Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №300/4075/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/4075/25 пров. № А/857/49414/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Матковської З.М., Носа С.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року (суддя – Гомельчук С. В., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складання повного рішення – не зазначено),

в адміністративній справі № 300/4075/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

встановив:

У червні 2025 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі – відповідач-2), в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив: 1) визнати протиправними дії відповідача-1 щодо не зарахування повного стажу роботи в колгоспі та не зарахування стажу денного навчання у Львівському національному регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України із виплатою ОСОБА_1 мінімальної зарплати згідно постанови КМУ від 14.04.2004 №468; 2) зобов`язати відповідача-2 зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії в повному обсязі періоди роботи та навчання з 29.07.1985 по 20.03.1990 та з 01.09.2005 по 28.02.2007 шляхом призначення та виплати пенсії з 25.12.2024

Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, у якому висловили свої заперечення проти його задоволення. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії в повному обсязі період роботи в колгоспі з 29.07.1985 по 28.02.2007. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії в повному обсязі періоди роботи з 29.07.1985 по 20.03.1990 та здійснити перерахунок пенсії з 25.12.2024. У задоволенні решта позовних вимог – відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 678,27 грн (шістсот сімдесят вісім гривень двадцять сім копійок).

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду є безпідставним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтуваннях апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми права та ухвалено рішення суду з порушенням чинного законодавства з наступних підстав. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, до якої, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника у громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Оскільки в трудовій книжці позивача відсутні відповідні записи, необхідними є довідки про встановлений річний мінімум трудової участі та його виконання. Враховуючи вищевикладене, при призначенні пенсії період роботи позивача в колгоспі було зараховано з урахуванням фактично відпрацьованих людино-днів, унаслідок чого загальний страховий стаж становив 24 роки 11 місяців 9 днів. Як зазначає апелянт, суд першої інстанції не врахував наведених Головним управлінням доводів та не надав належної оцінки обставинам справи й аргументам відповідача. У зв`язку із цим апелянт вважає, що рішення суду є необґрунтованим і не відповідає вимогам чинного законодавства.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Івано- Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 по справі № 300/4075/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 із 25.12.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС право) судом встановлено, що період роботи позивача в колгоспі з 15.09.1985 по 20.03.1990, зараховано до страхового стажу з розрахунку 3 роки 24 дні (а.с.105).

На звернення позивача від 01.03.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 25.03.2025 №2412-1762/K-02/8-0900/25 повідомило, що оскільки в довідці від 03.02.2022 №К-02/04-01 не зазначено інформацію щодо членства в колгоспі та про причини невиконання річного мінімуму трудової участі в 1985, 1986, 1987, 1989, 1990 роках то зазначений період роботи слід обчислювати за фактичною тривалістю. Також зазначено, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу інформація щодо перебування позивача у трудових відносинах з 01.10.2005 по 28.02.2007 страхувальником не відображена, тому підстав для зарахування відповідного стажу немає (a.c.35).

Позивач, не погодившись з вищенаведеними діями відповідача-1, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Водночас, судом вірно враховано, що Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (надалі Закон №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017) доповнено пунктом 2-1 розділ Прикінцеві положення Закону №1058-IV.

Відповідно до статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується

робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться

- відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

- відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи;

- відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637).

Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

З матеріалів справи видно, що спірним в даній справі є незарахування відповідачем-1 до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 29.07.1985 року по 20.03.1990 року в колгоспі «Тепличний».

З цього приводу, судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 23.12.1980 підтверджується, що у період з 29.07.1985 по 20.03.1990 працював у колгоспі «Тепличний». Записи засвідченні підписами голови колгоспу та печаткою, а також містять відомості про документ, на підставі якого внесені записи (а.с.10-14).

Слід зазначити, що трудова книжка позивача не містить записів про встановлений у вказаному колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання чи не виконання позивачем річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі.

При цьому у матеріалах справи міститься архівна довідка від 03.02.2022 №K-02/04-01,

яка містить відомості про, кількість відпрацьованих людино-днів, зокрема у 1985 році 67 людино-днів, у 1986 році -73 людино-днів, 1987 році 220 людино-днів, 1988 - 328 людино- днів, 1989 році - 255 людино-днів, 1990 - 19 людино-днів. Інформація щодо встановленого мінімуму вироблених людино-днів відсутня (а.с.148).

Крім того, архівною довідкою від 17.02.2025 №К-75/04-01 підтверджено що за вищевказані періоди (липня 1985 року по березень 1990 року) ОСОБА_1 працював в колгоспі «Тепличний» та отримував заробітну плату (а.с. 32).

Однак відповідачем не враховано період роботи позивача у колгоспі з 29.07.1985 по 20.03.1990 в повному обсязі, оскільки в довідці від 03.02.2022 №К-02/04-01 не зазначено інформацію щодо членства позивача в колгоспі та про причини невиконання річного мінімуму трудової участі в 1985-1990 роках.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 56 Закону №1788 визначає, що стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин. Тобто, для неврахування до трудового стажу при його обчисленні часу роботи в колгоспі, або певного його періоду, необхідно встановити невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось з вини

члена колгоспу за відсутності поважних причин.

У матеріалах справи відсутні відомості про невиконання ОСОБА_1 , під час роботи з 29.07.1985 по 20.03.1990 у колгоспі «Тепличний», встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637). Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Водночас слід зазначити, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів

України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Варто зазначити про те, що у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, пенсійний орган має право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб`єкт владних повноважень не скористався.

Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачами суду не надано.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не повний та не об`єктивний розгляд заяви позивача, відсутність належних обґрунтувань рішення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 29.07.1985 по 20.03.1990 у колгоспі «Тепличний» в повному обсязі.

Оскільки, у трудовій книжці позивача наявні записи щодо періоду його роботи

у колгоспі «Тепличний», зокрема, записи про прийом на роботу, записи про звільнення, а також наявність архівних довідок від 03.02.2022 №К-02/04-01, від 17.02.2025 №K-75/04-01, a відповідачем-1, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 29.07.1985 по 20.03.1990 в повному обсязі, суд першої інстанції вірного дійшов висновку про наявність підстав для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача в повному обсязі.

Крім цього, колегія суддів враховує, що завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади. На адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Апеляційний суд також зазначає, що частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).

Таким чином, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язання вчинити певні дії, не втручаючись у дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Щодо зобов`язальної частини рішення суду, колегія суддів також враховує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 10.11.2025 року в оскарженій частині вирішення позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій підлягає залишенню без змін.

Також апеляційний суд зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог позивач не оскаржив у апеляційному порядку, а тому згідно приписів статті 308 КАС України в цій частині рішення суду не підлягає апеляційній перевірці.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в адміністративній справі №300/4075/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіЗ. М. Матковська

С. П. Нос