську максиму lurasanguinis nulloiure civilidirimi possunt (жодні встановлення цивільного права не можуть скасувати права, що випливають із кровної спорідненості).

Конвенцією про права дитини передбачено, що дитина має право на ім`я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не містить норми, котра б прямо передбачала право на батьківство. Водночас у багатьох рішеннях за статтею 8 розглядається дотична до нього проблематика, а саме пропорційність інтересів батька та матері при вирішенні питання про народження дитини.

ЄСПЛ у справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява №62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року)звертав увагу, що хоча найважливіше завдання статті 8 Конвенції - це захист особи від довільних дій державних органів, можуть також існувати позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною «повагою» до приватного чи сімейного життя. Ці позитивні зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя, навіть у сфері міжособистісних стосунків людей(див. справу «Мікулич проти Хорватії» (Mikulic v. Croatia, № 53176/99) та справу «С. Х. та інші проти Австрії» (S.H. and Others v. Austria), № 57813/00).

Окрім того, повага до приватного життя вимагає, щоб кожна людина мала змогу встановити подробиці свого особистого походження, а право особи на таку інформацію має важливе значення в контексті впливу на його чи її особистість, які визначають розвиток людини. Таке встановлення передбачає отримання інформації, необхідної для розкриття істини щодо важливих аспектів особистого походження, як-от особистість батьків (див., наприклад, справу «Келін та інші проти Румунії» (Calin and Others v. Romania), № 25057/11).

За статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року № 63566/00).

Щодо розподілу судових витрат

У частині першій, другій статті 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Висновки суду за результатами розгляду справи

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи інтереси малолітньої дитини, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 128 СК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства – задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого в АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в м.Ленгор, графство Бакс, штат Пенсильванія, Сполучені Штати Америки.

Зобов`язати Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Одовічен Я.В.