Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №726/2645/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 726/2645/26

Головуючий у 1-й інстанції: Байцар Л.В.

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

15 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Самойлової В.С.,

представника позивача - Кіореска І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 17 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП України, Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду і просив скасувати постанову серії ЕНА № 7499455 від 06.07.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн.

Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 17.08.2026 у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У доводах апеляційної скарги, зокрема вказує, що швидкість руху виміряно у спосіб не передбачений ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки лазерний вимірювач швидкості "TruCAM LTI 20/20" не був стаціонарно закріплений під час проведення вимірювання, тобто інспектор тримав прилад у руках. Крім того, вказує, що виробником зазначено оптимальну фокусну дистанцію 70 м, натомість фіксація показника швидкості здійснювалась на дистанції 330,6 м, що в декілька разів перевищує допустиму. Також звертає увагу суду на те, що не було належної ідентифікації т/з в момент вимірювання швидкості, тобто на кадрі, який відповідає дистанції 330 м від т/з номерний знак авто не є читабельним, що не дає можливість встановити, що об`єктом вимірювання є саме авто марки «TOYOTA HILUX», д.н.з. НОМЕР_1 . Апелянтом також вказано, що частина 4 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год. У той же час, в оскаржуваній постанові, інспектор поліції сформулював суть адміністративного правопорушення як перевищення дозволеної швидкості руху в населеному пункті «більш ніж на 20 км/год», але при цьому кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 122 КУпАП та наклав штраф у розмірі 1 700 грн, тобто застосував санкцію за перевищення швидкості більш як на 50 км/год.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 06.07.2026 о 10 год. 23 хв. 37 сек. у с. Недобоївці Дністровського району Чернівецької області, на автомобільній дорозі Н-03, 324 км, водій, керуючи транспортним засобом TOYOTA HILUX, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить Басейновому управлінню водних ресурсів річок Прут та Сірет, рухався в населеному пункті зі швидкістю 105 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті «більш ніж на 20 км/год» та порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України.

Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень.

Не погодившись із постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у порядку, передбаченому процесуальним законом, а вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

У відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За приписами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пункт 12.1 ПДР передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Визначення терміну «безпечна швидкість» наведене у п. 1.10 ПДР.

Так, безпечна швидкість це швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

Відповідно до п. 2.3 б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Визначення терміну «дорожня обстановка» наведене у п. 1.10 ПДР.

Так, дорожня обстановка це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Частиною 4 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У силу вимог ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Зокрема, статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:

1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Стосовно ж порядку використання лазерного вимірювача TruCам, то колегія суддів зазначає, що листом Державного Підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів від 01 жовтня 2019 року 22-38/49 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

При цьому суд зауважує, що застосування у конструкції вказаної норми ч.2 ст.40 Закону України "Про національну поліцію" похилої риски між словами "монтувати" та "розміщувати" свідчить, що відповідні пристрої можуть як стаціонарно монтуватись так і розміщуватись, у тому числі, й на однострої, у/на службових транспортних засобах поліцейських.

Отже, законом не обмежується використання технічних пристроїв для фіксації порушень, у тому числі й лазерних вимірювачів швидкості транспортних засобів TruCAM, виключно у стаціонарному режимі.

Суд наголошує на тому, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватися з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання. При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача вплинуло на результат вимірювання.

Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.

Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.

Правильність реалізації у приладі LTI 20/20 ІІ TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Тому достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.

Під час фіксації перевищення швидкісного руху в приладі TruCAM використовується GPS-система, базована на супутниках, що надає можливість автоматично встановлювати та синхронізувати координати та час. Тобто, фіксація перевищення швидкісного режиму поліцейськими здійснювалася в межах населеного пункту і цей факт можливо перевірити через інтернет мережу на офіційному сайті (https:www.google.com.ua/maps) ввівши зазначену адресу. Дослідивши вказані GPS координатами за допомогою ресурсу Google Maps, можна дійти до висновку, що фіксування швидкості автомобіля під керуванням позивача здійснено в межах населеного пункту - на трасі Н-03 у населеному і с.Недобоївці, де встановлений дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту».

До відзиву на позовну заяву відповідачем також додано фотознімок з онлайн сервісу Google Maps із зазначенням географічних координат, які автоматично були вказані у фотознімку приладу TruCam, з яких вбачається, що фіксування швидкісного режиму відбувалось саме в населеному пункті Недобоївці.

Колегія суддів також зауважує, що лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 ІІ TruCam отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012, виданий 29.08.2012, копію якого було надано відповідачем. Також відповідач надав суду копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинний до 20.11.2026, на лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС008372.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача, стосовно неправильного вимірювання працівниками поліції швидкості руху його транспортного засобу, з огляду на те, що пристрій не був закріплений стаціонарно, а тримався інспектором у руках, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом, листом Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 22-38/49 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів у автоматичному режимі.

Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки, як в ручному, так і в автоматичному режимі + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 ком/год, + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.

Отже, при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача TruCAM експлуатаційні характеристики дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках. Таким чином, твердження позивача, що використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ спростовується дослідженими доказами по справі.

При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год.

Враховуючи, що зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху становить 55 км/год, що перевищує визначений рівень похибки та не могло бути обумовлене нею, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на некоректне вимірювання працівниками поліції швидкості руху транспортного засобу, що здійснене із застосуванням пристрою, що не був закріплений стаціонарно.

Доводи позивача щодо недостовірності результатів вимірювання у зв`язку зі значною відстанню до транспортного засобу, можливим кутом вимірювання та утриманням приладу поліцейським у руках не знайшли свого підтвердження. Надані матеріали та технічні характеристики приладу свідчать про можливість його використання у ручному режимі, а проведення вимірювання на відстані близько 330,6 м відповідає допустимому діапазону роботи приладу. При цьому максимально допустима похибка вимірювання становить ±2 км/год, що є неспівмірно меншою за встановлене перевищення швидкості на 55 км/год та не могла вплинути на кваліфікацію дій позивача.

У той же час, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав, що надані відповідачем матеріали фотофіксації, зроблені за допомогою приладу TruCam є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Так, із наявної у матеріалах справи роздруківки відеофайлу 1783335316_q2200_0706_105516.avi від 06.07.2026 (а.с.63-66), зокрема з останнього кадру 104 ( а.с.66), не вбачається що відбулася фіксація швидкості саме транспортного засобу, TOYOTA HILUX, д.н.з НОМЕР_1 , оскільки на даному кадрі взагалі відсутнє будь-яке зображення автомобіля чи номерного знаку.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем, у порушення вимог ст. 77 КАС України, не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів вчинення саме позивачем адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд також зауважує, що доводи позивача про наявність недоліків під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, що позивачем було вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху України, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17. від 11 вересня 2018 року у справі № 826/11623/16, а також від 14 серпня 2018 року у справі № 826/15341/15.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Таким чином, порушення цієї процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Інакше кажучи, процесуальні порушення, допущені поліцейським під час розгляду справи, самі по собі не спростовують факт вчинення водієм порушення ПДР, якщо цей факт підтверджується іншими належними та допустимими доказами

Однак з урахуванням того, що як вже зазначалося, судом, факт вчинення правопорушення у даній справі не підтверджується належними та допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для скасування спірної постанови.

За таких обставин колегія суддів не мже погодитись із висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення є доведеним та підтверджується належними та допустимими доказами.

Таким чином колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги позивача щодо неналежної фіксації вчиненого правопорушення знайшов своє підтвердження, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 17 серпня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову інспектора Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Паліводи Вадима Олександровича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7499455 від 06.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачений судовий збір у розмірі 798,72 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає згідно з ч.3 ст.272 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15.10.2026.

ГоловуючийСавицька Н.В.

СуддіДрачук Т. О. Томчук А.В.