Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №636/6490/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/6490/26 Провадження 3/636/2688/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 місто Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О.О., за участю секретаря судового засідання Шикової К.Р., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Козловської Т.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 ,

ВСТАНОВИЛА:

29.06.2026 до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов протокол серії ЕПР1 №689872 від 11.06.2026, згідно якого водій ОСОБА_1 11.06.2026 о 10:07 год. по вул. Харківська в м. Чугуїв керував транспортним засобом Skoda Octavia н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору, на що водій відмовився та відмовився проходити такий огляд у встановленому законом порядку у медичному закладі у присутності лікаря; факт відмови зафіксовано під відеозапис.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Адвокат Козловська Т.В. 29.07.2026 через систему «Електронний суд» подала клопотання про визнання відеозапису недопустимим та недостовірними доказом, в обґрунтування якого зазначила наступне. До матеріалів справи органом поліції додано оптичний диск із відеозаписом, зробленим за допомогою портативного відеореєстратора Тексар 181501256/10, який суб`єкт складання протоколу позиціонує як основний доказ правопорушення. Ознайомившись із матеріалами справи та наданими відеозаписами, сторона захисту вважає за необхідне заявити клопотання про визнання зазначених відеозаписів недопустимими та недостовірними доказами з огляду на істотні порушення процедури їх отримання, порушення порядку застосування технічних засобів відеофіксації та відсутність безперервності запису. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП та п. 5 Розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, увімкнення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/ або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка має вестися безперервно до її повного завершення. Зазначена норма імперативно вимагає фіксації абсолютно всіх подій від початкового моменту звернення поліцейського до водія і до остаточного завершення спілкування. Проте долучений поліцейськими відеозапис не є повним. З матеріалів справи та змісту відеозапису чітко вбачається, що подія відбувалася в межах блокпосту, де після початкової зупинки між поліцейським та ОСОБА_1 відбулося первинне спілкування, яке з невідомих причин взагалі не фіксувалося на портативний відеореєстратор. Потім, також поза записом, поліцейський попросив водія з`їхати в сторону, де спілкування було продовжено без увімкнення відеокамери. Лише після двох етапів позакадрового спілкування поліцейський увімкнув реєстратор та висунув ОСОБА_1 вимогу «стати правіше» (проїхати декілька метрів). Така вибіркова фіксація прямо порушує вимоги Наказу МВС № 1026. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 р. у справі № 216/5226/16-а, якщо відеозапис з нагрудної камери поліцейських є переривчастим та не відображає подій від самого початку спілкування, він не може вважатися належним та допустимим доказом у справі. Аналогічний висновок міститься у постанові Чугуївського міського суду Харківської області від 20.06.2025 р. у справі № 636/2420/25 та постановах Згурівського районного суду Київської області від 10.04.2026 р. у справі № 365/316/25. Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 перебував у нерухомому стані, не створював перешкод для руху чи функціонування блокпосту. Вимога поліцейського проїхати декілька метрів убік була висунута виключно після позакадрових перемовин і мала явні ознаки штучного створення доказів руху та факту керування транспортним засобом безпосередньо перед увімкненням відеокамери. Докази, здобуті шляхом провокації чи штучного створення умов, є недопустимими. Доказ отримано з процесуальними порушеннями, без дотримання вимог спеціального порядку, передбаченого Інструкцією, а отже він не може бути використаний при ухваленні судового рішення. Наведені вище обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки недотримання встановленого порядку щодо проведення огляду на стан сп`яніння особи, неправильне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, унеможливлює визнання здобутих по справі доказів, належними та допустимими, в розумінні вимог ст.251 КУпАП.

30.07.2026 через систему «Електронний суд» адвокатом Козловською Т.В. подано клопотання про закриття провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, в якому зазначено наступне. 11.06.2026 стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №689872 за те, що водій керував автомобілем нібито з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т.з. за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, на що водій відмовився та відмовився проходити такий огляд у встановленому законом порядку у медичному закладі у присутності лікаря. Факт відмови зафіксовано за допомогою нагрудного відеореєстратора Тексар 181501256/10, чим порушив п.2.5.ПДР України. Сторона захисту вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також у зв`язку з істотними порушеннями процедури, які не дають можливості визнати матеріали справи такими, що доводять вину особи поза розумним сумнівом. За змістом протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Разом з тим, сам факт складення протоколу та формальне зазначення в ньому про відмову від огляду не є достатніми для притягнення особи до адміністративної відповідальності. У такій категорії справ суд має перевірити не лише наявність запису про відмову, а й законність самої вимоги пройти огляд, наявність конкретних об`єктивних ознак алкогольного сп`яніння, факт повідомлення таких ознак особі, належність роз`яснення порядку проходження огляду та правових наслідків відмови, дотримання процедури направлення до медичного закладу, а також факт належного відсторонення особи від керування транспортним засобом. У цій справі зазначені обставини належним чином не доведені. Навпаки, з наявних матеріалів та відеозапису вбачається низка істотних суперечностей і процесуальних порушень, які у своїй сукупності виключають можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо відсутності належно зафіксованих і повідомлених ознак алкогольного сп`яніння. Згідно з п. 9 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , направленні на огляд водія та акті огляду (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці), не відповідають дійсності. На долученому до протоколу про адміністративне правопорушення відео також повідомлено саме ці три ознаки сп`яніння. Проте зазначені ознаки працівником поліції повністю не відповідають дійсності, є безпідставними та спростовуються дослідженими матеріалами справи. Так, з матеріалів відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського чітко вбачається, що з моменту початку спілкування і до моменту повідомлення водієві про виявлення у нього ознак сп`яніння ОСОБА_1 встигнув лише представитися, після чого поліцейський одразу безпідставно констатував порушення мови та поведінку, що не відповідає дійсності. За цей короткий проміжок часу мова водія була абсолютно адекватною, чіткою, зрозумілою та виразною, без жодних ознак порушення артикуляції чи спотворення слів, у зв`язку з чим абсолютно незрозуміло, на яких підставах працівник поліції взагалі дійшов висновку, що поведінка ОСОБА_1 нібито "не відповідає обстановці". Протягом усього подальшого спілкування водій поводився спокійно, врівноважено, адекватно, відповідав на запитання поліцейського, виконував його законні вимоги. Більше того, працівник поліції взагалі не вчиняв жодних процесуальних чи фактичних дій, спрямованих на перевірку зафіксованих у протоколі ознак: він не пропонував водію видихнути повітря для перевірки наявності запаху, а також не здійснював перевірку мови. Отже, жодна із зазначених у протоколі ознак фактично не встановлювалася та не зафіксована відеозаписом, а була констатована поліцейським суто суб`єктивно та необґрунтовано.

Щодо попереднього спілкування поліцейських з ОСОБА_1 . З контексту діалогу на відеозаписі вбачається, що працівники поліції спілкувалися з ОСОБА_2 ще до початку відеозапису, долученого до матеріалів справи. Ця обставина має істотне значення, оскільки долучений до матеріалів справи відеозапис не відображає повної картини подій від самого початку спілкування працівників поліції з особою. Порядок використання спеціальних засобів фіксації регульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС 18.12.2018 року №1026, де п.п.4,5 передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. В такому випадку мали бути зафіксовані причина зупинки, момент першого спілкування з особою, поведінка ОСОБА_1 до пропозиції пройти огляд, наявність або відсутність зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння. Якщо частина подій, яка передувала складанню протоколу, не відображена на відеозаписі, а з самого відео вбачається, що попереднє спілкування могло мати місце, суд має оцінювати надані матеріали критично. Вибіркова відеофіксація або долучення лише частини відеозапису не може усувати сумніви щодо законності дій працівників поліції. Навпаки, така неповнота доказової бази посилює сумніви щодо об`єктивності та повноти адміністративних матеріалів. Дослідження наданого матеріалу відеофіксації свідчить про грубе порушення працівником поліції порядку застосування технічних засобів відеозапису, а також про наявність фактів позакадрового спілкування та штучного формування доказів складу адміністративного правопорушення. Подія відбувалася в межах блокпосту, де поліцейський ніс службу та де облаштовано чітко визначене й спеціально відведене місце для обмеження руху та зупинки транспортних засобів. Саме на цьому встановленому місці блокпосту транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був початково зупинений поліцейським, після чого між ними відбулося первинне спілкування, яке з невідомих причин взагалі не фіксувалося на портативний відеореєстратор. У подальшому, також поза кадром відеозапису, поліцейський попросив водія з`їхати в сторону, де спілкування між ними було продовжено без увімкнення відеокамери. Лише після проходження цих двох етапів позакадрового спілкування працівник поліції увімкнув портативний відеореєстратор та висунув ОСОБА_1 незрозумілу вимогу «стати правіше» (проїхати декілька метрів). При цьому автомобіль ОСОБА_1 перебував у нерухомому стані, не створював жодних перешкод для руху інших транспортних засобів чи функціонування блокпосту та не становив загрози безпеці дорожнього руху. Зазначені дії поліцейського мають явні ознаки штучного створення доказів руху та фактів керування транспортним засобом, необхідних для формального формування складу правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Зазначена процедура фіксації прямо суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 266 КУпАП та п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, увімкнення портативного відеореєстратора має відбуватися з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка повинна вестися безперервно до її повного завершення. Нормативно визначено, що відеозапис зобов`язаний відображати всі без винятку події від початкового моменту звернення поліцейського до особи водія і до остаточного завершення спілкування між ними. Вибіркове увімкнення відеореєстратора поліцейським лише після проведення позакадрових перемовин та здійснення провокаційних вимог щодо проїзду кількох метрів нівелює об`єктивність наданого відеозапису як доказу. Як встановлено у судовій практиці (зокрема, у постанові Згурівського районного суду Київської області від 10.04.2026 у справі № 365/316/25), відеозапис, який не є безперервним, не відображає подій з початкового моменту зупинки транспортного засобу та містить ознаки вибіркової зйомки, не є належним і допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, а отже, не може підтверджувати факт законності дій поліцейського та наявність складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, відеозапис, долучений до матеріалів справи, отриманий із порушенням встановленого порядку, не відображає початкових та реальних обставин події, а дії поліцейського щодо штучної фіксації руху ТЗ свідчать про відсутність об`єктивних підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо відсутності законної підстави для зупинки транспортного засобу. Долучені до матеріалів справи відеозаписи не містять в своєму складі відомостей щодо підстави зупинки транспортного засобу, які б були зазначені працівниками поліції ОСОБА_1 після його зупинки. Ні відеозапис, ні інші матеріали справи не містять фактичних даних, чи вчиняв ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху , чи мали місце інші обставини, які б слугували законною підставою для зупинки працівником поліції транспортного засобу. Разом з тим, наявна в матеріалах справи постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7353064 за те, що ОСОБА_1 керував автомобілем, при цьому не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1.ПДР, не може слугувати підставою зупинки транспортного засобу, так як сама суть правопорушення полягає в діях, здійснених після фактичної зупинки транспортного засобу. Таким чином, зупинка була здійснена без наявності чіткої та законної підстави, що є процесуальним порушенням, яке тягне за собою недопустимість зібраних внаслідок такої зупинки доказів, відповідно до положень ч.1 ст.87 КПК України. Дії поліцейських слід кваліфікувати як безпідставну зупинку, що є підставою для закриття адміністративного провадження у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів порушення. Якщо працівник поліції вважає, що така зупинка пов`язана з перевіркою документів на блокпосту, то в матеріалах відсутня копію наказу військового командування про розміщення блокпоста саме у цьому місці, а тому була відсутня підстава для зупинки транспортного засобу. Поліцейський має право зупиняти автомобіль та перевіряти документи тільки за умови того, що блок-пост офіційно оформлений й має відповідні документи згідно Постанови КМУ №1455 від 29.12.2021 «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан». Відповідно до п.3 вказаної Постанови блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Оскільки автомобіль під керуванням ОСОБА_2 був зупинений з порушенням вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», недопустимими є наступні докази, отримані після зупинки транспортного засобу.

Щодо нетипового характеру відмови від проходження огляду ОСОБА_1 . Окремої та всебічної оцінки вимагає характер зафіксованої на відеозаписі відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки обставини, за яких вона відбулася, свідчать про її штучний та вимушений характер. З матеріалів відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 категорично заперечив факт вживання спиртних напоїв, однак одразу після пропозиції поліцейського проходити огляд миттєво та безкомпромісно відмовився від нього. На відеозаписі відсутня навіть секунда роздумів, немає жодних уточнюючих питань щодо порядку проведення тестування, його строків, процедури, а також повністю відсутні будь-які емоції, вагання чи спроби аргументувати свою позицію - зафіксовано лише чітку та миттєву відмову. Така реакція є абсолютно нетиповою, неприродною та протирічить логіці поведінки звичайної людини. Особа, яка абсолютно не вживала алкоголю та щойно дізнається від поліцейського про висунення проти неї вимоги проходження огляду, закономірно перебуває в стані стресу, намагається з`ясувати причини, ставить уточнюючі запитання, цікавиться наслідками або наполягає на своїй тверезості. Натомість абсолютна відсутність вагань, секундних паузи чи уточнень з боку ОСОБА_1 викликає обґрунтовані сумніви у добровільності та усвідомленості його рішення під час запису. Така швидкість реакції та відсутність будь-яких вагань свідчать про те, що ця відмова не була результатами вільного, свідомого та обдуманого волевиявлення водія, а стала безпосереднім наслідком попереднього позакадрового спілкування та психологічного тиску з боку працівника поліції ще до увімкнення відеокамери. Наявний у протоколі запис про вживання алкоголю «вчора ввечері» жодним чином не змінює ситуацію та не спростовує слів ОСОБА_1 про невживання алкоголю. Вказані пояснення стосуються виключно минулого періоду часу, тоді як безпосередньо на момент події та керування транспортним засобом водій не перебував у стані алкогольного сп`яніння та не мав жодних його ознак.

Щодо порушення порядку пропозиції огляду на стан алкогольного сп`яніння. Матеріалами відеофіксації підтверджується порушення працівником поліції встановленого законом алгоритму та порядку висунення вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння. З відеозапису вбачається, що поліцейський запитав у ОСОБА_1 , чи розуміє той, що водій у законному порядку зобов`язаний пройти огляд на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відповів ствердно. Після цього поліцейський поставив узагальнене та розмите запитання: «Чи будете ви проходити огляд?», на яке ОСОБА_1 одразу відмовився, а на подальше запитання інспектора про те, чи знає він, що за відмову буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, водій просто кивнув та каже, що зрозумів. Таким чином, ОСОБА_1 висловив лише загальну відмову на некоректно та неконкретизовано сформульоване запитання поліцейського, однак окремо від проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу та окремо від проходження огляду в закладі охорони здоров`я він не відмовлявся. Працівник поліції взагалі не висував ОСОБА_1 послідовних та чітких вимог щодо проходження кожного з двох окремих видів огляду. Такі дії працівника поліції суперечить імперативним вимогам ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735. Зазначені норми встановлюють чітку двоетапну процедуру: 1. Поліцейський зобов`язаний спочатку запропонувати водієві пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу. 2. Лише у разі відмови водія від огляду на місці зупинки (або незгоди з його результатами) поліцейський зобов`язаний запропонувати водієві пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. Відповідно, сама по собі відмова водія від проведення огляду поліцейським на місці зупинки не утворює складу адміністративного правопорушення, оскільки водій має законне право пройти такий огляд безпосередньо в закладі охорони здоров`я у лікаря. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виникає виключно у випадку послідовної відмови водія від обох пропозицій як від огляду на місці за допомогою спеціального технічного засобу, так і від огляду в медичному закладі.

Щодо відсутності роз`яснення наслідків відмови від огляду. З матеріалів відеофіксації вбачається грубе порушення поліцейським процедури проведення пропозиції огляду на стан сп`яніння, що виразилося у неповідомленні водієві конкретних правових наслідків відмови від проходження огляду та протиправному перекладенні відповідальності за роз`яснення норм закону на самого ОСОБА_1 . Так, замість належного, вичерпного та детального роз`яснення суті відповідальності (зокрема того, що відмова від проходження огляду тягне за собою накладення штрафу в розмірі 17000 гривень та обов`язкове позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, тобто за суворістю наслідків є повністю ідентичною керуванню ТЗ у стані сп`яніння), інспектор обмежився формальним і поверхневим запитанням: «Чи знаєте ви, що за відмову від огляду буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП?», на що ОСОБА_1 лише кивнув. Зазначена поведінка працівника поліції є абсолютно протиправною та неприпустимою. Відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 7 КУпАП, посадові особи Національної поліції зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Обов`язок роз`яснити особі її права, процедуру огляду та конкретні правові наслідки відмови є імперативним процесуальним обов`язком саме поліцейського. Запитавши у водія, чи «знає той» про складення протоколу, інспектор ухилився від виконання свого прямого обов`язку та штучно переклав його на ОСОБА_1 , безпідставно припустивши, що пересічний громадянин самостійно володіє юридичними знаннями та обізнаний про всі санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Звичайний кивок чи ствердна відповідь особи на запитання про протокол за жодних обставин не підтверджує, що водієві були дійсно відомі та зрозумілі реальні наслідки такого рішення (накладення 17000 грн штрафу та позбавлення прав керування на 1 рік). Не володіючи цією інформацією у повному обсязі, водій був позбавлений можливості здійснити усвідомлений, вільний та обдуманий вибір своєї поведінки. Вказане порушення процедури є істотним та повністю спростовує факт належного фіксування відмови від огляду, що підтверджується усталеною судовою практикою. Так, Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області (постанова від 10.02.2026 у справі № 676/8527/25) вказав, що поліцейський зобов`язаний забезпечити проведення огляду відповідно до встановленого порядку, зокрема роз`яснити водієві його обов`язок пройти огляд та роз`яснити наслідки відмови від його проходження. Невиконання цього обов`язку у сукупності спростовує факт того, що водій відмовився від огляду у встановленому законом порядку. Враховуючи, що працівник поліції не роз`яснив ОСОБА_1 правових наслідків відмови від проходження огляду (штраф та позбавлення права керування) та переклав свій обов`язок на водія, зафіксована за таких умов «відмова» не може бути визнана належною, усвідомленою та добровільною, а також додатково свідчить про характер позакадрового схиляння до такої відповіді ОСОБА_1 .

Щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП. Відповідно до ст. 266-1 КУпАП, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Цей установлений законом порядок працівниками поліції не був дотриманий. Тому вся процедура огляду, згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем. Складені працівником поліції Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів слід визнати недійсним, недопустимим та недостовірним доказом та не приймати його при ухваленні судового рішення, оскільки огляд та складання зазначених документів могли проводитися тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП. При цьому слід виходити із того, що згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його фактичне проходження значення не має, оскільки норма ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер, описує випадки і процедуру огляду військовослужбовців. В правовій державі не має бути випадків коли різні суди трактують по різному правові норми. При цьому законодавець цілеспрямовано регламентував огляд військовослужбовців статтею 266-1 КУпАП , військовослужбовців не поширюється.

Щодо недоведеності винуватості особи у вчинені адміністративного правопорушення. Сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України. Виходячи з вищезазначених положень, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази, які містяться в матеріалах справи в своїй сукупності не дають підстав вважати, що вина ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, доведена. З огляду на вищевикладене, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП Відповідно до вимог ст. 247 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, провадження у даній справі підлягає закриттю.

Вирішуючи питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд керується таким.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксована у встановлений законом спосіб факт керування транспортним засобом, згода/відмова саме водія від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та згода/відмова водія від огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов`язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.3 Порядку огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Тобто проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння має містити відповідний алгоритм дій працівника поліції, який проводить такий огляд зі складанням відповідних документів, зокрема:

-перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу;

-на вимогу особи надає їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (тобто показує особі сертифікат та свідоцтво про повірку);

-видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, в якому зазначає підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп`яніння, визначених у п. 3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці);

-за допомогою спеціального приладу проводиться огляд і в акті огляду фіксуються його результати. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння;

-якщо встановлений факт сп`яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (тобто до проведення огляду і складення відповідного направлення та акту огляду відсутні підстави складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП);

-якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.

Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.

Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння; в стані наркотичного чи іншого сп`яніння; під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

До суду, в якості доказів на підтвердження вказаних фактів працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №689872 від 11.06.2026, рапорт ІВРПП від 11.06.2026; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння б/д (з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 не проводився, відмова, зазначено виявлені ознаки сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, поведінка, що не відповідає обстановці), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 не проводився, відмова, зазначено виявлені ознаки сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, поведінка, що не відповідає обстановці), диск з відеозаписом.

Так з відеозапису вбачається, що процедура виявлення ознак сп`яніння, повідомлення водію про виявлення цих ознак, пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння та фіксування відмови від проходження огляду зайняла менше 2 хвилин. З наданого відеозапису вбачається ознаки позакадрового спілкування: так на початку відеозапису транспортний засіб дійсно перебував у нерухомому стані, та водій почав рух за вказівкою інспектора; до оголошення інспектором наявності ознак сп`яніння ОСОБА_1 проголосив лише ПІБ, дату народження, адресу реєстрації проговорив інспектор (що також свідчить про наявність позакадрового спілкування). Крім того суд погоджується з позицією захисту, що з наданих доказів не вбачається наявність поведінки, що не відповідає обстановці та що інспектором фактично не дотримано порядку процедури проходження огляду на стан сп`яніння.

Адвокат Козловська Т.В. надала до суду копію військового квитка на ім`я ОСОБА_1 , з якого вбачається, що останній проходить військову службу.

Згідно ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Пунктами 6 та 7 розділу 1 Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, також передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аналогічні норми передбачені Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008. Так, згідно вказаного Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Аналіз вказаних вище положень законодавства в їх сукупності та логічному взаємозв`язку свідчить, що саме незгода водія з результатами проведеного на місці зупинки огляду або відмова водія від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, є підставою для направлення водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Відмова водія від огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частин 1-3 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Положеннями статті 256 КУпАП вказано, що у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначається суть адміністративного правопорушення.

Таким чином приходжу до висновку, що інспектором не дотримано порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння та, відповідно, прийняття відмови водія від проходження такого огляду.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Викладені обставини виключають наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами. А тому, враховуючи вищевикладене приходжу до висновку, що провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 8, 130, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.62, 68 Конституції України,

ПОСТАНОВИЛА:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя О.О. Золотоверха