Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №560/9796/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №560/9796/26

Суддя: Томчук А.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9796/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

15 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 14.05.2026 № 80065582.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області вжило всіх заходів для виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 560/19388/24.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що з дня набрання рішенням у справі № 560/19388/24 законної сили (24.09.2025) пенсійний орган зобов`язаний виплачувати ОСОБА_1 пенсію у збільшеному розмірі - 27871,76 грн. Водночас ГУ ПФУ в Хмельницькій області продовжує виплачувати пенсію у попередньому розмірі 25950,00 грн, що свідчить про невиконання боржником рішення суду. Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 суд відхилив, оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, цю постанову визнано протиправною та нечинною.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2026 та ухвалити постанову, якою скасувати постанову державного виконавця від 14.05.2026 ВП № 80065582 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. В обґрунтування доводів скарги її автор вказує про те, що рішення у справі № 560/19388/24 виконано: проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Розмір пенсії після перерахунку становив 23610,00 грн станом на 01.03.2024 та 25996,76 грн з 20.03.2024. Станом на 01.01.2026 розмір пенсії становить 25950,00 грн. При цьому, на думку скаржника, суд першої інстанції не врахував постанову Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, яка встановлює коефіцієнти, що застосовуються у 2026 році до частини пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму. Апелянт також посилається на ст. 64 Конституції України щодо можливості обмеження прав в умовах воєнного стану та вказує про те, що станом на дату виконання рішення суду діяв Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Виплата заборгованості здійснюється частинами в межах виділених бюджетних асигнувань, що підтверджується відомостями про перерахування коштів у жовтні - грудні 2025 року та лютому - червні 2026 року.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Скаржник та відповідач у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 560/19388/24, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 24.09.2025, крім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 із проведенням індексації середньої заробітної плати (доходу) в Україні, яка застосовується для обчислення пенсії при розрахунку доплати за понаднормовий стаж відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 з 20 березня 2024 року виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду у справі № 560/19388/24 набрало законної сили 24.09.2025.

Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист від 30.10.2025 у справі № 560/19388/24. На підставі цього листа Відділ примусового виконання рішень постановою від 23.01.2026 відкрив виконавче провадження № 80065582.

Листом від 27.04.2026 № 2200-0903-8/31960 ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило Відділ примусового виконання рішень про виконання рішення у справі № 560/19388/24. Вказали, що розмір пенсії після перерахунку станом на 01.03.2024 склав 23610 грн, з 20.03.2024 - 25996,76 грн. Сума доплати за період з 01.03.2024 по 30.04.2026 становить 77482,91 грн. Рішення у справі № 560/19388/24 включено в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, станом на 22.04.2026 реєстраційний номер рішення в Реєстрі 821-20727.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку з 24.09.2025 ОСОБА_1 належала до виплати пенсія у розмірі 27871,76 грн. Водночас ГУ ПФУ в Хмельницькій області виплачує ОСОБА_1 пенсію в розмірі 25950,00 грн.

Постановою від 14.05.2026 у виконавчому провадженні № 80065582 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень наклав на ГУ ПФУ в Хмельницькій області штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/19388/24.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) — сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до пунктів 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії. Зокрема, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення - встановити причини невиконання. Лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі № 560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин - наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо законності оскаржуваної постанови про накладення штрафу з огляду на таке.

Рішенням у справі № 560/19388/24 на ГУ ПФУ в Хмельницькій області покладено обов`язок виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 20.03.2024 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. З дати набрання цим рішенням законної сили (24.09.2025) його виконання передбачає щомісячну виплату пенсії у розмірі, визначеному без зазначеного обмеження, а також виплату нарахованої заборгованості за минулий період.

З доводів апеляційної скарги та наведених у ній відомостей вбачається, що на день винесення оскаржуваної постанови (14.05.2026) ця умова не виконувалась. Пенсія ОСОБА_1 виплачувалась у розмірі 25950,00 грн, тоді як належало виплачувати 27871,76 грн. Заборгованість, нарахована на виконання рішення, перераховувалась нерегулярно та частинами. Окремі місячні платежі становили 13,59 грн, 20,33 грн, 91,16 грн, 187,35 грн. Апелянт також зазначає, що виплата перерахованого розміру пенсії та залишку заборгованості «буде здійснена» в межах бюджетних асигнувань.

Таким чином, факт невиконання ГУ ПФУ в Хмельницькій області рішення суду у справі № 560/19388/24 у повному обсязі станом на 14.05.2026 підтверджується матеріалами справи і по суті визнається апелянтом. Здійснення перерахунку пенсії без фактичної виплати пенсії у розмірі, визначеному судовим рішенням, не є належним виконанням рішення суду. Рішення у справі № 560/19388/24 зобов`язує не лише нарахувати, а й виплатити пенсію.

Колегія суддів зауважує, що доказів повного та фактичного виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/19388/24 матеріали справи не містять, більше того, пенсійним фондом не наведено причин та підстав поважності невиконання судового рішення.

Щодо доводів апелянта про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», то колегія суддів зазначає, що предмет спору у справі № 560/19388/24 не охоплював правомірність застосування пенсійним органом постанови КМУ № 1778, відповідно така постанова прийнята після ухвалення рішення у згаданій справі, тому апеляційний суд відхиляє згадані доводи скаржника. При цьому обов`язок ГУ ПФУ в Хмельницькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром ґрунтується на рішенні у справі № 560/19388/24.

Щодо доводів апелянта про дію постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» колегія суддів наголошує, на тому, що наявність чи відсутність підзаконного акта, що врегульовує механізм здійснення відповідних видатків, не може нівелювати обов`язковість судового рішення, гарантовану статтею 129-1 Конституції України.

Посилання апелянта на приписи статей 2, 20, 23 Бюджетного кодексу України та на пункт 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 № 4695-IX колегія суддів оцінює критично, оскільки, як зазначає сам апелянт, бюджети Пенсійного фонду України на 2025 і 2026 роки, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152 та від 05.02.2026 № 127, передбачали видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішеннями суду.

У будь-якому разі відсутність або недостатність бюджетних коштів не є обставиною, що звільняє державний орган від обов`язку виконати судове рішення, і не може розцінюватися як поважна причина його невиконання у розумінні статей 63, 75 Закону № 1404-VIII.

Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, від 15.10.2009) та у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia, заява № 59498/00, від 07.05.2002) наголосив, що державний орган не вправі посилатися на брак коштів як на виправдання невиконання рішення суду, а необґрунтовано тривала затримка у виконанні остаточного судового рішення може становити порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до неї.

Правові позиції Конституційного Суду України, викладені у рішеннях від 26.12.2011 № 20-рп/2011, від 25.01.2012 № 3-рп/2012 та від 07.11.2018 № 9-р/2018, а також висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі № 440/14216/23, на які посилається апелянт, стосуються меж дискреції держави у сфері формування соціальної політики та перерозподілу бюджетних видатків, тобто правовідносин, які передують ухваленню судового рішення про поновлення порушеного права конкретної особи. Ці висновки не є застосовними до правовідносин щодо примусового виконання судового рішення, яке вже набрало законної сили, та щодо застосування виконавцем заходів процесуального примусу, передбачених Законом № 1404-VIII.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час винесення постанови від 14.05.2026 факт невиконання боржником судового рішення у справі № 560/19388/24 без поважних причин був установлений, а тому державний виконавець, діючи в межах повноважень, наданих пунктами 1, 16 частини третьої статті 18, частинами першою та другою статті 63 і статтею 75 Закону № 1404-VIII, правомірно наклав на ГУ ПФУ в Хмельницькій області штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн (п`ять тисяч сто гривень 00 копійок).

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції статей 90 та 242 КАС України колегія суддів відхиляє, оскільки оскаржуване рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами, містить мотиви, з яких суд виходив, та посилання на норми права, якими він керувався. Незгода апелянта з наданою судом оцінкою доказів сама по собі не свідчить про порушення правил їх оцінки.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ГУ ПФУ в Хмельницькій області про скасування постанови від 14.05.2026 у ВП № 80065582 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі статтями 328, 329 КАС України.

ГоловуючийТомчук А.В.

СуддіДрачук Т. О. Савицька Н.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua