Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №380/139/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/139/25 пров. № А/857/25705/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Мартинюк В.Я.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути витрати, пов`язані з утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 54630 грн. 86 коп.

На обгрунтування позовних вимог зазначає, що підставою звернення до суду стало дострокове розірвання контракту через небажання відповідача продовжувати навчання (за власним бажанням), що обумовлює обов`язок відшкодування останнім витрат на його утримання у вищому навчальному закладі у зв`язку з припиненням відносин публічної служби. Стверджує, що підписом відповідача підтверджується погодження між сторонами вказаної суми витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Національній академії та визнання необхідності відшкодування вказаних коштів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов`язані з утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 54630 грн. 86 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання зобов`язані відшкодувати витрати на своє утримання, незалежно від підстави звільнення з військової служби, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 13.03.2024 у справі №440/14068/21. При цьому відповідач, будучи обізнаним про цей обов`язок з умов контракту від 25.08.2024, звернувся з рапортом від 28.11.2024 про відрахування за власним бажанням і був відрахований наказом від 03.12.2024 №118-КС, а загальна сума витрат у розмірі 54 630 грн 86 коп. підтверджена довідкою-розрахунком від 03.12.2024 №70, з якою відповідач був ознайомлений під підпис і яку не оскаржував, проте добровільно цю суму не відшкодував, а оскільки кошти на утримання курсантів є державними бюджетними коштами, позов підлягає задоволенню повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 7 Порядку №964 право на звернення до суду виникає лише у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати, проте позивач не довів, що відповідача було ознайомлено з розрахунком витрат та запропоновано добровільно їх відшкодувати, а тому позов подано передчасно. Також навчання курсанта є військовою службою, а отже грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення, виплаченими за період військової служби, що відповідно до пункту 13 Порядку №260 та пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України поверненню не підлягає, а їх стягнення становить непропорційне втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Стверджує, що відповідач за контрактом від 25.08.2024 зобов`язався відшкодувати витрати в разі дострокового розірвання через небажання навчатися, був відрахований наказом від 03.12.2024 №118-КС і того ж дня під підпис ознайомлений з довідкою-розрахунком №70, однак у встановлений місячний строк кошти не сплатив, що обов`язкового досудового врегулювання закон не вимагає, а грошове забезпечення прямо підлягає відшкодуванню відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2232-XII та пункту 3 Порядку №964.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №26-КС від 25.07.2024 року ОСОБА_1 (далі - відповідача) зараховано на перший курс денної форми навчання для потреб Збройних Сил України.

Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №58-КС від 25.08.2024 року відповідача прийнято на військову службу (навчання) та призначено курсантом навчального курсу факультету сил підтримки.

Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №300 від 25.08.2024 року відповідача з 25.08.2024 року зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

25.08.2024 року відповідач уклав контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти з Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенанта ОСОБА_2 .

Відповідач звернувся із рапортом від 28.11.2024 року до начальника курсу, в якому просив клопотання перед вищим командуванням про відрахування з числа курсантів через небажання продовжувати навчання за власним бажанням. Після дострокового розірвання контракту через небажання служити за власним бажанням зобов`язується виплатити загальну суму визначених до відшкодування витрат пов`язаних з утриманням в касу або на рахунок Національної академії.

Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №118-КС від 03.12.2024 року відповідача відраховано з числа курсантів першого курсу через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, звільнено із займаної посади, він вважається таким, що звільнений із займаної посади і проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №439 від 03.12.2024 року відповідача з 03.12.2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки-розрахунку №70 від 03.12.2024 року загальна сума визначених до відшкодування витрат, пов`язаних з утримання відповідача за період з 25.08.2024 року по 03.12.2024 року становить 54630 грн. 86 коп.

Згідно довідки №3 від 03.01.2025 року відповідача відраховано у зв`язку з небажанням продовжувати навчання та визначено відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі у сумі 54630 грн. 86 коп. Станом на 03.01.2025 року за курсантом рахується заборгованість у зазначеній сумі.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України від 06.12.1991 року №1934-XII «Про Збройні Сили України» (з наступними змінами та доповненнями; далі Закон №1934-XII) організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Згідно з ч.10 ст.25 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (з наступними змінами та доповненнями; далі Закон №2232-XII), курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «з», «и» пункту 1, підпунктів «д», «е», «ж», «з» пункту 2 та підпункту «в» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 (з наступними змінами та доповненнями; далі Порядок № 964).

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних із:грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг (абзаци перший-четвертий п.3 Порядку № 964).

Відповідно до абзацу п`ятого цієї норми порядок розрахунку витрат встановлюється Міноборони та центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.

Витрати відшкодовуються в розмірі різниці суми витрат з утримання курсантів і витрат з утримання громадян України, що пройшли базову військову службу: курсантами, які навчалися менше встановленого законодавством строку базової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк базової військової служби, - за весь період навчання, який відповідає строку базової військової служби (п.5 Порядку № 964).

Пунктом шостим Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

На виконання пункту 3 Порядку № 964 Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість.

Водночас у разі укладення контракту про здобуття освіти у вищому військовому навчальному закладі на курсанта покладаються відповідні обов`язки відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, у випадках, визначених частиною десятою ст.25 Закону №2232-XII.

З аналізу ч.10 ст.25 Закону №2232-XII слідує, що дія цієї норми розповсюджується на дві категорії осіб, тобто, на курсантів, які достроково розривають контракт та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п`яти років після закінчення вищого навчального закладу.

Попри те, обов`язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту, за яким особу звільнено з військової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.03.2024 року у справі № 440/14068/21.

Предметом спору у справі, що розглядається, є відшкодування позивачу відповідачем витрат, пов`язаних з утриманням його під час навчання.

Відповідно до п.2.3 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що загальна сума витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного становить 54630 грн. 86 коп.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, суд першої інстанції встановив, що відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №118-КС від 03.12.2024 відповідача відраховано з числа курсантів першого курсу через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, звільнено із займаної посади, він вважається таким, що звільнений із займаної посади і проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №439 від 03.12.2024 року відповідача з 03.12.2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Оскільки відповідач не надав суду доказів добровільного відшкодування таких витрат в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного зазначених витрат в розмірі 54 630 грн. 86 коп.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки суд першої інстанції не врахував наступного.

Згідно із довідкою-розрахунком Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 03.12.2024 року №70 витрати на утримання ОСОБА_1 за період навчання з 25.08.2024 року по 03.12.2024 року, становлять:

1) грошове забезпечення – 35986,88 грн.;

2) продовольче забезпечення – 11260,08 грн.;

3) медичне забезпечення – 109,00 грн.;

4) спожиті комунальні послуги та енергоносії – 7274,90 грн.

Загальна сума – 54360,85 грн.

ОСОБА_1 під підпис було ознайомлено із вказаною довідкою – розрахунком від 03.12.2024 № 70.

Водночас ОСОБА_1 наполягає, що не висловлював ні в усній, ні в письмовій формі своє небажання або неможливість виконати зобов`язання щодо відшкодування витрат, пов`язаних з її утриманням у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Оскільки у зобов`язання не визначено строку виконання, дії відповідача щодо сплати відшкодування не обмежувалися терміном.

Водночас, у цій довідці - розрахунку витрат не визначено строк (графа у розрахунку не заповнена), протягом якого відповідач має здійснити добровільне відшкодування витрат.

Тобто, фактично ОСОБА_1 не був обізнаний про строк, протягом якого він має добровільного сплатити витрати, пов`язані з його утриманням в академії.

У такому аспекті суд апеляційної інстанції зауважує, з аналізу положень частини десятої статті 25 Закону №2232-XII та пункту 7 Порядку № 964 слідує, що право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі № 420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20.

При цьому також доцільно врахувати, що у разі дострокового розірвання контракту з курсантом, саме вищий навчальний заклад (позивач) здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.

Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2024 року у справі № 400/210/21 вказав, що правильне вирішення спору цієї категорії залежить від того, чи було курсанта ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку № 964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати, адже саме з відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов`язує можливість звернення Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що після отримання рапорту відповідача про небажання продовжувати навчання позивач повинен був здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в академії, відобразити узагальнену суму відшкодування у наказі про звільнення, а також надати останньому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови ОСОБА_1 здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, він міг набути право звернутися до суду з відповідним позовом.

Сам же ОСОБА_1 наполягає, що не відмовлявся добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, однак позивачем не було встановлено строк, протягом якого він повинен був відшкодувати такі витрати, що підтверджується матеріалами справи.

На переконання суду апеляційної інстанції, такі доводи заслуговують на увагу, адже обізнаність відповідача з розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням в академії, не є рівнозначним наданню йому часу на добровільне відшкодування таких витрат.

Зважаючи на це колегія суддів приходить до висновку щодо недоведення позивачем факту відмови відповідача від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у ВНЗ, а отже, зважаючи на положення частини десятої статті 25 Закону №2232-XII та пункту 7 Порядку № 964, у Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного були відсутні законні підстави для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення таких витрат. Тобто, у даному випадку звернення позивача до суду є передчасним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача спірних витрат не відповідає фактичним обставинам і ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права - частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII та пункту 7 Порядку № 964, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі № 380/139/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного відмовити повністю.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська